Рішення № 2162685, 15.09.2008, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.08 Справа № 6/315/08

Суддя

За позовом Державного підприємства “Придніпровська залізниця” м. Дніпропетровськ

До Відкритого акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” м. Запоріжжя

Про стягнення 113 278 грн. 68 коп.

Суддя Місюра Л.С.

За участю представників:

Від позивача: Медвідь В.В. - дор. № 340 від 01.01.2008р.

Від відповідача: Ткаченко Л.Л. –дов. № 20-3 від 04.01.2008р., Гаркуша Л.Ы. –дор. № 20-471 від 20.12.2007р.

Розглянувши матеріали справи за позовом Державного підприємства “Придніпровська залізниця” м. Дніпропетровськ до Відкритого акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” м. Запоріжжя про стягнення 113 278 грн. 68 коп., суддя

В С Т А Н О В И В:

Позивач просить стягнути з відповідача збір за зберігання вантажу в розмірі 113 278 грн. 68 коп.

Відповідач позовні вимоги не визнав з наступних підстав: згідно ст. 22 Статуту залізниць України виконання залізницею додаткових операцій (завантаження, розвантаження, експедиторські операції) здійснюється тільки на підставі окремих договорів. Це підтверджує і п.2.2 типової форми договору (додаток № 1 до Правил розрахунків за перевезення вантажів), згідно з яким, залізниця зобов'язується приймати до перевезення та видавати вантажі вантажовласника, подавати під навантаження (вивантаження) вагони (контейнери) згідно із затвердженими планами і заявками вантажовласника та надавати йому додаткові послуги, що пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається у додатку до цього договору. Тобто, будь-які послуги, які надаються залізницею (незалежно від того чи встановлено на них тарифи в тарифному керівництві № 1, чи вони надаються за вільними тарифами) повинні бути узгоджені сторонами у договорі. «Отримання від станції дозволу (візи) на ввезення і завантаження вантажу»зазначено у Тарифному керівництві №1 у розділі додаткових операцій, але як експедиторська послуга, тобто що є не обов'язковою. Статтею 179 Господарського кодексу України передбачено, що при визначенні змісту договору на підставі типового договору, затвердженого органом державної влади, сторони не мають права відступати від змісту типового договору, а мають лише право конкретизувати його умови. Позивачем не прийнято до уваги, що крім Тарифного керівництва № 1, де візування зазначено як експедиторська послуга, у Правилах приймання вантажів до перевезення не встановлена обов'язковість візування залізничних накладних і не зазначено, що візування вважається платною послугою. Правилами приймання вантажів до перевезення встановлено, що вантажі до перевезення приймаються за наявності місячного плану, що вважається дозволом на перевезення. Таким чином, відсутність візування не є перешкодою для прийняття вантажу до перевезення. Згідно зі ст.6 Статуту залізниць України, накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони -одержувача. Законодавством України не визначено, що за укладання угоди одна із сторін повинна брати плату за візування угоди (накладної). Крім того, у Правилах не зазначено, що візування вважається платною послугою. Для укладання договору перевезення кожна сторона повинна виконати відповідні умови. Відправник повинен мати: дозвіл на перевезення вантажу (плани перевезення), платоспроможність, правильно заповнити бланки перевізних документів, додати до перевізних документів необхідні додаткові супровідні документи та дозволи на відправлення вантажу (митні, карантинні, санітарні та ін.), завантажити вантаж у напрямку, на якому відсутні заборони і обмеження. Залізниця повинна перевірити можливість укладання договору перевезення за вищенаведеними умовами договору перевезення. У разі відповідності усіх умов укладається договір перевезення, у разі виявлення невідповідностей, договір перевезення не укладається. Тобто, вказані у Тарифному керівництві № 1 функції не вважаються експедиторською послугою, а є зобов'язанням залізниці, що регламентуються Правилами оформлення перевізних документів та Технологічним процесом роботи станції. Позивачем не врахований також той факт, що Статут залізниць та Правила оформлення перевізних документів регулюють порядок укладання і виконання договору перевезення та пов'язаних з цим операцій не тільки з вантажовідправниками, які мають значні об'єми перевезення вантажів та здійснюють перевезення систематично відповідно до укладених з залізницею договорів на організацію перевезення, яким в даному випадку виступає Відповідач, а й взаємовідносини з відправниками, які відправляють вантажі одноразово без укладання таких договорів та дрібними відправками. Тому не можна однаково застосовувати всі положення Статуту та Правил до всіх відправників без винятку. Підтвердженням цього є п.1.2 Правил планування перевезень вантажів, згідно з яким перевезення вантажів залізницями здійснюється на підставі договорів про організацію перевезень за місячними планами, за пред'явленням, за окремими замовленнями відправників (вантажовласників або за їх дорученням - експедиторських організацій). Вантажовідправники з великими об'ємами перевезення, відповідно до правил планування перевезення вантажів, зобов'язані укласти з залізницею договір на проведення організації перевезень та проведення розрахунків. Вони повинні здійснювати завантаження вантажів у відповідності з попередньо погодженими і затвердженими залізницею планами перевезення вантажів. За невиконання прийнятих на себе зобов'язань ці відправники сплачують на користь залізниці штрафи, що передбачені ст.106 Статуту залізниць. Крім того, Відповідач використовує під навантаження не спеціально подані у визначені дні порожні вагони, а під здвоєні операції, тобто, після вивантаження використовує їх під навантаження, виключаючи їх порожній пробіг. Транспортним законодавством навіть не передбачено за скільки діб повинно провадитись візування, тому що початок вивантаження та навантаження вагонів пов'язаний тільки з технологічним процесом роботи комбінату. Вантажовідправники, які здійснюють перевезення за пред'явленням (без договорів на підставі окремих листів) не сплачують штрафи за невиконання планів перевезення і їм потрібно візування накладних (дозвіл), з встановленням дати завезення вантажу на станцію, ставка збору за яке і передбачена Тарифним керівництвом № 1. Вантажовідправники з невеликими об'ємами завантажень з метою узгодження з залізницею разових відправок у порядку, встановленому Правилами перевезення вантажів дрібними відправками (п.6) до пред'явлення вантажу подають начальнику станції у спеціально визначені ним дні заповнену накладну для одержання погодження на приймання вантажу до перевезення. Дата завезення вантажу та завантаження його у вагон призначається начальником станції, що і є по суті «отриманням від станції дозволу на ввезення і завантаження вантажу (візування)», ставка збору за яке передбачена Тарифним керівництвом № 1. Крім того, згідно із ст.ст. 24, 122 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, а залізниця має право перевіряти правильність відомостей, зазначених у накладній, але не зобов'язана, що свідчить про необов’язковий характер. Виходячи з цього, посилання залізниці на обов'язковість перевірки правильності заповнення залізничних накладних (для візування) суперечить Статуту. Перевіряти відсутність заборон або обмежень (для візування) - це обов’язок залізниці (ст.29 Статуту, п.16.7 Договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії). Перевіряти можливість виконання договору перевезення, можливість приймання вантажу станцією призначення, згідно її спеціалізації, визначена заздалегідь затвердженими залізницею планами. Тому до додаткової послуги ці умови не належать. Позивачем не прийнято до уваги, що у бланках накладних СМГС графа для візування «Навантаження призначено на ....число....міс.»- відсутня. Відсутність цих граф пояснюється тим, що начальник станції не уповноважений давати дозвіл на перевезення експортних вантажів, тому що відправка експортних вантажів за межі території України без плану не дозволяється (п.5.4, п.2.11 Правил планування перевезень). Також, згідно із пар.2 ст. П СМГС начальник станції або уповноважена особа не зобов'язані перевіряти правильність та відповідність доданих документів до накладної СМГС. Тільки Правилами перевезення вантажів дрібними відправками передбачено неприйняття вантажу до перевезення без візування накладної начальником станції. Просить в задоволенні позову позивачу відмовити.

