Рішення № 21642703, 14.12.2011, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 2-1615-2011

РІШЕННЯ

Іменем України

14 грудня 2011 року м. Селидове

Селидівський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Черкова В.Г. при секретарі Кідрон О.М., за участю позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, представника відповідача Сорока С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Селидівського міського суду справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Селидіввугілля»про відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до державного підприємства «Селидіввугілля»про відшкодуванні моральної шкоди у розмірі 50000 грн., у звязку з отриманням професійного захворювання.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 більше 30 років знаходився у трудових відносинах на підприємствах вугільної промисловості структурних підрозділах державної холдінгової компанії «Селидіввугілля»(ДХК «Селидіввугілля»). В період знаходження в трудових відносинах з підрозділами відповідача адміністраціями даних підрозділів не в повній мірі виконувалися вимоги Закону України «Про охорону праці»щодо організації безпечних та нешкідливих умов праці. Це призвело до того, що 04.07.2011 р. він був звільнений з останнього місця роботи ВП «Шахта «Росія»ДП «Селидіввугілля»за станом здоровя, оскільки МСЕК м.Донецька 30.06.2011 р. визнала його інвалідом 3 групи безстроково і встановила 40 % втрати професійної працездатності, причинний звязок профзахворювання. Згідно висновків КЛПУ «Обласної клінічної лікарні профзахворювань»від 27.05.2011 р. йому було встановлено діагноз: хронічне обструктивне захворювання легень пилової етіології другої стадії, помірне течія; легенева недостатність першого-другого ступеня; захворювання професійне. Факт отримання профзахворювань, що знаходяться у причинному звязку з виконанням ним трудових обовязків підтверджується також іншими документами. На теперішній час стан його здоровя не поліпшується, він продовжує хворіти і вимушений для підтримання свого здоровя знову звертатися у лікувальні заклади, з цієї причини не може працевлаштуватися. Втрата працездатності потягла за собою порушення його життєвих звязків і потребує додаткових зусиль для організації його життя. Просив стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 50000 грн.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник ДП «Селидіввугілля»у судовому засіданні позов не визнав та зазначив, що наявність шкідливих умов праці на деяких робочих місцях є обєктивним явищем і не може бути усунена, закон не забороняє застосування праці у таких умовах. Позивач був ознайомлений з умовами праці і погодився на роботу в шкідливих умовах. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Так, документи, які додані до позовної заяви, вказують, що позивач з 15.02.1977 р. по 09.02.1995 р. знаходився під впливом шкідливих речовин в умовах праці на шахті «Селидівська». Але ДП «Селидіввугілля»на даний час не є правонаступником вказаного підприємства та не може відповідати за зобовязаннями перед колишніми працівниками. Тому вважає, що вини підприємства у отриманні позивачем професійного захворювання немає. До того ж вважає, що відповідачем порушено строк для звернення до суду для вирішення такого спору.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено і не оспорюється сторонами, що позивач працював на підприємствах вугільної промисловості структурних підрозділах державної холдінгової компанії «Селидіввугілля»на посаді ГРОЗа: шахта «Селидівська»- з 15.02.1977 р. по 09.02.1995 р.; шахта «№1-3 Новогродівська» - з 24.02.1995 р. по 26.07.1995 р., з 23.06.2000 р. по 11.09.2001 р.; шахта «Україна»- з 14.08.1995 р. по 20.06.2000 р.; шахта «Росія»- з 26.09.2001 р. по 04.07.2011 р. (згідно копії трудової книжки на імя ОСОБА_1.).

Згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання від 08.06.2011 р., професійне захворювання ОСОБА_1 хронічне обструктивне захворювання легень пилової етіології, друга стадія, помірна течія; легенева недостатність першої-другої стадії - виникло за таких обставин: тривала робота в умовах запиленості гірничих виробіток, що перевищує гранично допустиму концентрацію пилу. Підземний стаж 34 роки, в тому числі на шахті «Росія»- 9 років 8 місяців на ділянці по видобутку вугілля № 5. Запиленність на даній ділянці перевищує гранично допустиму концентрацію пилу в 16-35 разів; недосконалість технологічних процесів з видобутку вугілля; невиконання в повному обсязі заходів по боротьбі із пилом на ділянці.

