Рішення № 21638834, 16.02.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 3/7/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.12 Справа № 5009/376/12

Суддя Соловйов В.М.

м. Запоріжжя

За позовом: Комунального підприємства “Водоканал” (69002, м. Запоріжжя,вул. Артема, 61, ідентифікаційний код 03327121)

до відповідача: Комунального підприємства “Михайлівський сількомунгосп Вільнянського району Запорізької області” (70030, Запорізька область, Вільнянський район, с. Михайлівна, вул. Слободчикова, 79а, ідентифікаційний код 33622933)

про стягнення 64 217, 61 грн.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Прокопенко М.О.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1., провідний юрисконсульт, довіреність №1 від 10.01.2012р.

від відповідача: не зявився

КП “Водоканал” звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до КП “Михайлівський сількомунгосп Вільнянського району Запорізької області” про стягнення боргу в сумі 64 217, 61 грн. за договором про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системі каналізації № 5386 від 01.01.2006р.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 27.01.2012р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 526 ЦК України, ст. 173, 174, ГК України, ст.1, 2 ГПК України та умовами договору.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.01.2012р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 5009/376/12, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 16.02.2012р. об 11 годині 00 хвилин.

В судовому засіданні 16.02.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 21.02.2012р.

Під час розгляду справи представник позивача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляв.

В судовому засіданні 16.02.2012р. представник позивача підтримав позовні вимоги, зазначені в позовній заяві № 727 від 25.01.2012р., та просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системі каналізації № 5386 від 01.01.2006р. у розмірі 64 217, 61 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач, зокрема, зазначив наступне.

Між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системі каналізації № 5386 від 01.01.2006р.

За період з серпня по листопад 2011р. позивач надавав послуги відповідачу з питного водопостачання та приймання стічних вод у системі каналізації на загальну суму 174 676, 38 грн., що підтверджується актами (додані до позовної заяви).

Відповідно до п.п.3.2.1, розділу 5 (п. 5.1) договору № 5386 відповідач своєчасно і в повному обсязі оплату за надані послуги не здійснив, сплативши лише 110 458, 77 грн.

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем, з урахуванням часткової оплати, складає 64 217, 61 грн.

Відповідач відзив на позовну заяву, витребувані судом документи і документи, що підтверджують заперечення проти позову, не надав, в судове засідання не зявився.

Копія ухвали від 30.01.2012р. про порушення провадження у справі № 5009/376/12 отримана відповідачем 02.02.2012р., що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення.

Господарський суд враховує, що відповідач не повідомив суд про неможливість прибуття в судове засідання.

Питання про визнання явки представника відповідача у засідання господарського суду обовязковою, відповідно до п.7 ч.1 ст.65 ГПК України, судом не вирішувалось.

До того ж, надані позивачем матеріали свідчать про те, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між КП “Водоканал” (Водоканал) та КП “Михайлівський сількомунгосп Вільнянського району Запорізької області” (Абонент) було укладено договір про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системі каналізації № 5386 від 01.01.2006р., за яким Водоканал забезпечує Абоненту подачу питної води на господарсько-питні, побутові та технічні потреби, а також приймання стічних вод по майданчикам: 1. Населення Михайлівської сільради; 2. Власні потреби Михайлівського сількомунгоспу; 3. Звітуючи споживачі с. Михайлівка; 4. Незвітуючі споживачі с. Михайлівка (п. 1.1 Договору).

Згідно розділу 2 Договору, строк дії даного договору встановлено з 01.01.2006р. по 31.12.2006р. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії, про його перенесення не було письмово заявлено однієї із Сторін.

Доказів про припинення договору сторони не надали.

Позивачем виконані всі умови договору, що підтверджується актами з серпня по листопад 2011 року на загальну суму 174 676, 38 грн., а саме акт № 5386/4 від 31.08.2011р. на суму 53 947, 81 грн., акт № 5386/4 від 30.09.2011р. на суму 42 072, 38 грн., акт № 5386/4 від 31.10.2011р. на суму 40 422, 04 грн., акт № 5386/4 від 30.11.2011р. на суму 38 234, 15 грн.

Відповідно до п.п. 3.2.1 Договору, абонент зобовязується своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання та водовідведення, експлуатувати водопровідні та каналізаційні мережі, прилади і пристрої на них у встановленому порядку у відповідності з Договором та нормативними документами, вказаними в п. 1.1 Договору.

Згідно п. 5.1 Договору, основним документом на оплату є акт. Акти за питну воду та послуги стічних вод виписуються основному Абоненту з позначенням споживачів представником Водоканалу, при наявності особистого посвідчення. Акти підписуються 30, 31 числа кожного місяця. Абонент зобовязаний на протязі трьох банківських днів з дня виписки акта перерахувати кошти розрахунковий рахунок Водоканалу у сумі вказаній в акті.

