Постанова № 21636712, 16.02.2012, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 0306/5/2012

Провадження № 2-а/0306/30/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Ковель 16.02.2012

Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Лесика В.О.,

при секретарі Федорук Г.Б.

за участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Філончук Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до виконавчого комітету Ковельської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до виконавчого комітету Ковельської міської ради з позовом про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Ковельської міської ради від 19 вересня 2011 року № 393 «Про переведення приміщень з житлового фонду в нежитловий».

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що виконавчим комітетом Ковельської міської ради прийнято рішення про переведення квартир НОМЕР_1 НОМЕР_2 і НОМЕР_3 будинку АДРЕСА_1 що перебувають у комунальній власності, в нежитловий фонд без їхньої згоди , як суміжних співвласників, та в порушення їх прав, оскільки використання приміщень як нежитлових без визначення їх функціонального призначення порушують їх права як власників житлових приміщень. Також відповідачем неправомірно прийнято рішення про переведення в нежитловий фонд коридору, який перебуває у спільному користуванні.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 ОСОБА_1 позов підтримав повністю з підстав вище вказаних та додатково пояснив, що відповідачем не дотримано порядку переведення житлових приміщень в нежитлові, визначеного постановою Ради міністрів Української РСР від 26.04.1984 року № 189. Просить позов задовольнити повністю та визнати оскаржуване рішення незаконним та скасувати його.

Позивач ОСОБА_3 позов підтримав повністю та пояснив, що будинок ще у 1984 році віднесено до ветхих, однак будинок придатний для проживання за умови проведення капітального ремонту покрівлі, підлоги. Він неодноразово звертався до органів місцевого самоврядування із заявами про надання дозволу на капітальний ремонт належної йому на праві власності квартири НОМЕР_4, але жодного разу дозволу не отримав. Переведення інших суміжних квартир до нежитлового фонду порушує його право використовувати помешкання за призначенням. Просить позов задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_4 ОСОБА_5 в судове засідання не зявився, подав клопотання про розгляду справи у його відсутності, позовні вимоги просить задовольнити повністю.

Представник відповідача Філончук Н.В. проти позову заперечила та пояснила, що Ковельська міська рада , будучи власником квартир НОМЕР_1,НОМЕР_2,НОМЕР_3 в будинку АДРЕСА_1 самостійно прийняла рішення про переведення цих приміщень з житлового в нежитловий фонд з метою продажу на аукціоні, оскільки будинок з 1984 року віднесено до ветхих та відповідно до актів обстеження, складених працівниками РЖКП НОМЕР_1 є непридатним для проживання. Також підтвердила, що оскаржуваним рішенням помилково було включено до переліку приміщень, що переводяться в нежитловий фонд коридору площею 10,60 кв.м., який перебуває у спільному користуванні з власником приватизованої квартири, а тому рішенням виконкому Ковельської міської ради від 09.02.2012 року № 74 внесено зміни в оскаржуване рішення та виключено коридор із вказаного переліку. Просить у задоволенні позову відмовити, оскільки воно будь-яким чином не впливає на права позивачів.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши письмові докази по справі, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення виходячи з наступного:

В судовому засіданні встановлено, що житловий будинок по АДРЕСА_1 який з 30.06.1984 року перебуває в списках ветхих, розпорядженням Ковельського міського голови від 22.10.2003 року № 562 прийнятий в комунальну власність міста.

На підставі договору купівлі-продажу від 05.03.1996 року квартира НОМЕР_4 належить на праві власності ОСОБА_3, квартира НОМЕР_5 належить на підставі договору купівлі-продажу від 22.09.2009 року ОСОБА_4. Інші житлові приміщення , а саме квартира НОМЕР_1, НОМЕР_2 та НОМЕР_3 знаходяться у комунальній власності міста Ковеля, право власності на приміщення не виготовлялось.

Рішенням виконкому Ковельської міської ради № 393 від 19 вересня 2011 року приміщення 2-1 площею 6,40 кв.м., 2-2 площею 8,30 кв.м., 2-3 площею 4,90 кв.м., 2-4 площею 10,20 кв.м., 3-1 площею 4,70 кв.м., 3-2 площею 12,50 кв.м., 3-3 площею 15,10 кв.м., 3-4 площею 11,60 кв.м., 3-5 площею 2,60 кв.м., 5-1 площею 13,00 кв.м., 5-2 площею 17,90 кв.м., коридор площею 10,60 кв.м. переведено з житлового в нежитловий фонд.

Рішенням виконкому Ковельської міської ради № 74 від 09.02.2012 року внесено зміни в попереднє рішення та виключено з переліку приміщень, які переводяться в нежитловий фонд коридор площею 10,60 кв.м.

Як вбачається із змісту оскарженого рішення воно прийнято в порядку ст.7 ЖК України, яка передбачає порядок переведення житлових приміщень в нежитлові.

Згідно ст.6 ЖК УРСР жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків.

Відповідно до ст.8 ЖК УРСР переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду в нежилі, як правило, не допускається. У виняткових випадках переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі може здійснюватися за рішенням органів, зазначених у частині другій статті 7 цього Кодексу.

Таким випадком є перш за все непридатність жилого будинку або приміщення для проживання. Висновок про непридатність жилих будинків (приміщень) для проживання робиться на підставі їх обстежень, що проводяться за правилами Положення про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 26 квітня 1984 р. N 189.

Так, обстеження стану жилих будинків державного і громадського житлового фонду має провадитися не менше одного разу на п'ять років. Під час обстеження стану жилих будинків перевіряється: а) двір будинку та елементи його благоустрою; б) фундаменти, підвали; в) стіни та елементи фасадів (балкони, еркери, карнизи тощо); г) стикові з'єднання у великопанельних жилих будинках; д) дах будинку та обладнання на ньому (димові і вентиляційні канали та інше); е) ліфти та їх обладнання; ж) поверхи жилого будинку, включаючи їх конструкції; з) інженерне обладнання.

Обстеження стану жилих будинків провадиться інженерно-технічними працівниками житлово-експлуатаційних організацій за участю представників громадськості. У разі необхідності до обстеження жилих будинків залучаються фахівці проектних і науково-дослідних організацій та органів і закладів санітарно-епідеміологічної служби.

На підставі матеріалів обстеження стану жилих будинків житлово-експлуатаційна організація визначає будинки, що відповідають санітарним і технічним вимогам, і складає про це відповідний акт, який затверджується керівником вказаної організації. Якщо під час обстеження стану жилих будинків буде виявлено невідповідність санітарним і технічним вимогам цих будинків (жилих приміщень), яку можливо і доцільно усунути шляхом проведення капітального ремонту, житлово-експлуатаційна організація вирішує в установленому порядку питання про проведення такого ремонту. Виконавчий комітет відповідної місцевої Ради народних депутатів розглядає подані комісією матеріали і приймає рішення щодо придатності жилого будинку (жилого приміщення) для проживання. У випадках, коли виконавчий комітет місцевої Ради дійде висновку про можливість і доцільність усунення негативних факторів шляхом проведення капітального ремонту жилого будинку (жилого приміщення), він приймає рішення про проведення такого ремонту.

В разі неможливості або недоцільності проведення капітального ремонту житлово-експлуатаційна організація вносить до виконкому районної, міської, районної у місті Ради народних депутатів пропозицію про визнання жилого будинку (жилого приміщення) таким, що не відповідає вказаним вимогам і є непридатним для проживання.

При цьому додаються такі документи:

- акт обстеження стану жилого будинку з відповідним висновком;

- технічний паспорт жилого будинку з даними про його фізичну зношеність

- висновок проектної або науково-дослідної організації (при необхідності) щодо технічного стану жилого будинку (жилого приміщення) та про неможливість або недоцільність проведення капітального ремонту будинку (приміщення)

- висновок органу або закладу санітарно-епідеміологічної служби щодо відповідності жилого будинку санітарним вимогам.

В такому випадку для обстеження стану жилих приміщень виконавчий комітет відповідної місцевої Ради призначає комісію в такому складі : заступник голови виконавчого комітету місцевої Ради, начальник відділу (управління0 житлового господарства, представник органу санітарно-епідеміологічної служби, представник відділу у справах будівництва і архітектури виконкому місцевої ради , представник органу державного пожежного нагляду, депутат місцевої Ради, інженер житлово-експлуатаційної організації, представник громадського будинкового комітету.