Згідно висновку КЛПУ «Обласна клінічна лікарня профзахворювань» від 27.05.2011 р. № 1052, ОСОБА_1 встановлений заключний діагноз:

а) основний: хронічне обструктивне захворювання легень пилової етіології, друга стадія, помірна течія. Осл.: легенева недостатність першого-другого ступня. Захворювання професійне, встановлено уперше. Суп.: ІБС: атеросклеротичний кардіосклероз, синусова брадікардія. Одиничні желудочкові екстрасистоли, СН один, ФК два.

б) супутній: протипоказана робота у підземних умовах, у контакті з пилом, токсичними газами, у несприятливих метеоумовах, важка фізична праця. Професією, що відповідна за розвиток профзахворювання, необхідно вважати професію ГРОЗа.

Згідно довідки МСЕК серії 10 ААА № 368996 від 30.06.2011 р., ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності безстроково.

Проаналізувавши встановлені обставини по справі, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що отриманням професійного захворювання ОСОБА_1 завдано моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню відповідачем з наступних підстав.

Згідно ст. 153 ч. 2 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Згідно ст. 153 ч. 3 КЗпП України умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовується працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Судом встановлено, що моральну шкоду потерпілому було завдано внаслідок отримання професійного захворювання при виконання позивачем трудових обовязків на підприємствах вугільної промисловості структурних підрозділах державної холдінгової компанії «Селидіввугілля». Відповідач не надав доказів того, що з його боку було забезпечено безпечні та нешкідливі умови праці позивача.

Судом при дослідженні письмових доказів по справі було встановлено факт наявності втрат немайнового характеру, наявність моральних і фізичних страждань, те, що отримане професійне захворювання, завдає фізичні та моральні страждання ОСОБА_1, вимагає від нього додаткових зусиль для організації життя та встановлений причинний зв'язок між стражданнями та втратами, отже позивачем в повному обсязі доведено наявність моральних страждань.

Суд не приймає доводи відповідача про те, що позивачем пропущений строк позовної давності, оскільки строк позивачем не пропущено, так як здоровя позивача не відновлене, моральна шкода йому причиняється постійно, оскільки позивачу встановлено 3 групу інвалідності безстроково із втратою 40 % працездатності.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться в разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд вважає що строки позовної давності не пропущені, оскільки здоровя позивача не відновлено, моральна шкода йому завдається постійно до теперішнього часу.

Крім того, висновок представника позивача в частині того, що ДП «Селидіввугілля» не є належним відповідачем по справі не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, оскільки позивач перебував у трудових відносинах з ДХК «Селидіввугілля». Згідно наказу № 96 від 25.02.2003 р. ДП «Селидіввугілля»є правонаступником ДХК «Селидіввугілля».

Згідно рекомендацій п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)»зі змінами і доповненнями, відповідно до яких необхідно врахувати, що розмір відшкодування моральної шкоди слід визначати залежно від характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема враховується стан здоровя потерпілого, тяжкість вимушений змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Але суд не може погодитися і з позовними вимогами позивача в частині розміру компенсації за перенесені ним моральні страждання, так як повинен виходити з принципів справедливості і розумності. З урахуванням зазначених обставин, враховуючи характер і обсяг моральних страждань, відсотку втрати працездатності відповідача, його віку, сімейного стану, тривалості лікування, суд вважає необхідним задовольнити позов частково у сумі 10000 грн., відмовивши позивачеві у задоволенні решти його позовних вимог у звязку з їх необґрунтованістю.

Відповідно до ст. 88 ч.3 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Керуючись ст.ст. 153, 233,234, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 57, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до державного підприємства «Селидіввугілля»про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства «Селидіввугілля»на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, у звязку з отриманням професійного захворювання на підприємствах вугільної промисловості структурних підрозділах державної компанії «Селидіввугілля»- 10 000 (десять тисяч) грн.

Стягнути з державного підприємства «Селидіввугілля»судовий збір в доход держави у розмірі 94 (девяносто чотири) грн. 10 коп. на розрахунковий рахунок 31215206700070, отримувач державний бюджет м.Селидове, банк отримувача ГУ ДКСУ в Донецькій області, ЄДРПОУ 34686427, МФО 834016, код бюджетної класифікації 22030001.

.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Селидівський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя