Рішення № 21638897, 20.02.2012, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.12 Справа № 21/161/08-19/219/08-16/336/08

За позовом публічного акціонерного товариства “ОТП Банк” в особі регіонального відділення “Запорізька регіональна дирекція “АТ “ОТП Банк” в м.Запоріжжя (69063, м.Запоріжжя, пр.Леніна, 66, код ЄДРПОУ 26250800)

до приватного підприємства “Сокол”, с.Семенівка Мелітопольського району Запорізької області (72380, Запорізька область, Мелітопольський район, с.Семенівка, вул. Польова, б.67, код ЄДРПОУ 22160661)

про зобовязання відповідача визнати кредиторські вимоги в сумі 2802172,99 грн. та включити їх до реєстру вимог кредиторів

Суддя Ніколаєнко Р.А.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1 (дов.б/н від 12.04.2011)

від відповідача - не зявився

СУТЬ СПОРУ :

ЗАТ “ОТП Банк” в особі філії в м.Запоріжжя заявлено позов про визнання вимог ЗАТ “ОТП Банк” до ПП “Сокол” в розмірі 3047291,23 грн., що виникли відповідно до умов договору про надання кредитної лінії № СL06-063/18-003 від 31.03.2006, як вимог, що забезпечені заставою, та включення цих вимог до реєстру вимог кредиторів ПП “Сокол”.

Ухвалою господарського суду від 11.06.2008 за зазначеним позовом порушено судове провадження у справі № 21/161/08.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду від 05.08.2008 справа передавалася на розгляд іншому складу суду.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду від 17.11.2008 справу передано на розгляд судді Ніколаєнку Р.А.

Ухвалою від 17.11.2008 (суддя Ніколаєнко Р.А.) справу прийнято до розгляду з присвоєнням справі № 21/161/08-19/219/08-16/336/08 та призначенням судового засідання на 02.12.2008.

Провадження у справі неодноразово зупинялося, про що винесено відповідні ухвали.

Ухвалою від 13.12.2011, між іншим, здійснено процесуальне правонаступництво, замінено позивача ЗАТ “ОТП Банк” в особі філії в м.Запоріжжя на публічне акціонерне товариство “ОТП Банк” в особі регіонального відділення “Запорізька регіональна дирекція “АТ “ОТП Банк” в м.Запоріжжя.

20.02.2012 прийнято рішення, вступну і резолютивну частину якого проголошено у судовому засіданні.

Заявою від 08.01.2009 вих.№ 200-04/25 позивач уточнював позовні вимоги, просив зобовязати відповідача визнати вимоги ЗАТ “ОТП Банк” до ПП “Сокол” в розмірі 3047291,23 грн., що виникли відповідно до умов договору про надання кредитної лінії № СL06-063/18-003 від 31.03.2006, як вимоги, що забезпечені заставою за договорами застави товарів в обороті № GT-200/063/2006 від 11.04.2006, № GT-200/063/2007/1 від 29.03.2007 та які були задоволені рішенням господарського суду Запорізької області від 15.05.2008, а також зобовязати відповідача в особі голови ліквідаційної комісії ПП “Сокол” включити ці вимоги до реєстру вимог кредиторів ПП “Сокол”.

Заява була прийнята судом як така, що не суперечить ст.22 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на день її подання).

Заявою від 31.01.2012 позивач уточнив позовні вимоги в звязку із зміною розміру вимог до відповідача станом на день судового засідання, який визначив в сумі 2802172,99 грн.

Щойнозазначена заява також прийнята судом, як така, що не суперечить ст.22 Господарського процесуального кодексу України (у діючій редакції).

Таким чином, предметом розгляду справи є вимоги про зобовязання відповідача визнати вимоги ПАТ “ОТП Банк” в розмірі 2802172,99 грн., що виникли відповідно до умов договору про надання кредитної лінії № СL06-063/18-003 від 31.03.2006, як вимоги, що забезпечені заставою за договорами застави товарів в обороті № GT-200/063/2006 від 11.04.2006, № GT-200/063/2007/1 від 29.03.2007 та які були задоволені рішенням господарського суду Запорізької області від 15.05.2008, та зобовязання відповідача в особі голови ліквідаційної комісії ПП “Сокол” включити ці вимоги до реєстру вимог кредиторів ПП “Сокол”.

