Рішення № 21638975, 14.02.2012, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" лютого 2012 р.Справа № 5013/2580/11 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Т.В. Макаренко, розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 5013/2580/11

за позовом: Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ

до відповідача: Дочірнього підприємства "Кіровоградтепло" товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії", м. Кіровоград

про стягнення 7 526 657,42 грн.

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1. , довіреність № 139/10 від 26.12.11 ;

від відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 1 від 03.01.12 ;

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою № 31/10-15031 від 21.12.2011 року про стягнення з дочірнього підприємства "Кіровоградтепло" товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії" основного боргу за поставлений природний газ (договір № 06/10-2553 БО-18 від 20.12.2010 року) в сумі 6 539 123,92 грн; пені в сумі 512 249,46 грн; суму на яку збільшився борг в наслідок інфляційних процесів в розмірі 312905,82 грн; три відсотка річних в сумі 162378,22 грн.

Відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву № 13-235/07 від 24.01.2012 року в якому позовні вимоги визнає частково, а саме щодо основного боргу за поставлений природний газ. Однак, ДП "Кіровоградтепло" ТОВ "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії" заперечує нарахування пені, інфляційних втрат, трьох відсотків річних, оскільки вважає, що підприємством вжито всіх необхідних заходів щодо належного виконання зобов'язань, а отже, вина останнього відсутня. Свої заперечення відповідач мотивує нормами ст. 614 ЦК України і просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, інфляційних втрат, трьох відсотків річних.

Позивач 02.02.2012 року подав суду письмові заперечення на відзив відповідача у яких зазначив, що твердження відповідача є помилковими, оскільки базуються не на нормах законодавства та положенях договору, а виключно на власних судженнях, які не відповідають дійсним обставинам справи. Так, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми пені, інфляційних втат, 3% річних нараховані позивачем відповідно до норм ст.ст. 612, 625 ЦК України та п. 7.1 Договору № 06/10-2553 БО-18 від 20.12.2010 року. Крім того, пеня нарахована на заборгованість, яка склалась в наслідок несвоєчасної оплати за поставлений природний газ саме відповідачем - юридичною особою і жодним чином не стосується заборгованості населення за комунальні послуги.

ДП "Кіровоградтепло" ТОВ "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії" надіслало до суду клопотання № 13-236/07 від 13.02.2012 року про зменшення розміру пені в порядку, визначеному п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги повністю.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши усі обставини справи, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Між дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (надалі - постачальник) та дочірнім підприємством "Кіровоградтепло" товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії" (надалі - покупець) укладено договір про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2553БО-18 від 20.12.2010 року з Додатковими угодами № 1 від 28.01.2011 року, № 2 від 04.04.2011 року, № 3 від 11.07.2011 року, № 4 від 30.08.2011 року до вказаного Договору (надалі - Договір).

Сторонами узгоджено предмет договору, кількість та якість газу, порядок та умови постачання, приймання та облік газу, його ціну, порядок та умови проведення розрахунків.

Відповідно до пунктів 1.1., 2.1. Договору постачальник зобов'язався поставити покупцеві імпортний природний газ, якість якого відповідачє вимогам ГОСТ 5542-87, в період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року, а покупець зобов'язався прийняти від постачальника та оплатити природний газ в обсязі до 11507,499 тис. куб.м Обсяги щомісячних поставок визначаються згідно графіку зазначеному в п. 1.2 Договору.

В розділі 4 Договору сторони узгодили порядок здійснення оплати.

Розрахунок здійснюється поетапно: перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30(31) числа місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 5.2.1. Договору передбачено, що право власності на газ переходить від постачальника до покупця в пункті приймання-передачі.

Відповідно п. п. 6.1.1. , 6.3.1. Договору покупець зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений газ, а постачальник зобов'язався поставити газ у строк, встановлений цим Договором.

Згідно п. 7.3.1. Договору у разі порушення покупцем умов п. 4.1 цього Договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Положеннями п. 10.1. Договору передбачено, що він набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє в частині поставки газу з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Позивач виконав свої договірні зобов'язання, передав у власність відповідача в період з січень-квітень 2011 року природний газ на загальну суму 23899274,67 грн, що підтверджеється матеріалами справи, а саме актами передачі-приймання природного газу (а.с 36 - 39).

Проте, відповідач свої зобов'язання в частині оплати поставленого природного газу виконав частково на суму 17360150,75 грн, що підтверджується платіжними дорученнями поданими відповідачем до матеріалів справи.

