Рішення № 21643448, 20.02.2012, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2012 р. Справа № 5024/41/2012

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом акціонерного товариства "Євроспорт" Франція

до товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонські телекомунікаційні системи" м. Херсон

про зобов'язання вчинити певні дії

за участю представників сторін:

від позивача уповноважені особи ОСОБА_1., ОСОБА_2

від відповідача - уповноважена особа ОСОБА_3

Акціонерне товариство "Євроспорт" (EUROSPORT S. A.) (позивач по справі) звернулося з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонські телекомунікаційні системи" (відповідач) яким, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 09.02.2012року, просить зобовязати товариство з обмеженою відповідальністю "Херсонські телекомунікаційні системи" виконувати обовязки за угодою з кабельним оператором № V11/32/03.009723 від 01 лютого 2003 року.

Крім того, позивач просить зобовязати товариство з обмеженою відповідальністю "Херсонські телекомунікаційні системи" здійснювати ретрансляцію телевізійного каналу «Eurosport»в мережах кабельного телебачення абонентам товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонські телекомунікаційні системи" до 31 грудня 2012 року за угодою з кабельним оператором № V11/32/03.009723 від 01 лютого 2003 року.

Позивач зазначає, що угода від 01.02.2003року діє до 31.12.2012року і відповідач зобовязаний виконувати обовязки за угодою, однак він надіслав йому листа №552 від 30.11.2011року про припинення з 31.12.2011року угоди № V11/32/03.009723 від 01 лютого 2003 року, що є порушенням параграфу 2 зазначеної угоди з урахуванням пункту 3 Загальних умов угоди, відповідно до змісту яких угода автоматично є пролонгованою на наступний рік доти, доки кожна із сторін не розірве зазначену угоду шляхом письмового повідомлення іншої сторони про її розірвання не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії угоди. Оскільки такого повідомлення від позивача за 90 днів до закінчення відповідного періоду відповідач позивачу не надіслав, угода є продовженою до 31.12.2012року, а відповідач відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязаний виконувати обовязки за угодою щодо ретрансляції телевізійного каналу «Eurosport»в мережах кабельного телебачення абонентам товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонські телекомунікаційні системи" до 31 грудня 2012 року.

Відповідач позовні вимоги не визнає, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що ніяких обовязків за угодою з кабельним оператором № V11/32/03.009723 від 01 лютого 2003 року щодо здійснення до 31.12.2012року ретрансляції телевізійного каналу «Eurosport»в мережах кабельного телебачення абонентам товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонські телекомунікаційні системи» він на себе не брав, а зазначена угода є ліцензійною угодою за якою у відповідача виникло лише право використання трансляції каналу «Eurosport», як обєкту інтелектуальної власності. До того ж він вважає нікчемними окремі пункти угоди, які зобовязують його здійснювати ретрансляцію телевізійного каналу «Eurosport», посилаючись на те, що позивач не довів належними засобами доказування той факт, що відповідач приймав на себе зазначені обовязки та не надав доказів наявності у нього права на програму мовлення «Eurosport», чим не довів того, що він звернувся з позовом за захистом права яке вважає порушеним.

Відповідач також зазначає, що строк дії угоди від 01.02.2003року припинився відповідно до ст. 3 Загальних умов угоди, оскільки його представником 01.07.2011року надіслано позивачу листа про закінчення строку дії угоди.

Справа розглядалася з перервами, які відповідно до ст. 77 ГПК України оголошувалися в засіданнях 24.01.2012року, 09.02.2012року та 10.02.2012року.

В судових засіданнях відповідачем було заявлено ряд клопотань, які розглядалися судом в засіданнях 24.01.2012року, 09.02.2012року та 10.02.2012року а саме:

Заява про залишення позову без розгляду на підставі ст. 81 ГПК України з посиланням на те, що повноваження представника позивача ОСОБА_4 на підписання позовної заяви не підтверджені належними доказами; при зверненні з позовом позивач не надав доказів сплати судового збору відповідно вимог Закону України «Про судовий збір»; позивач не надав належних доказів існування акціонерного товариства «Євроспорт», а наданий ним витяг з Комерційного реєстру підприємців і юридичних осіб Франції датовано 06.07.2005року, тому відповідач вважає, що позивач не підтвердив свого юридичного Статусу станом на день звернення з позовом, а відповідно і права на позов відповідно до ст. 1 ГПК України.

Зазначені клопотання судом відхилені з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 54 ГПК України позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною особою позивача або його представником.

