Рішення № 2163477, 23.10.2007, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 22ц-1529/2007 Головуючий у першій інстанції ГУМЕН В.М.

Категорія - цивільна Доповідач - ІВАНЕНКО Л.В.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2007 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді: ІВАНЕНКО Л.В.

суддів: МИРОНЦОВА В.М., СТРАШНОГО М.М.,

при секретарі: СЕТЧЕНКО Н.М.

за участю: ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 23 серпня 2007 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства „Прилукитепловодопостачання" про поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до Комунального підприємства „Прилуки тепловодопостачання „ з позовом про поновлення на, посаді машиніста насосних установок другого розряду цеху водопостачання, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та морального відшкодування в сумі 5000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що з 1 липня 1996 року працював на посаді водія Прилуцького виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства Прилуцького міськвиконкому, 20.04.2003 року переведений машиністом насосних установок 2 розряду цеху водопостачання і на цій посаді продовжував працювати в підприємстві, реорганізованому в КП „ Прилуки тепловодопостачання „ , до звільнення за скороченням штату працівників з 13 липня 2007 року за п.1 ст.40 КЗпП України. При звільненні адміністрація не врахувала його тривалого стажу роботи на підприємстві, переваг на залишення на роботі перед іншими працівниками, порушила його трудові права, а тому просив задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 23 серпня 2007 р. в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 23 серпня 2007 р. скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що вказане рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказував, що судом в належному порядку не перевірено чи дійсно у відповідача мали місце зміні в організації виробництва і праці, що призвели до скорочення його посади, оскільки в матеріалах справи відсутній штатний розпис, затверджений в належному порядку, і який би свідчив про наявне скорочення штату працівників підприємства, посилався на тривалий стаж роботи на

2

підприємстві та наявність переваг на залишення на роботі, яким суд не дав належної правової оцінки.

Вислухавши доповідь судді , пояснення ОСОБА_1, який скаргу підтримав та просив задовольнити його вимоги, пояснення представника відповідача -ОСОБА_2, який проти задоволення скарги заперечував, посилаючись на законність звільнення позивача, апеляційний суд знаходить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників;

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що його звільнення за ч.1 ст. 40 КЗпП України за скороченням штату працівників проведено відповідачем з дотриманням вимог трудового законодавства.

Проте, такий висновок суду не відповідає матеріалам справи та вимогам матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 працював на посаді машиніста насосних установок 2 розряду цеху водопостачання КП „ Прилуки тепловодопостачання", з ним був укладений безстроковий трудовий договір.

13 липня 2007 року ОСОБА_1 був звільнений з роботи згідно наказу № 237 у зв'язку з скороченням штату працівників за п.1 ст. 40 КЗпП (а.с.9) і звільнення позивача з роботи було погоджене з профспілковим комітетом підприємства (а.с.8).

Згідно даних штатного розпису робітників КП

"Прилукитепловодопостачання" станом на 01.05.2007 р. кількісний склад машиністів насосних установок 2 розряду цеху водопостачання становив 13 одиниць (а.с. 18). Наказ № 144 по підприємству про необхідність скорочення 4 посад машиністів у зв'язку з встановленням автоматики на водопровідно-насосній станції центрального району м. Прилуки та попередження працівників за два місяці про майбутнє вивільнення був виданий 23.04.2007 року (а.с. 19), проте суд при розгляді справи не з'ясував з якої дати фактично відбулось скорочення посад машиністів, оскільки в матеріалах справи був відсутній новий штатний розпис без урахування скорочених посад.

В засіданні апеляційного суду було з"ясовано, що фактично скорочення посад машиністів насосних установок 2 розряду цеху водопостачання до 9 одиниць згідно штатного розпису відбулось на підприємстві відповідача з 1 серпня 2007 року, що підтверджено наданою представником відповідача копією штатного розпису станом на 1.08.2007 року, затвердженого в належному порядку (а.с. ).

Виходячи з наведеного , апеляційний суд приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки судом не дано належної правової оцінки тій обставині, що на час звільнення позивача з роботи за скороченням штату працівників 13 липня 2007 року скорочення посади, на якій працював позивач, не відбулось , а тому звільнення ОСОБА_1 з роботи здійснено відповідачем в порушення ч. 1 ст.40 КЗпП України і його трудові права

3

згідно до припису ч.1 ст.235 КЗпП України підлягають захисту шляхом поновлення на посаді машиніста насосних установок 2 розряду цеху водопостачання Комунального підприємства „ Прилуки тепловодопостачання".

Відповідно до положень ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Згідно довідки відповідача від 7.08.2007 року (а.с.17) середній заробіток позивача за два останніх місяці перед звільненням становить 705,13 грн., середній за один календарний день - 23,50 грн., а тому за 102 календарні дні, з 14 липня по 23 жовтня 2007 року включно, на користь позивача належить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 2397 грн..

Згідно ст. 237 1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи те, що незаконне звільнення вимагало від ОСОБА_1 додаткових зусиль для організації свого життя, позивач зазнав моральних страждань, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, апеляційний суд вважає, що з КП „Прилукитепловодопостачання" на користь ОСОБА_1 належить стягнути моральну шкоду в сумі 100 грн., відмовивши в задоволенні решти вимог про стягнення моральної шкоди.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог:

Оскільки позивач відповідно до п. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито" звільнений від сплати судового збору з КП „Прилукитепловодопостачання" на користь місцевого бюджету м. Чернігова належить стягнути судовий збір в сумі 51 грн. з суми задоволених вимог про стягнення заробітної плати, 8 грн. 50 коп. з вимог про поновлення на роботі, 8 грн. 50 коп. з вимог про відшкодування моральної шкоди, а всього - в сумі 68 грн..

Також з КП „Прилукитепловодопостачання" на користь Державного бюджету м. Чернігова належить стягнути витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн. відповідно до п.п. 1, 2 ч.3 ст. 81 ЦПК України, п. 36 ст. 8, п. 60 ст. 40 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" та Постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 p. N 1258 „Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів".

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення на його користь заробітної плати за 1 місяць в сумі 705 грн. 14 коп. належить привести до негайного виконання у відповідністю з ч.5 ст.235 КЗпП України та ст.367 ЦПК України.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 235, 237і КЗпП України, ст. 209, 218, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 367 ЦПК України, апеляційний суд,

4

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 23 серпня 2007 р. скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 на посаді машиніста насосних установок 2 розряду цеху водопостачання Комунального підприємства „Прилукитепловодопостачання".

Стягнути з Комунального підприємства „Прилукитепловодопостачання" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14.07.07 р. по 23.10.07 р. включно в сумі 2397 грн. та моральну шкоду в сумі 100 грн..

Стягнути з Комунального підприємства „Прилукитепловодопостачання" на користь місцевого бюджету м. Чернігова на рахунок № 31419537700002 в ГУДК у Чернігівській області (МФО 853592), код ЄДРіІОУ 22825965 судовий збір в сумі 68 гривень та на користь Державного бюджету м. Чернігова витрати з інформаційно-технічного розгляду справи на рахунку: р/р № 31214259700002, код ЄДРПОУ 22825965, банк одержувача ГУДК у Чернігівській області (МФО 853592) в сумі 30 гривень.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення заробітної плати за 1 місяць в сумі 705 грн. 14 коп. підлягає негайному виконанню.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців з дня його проголошення.