Відповідач до подання позову здійснив часткову оплату за надані послуги в сумі 124 458, 77 грн., що підтверджується субвенцією від 08.10.11р. на суму 5 566, 29 грн., банківською випискою від 12.10.2011р. на суму 4 155, 38 грн., банківською випискою від 04.11.2011р. на суму 10 000, 00 грн., банківською випискою від 11.11.2011р. на суму 19 000, 06 грн., банківською випискою від 23.11.2011р. на суму 7 000, 00 грн., банківською випискою на суму 5 880, 00 грн., субвенцією від 29.10.2011р. на суму 2 501, 46 грн., банківською випискою від 09.12.2011р. на суму 8 000, 00 грн., банківською випискою від 16.12.2011р.на суму 7 600, 00 грн., банківською випискою від 28.12.2011р. на суму 10 394, 06 грн., банківською випискою від 26.12.2011р. на суму 7 700, 00 грн., субвенцією від 26.11.2011р. на суму 8 384, 32 грн., банківською випискою від 28.12.2011р. на суму 4 540, 09 грн., банківською випискою від 20.01.2012р. на суму 4 000, 00 грн., субвенцією від 25.12.2011р. на суму 5 737, 11 грн., банківською випискою від 24.01.2012р. на суму 14 000, 00 грн. всього на суму 124 458, 77 грн.

Після подання позову до суду відповідачем була здійснена часткова сплата на суму 20 085, 80 грн., що підтверджується банківською випискою від 31.01.2012р. на суму 7 940, 96 грн. та банківською випискою від 31.01.2012р. на суму 12 144, 04 грн.

Таким чином, станом на 16.02.2012р., з урахуванням часткової сплати боргу після подання позову у розмірі 20 085, 80 грн., а також частковою сплатою до подання позову до суду у розмірі 124 458, 77 грн., заборгованість відповідача перед позивачем складає 30 131, 81 грн., що підтверджується актом звірки № 5386 розрахунків водопостачання та водовідведення за договором № 5386 за період з серпня 2011р. по листопад 2011р. від 13.02.2012р. (а.с. 62).

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Так, господарські зобов'язання можуть виникати:

безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;

з акту управління господарською діяльністю;

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до субєкта, який порушив зобовязання, не звільняє цього субєкта від обовязку виконати зобовязання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобовязання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обовязки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обовязки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обовязки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обовязків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системі каналізації № 5386 від 01.01.2006р.

Відповідно до ч.1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В даному випадку абонент зобовязаний протягом трьох банківських днів з дня виписки акту перерахувати грошові кошти на розрахунковий рахунок водоканалу.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Підстави для припинення зобовязання за договором про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системі каналізації № 5386 від 01.01.2006р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Враховуючи встановлений факт неповного виконання КП “Михайлівський сількомунгосп Вільнянського району Запорізької області” грошових зобовязань, вимоги про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 30 131, 81 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Як зазначено в п.4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Оскільки під час судового розгляду відповідач сплатив частину боргу у розмірі 20 085, 80 грн., в частині стягнення цієї суми провадження у справі слід припинити.

Розяснити позивачу, що відповідно до ч. 2 ст. 80 ГПК України, у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Оскільки суму боргу у розмірі 14 000, 00 грн. було сплачено відповідачем до звернення позивача з позовом до суду, в цій частині позов заявлений безпідставно, тому в задоволенні цих вимог слід відмовити.

Відповідно до абзацу 2 ч.1 ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З заявленої до стягнення позивачем суми 64 217, 61 грн. в частині 14 000, 00 грн. в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Отже, позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача 50 217, 61 грн., з яких 20 085, 80 грн. сплачено відповідачем під час розгляду справи, 30 131,81 грн. стягнуто судом.

Тобто, задоволено 78,20 % позовних вимог.

Відтак, пропорційно розміру задоволених позовних вимог підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 1 258, 63 грн. судового збору (78,20 % від сплаченої позивачем суми судового збору в розмірі 1 609,50 грн.).

Керуючись ст. 44, 49, п.п. 1-1 ч.1 ст. 80, ст. 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства “Михайлівський сількомунгосп Вільнянського району Запорізької області” (70030, Запорізька область, Вільнянський район, с. Михайлівна, вул. Слободчикова, 79а, ідентифікаційний код 33622933) на користь Комунального підприємства “Водоканал” (69002, м. Запоріжжя,вул. Артема, 61, ідентифікаційний код 03327121) 30 131 (тридцять тисяч сто тридцять одну) грн. 81 коп. основного боргу та 1 258 (одну тисячу двісті пятдесят вісім) грн. 63 коп. судового збору.

3. В частині стягнення 20 085 (двадцять тисяч вісімдесят пять) грн. 80 коп. провадження у справі припинити за відсутності предмету спору.

4. В частині стягнення 14 000 (чотирнадцять тисяч) грн. 00 коп. в задоволенні позову відмовити.

Суддя В.М. Соловйов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено відповідно до вимог ст.82-85 ГПК України 21.02.2012р.