Представниками юридичних осіб відповідно до ст. 28 ГПК України можуть бути керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємств, організацій. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Як встановлено в засіданні суду, позовна заява підписана представником позивача ОСОБА_4, яка діяла на підставі довіреності виданої акціонерним товариством "Євроспорт" (EUROSPORT S. A.) в особі повноважного представника ОСОБА_5, яка діє відповідно до нотаріально посвідченої довіреності з правом передоручення виданої 21.12.2011року.

На вимогу суду позивачем надана копія нотаріально посвідченої довіреності від 21.12.2011року, виданої акціонерним товариством "Євроспорт" (EUROSPORT S. A.) 4 особам, в тому числі і ОСОБА_5, якою вона призначена в якості повноправного повіреного позивача на території України та має право, серед іншого, представляти компанію в усіх судових установах України, в тому числі і в господарському суді, з усіма правами позивача, відповідача або третьої особи. Крім того, ОСОБА_5 уповноважується зазначеною довіреністю передоручати будь-яким іншим особам будь-які права та видавати довіреності, що офіційно закріплюють ці права в межах повноважень, наданих цією довіреністю.

Оригінал зазначеної довіреності досліджувався судом в засіданні 24.01.2012року і жодних сумнівів щодо її достовірності у суду не виникло.

За таких підстав, судом було встановлено, що позовна заява підписана повноважним представником позивача ОСОБА_4, яка діяла на підставі довіреності від 23.12.2011року, виданої акціонерним товариством "Євроспорт" (EUROSPORT S. A.) в особі повноважного представника ОСОБА_5, відповідно до нотаріально посвідченої довіреності з правом передоручення виданої 21.12.2011року, а відповідно і підстави повернення позовної заяви без розгляду відповідно до п.1 ч.1 ст. 63 ГПК України на момент порушення провадження у справі, як і залишення позову без розгляду згідно з п.1 ч.1 ст. 81 ГПК України відсутні.

Не ґрунтуються на вимогах закону також і посилання представника відповідача про те, що судом безпідставно порушено провадження у справі, в той час як позивачем не надано доказів сплати судового збору у встановленому порядку, що відповідно до п.4 ч.1 ст. 63 ГПК України повинно бути підставою повернення позовної заяви без розгляду.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про судовий збір»платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи ( у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду.

В той же час пунктом 15 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/1175/2011 від 25.08.2011року надано розяснення, що до надання Пленумом Вищого господарського суду України розяснення з питань практики застосування господарськими судами розділу У1 Господарського процесуального Кодексу України господарськими судами враховується викладене в розясненні Президії Вищого господарського суду України від 04.03.1998року №02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу У1 Господарського процесуального Кодексу України», відповідно до якого якщо державне мито сплачене у встановленому порядку і розмірі за позивача (заявника) іншою особою, господарський суд повинен виходити із того, що державне мито фактично надійшло до державного бюджету і підстави для повернення позовної заяви без розгляду за мотивами сплати державного мита неналежною особою відсутні.

При зверненні з позовом позивачем було надано платіжне доручення №13042 від 28.12.2011року про сплату судового збору в сумі 941грн.00коп. та платіжне доручення №13041 від 28.12.2011року про сплату судового збору в сумі 1411грн.50коп. Судовий збір сплачено за належними банківськими реквізитами, в призначенні платежу зазначено, що це судовий збір за подання заяви АТ «Євроспорт» до ТОВ «Херсонські телекомунікаційні системи». При порушенні провадження у справі судом було перевірено порядок сплати судового збору та встановлено, що його сплачено у встановленому законом порядку та розмірі. Судовий збір на момент порушення провадження у справі зараховано до спеціального фонду державного бюджету, а перерахування судового збору за позивача АТ «Юридична фірма Василь Кісіль і Партнери», який в платіжних дорученнях зазначений як платник грошових коштів, не спростовує того факту, що державне мито фактично надійшло до державного бюджету, а тому з урахуванням пункту 15 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/1175/2011 від 25.08.2011року підстави для повернення позовної заяви без розгляду за мотивами сплати судового збору неналежною особою відсутні.