Розгляд справи відкладався. За клопотанням сторін був продовжений строк розгляду справи.

15.09.2008р. розгляд справи продовжений та прийнято рішення.

До судового засідання від позивача надійшло клопотання, в якому він вказав, що в накопичу вальної картці № 07049111 при розрахунку суми боргу за зберігання по вагону № 67219832 було допущено технічну помилку, замість суми 414,80 грн., яку належало зазначити , помилково зазначено суму 366 грн. Правильна сума по вищевказаному вагону є 414,80 грн.

Клопотання позивача приймається судом, оскільки не проти ричить законодавству.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суддя вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:

У січні, березні - травні 2008р на станцію призначення Запоріжжя-Ліве ДП «Придніпровська залізниця» прибували вантажі у вагонах № 21697388, № 22938377, № 24981319, № 67115808, № 67834440, № 62931779, № 67785451, № 67418384 , № 67533612, № 67256610 , № 65914871, № 60761152, № 64796337 , № 65704124, № 61230876, № 63943815, № 24532400 , № 61336442 , № 61676144 , № 65096240 , № 65192049, № 66152620, № 66089889, № 63234504, № 66856253, № 66341439 , № 65291171, № 67809087 , № 66496357, № 61233508, № 21198668 , № 67219832, № 66162546, № 67455337, № 67746412, № 67851956, № 62463610, № 63689087 , № 67525977, № 61768453 , № 67332957, № 67480930, № 61886230 , № 67425652, № 65565988, № 67219980, № 67855155, № 64207004, № 67073742, № 66130782 , № 61843553, № 67724385 , № 66151507, № 65162356, № 63880232 , № 66401571, № 65108474, № 67507327, № 6559965, № 67018374, № 24533465, № 64141765 , № 66094459, № 60651106 , № 26432393, № 65919433, № 67755207 , № 62487210, № 64205685, № 62354352, № 60601374, № 65476277, № 63012132, № 61553863 , № 66391517, № 65828014 , № 67612150, № 67385419, № 67163840 , № 24539124, № 64061245, № 66346347, № 65178485, № 67318121, № 50393057, № 67680645 , № 65140550, № 67047258 , № 66011503, № 65335556, № 66763020 , № 67406546, № 62081179, № 66492885, № 66022310, № 64181654, № 60729902, № 67474015 , № 65220824, № 63422422 , № 63351076, № 67759431, № 63965941 , № 65863680, № 67414201, № 65553901, № 24573230, № 21732748, № 60376908, № 61372033 , № 67732560, № 66388539 , № 61815478, № 65437238, № 62320429 , № 66394616, № 60289931, № 65014847, № 62113873, № 66101411, № 62305784, № 60448115 , № 66110982, № 65046310 , № 67665984, № 66879164, № 60384278 , № 65091217, № 61867024, № 61722849, № 60759784, № 67836262, № 67713347, № 61775979 , № 63772511, № 67301457 , № 63012041, № 23439417, № 67792051, № 67789602, № 67792051, № 67789602, № 66367850, № 60589785, № 44931822, № 61075222 , № 64909500, № 64686074, № 65965352, № 65564783, № 65337339 , № 67263087, № 62483466, № 64708357, № 61697645, № 62393751, № 66435264, № 61206108 , № 67472225, № 61439629 , № 67246660, № 65936215, № 67281303, які простоювали на коліях станції в очікуванні митного оформлення та знаходилися під охороною залізниці . Це підтверджується актами загальної форми № 20657 від 31.03.08 р., № 20660 від 31.03.08 р., № 19303 від 20.03.08 р., № 20722 від 07.04.08 р., № 20729 від 08.04.08 р., № 19272 від 17.03.08 р., № 20785 від 14.04.08 р., № 20750 від 10.04.08 р., № 20799 від 16.04.08 р., № 20813 від 17.04.08 р., № 20851 від 22.04.08 р., № 20937 від 29.04.08 р., № 20877 від 24.04.08 р., № 20892 від 25.04.08 р., № 21073 від 30.04.08 р., № 21094 від 01.05.08 р., № 21136 від 08.05.08 р., № 21181 від 12.05.08 р., № 21191 від 13.05.08 р., № 21207 від 15.05.08 р..

