Рішення № 21637897, 21.02.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 317

РІШЕННЯ

Іменем України

21.02.2012Справа №5002-28/5468-2011 За позовом Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища, м. Сімферополь.

До відповідача Іллічівської сільської ради, с. Іллічеве.

Про стягнення 64,00 грн.

Суддя С.О. Лукачов

представники:

Від позивача ОСОБА_1 гол. спец. відділу, довіреність № 10/1 від 12.01.2012 р.

Від відповідача Ленівенко Т.О. голова.

Суть спору: Республіканський комітет Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Іллічівської сільської ради про стягнення шкоди у сумі 64,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що під час перевірки дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства встановлено, що в період з 30.03.2009р. по 13.07.2009р. Іллічівська сільська рада здійснювала забір підземної води з артезіанської свердловини № 131 без дозволу на спеціальне водокористування, обєм самовільно забраної води склав 50 куб.м. На думку позивача, зазначене свідчить про порушення приписів ст.ст. 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та ст.ст. 44, 48, 49 Водного кодексу України та заподіяння державі шкоди у розмірі 64,00 грн.

21 лютого 2012р. відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що на дату проведення перевірки - 13.07.2009р. обовязки сільської голови виконувала Стан Т.О., у звязку з чим неможливо підтвердити стягнення шкоди у сумі 64,00 грн., також зазначено, що при прийнятті бюджету Іллічівської сільської ради не планувались кошти на сплату шкоди.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України.

Після вияснення всіх обставин справи та перевірення доказів, суд видалявся для прийняття рішення по справі до нарадчої кімнати.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 16 Конституції України, забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.

Згідно зі статтею 20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» у компетенцію спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології і природних ресурсів і його органів на місцях входить подача позовів про відшкодування збитків і шкоди, заподіяних у результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до Положення «Про Республіканський комітет Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища», затвердженого Постановою Ради Міністрів АР Крим від 09 серпня 2005 року № 359, Республіканський комітет Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища є республіканським органом виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, заповідної справи, екологічною і в межах своєї компетенції, радіаційної безпеки на території Автономної Республіки Крим.

Відповідно до розділу 5 пункту 10 Положення, Рескомприроди має право: пред'являти позови до суду, господарського суду про відшкодування шкоди і збитків, заподіяних в результаті порушення природоохоронного законодавства, використання природних ресурсів і забезпечення екологічної і в межах своєї компетенції, радіаційної безпеки, пред'являти претензії, розглядати справи про адміністративні правопорушення.

Суд встановив, що 13 липня 2009 року Управлінням екологічної інспекції Північно-Кримського регіону проведена перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства.

За результатами перевірки державним інспектором О.Д. Заіка, у присутності голови Іллічівської сільської ради Тетяни Олександрівни Стан, складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 13.07.2009р., який підписано відповідачем без зауважень (а. с. 9).

Відповідно до акту, в ході проведення перевірки встановлено наступне: в 2008р. на території с. Шахтіно Іллічівської сільської ради Совєтського району пробурена артезіанська свердловина № 131 та передана на баланс Іллічівській сільській раді. На момент перевірки встановлено, що з 30.03.2009р. свердловина пущена в експлуатацію, однак, державний номер Рескомприроди Криму даній свердловині не надавався, дозвіл на спеціальне водокористування на забір підземної води зі свердловини не оформлено, забір води проводиться самовільно; первинний облік забору води відсутній.

Відповідно до довідки Іллічівської сільської ради № 471 від 13.07.2009р. (а. с. 14), забір підземної води зі свердловини № 131 з 30.03.2009р. по 13.07.2009р. склав 50 куб.м.

13 липня 2009р. відповідачу надано припис Управлінням екологічної інспекції Північно-Кримського регіону № /12, який отримано головою Іллічівської сільської ради Т.О. Стан, про що свідчить підпис зазначеної особи.

Також, 13.07.2009р. за результатами перевірки складено протокол про адміністративне правопорушення № 002007 відносно Стан Т.О. (а. с. 25), який вона отримала в той же день, що підтверджується відміткою на протоколі.

13 липня 2009р. голова Іллічівської сільської ради Стан Т.О. за вищевказане правопорушення притягнена до адміністративної відповідальності (постанова про накладення адміністративного стягнення № 002007-026/48.

Докази оскарження та скасування у встановленому законом порядку даної постанови, в матеріалах справи відсутні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у звязку з наступним.

Згідно п. 9 статті 44 Водного кодексу України, водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Водного кодексу України, спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Відповідно до ст. 49 Водного кодексу, спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. Дозвіл на спеціальне водокористування видається: державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення; Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими Радами за погодженням з державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів місцевого значення.

Видача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за клопотанням водокористувача з обґрунтуванням потреби у воді, погодженим, зокрема, з державними органами геології - в разі використання підземних вод. Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджується Кабінетом Міністрів України.

Статтею 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (далі-Закон) передбачено, що в порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Згідно з ч. 4, 5 статті 68 Закону, підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону, шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Згідно норм статті 110 Водного кодексу України, порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Водокористувачі звільняються від відповідальності за порушення водного законодавства, якщо вони виникли внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема, у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

Відповідно до норм статті 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.

Відповідно до розрахунку, виконаного Республіканським комітетом АР Крим з охорони навколишнього природного середовища згідно «Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації», шкода, заподіяна державі порушенням водного законодавства, склала 64,00 грн.

Відповідачем не відшкодовано заподіяну шкоду.

Згідно з Роз'ясненнями Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища» від 27.06.2001, № 02-5/744 вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Суд не приймає доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву щодо неможливості підтвердити стягнення шкоди у розмірі 64,00 грн., оскільки матеріалами справи підтверджується та відповідачем не заперечується здійснення Іллічівською сільською радою порушення водного законодавства. Також суд не приймає доводи відповідача про відсутність запланованих коштів на сплату завданої шкоди.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Відповідачем не надано доказів відсутності своєї вини у завданні шкоди, або доказів сплати суми шкоди, у звязку з чим, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 49 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1411,50 грн. покладаються судом на відповідача.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені 21.02.2012р.

Рішення оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України 24.02.2012р.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Іллічівської сільської ради (код за ЄДРПО України 04368429) шкоду у сумі 64,00 грн. на користь держави, в дохід місцевого бюджету Іллічівської сільської ради Совєтського району (отримувач: місцевий бюджет Іллічівської сільської ради; 24062100; ЄДРПОУ 34740431; УДК у Совєтському районі ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь; р/р 33112331700176; МФО 824026).

3.Стягнути з Іллічівської сільської ради (код за ЄДРПО України 04368429) в дохід державного бюджету України 1411,50 грн. судового збору.

4.Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримЛукачов С.О.