Рішення № 21644005, 16.02.2012, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2012 р. Справа № 5027/1412/2011. За позовом дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” в особі Чернівецької філії, м. Чернівці

до дочірнього підприємства відкритого акціонерного товариства “Пересувна механізована колона № 151”, м. Сторожинець Чернівецької області

про стягнення боргу в сумі 5184,27 грн.

Суддя Т.І. Ковальчук

Представники:

Від позивача ОСОБА_1., дов. № 144/10 від 26.12.2011 р.

Від відповідача ОСОБА_2., дов. від 10.01.2012 р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення заборгованості по розрахунках за спожитий газ в сумі 5184,27 грн., у тому числі 4204,84 грн. основного боргу, 422,04 грн. пені, 98,06 грн. 3% річних, 294,34 грн. 7% штрафу та 127,41 грн. інфляційних.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що, отримавши від позивача на підставі договору на постачання природного газу № 7709012 від 01.10.2010 р. газ природний у кількості 1,788 тис. м3 на загальну суму 5554,84 грн., відповідач належним чином не виконав зобовязання з його оплати, з врахуванням авансу заборгованість складає 4204,84 грн., також відповідачеві нараховано пеню і 7% штрафу згідно з умовами договору, 3% річних та інфляційні на підставі ст. 625 ЦК України.

Провадження у справі порушено ухвалою від 29.12.2011 р., розгляд справи в судовому засіданні призначено на 12.01.2012 р., ухвалою від 12.01.2012 р. розгляд справи у судовому засіданні відкладено на 31.01.2012 р., у судовому засіданні 31.01.2012 р. оголошувалася перерва до 12-00 год.16.02.2012 р.

Відповідач надав відзиви (а.с. 16, 22), в яких позов не визнав тих підстав, що постачання газу здійснювалося лише в жовтні 2010 р., договір закінчив свою дію 30.10.2010 р., а в 2011 році газ до ДП ВАТ “ПМК-151” не постачався, просить стягнути з позивача авансом сплачені йому кошти в сумі 5031,54 грн. у звязку з тим, що договір про постачання газу на січень 2011 року укладено не було.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача позов не визнав.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи та дослідивши і оцінивши в сукупності надані докази, суд встановив наступне.

01.10.2010 р. між дочірнім підприємством “Нафтогазмережі” НАК “Нафтогаз України” (правонаступником якого є позивач, а.с. 23) та відповідачем було укладено договір № 7709012 на постачання природного газу строком дії з 01.10.2010 р. до 30.11.2010 р. (далі договір, а.с. 9-11).

За умовами даного договору позивач (Виконавець) зобовязався передати у власність відповідачеві (Замовник) природний газ у жовтні 2010 р. у кількості 0,1 тис.м куб. та в листопаді 2010 р. у кількості 0,3 тис.м куб., а відповідач зобовязався прийняти та оплатити газ на умовах даного договору (пункти 1.1, 1.2).

Приймання-передача газу, поданого виконавцем замовнику у відповідному місяці, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому визначається фактична кількість поданого газу, акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків (пп. 3.2, 3.3 договору).

Згідно з пунктом 6.1 договору оплата за газ проводиться замовником грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок виконавця оплати в розмірі 100% від вартості запланованих місячних обсягів не пізніше ніж за 10 банківських днів до початку кожного місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за використаний газ здійснюється замовником не пізніше пятого числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У заперечення проти позову представник відповідача послався на те, що строк дії договору закінчився у 2010 році, а на 2011 рік договір не продовжувався, новий договір на постачання природного газу в січні 2011 року між сторонами не укладався, газ у спірному періоді відповідачеві не постачався.

Таке твердження представника відповідача узгоджується з матеріалами справи: так, дійсно, згідно з пунктом 11.1 договір № 7709012 від 01.10.2010 р. набирає чинності з 01 жовтня 2010 року та діє до 30.11.2010 р., а в частині проведення замовником розрахунків за газ до їх повного здійснення. Цим же пунктом передбачено, що строк дії договору може бути продовжений, про що сторонами укладається відповідна додаткова угода. Проте доказів про продовження договору, щонайменше на січень 2011 року, позивач не надав, а автоматичного продовження договору на новий термін його умовами не передбачено.

Акт прийому-передачі природного газу від 31.01.2011 р. про реалізацію позивачем відповідачеві у січні 2011 року 1,788 тис. м3 природного газу на загальну суму 5554,84 грн. відповідачем не підписано (а.с. 14).

За відсутності укладеного між сторонами на січень 2011 року договору (або додаткової угоди) про постачання природного газу суд не приймає до уваги умови п. 3.3 договору № 7709012 на постачання природного газу від 01.10.2010 р. про право виконавця в односторонньому порядку скласти акт приймання-передачі газу у разі ненадання такого акту замовником (п. 3.3 договору), оскільки, як зазначено вище, вказаний договір припинив свою дію 30.11.2010 р., а не підписаний відповідачем акт, яким позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, складено в січні 2011 р.