Посилання відповідача на те, що позивач не надав належних доказів існування акціонерного товариства «Євроспорт», чим не підтвердив свого юридичного Статусу станом на день звернення з позовом, а відповідно і права на позов відповідно до ст. 1 ГПК України судом також відхиляються як необґрунтовані, оскільки позивачем надано до матеріалів справи (арк. справи 101-103 том 1) витяг про внесення до комерційного реєстру юридичних осіб АТ «Євроспорт»(EUROSPORT S. A.) станом на 20.10.2011року, чим підтверджено правовий статус позивача, як юридичної особи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши представників сторін, суд, -

в с т а н о в и в:

01 лютого 2003 року між акціонерного товариства "Євроспорт" (EUROSPORT S. A.) (позивач по справі) та приватною телерадіокомпанією «Vital», правонаступником якої в результаті реорганізації та перейменування є товариство з обмеженою відповідальністю "Херсонські телекомунікаційні системи" (відповідач), укладено угоду з кабельним оператором № V11/32/03.009723. Позивачем до матеріалів справи надано англійськомовний текст угоди від 01.02.2003 року, а також російськомовну версію, яка підписувалася сторонами одночасно з англійськомовним текстом, та оригінал якої надавався також відповідачем і досліджувався в засіданнях суду. Разом з тим позивачем надано до матеріалів справи текст угоди від 01.02.2003року в перекладі на українську мову, здійснений перекладачем ОСОБА_6, справжність підпису якої засвідчено приватним нотаріусом Херсонського нотаріального округу 09.02.2011року (арк. справи 76-91 том 2), яка також прийнята судом як належний доказ по справі.

Зазначена угода від 01.02.2003року підписана представниками акціонерного товариства "Євроспорт" (EUROSPORT S. A.) та приватною телерадіокомпанією «Vital», що було також встановлено судом в ході дослідження наданих копій та оглянутих в суді оригіналів англійськомовної та російськомовної версії угоди, тому посилання відповідача на те, що при зверненні з позовом позивачем надана копія угоди, підписана не уповноваженою особою приватної телерадіокомпанії «Vital», а Леонідом Платоновим м. Рівно, судом відхиляється як така, що не підтверджена належними доказами в розумінні ст. 34 ГПК України. Як пояснили представники позивача при зверненні з позовом помилково до позовної заяви було прикладено останній аркуш угоди від 01.02.2003року, оскільки одночасно позивач звертався з позовами до декількох відповідачів та помилково надав не належний аркуш угоди (акр. спр. 35 том 1). Однак в ході розгляду справи до матеріалів справи надані належним чином засвідчені копії угоди, в тому числі судом досліджувалися оригінали англійськомовної та російськомовної версії угоди, що не викликає будь-яких сумнівів щодо укладення між сторонами угоди з кабельним оператором № V11/32/03.009723.

Відповідно до умов угоди від 01.02.2003року позивач надає відповідачу російськомовну версію спортивного телевізійного каналу «Eurosport», а відповідач зобовязується здійснювати ретрансляцію телевізійного каналу «Eurosport»в мережах кабельного телебачення абонентам приватної телерадіокомпанії «Vital», правонаступником якої є товариство з обмеженою відповідальністю "Херсонські телекомунікаційні системи" (відповідач) на строк та на умовах, визначених угодою, а також сплачувати позивачу встановлену угодою винагороду.

Відповідно до параграфу 2 угоди від 01.02.2003року сторони узгодили термін її дії до 31.12.2005року з урахуванням положень п. 3 Загальних умов щодо продовження угоди.

Пунктом 3 Загальних умов (арк. справи 85 том 2) узгоджено, що угода продовжується автоматично наприкінці терміну дії ліцензії на додаткові періоди, що становлять 1 рік для кожного такого періоду доти, доки кожна із сторін не розірве дану угоду шляхом письмового повідомлення іншої сторони не менше ніж за 90 днів до закінчення терміну дії ліцензії або відповідного періоду продовження.

Відповідно до пункту 17 Загальних умов угоди від 01.02.2003року дана угода з усіх питань регулюється законодавством України. Будь-які суперечки, які виникають між сторонами у звязку з даною угодою розглядаються компетентним судовим органом України, тому зазначений спір між сторонами щодо спонукання відповідача виконувати обовязки за угодою підлягає розгляду господарським судом відповідно до ст.1, 21 ГПК України, оскільки відповідно до правового статусу позивач та відповідач є юридичними особами.

Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обовязок субєктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні вимоги щодо виконання зобовязання закріплені і в статті 526 ЦК України.

Згідно з статтею 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Належне виконання зобовязання означає виконання його належними субєктами, у належному місці, в належний строк (термін), щодо належного предмета і належним способом.

Якщо при виконанні зобовязання порушується хоча б одна із зазначених вимог, таке виконання вважається неналежним.