Згідно пункту 8 Правил зберігання вантажів, які затверджені наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 № 644, та зареєстровані в Мінюсті України 24.11.2000 за №866/5087 (з доповненням та змінами), збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

Відповідно до пункту 9 Правил зберігання вантажів за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), яки простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у т. ч. під митним оформленням) та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.

З вищевикладеного слідує, що простої вагонів в очікуванні митного оформлення не є виною залізниці.

В пункті 46 Статуту залізниць України вказано, що одержувач зобов’язаний прийняти та вивезти зі станції вантаж дати подачі , що надійшов на його адресу. Термін вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами.

Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача.

За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Відповідно до статті 119 Статуту залізниць України плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов’язаної з митним оформленням.

З всього вищевикладеного вбачається , що затримка вагонів в очікуванні митного оформлення не є виною залізниці, і що за цю затримку відповідають або вантажовідправникі, або вантажоодержувачі, в залежності від того, прибув вантаж на станцію призначення, або відправляється вантаж зі станції відправлення.

Згідно ст. 46 Статуту залізниць України, п. 2 розділу 2 Тарифного керівництва № 1, за збереження у вагонах вантажу на місцях загального користування станції призначення, але не поданих під вивантаження з вини вантажоодержувача, станцією призначення був нарахований збір за зберігання вантажу в розмірі 113 278 грн. 68 коп. у т.ч. ПДВ на суму 18 879 грн.78 коп., з розрахунку 3 грн. 80 коп. за одну тону вантажу (1 грн. 50 коп. за добу, помножений на 3,095 –підвищуючий коефіцієнт, згідно телеграми Укрзалізниці № ЦЗМ-14/1022 від 04.06.07 р., 3,466- підвищуючий коефіцієнт, згідно наказу Міністерства транспорту та зв’язку України № 43 від 17.01.08 р.( зареєстрований в Мінюсті України 18.01.08 за № 33/14724 ), 4,056 - підвищуючий коефіцієнт, згідно наказу Міністерства транспорту та зв’язку України № 43 від 17.01.08 р.( зареєстрований в Мінюсті України 18.01.08 за № 33/14724 ), що підтверджується накопичувальними картками № 22010538, № 23019555 , № 31039101 , № 06031823 , № 13039080, № 14039081, № 31039103, № 17039086, № 20039089 , № 07049111, № 08049114, № 09049117 , № 14049125, № 10049120, № 16049128, № 17049131, № 22049137, № 24049139, № 25049141, № 29049147, № 30049148, № 01059150, № 06059156, № 08059159, № 12059165, № 13059166, № 15059169. При цьому збір за зберігання справляється незалежно від плати за користування вагонами .

Вантажоодержувач несе відповідальність перед залізницею за затримку вагонів на місцях загального користування, якщо затримка відбулася по його провині (у даному випадку затримка вагонів була пов'язана з митним оформленням вантажоотримувачем).

Суми, нараховані до оплати, що підтверджується накопичувальними картками, відповідачем не визнані, у документах зроблені обмовки "Збір за зберігання не обґрунтований, складений з порушенням статті 46 Статуту залізниці. Простої під митними операціями . Відповідальності комбінату немає."

Згідно зі статтею 125 Статуту залізниць України, після прибуття на станцію призначення вантажу всю відповідальність перед залізницею щодо цього перевезення несе одержувач.

На станції Запоріжжя –Ліве відсутній підрозділ митного органу.

