Постанова № 21644589, 23.01.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

23.01.12 Справа № 5008/1269/2011

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Процика Т.С.

суддів Дубник О.П.

Скрипчук О.С.

при секретарі судового засідання Юрчук О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ужгородської міської ради б/н від 18.11.2011р.

на окрему ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 11.11.2011р.

у справі № 5008/1269/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Максавто», м. Ужгород

до відповідача Ужгородської міської ради, м. Ужгород

про стягнення 554165,99 грн. (з урахуванням заяви від 31.10.11 про зменшення розміру позовних вимог)

за участю представників:

від позивача - Добош П.І. –директор; Сковородько І.Ф. – представник;

від відповідача –Бандурин О.М. –представник.

Представникам позивача та відповідача права і обов’язки, передбачені ст.ст.20, 22, 28, Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), роз’яснено, заяв про відвід суддів не поступало, клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу не надходило.

Окремою ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 11.11.2011 року у цій справі, суддя Івашкович І.В., звернуто увагу Ужгородської міської ради в особі міського голови на допущення представництвом Ужгородської міської ради, як відповідача по справі №5008/1269/2011, що розглядалась у господарському суді Закарпатської області, порушень врегульованих ст.22 Господарського процесуального кодексу України обов’язків сторони судового процесу; рекомендовано посилити роль та відповідальність юридичної служби Ужгородської міської ради при здійсненні функцій з представництва інтересів ради у судовому процесі, виконанні при цьому вимог процесуального закону.

Не погоджуючись з окремою ухвалою суду першої інстанції, Ужгородська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій просить окрему ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 11.11.2011 року у справі № 5008/1269/2011 –скасувати.

Скаржник вказує зокрема, що відповідно до ст. 59 ГПК України відповідач має право після одержання ухвали про порушення справи надіслати:

1) господарському суду – відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову;

2) позивачу, іншим відповідачам, а також прокурору, який бере участь в судовому процесі, - копію відзиву.

Таким чином, як зазначає скаржник, виходячи зі змісту ст. 59 ГПК України подання письмового відзиву є правом, а не обов’язком відповідача.

Також, скаржник зазначає, що представництвом відповідача не могло бути забезпечено явку уповноваженої особи в судове засідання по справі №5008/1269/2011, оскільки на вказану дату представники Ужгородської міської були задіяні в інших судових засіданнях, про що було повідомлено Господарський суд Закарпатської області.

Позивач письмового відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст.96 ГПК України суду не направив.

У судових засіданнях 22.12.2012р. та 23.01.2012р. представники позивача та відповідача підтримали свої вимоги, доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі, а також у поясненнях, наданих у судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача у судовому засіданні, суд встановив наступне.

У вересні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Максавто»звернулося в Господарський суд Закарпатської області з позовом до Ужгородської міської ради про стягнення 554165,99 грн. (з урахуванням заяви від 31.10.11 про зменшення розміру позовних вимог).

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалами Господарського суду Закарпатської області від 07.09.2011р. (т. 1, а.с.1), від 21.09.2011р. (т. 1, а.с. 120-121), від 06.10.2011р. (т.1, а.с. 132-134), від 19.10.2011р. (т.1, а.с. 141-142) відповідача зобов’язано подати господарському суду письмовий відзив на позовну заяву з додатками в його обґрунтування; явку уповноважених представників сторін у судове засідання визнано обов’язковою.

Слід зазначити, що 03.10.2011 року місцевому господарському суду від представника відповідача поступило клопотання про надання можливості ознайомитися з матеріалами справи (т.1, а.с. 127). Вищевказане клопотання судом прийнято для забезпечення реалізації процесуального права відповідача.

Однак, представник відповідача для ознайомлення з матеріалами справи не з’явився. У засідання 06.10.2011р. представник відповідача не прибув, письмового відзиву на позов відповідачем не подано.

Як вбачається з матеріалів справи (т.1, а.с. 128), 06.10.2011 року Господарському суду Закарпатської області через канцелярію суду представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, мотивоване неможливістю явки через зайнятість в іншому судовому процесі та підготовку до сесії Ужгородської міської ради. Клопотання відповідача судом задоволено та розгляд справи відкладено на 04.11.2011 року.

04 листопада 2011 року у судове засідання Господарського суду Закарпатської області представник відповідача з’явився.

Як випливає з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, у межах провадження у цій справі відповідачем неодноразово подавались клопотання про відкладення розгляду справи, в тому числі з причин неможливості забезпечення участі свого уповноваженого представника, однак письмового відзиву на позов або будь-яких пояснень в обгрунтування позиції по суті позову суду не подано.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи. Неможливість явки у судове засідання уповноваженого представника учасника судового процесу (з причин, пов’язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому процесі, тощо) не може в усіх випадках розглядатись як неодмінна підстава відкладення розгляду справи, оскільки учасник судового процесу не позбавлений права і можливості за необхідності забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника згідно з ч.1-4 ст.28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і з числа осіб, не пов’язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (ст. ст. 32-34 ГПК України). Таку правову позицію викладено, зокрема, у рекомендаціях Президії Вищого господарського суду України від 19.07.2010 року №04-06/113 за результатами узагальнення судової практики, що свідчить про численні факти зловживання учасниками судового процесу своїми процесуальними правами.

Відтак, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у цьому випадку в недотримання врегульованих ст.22 ГПК України обов’язків сторони у судовому процесі, представник відповідача - Ужгородської міської ради - неодноразово не з’являвся для участі в судовому розгляді справи, наявність об’єктивно існуючих причин неможливості забезпечити участь в судових засіданнях свого уповноваженого представника відповідачем не доведено, письмового відзиву на позов та доказів в обгрунтування своєї позиції щодо позову упродовж усього строку розгляду справи не подано.

Відповідно до ст.4і ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Скаржник не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтували неправомірність окремої ухвали місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що Господарським судом Закарпатської області належним чином досліджені обставини справи та оцінені докази, що мають значення для справи, при прийнятті окремої ухвали правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, відтак, немає підстав для скасування окремої ухвали.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування окремої ухвали суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Залишити окрему ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 11.11.2011р. у справі № 5008/1269/2011 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Витрати по сплаті судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Процик Т.С.

Суддя Дубник О.П.

Суддя Скрипчук О.С.