Нормами чинного законодавства України встановлено право на зміну або розірвання договору лише за згодою сторін, як загальний принцип розірвання договору, в той час як одностороння відмова або розірвання договору допускається лише у випадках та на умовах визначених договором або законом.

Так, відповідно до вимог ч.1 ст. 204 Господарського Кодексу України господарське зобовязання може бути припинено лише за згодою сторін.

Частиною 1 ст. 651 ЦК України також передбачена зміна або розірвання договору лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

В судових засіданнях було встановлено, що термін дії угоди від 01.02.2003 року відповідно до параграфу 2 угоди та п. 3 Загальних умов угоди сторонами узгоджено до 31.12.2012року, оскільки за 90 днів до закінчення терміну дії ліцензії або відповідного періоду продовження жодна із сторін не розірвала дану угоду у встановленому договором порядку - шляхом письмового повідомлення про це іншої сторони. При цьому з урахуванням вимог закону щодо належного виконання зобовязання лист відповідача від 30.11.2011року про припинення дії угоди з 31.12.2011року не є належним доказом припинення угоди від 01.02.2003року, оскільки угодою передбачено інший порядок і спосіб її припинення, а саме: термін дії угоди припиняється, якщо письмове повідомлення про це надійде від будь-якої сторони за 90 днів до закінчення відповідного періоду. Таким чином, угодою чітко прописано спосіб припинення терміну її дії, а тому, виконуючи обовязки за угодою, та бажаючи її припинення з 31.12.2011року, відповідач зобовязаний був повідомити про це позивача не пізніше 30.09.2011року. Однак, доказів надіслання позивачу повідомлення про припинення угоди до зазначеної дати відповідач суду не надав, що свідчить про те, що термін дії угоди пролонговано до 31.12.2012року.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є юридичним фактом, який породжує ті правові наслідки, настання яких бажають сторони. Згідно із законом правочин завжди є правомірним, якщо тільки його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до статті 629 ЦК України укладена між позивачем і відповідачем угода від 01.02.2003року з моменту її укладення набирає силу закону. Вона є обовязковою для виконання обома сторонами і сторони протягом терміну дії угоди мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань за угодою. Зазначеною нормою встановлено принцип обовязковості виконання уже укладеного договору і сторони мають дотримуватися взятих на себе зобовязань за договором під загрозою застосування до них цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до параграфу 5 угоди від 01.02.2003року, пунктів 8.2, 10.1, 10.2, 10.3, 10.4 Загальних умов угоди відповідач прийняв на себе обовязки протягом дії угоди здійснювати ретрансляцію прийнятого від позивача каналу «Eurosport»по всім своїм мережам кабельного телебачення за власний рахунок як частину кабельних послуг в повному обсязі без вилучень, змін, доповнень і замін.

Однак доказів виконання своїх обовязків за угодою від 01.02.2003року з 01.01.2012року відповідач суду не надав.

Судом було встановлено, що листом від 30.11.2011року №552 ( арк. справи 47 том 1) відповідач повідомив позивача про припинення угоди від 01.02.2003року з 31.12.2011року а також про те, що він розпочинає процедуру блокування доступу до телевізійного каналу «Eurosport»і доступ абонентів відповідача до зазначеного каналу буде припинено з 31.12.2011року. Крім того, 23.12.2011року на офіційному сайті «Воля-Херсон», під торговою маркою якої здійснювалася відповідачем трансляція каналу «Eurosport», розміщено публічне повідомлення абонентам відповідача, що у звязку з закінченням строку договору укладеного відповідачем з позивачем з 01.01.2012року доступ до зазначеної програми буде припинено і замість каналу «Eurosport» базовий пакет додатково доповнюється спортивним каналом «Спорт 2».

Представники позивача в засіданнях суду посилався на те, що з 01.01.2012року відповідач не виконує обовязки за угодою від 01.02.2003року та припинив ретрансляцію телевізійного каналу «Eurosport»в мережах кабельного телебачення абонентам товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонські телекомунікаційні системи".

Позивачем також надано лист Всеукраїнської ліги авторів №48-1 від 20.01.2012року яким представник позивача повідомляється про те, що при здійснені за його клопотанням перевірки надання телекомунікаційних послуг населенню товариством з обмеженою відповідальністю "Херсонські телекомунікаційні системи" встановлено, що відповідачем здійснюється ретрансляція 3 спортивних каналів, серед яких телеканал «Eurosport»відсутній.

Вищезазначене свідчить про те, що відповідач не виконує обовязків за угодою від 01.02.2003року та припинив ретрансляцію телевізійного каналу «Eurosport»в мережах кабельного телебачення.

