Рішення № 21644171, 10.02.2012, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20Тел. 698-166, факс 77-44-62

РІШЕННЯ

Іменем України

07.02.2012 року справа № 5028/3/2/2012

Позивач: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, АДРЕСА_1

Відповідач:Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство «Хлібороб» вул. Червоноармійська, 49, м. Ічня, Чернігівська область, 16703

Про стягнення заборгованості 17643 грн.

Суддя Репех В.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 ФОП (присутній в судовому засіданні 31.01.2012р.)

від позивача: ОСОБА_2 довіреність №97 від 30.01.2012р., повноважний представник

від відповідача: ОСОБА_3 довіреність № б/н від 01.02.2012р., повноважний представник. (присутній в судовому засіданні 31.01.2012р.)

від відповідача: ОСОБА_4 довіреність № б/н від 01.02.2012р., повноважний представник.

від відповідача: ОСОБА_5 довіреність № б/н від 01.02.2012р., повноважний представник. (присутній в судовому засіданні 31.01.2012р.)

Рішення приймається після оголошеної в засіданні перерви згідно статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 подано позов про стягнення з Приватно - орендного сільськогосподарського підприємства «Хлібороб»16900,0 грн. боргу за договором №4 від 24.06.2010 року про проведення сільськогосподарських робіт та 743,0 грн. процентів річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору, які полягають у відмові від оплати наданих позивачем послуг.

Відповідач в письмовому відзиві на позов проти позовних вимог заперечує в повному обсязі, посилаючись на наявність підпису виконавчого директора ОСОБА_6 на акті виконаних робіт, який не мав права підписувати документи, що підтверджується статутом ПОСП «Хлібороб». А також відповідач посилається на те, що в результаті обстеження посівів озимої пшениці на площі 90 га в ПОСП «Хлібороб», яку обробляв ФОП ОСОБА_1 виявлено, що посіви загинули повністю в результаті недотримання технології обробітку. Дані обставини підтверджуються Актом від 15.09.2010р. затвердженим директором ПОСП «Хлібороб»та підписаним ОСОБА_3., Швидченко О.О., Сєрик О.П. працівниками підприємства.

Крім того, в поданих письмових поясненнях представник відповідача зазначає, що робити надані Виконавцем були надані значно раніше, ніж укладався сам Договір.

А, укладаючи даний договір 24.06.2010 року сторони не мали на увазі досягнення настання тих наслідків, які обумовлювались Договором і після підписання якого роботи Виконавцем не надавалися.

Отже відповідач стверджує, що відповідно до ч.1 ст. 235 Цивільного кодексу України даний договір є удаваним правочином, що не породжує жодних правових наслідків, а тому дає підстави вважати його недійсним.

07.02.2012 року до початку судового засідання представник відповідача заявив клопотання про зупинення провадження по справі.

Відповідно до ст.79 Господарського процесуального кодексу Господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення повязаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Розглядаючи заявлене клопотання суд дійшов висновку, що представником відповідача не надано доказів порушення та розгляду повязаної з нею іншої справи в Господарському суді.

В звязку з вищевикладеним, подане клопотання судом відхилено.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення представника позивача та відповідача дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Так, підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

24.06.2010 між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (виконавець) та Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство «Хлібороб»(замовник) укладено договір № 4 про проведення сільськогосподарських робіт (далі Договір).

Згідно п. 1.1 Договору Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобовязання на виконання сільськогосподарських робіт трактором ЮМЗ 6: посів культур 25 грн./га, на ПММ Виконавця ( якщо ПММ Замовника то 20 грн./га), внесення міндобрив 20 грн./га на ПММ Виконавця (якщо ПММ Замовника то 20 грн./га) обприскування с/г культур 20 грн./га на ПММ Виконавця ( якщо ПММ Замовника то 25 грн./га ) всі суми вказані з ПДВ.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином укладений між сторонами договір по своїй правовій природі є договором про надання послуг.

Статтею 905 Цивільного кодексу України визначено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 6.3. Договору, Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до остаточного розрахування сторін.

Позивачем фактично виконано, а відповідачем прийнято роботи за договором № 4 від 24.06.2010 року на загальній площі 845 га. Факт виконання даних підтверджується і представниками відповідача.

Укладаючи спірний договір оренди № 4 від 24.06.2010 року сторони спільно досягли згоди щодо всіх істотних умов.

Судом встановлено, що позивач мав на меті саме отримання плати за надані послуги і саме на тих умовах, які були визначені сторонами в письмовому договорі.

