Рішення № 2162701, 22.09.2008, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.08 Справа № 2/115

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об’єднання”в особі Луганської філії, м. Луганськ

до Луганського міського комунального підприємства “Теплокомуненерго”, м. Луганськ

про стягнення 2 692 296 грн. 26 коп.

Суддя Шеліхіна Р.М.

при секретарі судового засідання Маценко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача - Яковлєв Д.О. довіреність від 01.01.08. № 28,

від відповідача – Гонцул І.О. довіреність № 16-д від 01.04.08,

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача суми заборгованості за активну електроенергію у розмірі 1810541 грн. 13 коп., заборгованість за реактивну електроенергію - 61474 грн. 71 коп., пеня - 732255 грн. 11 коп., 3% річних –10463 грн. 70 коп. та інфляційні нарахування –77561 грн. 61 коп. на підставі договору про постачання електричної енергії від 01.03.05. № 313.

Представник відповідача у судовому засіданні 15.08.08. надав відзив на позовну заяву від 14.08.08. № 15/42-4/1488, яким визнав позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за активну та реактивну електроенергію за період березень-травень 2008 року, 3%-річних та інфляційних нарахувань, проте відповідач заперечив проти стягнення пені за період січень-лютий 2008р. Представник відповідача також заявив клопотання про надання розстрочки по сплаті заборгованості за спожиту електричну енергію.

Представник позивача у судовому засіданні 29.08.08. надав заперечення на клопотання відповідача про надання розстрочки по оплаті заборгованості від 29.08.08. № 19744, яким просить суд відмовити у задоволенні клопотання відповідача про надання розстрочки по оплаті заборгованості за використану активну електроенергію, у зв’язку з необґрунтованістю даного клопотання.

Представник позивача у судовому засіданні 29.08.08. надав розрахунок пені за активну електроенергію на суму 612332 грн. 02 коп. за період з листопада 2006р. по серпень 2007р., стягнуту рішенням господарського суду Луганської області від 20.12.07. по справі № 3/558., розрахунок пені за активну електроенергію на суму 15723 грн. 79 коп. за період з вересня 2007р. по листопад 2007р., стягнуту рішенням господарського суду Луганської області від 28.02.08. по справі № 5/5 та розрахунок пені за реактивну електроенергію на суму 851 грн. 64 коп. за період з вересня 2007р. по листопад 2007р., стягнуту рішенням господарського суду Луганської області від 28.02.08. по справі № 5/5.

У судовому засіданні 22.09.08. представник відповідача надав клопотання від 18.09.08. №15/42-4/1698, в якому вказав, що пеня законодавчо обґрунтована, але відповідач просить суд зменшити розмір неустойки на 80% у зв’язку з важким фінансовим станом підприємства.

Представник позивача заперечив проти зменшення розміру пені на 80%.

Між сторонами у справі укладено договір на постачання електроенергії від 01.03.05. №313 (з додатковими угодами), на підставі якого постачальник електроенергії (позивач) зобов’язався забезпечувати передачу електроенергії в межах величин, дозволених споживачу (відповідачу) до використання, а споживач зобов’язався оплачувати використання електромереж позивача на підставі пред’явленого останнім рахунку протягом 5 днів, як встановлено в додатку до договору «Порядок розрахунків», пункт 9.

За своєю правовою природою вказаний договір є договором про надання послуг і відповідає інституту правових норм глави 63 Цивільного кодексу України (ст.ст.901-903).

На виконання умов вказаного договору позивач забезпечив передачу електроенергії відповідачеві в період березень 2008 року по квітень 2008 року, про що відповідачу надіслано рахунки на суму 1810541,13грн. і підтверджено матеріалами справи та визнано відповідачем. Також, позивач забезпечив послуги відповідачеві за перетікання реактивної електроенергії на суму 61474,71грн. за період з березня по травень 2008 року, про що відповідачу надіслано рахунки на вказану суму і підтверджено матеріалами справи та визнано відповідачем.

Відповідач в порушення умов укладеного з позивачем договору на постачання електроенергії від 01.03.05. №313 не оплатив у повному обсязі позивачу активну електроенергію та послуги відповідачеві за перетікання реактивної електроенергії, у зв’язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду і просить стягнути на свою користь борг в сумі 1810541,13грн., а також заборгованість за перетікання реактивної електроенергії у сумі 61474,71грн.

Крім того, за несвоєчасне виконання обов’язків по оплаті спожитої електроенергії, позивачем заявлено до стягнення пені у сумі 732255,11грн. за період з січня 2008р. по травень 2008р., 3% річних у сумі 10463,70грн. та інфляційних нарахувань в сумі 77561,61грн.