Згідно з вимогами ст. 4-3, ст. 33 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Ці докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Крім того, відповідно до ст. 38 ГПК України, забезпечення судового процесу доказами покладено виключно на сторони у справі.

Відповідачем не надано будь-яких доказів в розумінні статей 32, 34 ГПК України, якими б спростовувалися посилання позивача та підтверджувався б факт виконання ним своїх обовязків за угодою з кабельним оператором № V11/32/03.009723 від 01 лютого 2003 року щодо здійснення ретрансляції телеканалу «Eurosport»в мережах кабельного телебачення. Більш того, він посилається на те, що відповідно до умов угоди такого обовязку на нього не покладалося.

Посилання відповідача на те, що за умовами угоди від 01.02.2003року у нього відсутній обовязок ретрансляції телевізійного каналу «Eurosport», а виникло лише право на таку ретрансляцію з огляду на те, що угода є ліцензійним договором, не відповідає загальним засадам цивільного законодавства та принципам поняття та свободи договору, встановленим ст. ст.3, 6, 627 ЦК України, які грунтуються на принципах справедливості, добросовісності та розумності і відповідно до яких сторони в договорі вільно визначають свої права та обовязки на основі договору та у визначенні будь-яких умов договору, в тому числі і змішаних, які не суперечать законодавству.

Частиною 1 ст. 202 ЦК України визначено поняття правочину як дії особи, спрямованої на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків

Параграфом 5 угоди від 01.02.2003року, пунктам 8.2, 10.1, 10.2,10.3, 10.4 Загальних умов угоди сторони узгодили саме обовязки відповідача щодо здійснення ретрансляції телевізійного каналу «Eurosport»протягом дії угоди, що відповідає вимогам ст. 6 ЦК України відповідно до якої сторони можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тобто зміст договору формується за власним розсудом сторін. При цьому законом не заборонено викладати зміст договору, який містить змішані види договорів.

Ухилення відповідача від виконання обовязків за угодою від 01.02.2003 року не відповідає ст. 14, 526 ЦК України щодо зобовязання реального, добросовісного виконання цивільних обовязків належним чином, відповідно до умов договору. Те, що угода має, в тому числі, і ознаки ліцензійного договору, не звільняє відповідача від виконання обовязків за угодою, оскільки відповідно до ч.1 ст. 1109 ліцензійний договір є двостороннім, консенсуальним, оплатним.

Не ґрунтуються на вимогах закону та умовах договору і посилання відповідача на те, що угода від 01.02.2003року є розірваною з 01.01.2012року у звязку з повідомленням позивача листом від 01.07.2011року про її припинення. При досліджені листа від 01.07.2011року (арк. справи 79 том 1) судом встановлено, що зазначений лист підписано представником ОСОБА_7, що діє на підставі довіреності відповідача від 20.05.2011року №229. Однак будь-яких належних доказів надіслання зазначеного листа позивачу відповідач суду не надав, незважаючи на те, що судом оголошувалася перерва та надавався відповідачу час для подання таких доказів. Посилання відповідача на відповідь українського державного підприємства поштового звязку «Укрпошта»від 11.01.2012року №24-17-37 (арк. справи 84 том 1) не є належним доказом надіслання позивачу саме листа від 01.07.2011року, підписаного представником відповідача ОСОБА_7, оскільки зазначеним листом надається відповідь на звернення директора ТОВ «Воля-Кабель»щодо відправлення рекомендованого листа саме цим товариством, а не представником відповідача. Відповідь адресована не відповідачу, а ТОВ «Воля-Кабель»та повідомляється про розшук рекомендованого листа «Воля-Кабель»№RB020287121UA.

Відповідно ж до п.18.1 Загальних умов угоди сторони узгодили, що повідомлення, заява або вимога, передане або зроблене однією стороною іншій, повинно бути передано англійською мовою письмово заздалегідь, оплачено замовленою поштою зі сповіщенням, або факсом (підтверджується поштою або приватним курєром, відправленим до кінця робочого дня, наступного за днем відправлення такого факсу), або доставкою адресованою і надісланою одержувачу на адресу, зазначену в даній угоді. Однак, підтвердження належними доказами в розумінні ст.34 ГПК України того, що повідомлення про припинення угоди надсилалося представником відповідача з дотриманням пункту 18.1 Загальних умов угоди, як і доказів його відправки саме рекомендованим листом №RB020287121UA суду не надано, як і не надано повідомлення про його отримання позивачем, чим не підтверджено факту повідомлення позивача про припинення угоди від 01.02.2003року належним способом відповідно до вимог 18.1 Загальних умов угоди.

