Рішення № 21644036, 20.02.2012, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2012 р. Справа № 5027/35/2012. За позовом приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 до дочірнього підприємства Чернівецький облавтодор” відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, м. Чернівці

про стягнення заборгованості в сумі 18232,31 грн.

Суддя Т.І. Ковальчук

Представники:

Позивача ОСОБА_2, дов. від 05.01.2012 р.

Відповідача не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення заборгованості по оплаті за надані послуги з перевезення дорожньо-будівельних матеріалів на суму 18232,31 грн., у тому числі 15211,45 грн. основного боргу, 2085,67 грн. інфляційних та 935,19 грн. 3% річних.

Провадження у справі порушено ухвалою від 18.01.2012 р., справу до розгляду в судовому засіданні призначено на 01.02.2012 р. за участю представників сторін, ухвалою від 01.02.012 р. розгляд справи в судовому засіданні відкладено на 20.02.2012 р. у звязку з неявкою представника відповідача та неподанням відзиву на позов (суддя Проскурняк О.Г.).

У звязку з відрядженням судді Проскурняка О.Г. у порядку повторного автоматичного розподілу справу передано до провадження судді Ковальчук Т.І.

У судове засідання 20.02.2012 р. представник відповідача не зявився, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов не надійшло.

Наявними у справі доказами засвідчується належне повідомлення відповідача про дату, місце і час судового засідання 01.02.2012 р. та 20.02.2012 р., тому неявка його представника і неподання відзиву на позов не перешкоджають розгляду справи в судовому засіданні 20.02.2012 р. У відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з договором № 29 від 01.06.2009 р. позивач на замовлення відповідача надав останньому послуги загальною вартістю 15913,70 грн. з перевезення дорожньо-будівельних матеріалів, за які відповідач не розрахувався на суму 15211,45 грн., у звязку з чим йому нараховані інфляційні та 3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні 20.02.2012 р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.

01 червня 2009 року між позивачем і відповідачем в особі начальника філії “Сторожинецький автодор” було укладено договір № 29 на виконання робіт по перевезенню дорожньо-будівельних матеріалів, згідно якого позивач (за текстом договору Виконавець) зобовязався забезпечувати виконання робіт відповідача (за текстом договору Замовник) шляхом надання вантажного автосамоскиду НОМЕР_2 марки КАМАЗ-55102 для виконання робіт по перевезенню дорожньо-будівельних матеріалів, а відповідач зобовязався своєчасно проводити оплату за виконані роботи протягом 30 днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт та надання виконавцем рахунку-фактури з розрахунку 0,50 грн. за 1 тн/км (пункти І.1, ІІ-2, ІІІ.1 договору, а.с. 14-16).

Строк дії вказаного договору визначено до 31.12.2009 р. (п. 5.4).

Наявними у справі двосторонніми актами прийому передачі виконаних робіт автосамоскидом КАМАЗ-55102 НОМЕР_2 та виконаними філією “Сторожинецький автодор” розрахунками оренди самоскида КАМАЗ-55102 НОМЕР_2 підтверджується надання позивачем відповідачеві послуг з перевезення на загальну суму 15913,70 грн., у тому числі:

1) у серпні 2009 р. на суму 1618,20 грн. (а.с. 18-19),

2) у вересні 2009 р. на суму 2777,50 грн. (а.с. 20-21),

3) у жовтні 2009 р. на суму 2161,50 грн. (а.с. 22-23),

4) у листопаді 2009 р. на суму 7189,00 грн. (а.с. 24-25),

5) у грудні 2009 р. на суму 2167,50 грн. (а.с. 26-27).

Згідно з п. ІІІ.1 договору № 29 від 01.06.2009 р. позивач виставив відповідачеві відповідні рахунки для оплати виконаних робіт (а.с. 45-49).

У судовому засіданні 20.02.2012 р. представник позивача пояснив, що заборгованість перед позивачем частково погашена в сумі 702,25 грн. за рахунок заліку відповідачем перевитрат позивача по паливно-мастильних матеріалах, решта боргу в сумі 15211,45 грн. відповідачем не сплачена.

Зазначені пояснення представника позивача не суперечать матеріалам справи, узгоджуються з умовами договору № 29 від 01.06.2009 р. на виконання робіт по перевезенню дорожньо-будівельних матеріалів (підпункт І.1.4, абз. 7 пункту ІІ.1) та підтверджуються двостороннім актом звірки взаєморозрахунків від 28.12.2011 р. (а.с. 28). Будь-яких доказів на спростування доводів позивача відповідач не надіслав.

Такими чином, за результатами розгляду справи в судовому засіданні встановлено заборгованість відповідача перед позивачем на суму 15211,45 грн. по розрахунках за виконані роботи з перевезення дорожньо-будівельних матеріалів.

За своєю правовою природою спірні правовідносини, що виникли між сторонами, є комплексними правовідносинами з договорів перевезення, найму транспортного засобу, надання послуг.

Згідно зі ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобовязується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобовязується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до 798 ЦК України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо. Договором найму транспортного засобу може бути встановлено, що він передається у найм з екіпажем, який його обслуговує. Сторони можуть домовитися про надання наймодавцем наймачеві комплексу послуг для забезпечення нормального використання транспортного засобу. При цьому до спірних правовідносин не можуть бути застосовані положення ч. 2 ст. 799 ЦК України щодо нотаріального посвідчення договору найму транспортного засобу за участю фізичної особи.