Відповідно розрахунку позивача сума основного боргу відповідача перед позивачем, на момент подання позову до суду, становить 6539123,92 грн.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися (від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Нормами статті 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

З врахуванням вищевикладеного, умов договору про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2553БО-18 від 20.12.2010 року, а також тієї обставини, що відповідачем у справі позовні вимоги щодо суми основного боргу не заперечено; факти, викладені в позовній заяві, не спростовано, господарський суд вважає позовні вимоги про стягнення суми боргу в розмірі 6539123,92 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки відповідачем заборгованість за поставлений природний газ сплачена частково та несвоєчасно, позивач просить суд стягнути з ДП "Кіровоградтепло" товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії" пеню в сумі 512 249,46 грн за період з 21.06.2011 року по 21.12.2011 року; суму на яку збільшився борг в наслідок інфляційних процесів в розмірі 312905,82 грн за період з лютого 2011 року по червень 2011 року; три відсотка річних в сумі 162378,22 грн за період з 11.02.2011 року по 21.12.2011 року.

Господарський суд враховує, що пунктом 7.1 Договору передбачено, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором, сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором.

У відповідності до вимог статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України відсотки річних та інфляційні втрати можуть нараховуватись кредитором до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання боржником.

Суд враховує, що вимога кредитора про сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Вказане спростовує заперечення відповідача щодо вимог позивача про стягнення втрат від інфляції та 3% річних з мотивів відсутності вини відповідача в простроченні виконання зобов'язання.

Враховуючи наведені вище правові норми, правомірність визначення позивачем періоду для нарахування збитків від інфляції та 3 % річних, господарський суд вважає, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат в сумі 312905,82 грн за період з лютого 2011 року по червень 2011 року; 3% річних в сумі 162378,22 грн за період з 11.02.2011 року по 21.12.2011 року заявлені правомірно і підлягають задоволенню.

Господарський суд враховує, що умовами договору, а саме п.7.3.1 передбачено, що у разі порушення покупцем умов п. 4.1 цього Договору, покупець зобов'язався (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Стаття 217 Господарського кодексу України встановлює у сфері господарювання такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Частина 6 статті 231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Наданий позивачем розрахунок суми пені за період з 21.06.2011 року по 21.12.2011 року в сумі 512249,46 грн відповідає зазначеним вище правовим нормам та умовам договору.

Разом з тим, господарський суд враховує подане відповідачем клопотання про зменшення розміру пені в порядку, визначеному п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порявняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічну правову позицію викладено в п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12. 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" та постанові Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.07.2011 року по справі № 5013/272/11.

Господарський суд вважає наявними у справі обставини, які мають істотне значення і можуть слугувати підставою для зменшення розміру пені до 50%, а саме:

- відповідач надавав послуги споживачам у період дії договору за тарифами, які не забезпечували рентабельність підприємства;

- обсяг заборгованості за 2009 рік з різниці в тарифах на послуги теплопостачання та гарячого водопостачання, надані населенню ДП "КТ" ТОВ "ЦНТІ Унга" склав 18876636,67 грн.

- обсяг проплат за отриманий газ за даним договором складає 80%.

Господарський суд вважає данний випадок винятковим, враховує інтересів сторін, ступінь виконання зобов'язання, а також причини неналежного виконання зобов'язання, незначний термін прострочення виконання, відсутність наслідків порушення зобов'язання та добросовісну поведінку відповідача. А тому вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача та зменшує розмір належної до сплати пені на 50 %.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення пені за період з 21.06.2011 року по 21.12.2011 року в сумі 512249,46 грн підлягають частковому задоволенню, а саме на суму 256124,73 грн.

В задоволенні решти позовних вимог, господарський суд відмовляє.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються судові витрати в повному обсязі, оскільки неправомірні дії відповідача привели до необхідності позивача звернутися до господарського суду за захистом свого порушеного права.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з дочірнього підприємства "Кіровоградтепло" товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії" (25030, м. Кіровоград, вул. Кутузова, 23/16, ідентифікаційний код 33142568) користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, р/р 26008301970 в ВАТ "Ощадбанк" м. Київ, МФО 300465, код ЄДРПОУ 31301827) 6 539 123,92 грн основного боргу, 256 124,73 грн пені, 162 378,22 грн 3% річних, 312 905,82 грн інфляційних втрат, а також 56 460,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили та направити стягувачу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Згідно частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя Т.В. Макаренко

Повне рішення складено 20.02.2012 року.