Посилання відповідача на те, що позивач не довів належними засобами доказування той факт, що відповідач приймав на себе зазначені обовязки та не надав доказів наявності у нього права на програму мовлення «Eurosport», чим не довів того, що він звернувся з позовом за захистом права яке вважає порушеним, спростовуються матеріалами справи а також вищезазначеним, зокрема Загальними умовами угоди від 01.02.2003року відповідно до яких термін дії ліцензії означає строк зазначений в розділі 2 документа ( з урахуванням положень п.3 Загальних умов). Таким чином, при укладенні угоди відповідачем було перевірено наявність ліцензії у позивача та строк її дії. Крім того, позивачем надано до матеріалів справи рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення №652 від 02.04.2008року «Про затвердження переліку програм, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення і ретрансляція яких на території України не обмежується згідно з ч.1 ст.42 Закону України «Про телебачення і радіомовлення»( зі змінами і доповненнями станом на 19.10.2011року), яким затверджено перелік іноземних програм, зміст яких відповідає ст. 42 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», серед переліку яких значиться і телевізійний канал «Eurosport».

За таких підстав заявлене відповідачем в засіданні суду 10.02.2012року клопотання про витребування у позивача наявності прав на програму мовлення «Eurosport», а саме копію ліцензії Вищої Аудіовізуальної Ради Франції судом відхиляється. До того ж суд вважає, що витребування зазначеного доказу знаходиться за межами предмету доказування, яким є виконання обовязків за укладеною угодою від 01.02.2003року, яка є чинною і ніким не визнана недійсною.

Відхиляються судом і посилання відповідача на те, що у нього відсутній обовязок здійснювати ретрансляцію телевізійного каналу «Eurosport»в мережах кабельного телебачення, а пункти угоди які передбачають цей обовязок відповідно до ч.9 ст. 1109 ЦК України є нікчемними.

При цьому суд зазначає, що незважаючи на те, що угода від 01.02.2003року є ліцензійною угодою, вона є двосторонньою угодою, в якій сторони відповідно до ч.3 ст. 6 ЦК України врегулювали на власний розсуд свої правовідносини, в тому числі і обовязки відповідача щодо здійснення ретрансляції телевізійного каналу «Eurosport», тому вимоги ч.9 ст. 1109 ЦК України про нікчемність ліцензійної угоди на правовідносини сторін не розповсюджуються, оскільки цією нормою передбачено нікчемність умов щодо надання ліцензії всупереч нормам чинного законодавства, та не передбачено нікчемність додаткових умов щодо прав і обовязків сторін за договором.

Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України позивач має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, в тому числі і поновлення становища яке існувало до порушення, шляхом спонукання до виконання обовязків за договором..

За таких підстав вимоги позивача про зобовязання відповідача виконувати обовязки за угодою з кабельним оператором № V11/32/03.009723 від 01 лютого 2003 року

шляхом здійснення ретрансляції телевізійного каналу «Eurosport»в мережах кабельного телебачення обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на відповідача.

В засіданні оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст. 44, 49, 77, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2.Зобовязати товариство з обмеженою відповідальністю "Херсонські телекомунікаційні системи" м.Херсон вул. К.Маркса, 97 ідентифікаційний код 22731326, інші реквізити невідомі виконувати обовязки за угодою з кабельним оператором № V11/32/03.009723 від 01 лютого 2003 року.

3.Зобовязати товариство з обмеженою відповідальністю "Херсонські телекомунікаційні системи" м.Херсон вул. К.Маркса, 97 ідентифікаційний код 22731326, інші реквізити невідомі здійснювати ретрансляцію телевізійного каналу «Eurosport»в мережах кабельного телебачення абонентам товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонські телекомунікаційні системи" до 31 грудня 2012 року за угодою з кабельним оператором № V11/32/03.009723 від 01 лютого 2003 року.

4.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонські телекомунікаційні системи" м.Херсон вул. К.Маркса, 97 ідентифікаційний код 22731326 інші реквізити суду невідомі на користь акціонерного товариства "Євроспорт" Франція, 92798, Іссі-ле-Муліно Седекс 9 вул. Гастон е Рене Кодрон, 3 (3 rue Rene et Gaston Caudron, 92798 Issy Les Moulineaux cedex 9 France) 1882грн.00коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя З.І. Ємленінова

Дата підписання рішення

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 24.02.2012р.