Комісія розглядає подані житлово-експлутаційною організацією документи, обстежує стан жилого будинку, перевіряє обґрунтованість висновків про неможливість або недоцільність проведення капітального ремонту, встановлює причини незадовільного стану жилого будинку, при визнанні жилого будинку (жилого приміщення) непридатним для проживання вносить виконкому місцевої Ради пропозицію з проектом відповідного рішення.

Виконком відповідної місцевої Ради розглядає подані комісією матеріали і приймає рішення щодо придатності жилого приміщення для проживання.

В разі, якщо жилий будинок (приміщення) визнано непридатним для проживання, стосовно нього може бути прийнято одне із можливих рішень:

1) Про переобладнання для використання в інших цілях;

2) Про знесення

Переведені у нежитловий фонд приміщення можуть перебудовуватися, переобладнуватися, переплановуватися та реконструюватися.

За змістом ст.7 ЖК України таке рішення приймається органами, які виконують функції виконавчого органу Верховної Ради АРК, обласних, Київської та Севастопольської міських рад, однак на думку Міністерства з питань житлово-комунального господарства України (лист від 12.05.2008 р. N 8/7-336) переведення жилих приміщень в нежилі може здійснюватися за рішенням органу місцевого самоврядування за умов виконання власником такого приміщення низки певних вимог щодо обладнання і користування приміщенням.

Як вбачається з наданих суду сторонами матеріалів відповідачем не дотримано вказаного порядку переведення житлового приміщення в нежитлове, зокрема:

- до акту РЖКП не додані документи визначені п.5 Положення,

- при виконкомі Ковельської міської ради не створювалась комісія для обстеження стану житлового будинку;

- виконкомом міської Ради не приймалось рішення про непридатність будинку (приміщень) для проживання.

Оскаржуване рішення прийнято виконкомом Ковельської міської ради лише на підставі актів РЖКП та листа начальника відділу по управлінню майном комунальної власності.

Не відповідає вимогам законодавства і акт обстеження жилого приміщення, складений працівниками РЖКП, оскільки в акті не відображені результати обстеження усіх, визначених у Положенні необхідних елементів споруди. Також акти містять суперечливі висновки , зокрема в них вказано, що будинок є ветхим та перебуває в аварійному стані. В той час як ветхий будинок та аварійний мають різний стан фізичного зносу. Визначення стану фізичного зносу жилого будинку здійснюється за правилами, закріпленими у Стандарті Міністерства з питань житлово-комунального господарства України СОУ ЖКГ 75.11-35077234.НННН:2009 "Житлові будинки. Правила визначення фізичного зносу житлових будинків", затвердженому наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 3 лютого 2009 року N 21. Однак, як вбачається з матеріалів справи стан фізичного зносу будинку станом на 2011 рік не визначався. Хоча його визначення має принципове значення для прийняття кінцевого рішення про можливість переведення будинку з житлового в нежитловий фонд, оскільки ветхий будинок підлягає капітальному ремонту, а аварійний знесенню абр переобладнанню.

Окрім того, обстеження будинку після його прийняття в комунальну власність (2003 рік) проведено лише в 2011 році ( липень, вересень).

При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем також не враховані положення ст.5 Закону України «Про основи містобудування» та ст.383 ЦК України, відповідно до яких власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва. Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Для підтвердження відсутності порушення прав позивачів, як власників приватних квартир, які розташовані в одному будинку з квартирами, які належать відповідачу, останній повинен був підтвердити дотримання санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку при переведенні житлових приміщень в нежитловий фонд.

Як визначено в ч.2 ст.382 ЦК України власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою, які передаються у власність безоплатно і окремо приватизації не підлягають. Поняття допоміжних приміщень визначено Законом України № 2866 «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку». Вони призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (сходові клітки, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери тощо). Таким чином , відповідає правовим нормам виключення коридору площею 10,6 кв.м. із переліку приміщень, які переводяться з житлового в нежитловий фонд.

Стаття 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією та законами України., актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення діяв в порушення ст.7 ЖК УРСР та Положення про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 26 квітня 1984 р. N 189, а субєктом владних повноважень всупереч вимог ст. 71 КАС України не доведено правомірності оскаржуваного рішення, суд вважає прийняте рішення протиправним і таким, що підлягає до скасування.

Керуючись ст.ст.160-163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Ковельської міської ради від 19 вересня 2011 року № 393 «Про переведення приміщень з житлового фонду в нежитловий».

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Ковельський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий:В. О. Лесик