На обґрунтування вимог позивач (Банк) пояснив, що за укладеним сторонами договором про надання кредитної лінії № СL06-063/18-003 від 31.03.2006 надав відповідачу кредитні кошти в сумі 2210000,00 грн. під сплату процентів зі строком повернення не пізніше 10.05.2007. В звязку з невиконанням зобовязань за кредитним договором звертався з відповідним позовом до суду, рішенням господарського суду Запорізької області від 15.05.2008 у справі № 8/420/07 з ПП “Сокол” на користь Банку було стягнуто 2209942,50 грн. заборгованості за кредитом, 140449,52 грн. процентів за користування кредитом, 130064,03 грн. пені. 06.05.2008 Банк випадково дізнався, що 07.02.2008 до ЄДР було внесено запис про судове рішення щодо припинення юридичної особи ПП “Сокол”, що не повязане з банкрутством. Однак, в порушення ст.60 Господарського кодексу України, якою встановлений обовязок ліквідаційної комісії персонально повідомити явних (відомих) кредиторів про ліквідацію та строки заяви претензій, відповідач про таке Банк не повідомив. В звязку з цим Банк на підставі наявних відомостей направив відповідачу заяву про визнання вимог на підставі кредитного договору станом на 07.05.2008 в сумі 3047291,23 грн., на що отримав відповідь, що вимоги “вважаються погашеними за браком майна”. Але, як зазначає позивач, вказане не відповідає дійсності, оскільки відповідач має нерухомість, і, крім того, зобовязання за кредитними угодами забезпечені заставою товарів в обороті згідно з укладеними сторонами договорами застави № GT-200/063/2006 від 11.04.2006 та № GT-200/063/2007/1 від 29.03.2007. У випадку ж недостатності майна для розрахунків з кредиторами виникає обовязок звернутися до господарського суду згідно зі ст.51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання банкрутом”. Згідно з представленим розрахунком заборгованість відповідача станом на 31.01.2012 склала 2802172,99 грн., в звязку з чим Банк просить зобовязати визнати та включити до реєстру вимог кредиторів саме цю суму.

Відповідач відзив на позов суду не надав, представник відповідача в судові засідання не зявлявся.

Про місце і час розгляду справи відповідач повідомлявся належним чином шляхом направлення ухвал суду у даній справі за його місцезнаходженням згідно з даними ЄДР.

Будь-яких клопотань чи заяв від відповідача до суду не надходило.

Згідно зі ст.22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідач правом на захист своїх інтересів не скористався.

Справу розглянуто у відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами, які є достатніми для вирішення спору.

Вивчивши матеріали та фактичні обставини справи, вислухавши представника позивача, суд не знайшов підстав для задоволення позову з огляду на таке.

За вимогами ст.38 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” суд, який постановив рішення щодо припинення юридичної особи, що не повязане з банкрутством юридичної особи, у день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору за місцезнаходженням юридичної особи для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення.

Документи для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи подаються головою комісії з припинення (ліквідаційної комісії) юридичної особи, яку призначив суд, або головою комісії з припинення (ліквідаційної комісії), якого у встановленому порядку вказав в Єдиному державному реєстрі державний реєстратор.

07.02.2008 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців було внесено запис за № 10881130005000061 про судове рішення щодо припинення юридичної особи ПП “Сокол”, що не повязано з її банкрутством.

Головою комісії з припинення вказано засновника Слюсарчука О.Р.

За положеннями ч.ч.3, 5 ст.60 Господарського кодексу України (ГК України) ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію субєкта господарювання, вміщує в офіційних друкованих органах повідомлення про ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки. Ліквідаційна комісія оцінює наявне майно субєкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію.

Ч.ч.2, 4 ст.112 Цивільного кодексу України (ЦК України) передбачено, що у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право до затвердження ліквідаційного балансу юридичної особи звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок мана, що залишилися після ліквідації юридичної особи. Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суджу кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

З приведеною нормою кореспондується ст.61 ГК України, згідно з якою претензії, що не задоволені через відсутність майна субєкта господарювання, претензії, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо їх заявники у місячний строк після одержання повідомлення про повне або часткове відхилення претензії не звернуться до суду з відповідним позовом, а також претензії, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, вважаються погашеними.

31.03.2006 сторонами по справі укладено договір про надання кредитної лінії № CL06-063/18-003 за умовами якого позивач зобовязався надати відповідачу кредитну лінію в розмірі, що не перевищує ліміт фінансування, а відповідач повернути кредит не пізніше 10.05.2007 та сплатити проценти за користування кредитом. Відповідно п.п. 1.4.1.1 та 1.4.1.2 названого договору проценти за користування кредитом розраховуються на підстав процентної ставки в розмірі 17 % річних та нараховуються на фактичну суму наданих кредитних коштів та за фактичний час використання таких коштів.

На забезпечення виконання зобовязань за договором про надання кредитної лінії № CL06-063/18-003 сторонами було укладено договір застави товарів в обороті № GT-200/063/2006 від 11.04.2006 та договір застави товарів в обороті № GT-200/063/2007/1 від 29.03.2007.

На виконання умов кредитного договору № CL06-063/18-003 Банк перерахував на рахунок відповідача 05.04.2006 суму в розмірі 1140000 грн. та 14.04.2006 суму в розмірі 1070000 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 10 від 05.04.2006 та меморіальним ордером № 8 від 12.04.2006 відповідно.

