Рішення № 21638616, 23.02.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.02.12р.Справа № 17/5005/915/2012 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-німецьке підприємство "Товариство технічного нагляду ДІЕКС", м. Дніпропетровськ

до Державного підприємства "Смоли", м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

про стягнення 86178,65 грн.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довір. № 1 від 03.11.11р.;

від відповідача: ОСОБА_2, довір. № 58-01/1225 від 16.11.11р.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-німецьке підприємство "Товариство технічного нагляду ДІЕКС" (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Державного підприємства "Смоли" (далі відповідач) суму 84348,00 грн. основного боргу, 1536,71 грн. пені, 293,94 грн. 3% річних, а всього 86178,65 грн. заборгованості за порушення виконання грошових зобовязань по договору № 149-11-ДС від 09.03.11р.

Відповідач відзив на позов не надав. Однак, представник відповідача у судовому засіданні надав усні пояснення, за змістом яких проти позову не заперечував, а порушення грошового зобовязання по спірному договору пояснив неналежним фінансуванням з державного бюджету.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

09.03.2011 року між ТОВ "Спільне українсько-німецьке підприємство "ТЮФ НОРД-ДІЕКС", правонаступником якого є позивач (виконавець) та відповідачем (замовником) було укладено договір № 149-11-ДС (далі - Договір), згідно з умовами якого виконавець зобовязався надати замовнику послуги з технічного випробування та аналізу (технічна діагностика, технічне опосвідчення та паспортизація посудин з розрахунком залишкового ресурсу):

-інжинірінгові послуги (роботи) з обстеження та оцінки технічного стану обладнання підвищеної небезпеки, згідно переліку (додаток № 2), визначення його залишкового ресурсу з використанням спецустаткування та апаратури на обєктах та в лабораторіях (технічне діагностування) з розробкою технічної документації (експертного висновку);

-консультаційні послуги з безпечної експлуатації обладнання підвищеної небезпеки, згідно переліку (додаток № 2) з внесенням відповідних записів в паспорт обладнання ( технічне опосвідчення);

-інжинірінгові послуги (роботи) з розробки технічної документації (паспорту) на обладнання підвищеної небезпеки, згідно переліку (додаток № 2),

а замовник, в свою чергу, прийняти та оплатити послуги (роботи).

Згідно додаткової угоди № 1 від 01.07.11р. до Договору сторони узгодили ціну угоди, яка становить 220096,00 грн., та визначили, що виконавець виконав роботу на суму 105220,00 грн. без ПДВ, де замовник оплату не здійснив, а також виконавець зобовязався виконати роботу на суму 114876,00 грн. з урахуванням ПДВ, де замовник прийняв на себе зобовязання сплатити виконані виконавцем роботи в сумі 105220,00 грн. без ПДВ та в сумі 114876,00 грн. з урахуванням ПДВ.

За умовами п. 4.1 Договору розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати замовником отриманих робіт на протязі 10-ти календарних днів, після предявлення виконавцем рахунку на оплату послуг, де згідно п. 4.2 цього ж договору, до рахунку додаються: акт надання послуг (робіт), експертні висновки з позначенням термінів подальшої експлуатації обладнання.

Відносини, що виникли між сторонами на підставі зазначеного договору, є господарськими зобовязаннями, тому, згідно положень ст. ст. 4, 173-175 і ч.1 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності із ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Вивчивши матеріали справи господарський суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги з огляду на наступне.

Проведений господарським судом аналіз матеріалів справи відображає, що позивачем належним чином виконанні свої Договірні зобовязання на загальну суму 131848,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи двохсторонніми актами здачі-прийняття робіт (послуг) з підписами та відбитками печатки підприємств обох сторін у справі (а.с. 16-19). Також, відповідачем не заперечується отримання, в силу умов п. 4.1 Договору, рахунків на оплату послуг (робіт).

Проте, замовником взяті на себе зобовязання в частині повної та своєчасної оплати вартості наданих послуг (робіт) не здійснено, у звязку із чим між сторонами у справі 26.09.11р. було укладено угоду «Про затвердження графіку погашення заборгованості»до Договору, за змістом якої відповідач прийняв на себе зобовязання здійснити погашення заборгованості у розмірі 131848,00 грн., яка виникла за Договором, з 26.09.11р. по 31.12.11р., а саме:

-до 30.09.11р. сплатити суму 4500,00 грн.;

-до 31.10.11р. сплатити суму 42449,34 грн.;

-до 30.11.11р. сплатити суму 42449,33 грн.;

-до 31.12.11р. сплатити суму 42449,33 грн.

Однак, документи долучені до справи відображають, що замовником до теперішнього часу здійснено лише часткову оплату виконаних позивачем послуг (робіт), внаслідок чого у останнього утворилась основна заборгованість в сумі 84348,00 грн., яка визнається господарським судом та не заперечується відповідачем у справі.

Положення ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, цивільні та господарські зобовязання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобовязання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На час розгляду справи відповідачем не надано господарському суду доказів добровільної сплати спірної суми основного боргу, обставин наведених позивачем в обґрунтування позовних вимог не спростував.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Так, на підставі умов п. 7.5 Договору та приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу за період з 01.12.11р. по 27.01.12р. розмір пені на суму 1536,71 грн., та за період з 01.12.11р. по 27.01.12р. розмір 3% річних на суму 293,94 грн., що відображається в розрахунках заявника.

Перевіривши здійсненні позивачем нарахування за допомогою нормативно-довідкових таблиць системи «Законодавство»господарський суд задовольняє їх частково, а саме: за такі ж періоди, що були зазначені позивачем у розрахунку, розмір пені у сумі 1516,04 грн. та розмір 3% річних у сумі 293,42 грн., тоді як в решті нарахувань відмовляє за безпідставністю.

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається крім випадків, передбачених законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів субєктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обовязку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.

Викладене є підставою для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно ст. 49 ГПК України, сплата судового збору покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Смоли" (51917, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, пр. Аношкіна, 179; ЄДРПОУ 30168850) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-німецьке підприємство "Товариство технічного нагляду ДІЕКС" (49040, м. Дніпропетровськ, пров. Джинчарадзе, 8; ЄДРПОУ 32349901) суму 84348,00 грн. (вісімдесят чотири тисячі триста сорок вісім грн. 00 коп.) основного боргу, 1516,04 грн. (одна тисяча пятсот шістнадцять грн. 04 коп.) пені, 293,42 грн. (двісті девяносто три грн. 42 коп.) 3% річних, 1723,15 грн. (одна тисяча сімсот двадцять три грн. 15 коп.) судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В.Суховаров

Рішення підписано ______