Постанова № 21637544, 22.02.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"22" лютого 2012 р. Справа № 24/187 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів Васищака І.М.,

Палій В.М.,

розглянувши

касаційну скаргу Прокуратури міста Києва

на                     рішення господарського суду міста Києва від 20.06.2011 р. та

постанову Київського апеляційного господарського суду

від 01.12.2011 р.

у справі № 24/187 господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Санта-Р"

до Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві

державної адміністрації

треті особи           Київська міська рада,

                              Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація,

                              Ліквідаційна комісія управління освіти Дніпровської

районної у місті Києві державної адміністрації

про           стягнення 60 443,01 грн.

за участю представників:

ГПУ –Ходаківський М.П.;

ТОВ "Санта-Р" –Положенцева Т.В.;

Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації –Шуман С.І.;

Київської міської ради –Козак А.Л.;

Дніпровської РДА –не з'явилися;

ЛК Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації –не з'явилися;

в с т а н о в и л а :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Санта-Р" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом та просило суд стягнути з відповідача –Управління освіти Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації 60 443,01 грн., у т.ч. 38 488,80 грн. основної заборгованості, 4 618,62 грн. пені, 13 871,61 грн. збитків від інфляції та 3 463,98 грн. процентів річних.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов’язання за умовами договору № 36/д від 08.01.2008 р. в частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт (т.1 а.с.4-6).

Відповідач у справі – Управління освіти Дніпровської районної в місті до прийняття рішення по суті заявлених вимог відзиву на позов не надав.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.06.2011 р. позов задоволено повністю (т.1 а.с.26-29).

Задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що:

-          відповідач не оплатив виконані та прийняті роботи у встановлений договором строк, допустивши заборгованість у розмірі 38 488,80 грн.;

-          за порушення виконання грошових зобов’язань ст. 625 ЦК України встановлено відповідальність у вигляді зобов’язання сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, у зв’язку з чим вимоги позивача у цій частині мотивовані.

-          договором встановлена відповідальність за порушення взятих на себе зобов’язань з оплати виконаних робіт у вигляді пені, вимоги про стягнення якої обґрунтовано заявлені позивачем.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2011 р. залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Київську міську раду та Дніпровську районну у місті Києві державну адміністрацію (т.1 а.с.61-62).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2011 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Ліквідаційну комісію Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації (т.1 а.с.157).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2011 р. рішення господарського суду міста Києва від 20.06.2011 р. залишено без змін (т.2 а.с.26-31).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Прокуратура міста Києва звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судами норм матеріального та процесуального права (т.2 а.с.43-47).

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Під час вирішення спору по суті та перегляду прийнятого рішення в апеляційному порядку, судами першої та апеляційної інстанцій встановлені наступні обставини.

08.01.2008 р. між сторонами у справі укладено договір № 36/д, згідно умов якого позивач приймає на себе зобов’язання виконати роботи по аварійному ремонту мереж центрального опалення, гарячого водопостачання, холодного водопостачання та каналізації в дитячих навчальних закладах Дніпровського району, а відповідач зобов'язується прийняти і оплатити виконані роботи.

Судами правильно визначено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК Україниза договором підряду однасторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов’язань, а саме майново-господарських зобов’язань.

Так, згідно ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов’язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов’язання, які є одним із видів господарських зобов’язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Предметом спору у даній справі є обов’язок відповідача оплатити виконані позивачем роботи за договором.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно п. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Умовами договору передбачено, що оплата виконаних робіт проводиться відповідачем на підставі підписаних сторонами актів форми КБ-2в та довідки КБ-3 протягом 5 днів з дати підписання відповідачем зазначених документів, але не пізніше 5 числа місяця, що слідує за звітним (п.3.2.).

Судами встановлено, що позивачем виконані роботи у травні 2008 року, які здані ним та прийняті відповідачем без зауважень, про що підписано акти приймання виконаних підрядних робіт та довідку про вартість виконаних робіт на суму 38 488,80 грн.

Між тим, відповідач за виконані позивачем роботи не розрахувався.

Оскільки судами встановлено, що відповідач не виконав взяті на себе зобов’язання з оплати виконаних робіт у визначений строк, допустивши заборгованість у розмірі 38 488,80 грн., ними зроблено правильний висновок про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача основної заборгованості у вказаному розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлення судами факту прострочення грошового зобов’язання відповідачем, ними зроблено правильний висновок щодо задоволення вимог про стягнення процентів річних у розмірі 3 463,98 грн. та збитків від інфляції у розмірі 13 871,61 грн.

Крім того, в силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч. 2 ст. 217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесена, зокрема, пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ЦК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

Договором передбачена відповідальність у випадку порушення строків оплати виконаних робіт у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (п.6.2.).

Враховуючи зазначене, судами правомірно задоволена вимога позивача про стягнення з відповідача пені у заявленому розмірі.

Не приймаються до уваги посилання скаржника на те, що замовника –відповідача у справі ліквідовано, у зв'язку з чим, обов'язок щодо оплати виконаних відповідно до умов договору робіт відсутній.

Так, додатковою угодою № 1 від 10.01.2011 р. до договору № 36/д від 08.01.2008 р., з метою забезпечення виконання бюджетного зобов'язання по договору № 36/д від 08.01.2008 р. та на підставі п. 40 Рішення Київської міської ради від 30.12.2010 р. № 573/5385 "Про бюджет міста Києва на 2011 рік", керуючись ст. 520 ЦК України "Заміна боржника у зобов'язанні", сторони дійшли згоди про заміну в договорі № 36/д від 08.01.2008 р. замовника –Управління освіти Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації (код 26063920) на Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (код 37397216). Сторони домовились, що всі права та обов'язки по договору № 36/д від 08.01.2008 р. переходять до Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації. Інші умови договору № 36/д від 08.01.2008 р. залишені незмінними.

За таких обставин, підстав для зміни чи скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2011 р., якою залишено без змін рішення господарського суду міста Києва від 20.06.2011 р., немає.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2011 р. у справі № 24/187 господарського суду міста Києва залишити без змін, а касаційну скаргу Прокуратури міста Києва –без задоволення.

Головуючий суддя Кузьменко М.В.

Судді Васищак І.М.

Палій В.М.