Постанова № 21644572, 21.02.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.12 Справа № 5015/5067/11

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Михалюк О.В.

суддів Новосад Д.Ф.

Мельник Г.І.

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецьінвест»

на рішення господарського суду Львівської області від 23.11.2011р.

у справі № 5015/5067/11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «3І», м.Львів

до товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецьінвест», м.Трускавець

про стягнення заборгованості в сумі 122730,34 грн.,

з участю представників :

від скаржника –Войтович О.В. - представник

від позивача –Качмар Я.В. - представник

В ході судового засідання сторонам права і обов”язки, передбачені ст.22 ГПК України роз”яснені, заперечень щодо складу суду не поступало.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Рішенням господарського суду Львівської області від 23.11.2011р. у справі № 5015/5067/11 (суддя Левицька Н.Г.) задоволено частково позов товариства з обмеженою відповідальністю «3І», м.Львів та стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецьінвест», м.Трускавець основний борг в сумі 9004,91 євро, що еквівалентно 103 721,99 грн. за курсом НБУ, 3% річних в сумі 799,46 євро, що еквівалентно 9208,53 грн. та судові витрати.

Не погоджуючись з даним рішенням відповідач –товариство з обмеженою відповідальністю «Трускавецьінвест»подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення, посилаючись, зокрема, на те, що воно є незаконне, винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскільки при винесенні оскаржуваного рішення мало місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими. Зокрема, у накладних № 11 та № 12 ціна товару визначається у гривні і відсутнє будь-яке посилання на прив»язку до євро на момент поставки чи підписання договору. Крім того, в самих накладних відсутнє посилання на підставу поставки товару. Також заперечується скаржником висновок суду в частині відмови в задоволенні позову щодо стягнення інфляційних втрат з посиланням на те, що договір укладено в іноземній валюті, оскільки в цій частині слід було відмовляти з інших підстав, оскільки заява про зміну позовних вимог позивачем подана до господарського суду після початку розгляду справи по суті.

Наводить скаржник і інші доводи, що є на його думку підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

18.12.2007р. між ТзОВ “3І” (Постачальник) та ТзОВ “Трускавецьінвест” (Покупець) було укладено Договір №12/03 на поставку стоматологічного обладнання, згідно з яким Постачальник зобов’язується в порядку, передбаченому Договором, поставити Покупцю, а Покупець зобов’язується на умовах, визначених Договором, прийняти та оплатити товар.

17.04.2008р. на виконання умов Договору №12/03 від 18.12.2007р. ТзОВ “3І” здійснено поставку стоматологічного обладнання на суму 25077,40 євро. В Додатку №2 (графік погашення) до Договору №12/03 від 18.12.2007р. та в накладних датою оплати визначено 30.10.2008р.

За поставлений товар відповідач здійснив частково оплату у розмірі 16072,49 євро і станом на 01.09.2011р. сума боргу становить 9004,91 євро, що згідно курсу НБУ 01.09.2011р. складає 103721,99грн.

Позивач, у зв’язку з порушенням відповідачем грошового зобов’язання, нарахував 3% річних в сумі 8264,63грн. та інфляційні втрати 31403,62грн.

Оскільки оплата товару здійснена не була, а її термін вже минув, позивач звернувся до суду із позовом про примусове стягнення заборгованої суми, інфляційних втрат та річних.

Згідно із вимогами ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно із ст.174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов’язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до вимог ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. Статтею 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено Договір, розрахунки в якому вказані відповідно до курсу іноземної валюти –євро.

Згідно з п.11 Постанови правління Національного банку України “Про затвердження Положення про встановлення офіційного курсу гривні” від 12.11.2003р., №496, із змінами та доповненнями, офіційний курс гривні до іноземних валют та банківських металів використовується резидентами та нерезидентами України для здійснення бухгалтерського обліку операцій з іноземною валютою та банківськими металами, а також для здійснення Національним банком валютних операцій з Державним казначейством України.

У разі зміни валютного курсу виникає курсова різниця. Курсова різниця - це різниця, яка є наслідком перерахунку однакової кількості одиниць іноземної валюти в національну валюту України при різних валютних курсах.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 ЦК України).

Факт отримання відповідачем товару на загальну суму 25077,40 євро (192211,20грн. за курсом НБУ) підтверджується накладними: № 11 від 17.04.2008р. на суму 180000,00грн. та № 12 від 17.04.2008р. на суму 12211,20 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідач, станом на 01.09.2011р., повністю оплати товару не здійснив, внаслідок чого виник борг в сумі 9004,91 євро (103721,99грн. за курсом НБУ).

Згідно із ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов’язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 610 ЦК України зазначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Абзац 1 ч. 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.202 ГК України, ст.599 ЦК України зобов'язання, зокрема, припиняються виконанням, проведеним належним чином. Відповідач свої обов'язки не виконав у повному обсязі чим порушив свої обов'язки за договором.

Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача 9004,91євро (103721,99грн. за курсом НБУ) основного боргу є підставно та обгрунтованою.

Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат слід зазначити наступне.

Як вбачається із заяви про збільшення позовних вимог вих. № 255 від 21.10.2011р. (вх. № 24542/11 від 25.10.2011р.) позивачем нараховано відповідачу 31403,62 грн. по курсу НБУ інфляційних витрат.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Як вбачається із укладеного між сторонами Договору, його ціна визначена сторонами у іноземній валюті –євро, відтак, позивач неправомірно нарахував інфляційні втрати в сумі 31403,62грн. Позивач не довів належними доказами факту знецінення євро –валюти, в якій виражене зобов’язання, згідно з Договором і за якою обраховується борг за Договором. (дана позиція викладена Вищим господарським судом України в оглядовому листі від 26.07.2002р. № 01-8/870, який є чинним станом на 23.11.2011р.).

Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 31403,62 грн. безпідставна.

Щодо нарахованих позивачем 3% річних в сумі 8264,63грн., суд здійснив їх перерахунок за період з 01.09.2008р. по 01.09.2011р., відтак до стягнення підлягає 799,46 євро (9208,53грн. по курсу НБУ).

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково, а саме, до стягнення підлягає: основний борг в сумі 9004,91 євро (103721,99грн. за курсом НБУ) та 3% річних в сумі 799,46 євро (9208,53грн. по курсу НБУ).

В порядку вимог ст.43 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із вимогами ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст.34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до вимог п.4 ст.55 ГПК України, ціна позову про стягнення іноземної валюти визначається в іноземній валюті та національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову.

За таких обставин, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст.91,101-105 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Львівської області від 23.11.2011р. у справі № 5015/5067/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати покласти на скаржника.

Головуючий суддя Михалюк О.В.

суддя Новосад Д.Ф.

суддя Мельник Г.І.