Відповідач зобовязань з повернення кредиту та процентів за користування коштів у встановлений строк не виконав, у звязку з чим Банк звернувся за судовим захистом з позовом про стягнення заборгованості.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 15.05.2008 у справі № 8/420/07, що набрало законної сили, з ПП “Сокол” на користь Банку стягнуто 2209942 грн. 50 коп. заборгованості по кредиту, 140499 грн. 52 коп. процентів за користування кредитом, 130064 грн. 03 коп. пені, 24923 грн. 06 коп. судових витрат.

Дізнавшись про внесення до ЄДР запису про судове рішення щодо припинення юридичної особи ПП “Сокол”, що не повязано з її банкрутством, Банк направив голові ліквідаційної комісії ПП “Сокол” заяву про визнання вимог в сумі 3047291,23 грн., що виникли з договору про надання кредитної лінії № CL06-063/18-003 від 31.03.2006, та включення цих вимог до реєстру вимог кредиторів ПП “Сокол”.

У відповідь головою ліквідаційної комісії було повідомлено, що вимоги Банку до ПП “Сокол” за договором про надання кредитної лінії № CL06-063/18-003 від 31.03.2006 згідно зі ст.61 Господарського кодексу України, ст.112 Цивільного кодексу України вважаються погашеними за браком майна.

Вказану відповідь отримано Банком 04.06.2008.

Заявлення відповідача визнано Банком неправомірним та неправдивим з підстав, викладених в описовій частині рішення, у зв`язку з чим Банк подав до суду позов, яким, з врахуванням уточнення, просить зобовязати відповідача визнати вимоги ПАТ “ОТП Банк” в розмірі 2802172,99 грн. (станом на 31.01.2012), що виникли відповідно до умов договору про надання кредитної лінії № СL06-063/18-003 від 31.03.2006, як вимоги, що забезпечені заставою за договорами застави товарів в обороті № GT-200/063/2006 від 11.04.2006, № GT-200/063/2007/1 від 29.03.2007 та які були задоволені рішенням господарського суду Запорізької області від 15.05.2008, та зобовязання відповідача в особі голови ліквідаційної комісії ПП “Сокол” включити ці вимоги до реєстру вимог кредиторів ПП “Сокол”. .

Встановлено, що підставою для внесення до ЄДР запису про судове рішення про припинення ПП “Сокол”, призначення ліквідатора (голову комісії з припинення) стала постанова господарського суду Запорізької області від 23.01.2008 у справі № 9/775/07-АП за позовом Мелітопольської об`єднаної державної податкової інспекції Запорізької області до приватного підприємства “Сокол”, с.Семенівка Мелітопольського району Запорізької області (відповідача і у даній справі) про припинення юридичної особи.

Вказаним судовим рішенням позов задоволено, ПП “Сокол” постановлено припинити згідно з положеннями ст.38 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, за якими однією з підстав для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не повязане з банкрутством, є провадження діяльності, що суперечить установчим документам.

Копію постанови згідно з вимогами ст.38 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” було направлено державному реєстратору Мелітопольської районної державної реєстрації для внесення до Єдиного державного реєстру відповідного запису про судове рішення, що було виконано.

Проте, за результатами апеляційного оскарження постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2011 у справі № 9/775/07-АП постанову господарського суду Запорізької області від 23.01.2008 у цій справі скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

В звязку з такими обставинами реєстраційну дію від 07.02.2008 № 10881130005000061 з внесення судового рішення щодо припинення юридичної особи ПП “Сокол” скасовано, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстр за станом на 16.02.2012.

Таким чином, обставини, що мали правовим наслідком здійснення ліквідаційної процедури ПП “Сокол” та які покладені у підставу позову, не мають місця внаслідок їх спростування судовим рішенням Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду. Таке виключає підстави для задоволення позовних вимог.

Крім того, за приписами ст.16 ЦК України, ст.20 ГК України особа має право звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів в порядок і спосіб, встановлений законодавством.

Однак, визначений позивачем спосіб захисту встановленим правилам не відповідає, а суд не може захистити право чи охоронюваний законом інтерес у інший, ніж встановлений законом, спосіб.

Недодержання встановлених порядку та способу судового захисту є підставою для відмови у задоволення позову.

Розгляд такого предмету спору, як визнання кредиторських вимог, неможливо в позовному провадженні, такі вимоги можуть бути розглянуті лише в справі про банкрутство.

Посилання позивача, як на підстави позову, на вимоги ст.51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” в даному випадку є необґрунтованим, оскільки положення цієї норми не підлягають застосуванню у позовному провадженні.

За таких вищевикладених обставин, в позові відмовляється.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати залишаються за позивачем.

На підставі викладеного, ст.ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

В позові відмовити.

Суддя Р.Ніколаєнко

Рішення оформлено та підписано 22.02.2012.