Так, під час здійснення господарської діяльності фізичні особи - підприємці реалізують свою господарську компетенцію, тобто сукупність господарських прав та обовязків. При цьому решта прав та обовязків фізичної особи, що становлять її правоздатність як людини, набуваються та виконуються нею поза межами здійснення нею господарської діяльності, в порядку реалізації нею її цивільної дієздатності, передбаченої Цивільним кодексом України, та регулюються ним. Останнє випливає зі змісту ч. 3 ст. 45 ГК України, відповідно до якої щодо громадян положення цього кодексу поширюються на ту частину їх діяльності, яка за своїм характером є підприємницькою. Стаття 51 ЦК України передбачає, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

На відміну від ч. 2 ст. 799 ЦК України, норми параграфа 5 глави 30 ГК України не встановлюють вимог щодо нотаріального посвідчення договорів оренди транспортних засобів у сфері господарювання. Відповідна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 14.09.2006 р. у справі № 41/102.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 193 Господарського кодексу України також передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до статей 173 - 174 Господарського кодексу України господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку. Частиною 1 статтею 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку (ст. 509 ЦК України). Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Наявними у справі доказами доводиться невиконання відповідачем передбаченого договором № 29 від 01.06.2009 р. зобовязання по оплаті за виконані роботи по перевезенню дорожньо-будівельних матеріалів на суму 15211,45 грн., тому вимоги позивача в даній частині є обґрунтованими.

При цьому суд не бере до уваги п. ІІІ.6 зазначеного договору, яким обумовлено, що розрахунки за виконані роботи по перевезенню дорожньо-будівельних матеріалів будуть проводитись по мірі надходження коштів від Служби автомобільних доріг.

Так, згідно ч. 1 ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обовязків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Проте, як вже зазначалось, укладений сторонами договір № 29 від 01.06.2009 р. є оплатним. Тобто, обовязок відповідача як замовника за вказаним договором оплатити виконані позивачем роботи (надані послуги) з перевезення виникає згідно з положеннями закону та п. ІІ.2 договору № 29 від 01.06.2009 р.

При цьому в пунктах ІІІ.1-ІІІ.6 вказаного договору сторонами узгоджено не умови виникнення у замовника вказаного обовязку, а порядок і строки здійснення розрахунків, тобто строки виконання зобовязання.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Тобто вказана норма передбачає як безпосереднє встановлення у зобовязанні строку (терміну) його виконання, так і визначення цього строку вказівкою на певну подію, яка неминуче має настати. В іншому ж випадку кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Сторони у п. ІІІ.1 договору № 29 від 01.06.2009 р. визначили строк виконання відповідачем зобовязання з оплати виконаних робіт протягом 30 днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт та надання виконавцем рахунку-фактури і обумовили проведення розрахунків надходженням коштів від Служби автомобільних доріг.

Проте надходження коштів від Служби автомобільних доріг не може бути визнане такою подією, що неминуче має настати, оскільки вона залежить від субєктивної поведінки третьої особи, яка не є учасником укладеного сторонами договору. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 28.02.2007 р. у справі № 41/437.

З огляду на викладене та з урахуванням ст.ст. 215-217 ЦК України суд дійшов висновку про невідповідність законодавчим нормам пункту ІІІ.6 договору № 29 від 01.06.2009 р. і в частині вирішення позовних вимог щодо стягнення основного боргу виходить з положень пунктів ІІ.2 і ІІІ.1 договору № 29 від 01.06.2009 р. та відповідних норм ЦК і ГК України.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки позивача (а.с. 9-12), суд встановив, що інфляційні у розмірі 2085,67 грн. нараховані позивачем за період з жовтня 2009 р. по грудень 2011 року включно на суми заборгованості по мірі їх виникнення у відповідності до умов ІІІ.1 договору № 29 від 01.06.2009 р. щодо строку оплати робіт та з урахуванням зменшення боргу на суму 702,25 грн. (залік за ПММ) і не перевищують розміру інфляційних, які могли бути нараховані відповідачеві на існуючу заборгованість за весь період прострочення, починаючи з 30 вересня 2009 р.

Щодо процентів річних у розмірі 935,19 грн., то вони також підлягають задоволенню у заявленій сумі, оскільки фактично обчислені від заборгованості 15211,50 грн. за період з 14.01.2010 р. по 31.01.2012 р., а 3% річних, нараховані у розрахунку на аркуші справи 11 на заборгованість попереднього періоду з вересня 2009 р. по січень 2010 р., позивач до суми позовних вимог фактично не включив.

За таких обставин позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

У звязку із задоволенням позову судовий збір належить стягнути з відповідача на користь позивача.

Щодо зазначення в позовній заяві третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Філії “Сторожинецький автодор” ДП “Чернівецький облавтодор” ВАТ “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, то в силу положень ст.ст. 1, 21, 27 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 91, 92, 95 Цивільного кодексу України філія юридичної особи не може набувати статусу учасника судового процесу (ст. 18 ГПК України), відтак, у суду відсутні підстави для залучення філії відповідача третьою особою по справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 12, 49, 82, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити.

2. Стягнути з дочірнього підприємства Чернівецький облавтодор” відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (м. Чернівці, вул. Головна, 205, код ЄДРПОУ 31963989) на користь приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 15211,45 грн. основного боргу, 2085,67 грн. інфляційних, 935,19 грн. 3% річних та 1609,50 грн. судового збору.

З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.

У судовому засіданні 20.02.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Оформлене у відповідності до вимог ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення підписане 20 лютого 2012 року.

Суддя Т.І.Ковальчук