Відповідач доводів позивача не оспорив, у відзиві вказав про існування боргу на користь позивача в сумі, що заявлена позивачем до стягнення за активну та реактивну електроенергію. Заперечень стосовно заявлених до стягнення грошових сум в порядку ст.625 ЦК України не висловив. Вищевказаним клопотанням просить суд зменшити розмір пені.

Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об’єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, вислухав представників сторін, оцінивши надані ними докази своїх вимог до суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зобов’язання повинно виконуватися у встановлений договором строк.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами. Договором на постачання електроенергії від 01.03.05. №313, укладеним сторонами по справі, визначено порядок виконання відповідачем зобов’язань по сплаті вартості отриманих послуг і, відповідно, строку права вимоги у позивача.

Матеріалами справи підтверджено належним чином факт забезпечення передачі електроенергії позивачем відповідачеві протягом періоду в період березень 2008 року по квітень 2008 року на суму 1810541,13грн., забезпечення послуг за перетікання реактивної електроенергії на суму 61474,71грн. за період з березня по травень 2008 року.

Позивач належним чином довів суду факт надіслання відповідачу рахунків про використання відповідачем як абонентом електроенергії на вказану суму боргу. Таким чином, позивач виконав свої обов’язки перед відповідачем у відповідності до умов договору та вимог закону.

Статті 901-903 ЦК України зобов’язують відповідача виконати обов’язок по оплаті послуг у відповідності до умов договору.

Згідно ст. 610 Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

При розгляді справи суд встановив, що відповідач не виконав свої обов’язки перед позивачем по оплаті поставленої електроенергії на суму 1810541,13грн. та за перетікання реактивної електроенергії на суму 61474,71грн., чим порушив умови укладеного з позивачем договору на постачання електроенергії від 01.03.05. №313 в частині оплати електроенергії і вимоги закону. У встановлений пунктом 9 Порядку розрахунків, що є додатком до укладеного договору, строк – 5 днів з дня отримання відповідних рахунків від позивача на сплату спірних сум - зобов’язання відповідачем по оплаті боргу за активну електроенергію не було виконане. Борг на користь позивача визнано відповідачем.

Стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3 % річних цілком обґрунтовані та відповідають чинному законодавству, у т.ч. ст.232 ГК України, ст. 625 ЦК України, згідно яких боржник (відповідач), який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора (позивача) зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час прострочення, а також неустойку за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання у вигляді пені.

Пеня у сумі 732255,11грн. за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань нарахована позивачем згідно умов укладеного договору в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який вона нараховується.

Суд, дослідивши та оцінивши в порядку ст.43 ГПК України клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки і додані до клопотання документи, вислухав представників сторін, дійшов висновку про застосування норми ст.83 ГПК України для зменшення розміру неустойки на 50%, задовольнивши клопотання відповідача частково.

За таких підстав, з відповідача слід стягнути борг на користь позивача за договором на постачання електроенергії від 01.03.05. №313 (з додатковими угодами) за активну електроенергію у розмірі 1810541 грн. 13 коп., заборгованість за реактивну електроенергію - 61474 грн. 71 коп., пеню –366127,55грн. 3% річних –10463 грн. 70 коп. та інфляційні нарахування –77561 грн. 61 коп. та позов слід задовольнити частково.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного, ст.ст.173,193,230-232 ГК України, ст.ст.526,625,629,901-903 ЦК України, керуючись ст.ст.33,34,43,49,82,84,85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Луганського міського комунального підприємства “Теплокомуненерго”, м. Луганськ, вул. «Куракина», 23 «а», ід. код 24047779 на користь Луганської філії, м. Луганськ, Товариства з обмеженою відповідальністю “ Луганське енергетичне об’єднання ”, м. Луганськ, квартал ім. Гайового, 35 «а»борг за спожиту активну електроенергію у сумі 1810541,13грн. на рахунок №260333019080 В Ощадбанку України, МФО 304665.

3. Стягнути з Луганського міського комунального підприємства “Теплокомуненерго”, м. Луганськ, вул. «Куракина», 23 «а», ід. код 24047779 на користь Луганської філії, м. Луганськ, Товариства з обмеженою відповідальністю “ Луганське енергетичне об’єднання ”, м. Луганськ, квартал ім. Гайового, 35 «а»борг за перетікання реактивної електроенергії у сумі 61474,71грн., 3% річних –10463,70грн., пеню в сумі 366127,55грн., інфляційні нарахування –77561,61грн., витрати по державному миту в сумі 25500грн., на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118грн. Видати наказ.

4. В решті вимог відмовити.

Рішення підписане 29.09.08.

Cуддя Р. Шеліхіна