В свою чергу відповідач не був позбавлений можливості відмовитись від укладення даного договору або укладення його на інших умовах, що підтверджується укладенням між сторонами Договору саме за редакцією відповідача.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, вибір контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, судом встановлено, що сторонами укладено спірний договір від 24.06.2010 року № 4 відповідно до їх дійсного волевиявлення, і природа цивільно-правових відносин, які насправді виникли між сторонами, відповідає правовій природі відносин, визначеній умовами оспорюваного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

На виконання умов Договору позивач виконав роботи по: посіву жита на площі 34 га по 20 грн./га, на суму 680,00 грн.; підживлення озимини та кукурудзи на площі 190 га по 20 грн./га, на суму 3800,00 грн.; обприскування озимини та кукурудзи на площі 621 га по 20 грн./га на суму 12420,00 грн. що підтверджується двустороннім актом виконаних робіт від 24.06.2010р. до договору № 4.

Акт виконаних робіт підписаний обома сторонами, ФОП ОСОБА_1. з однієї сторони та з іншої сторони директором -В.П. Кияновським, а також виконавчим директором ОСОБА_6 - ПОСП «Хлібороб»зазначений акт скріплений печаткою Замовника.

Підписуючи даний акт сторони погодили площу на якій виконані роботи 845 га, загальну вартість виконаних робіт в розмірі 16900,00 грн. та підтвердили факт відсутності претензій між сторонами, щодо якості і термінів наданих послуг.

В своєму відзиві директор ПС «Хлібороб»Кияновський В.П. зазначає, що акт виконаних робіт підписано 24 червня 2010 року ОСОБА_6., який займав посаду виконавчого директора та не мав права підпису.

Однак судом встановлено, що Акт виконаних робіт від 24.06.2010 року підписано не лише ОСОБА_6., що не мав права підпису, а й самим директором ПСП «Хлібороб»Кияновським В.П. та скріплений печаткою даного підприємства, що спростовує факт недійсності даного Акту.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 2.1 Договору оплата здійснюється слідуючим чином: Замовник сплачує фактично виконані послуги, на основі підписаного обома сторонами Акта виконаних робіт, шляхом видачі грошей з каси Замовника або перерахуванням грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця на протязі 30 днів з часу підписання Акту виконаних робіт.

Однак, в порушення умов Договору, відповідач свої зобовязання не виконав, за виконані роботи своєчасно та в повному обсязі не розрахувався.

Станом на день розгляду справи борг відповідача перед позивачем становить 16900 грн.

У відповідності зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог закону, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що борг в сумі 16900 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим позивачем нараховано та заявлено до стягнення 743 грн. процентів річних за прострочення виконання грошового зобовязання з 24.06.2010 р. по 31.12.2011 р.

Однак як свідчить зміст договору, строк оплати послуг визначено на протязі 30 днів з часу підписання Акту виконаних робіт, тобто момент виникнення боргу починається з 25.07.2010р.

За таких обставин суд доходить висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення процентів річних в розмірі 727,86 грн. за період з 25.07.2010р. по 31.12.2011р.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Заперечення відповідача в частині того, що укладений між сторонами договір є удаваним, тобто недійсним не може бути прийнято судом до уваги, оскільки даний вид договору є оспорюваним і відповідачем не надано доказів визнання його недійсним в установленому законом порядку.

Надані відповідачем Акти від 30.06.2010 року та від 15.09.2010 року судом до уваги не приймаються, оскільки не можуть бути належними доказами, так як складені в односторонньому порядку (тільки за участю представників відповідача). Дані акти не містять належних та технічно - обґрунтованих даних в підтвердження причин загибелі посівів озимої пшениці на площі 90 га.

Відповідач в установленому законом порядку не довів обставин, на які посилався в запереченнях на позов та не надав належних доказів в підтвердження своїх посилань.

На підставі викладеного позов підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст. 33, 49, 75, 79, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Хлібороб», вул. Червоноармійська, 49, м. Ічня, 16703, код ЄДРПОУ 30935400, (р/р 26000301205 в ОБ м. Ічня філія № 3260 МФО 343068), на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, Ідентифікаційний номер НОМЕР_2, 16900,00 грн. боргу, 727,86 грн. процентів річних, 1608,12 грн. судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.М. Репех

Повний текст рішення підписано 10.02.2012 року.

Суддя В.М. Репех

10.02.12