Таким чином, за результатами судового засідання суд встановив, що позивачем не подано належних доказів на підтвердження існування між ним і відповідачем договірних відносин стосовно постачання природного газу у період після припинення дії договору № 7709012 від 01.10.2010 р. та не доведено постачання ним відповідачеві природного газу в кількості 1,788 тис. м3 природного газу на загальну суму 5554,84 грн. у січні 2011 року.

У відповідності до ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Господарські зобовязання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність, з акту управління господарською діяльністю, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, внаслідок заподіяння шкоди субєкту або субєктом господарювання, придбання або збереження майна субєкта або субєктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав, у результаті створення обєктів інтелектуальної власності та інших дій субєктів, а також внаслідок подій, з якими закон повязує настання правових наслідків у сфері господарювання (ст. 174 ГК України).

Відповідно до ст. 12 Закону України “Про трубопровідний транспорт” підприємства, установи та організації трубопровідного транспорту здійснюють приймання, збереження, перевантаження і транспортування трубопроводами, у тому числі з метою транзиту, вуглеводнів, хімічних продуктів, води та інших продуктів і речовин на основі договорів з урахуванням економічної ефективності та пропускної спроможності магістральних трубопроводів.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Суд не приймає посилання позивача на акт звірки взаємних розрахунків від 21.11.2011 р. за період з 01.10.2011 по 31.10.2011 (а.с. 21), оскільки його складено не з відповідачем, а з виробничим кооперативом “Пересувна механізована колона № 151”. Зазначений виробничий кооператив (ід. код 01037583) і відповідач (ід. код 22853737) суть різні юридичні особи (а.с. 24-26, 35-37).

Наявними у справі належними доказами доводиться постачання відповідачеві природного газу лише в кількості 0,490 тис.м3 на загальну суму 1465,44 грн. у листопаді 2010 р. (а.с. 17). Постачання газу у жовтні 2010 р. у кількості 0,115 тис. м3 на суму 343,93 грн. відповідачем не заперечується, хоча відповідного акту приймання-передачі газу у жовтні 2010 р. сторонами не надано (а.с. 22).

Відтак, слід вважати встановленим, що відповідачеві на підставі договору 7709012 від 01.10.2010 р. у жовтні-листопаді 2010 р. поставлено 0,605 тис.м3 природного газу на загальну суму 1809,37 грн., що узгоджується з рахунком на оплату від 10.11.2010 р. та розшифровкою розрахунків за природний газ за жовтень 2010 р. (а.с. 18). Іншої, більшої кількості поставленого відповідачеві газу, позивачем не доведено, твердження відповідача, що, окрім, поставок у жовтні-листопаді 2010 року, він більше не одержував природний газ від позивача, не спростовано.

З наданих відповідачем платіжних доручень прослідковується наступне:

1) по платіжному дорученню № 92 від 11.10.2010 р. відповідачем на рахунок ЧФ ДП “Нафтогазмережі” сплачено аванс за природний газ в сумі 2990,69 грн., що повністю погашає вартість поставленого йому в жовтні-листопаді 2010 р. природного газу на суму 1809,37 грн. (а.с. 19),

2) по платіжних дорученнях № 11 від 17.01.2011 р. та № 12 від 19.01.2011 р. відповідач сплатив на рахунок ЧФ ДК “Газ України” (тобто безпосередньо позивачеві) кошти на загальну суму 3850,22 грн. по рахунку № 7709012 від 31.12.2010 р. за природний газ (а.с. 20).

Разом з тим, зазначеного рахунку та актів приймання-передачі газу в підтвердження постачання природного газу на вказану суму 3850,22 грн. позивач не надав, відповідно не довів підстав перерахування йому вказаних коштів відповідачем.

За правилами ст. 34 ГПК України зазначені платіжні доручення № 11 від 17.01.2011 р. та № 12 від 19.01.2011 р. не є належними доказами, які підтверджують постачання відповідачеві будь-якої кількості природного газу, оскільки такими доказами мають бути відповідні акти приймання-передачі газу (абз.10 п. 12 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. № 1729 “Про забезпечення споживачів природним газом”).

У свою чергу відповідач стверджує, що сплатив кошти по платіжних дорученнях № 11 від 17.01.2011 р. та № 12 від 19.01.2011 р. як аванс, що було умовою для укладення договору про постачання газу з позивачем на 2011 рік, проте такий договір не було укладено і такі твердження відповідача не спростовані матеріалами справи.

Щодо викладених у відзиві від 31.01.2012 р. вимог відповідача про стягнення з ДК “Газ України” 5031,54 грн., то вони не можуть бути предметом розгляду в даній справі, оскільки відповідачем не дотримано правил звернення з зустрічним позовом (ст.ст.54-56, 60 ГПК України).

У звязку із встановленням судом недоведеності вимог позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу, відсутні підстави також для задоволення позову в частині вимог про стягнення нарахованих на цей борг пені, 3% річних, 7% штрафу та інфляційних.

За таких обставин у задоволенні позову належить відмовити у повному обсязі.

Судові витрати слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 12, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.У задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні 16.02.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Оформлене у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України рішення підписане 16.02.2012 року.

СуддяТ.І. Ковальчук Суддя Т.І. Ковальчук