Відповідно до пункту 7 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000р., вантаж разом з накладною видається на станції призначення одержувачу, зазначеному в накладній.

На станціях, де підрозділи митних органів відсутні, перевізні документи для оформлення в митниці тимчасово передаються працівниками станції одержувачу під розписку в спеціальної книжці, я якій фіксується дата й час одержання документів, а також зобов’язання одержувача передати перевізні документи в митний орган і повернути їх станції.

Представники відповідача в судовому засіданні пояснили, що позивач своєчасно надав відповідачу перевізні документи для оформлення в митниці .

Згідно зі статтею 27 Митного кодексу України, товари, що переміщуються через митний кордон України, крім митного контролю можуть підлягати санітарно-епідеміологічному, ветеринарному, фітосанітарному, радіологічному, екологічному контролю та контролю за переміщенням культурних цінностей. Митні органи взаємодіють з органами державної влади, що здійснюють зазначені види контролю, в порядку, встановленому законодавством України.

Митне оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, завершується тільки після здійснення встановлених законодавством України необхідних для цього товару видів контролю, зазначених у частині першій цієї статті.

Згідно зі статтею 44 Митного кодексу України, товари, що переміщуються через митний кордон України, разом з їх упаковкою та маркуванням, транспортні засоби, якими вони переміщуються через митний кордон, а також документи на ці товари і транспортні засоби пред'являються для контролю митним органам у незмінному стані в пунктах пропуску через митний кордон України та в інших місцях митної території України, встановлених митними органами для здійснення митного контролю та оформлення, не пізніше ніж через три години після прибуття зазначених товарів і транспортних засобів у пункт пропуску або таке місце.

Встановлений у частині першій цієї статті строк, як виняток, може збільшуватися у порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

У статті 78 Митного кодексу України вказано, що митне оформлення здійснюється митним органом, як правило, протягом однієї доби з часу пред’явлення товарів і транспортних засобів, що підлягають митному оформленню, подання митної декларації та всіх необхідних документів і відомостей.

Митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі цього Кодексу відповідно до заявленого митного режиму.

Відповідно до статей 87 та 88 Митного кодексу України декларантами можуть бути підприємства або громадяни, яким належать товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, або уповноважені ними митні брокери (посередники).

Декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою.

Декларант зобов'язаний:

-здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом;

-на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення;

-надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур;

сплатити податки і збори.

Відповідно до статті 43 Митного кодексу України, товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом.

У разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Тривалість перебування товарів і транспортних засобів під митним контролем на території зони митного контролю у пункті пропуску на митному кордоні України встановлюється відповідно до технологічної схеми пропуску через митний кордон осіб, товарів і транспортних засобів.

Митний контроль закінчується: у разі ввезення на митну територію України - після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

Статтею 140 Митного кодексу України передбачено, що порядок та строки проведення митного контролю на залізничному транспорті визначаються спільними технологічними схемами, які затверджуються начальниками залізничних станцій, керівниками митних органів та органів охорони державного кордону України.

Зі статей 43 та 140 Митного кодексу України вбачається, що спільними технологічними схемами визначаються тривалість перебування товарів і транспортних засобів під митним контролем та порядок та строки проведення митного контролю. При цьому, технологічними схемами не передбачено, що вантажоодержувачі звільняються від плати у разі затримки вагонів (контейнерів), пов’язаної з митним оформленням.

Стаття 141 Митного кодексу України дійсно передбачає, що працівники залізничної станції подають до митного органу : передатну відомість (багажний список); залізничні накладні; інші документи, передбачені цим Кодексом, міжнародними договорами України, укладеними в установленому законом порядку, та іншими законами України. Однак, як вказано в цей статті , ці документи працівники залізничної станції подають до митного органу лише в випадку надходженні товарів до митного контролю. В даному випадку товари не надходили до митного контролю.

Більш того, як вже було вказано вище, пунктом 7 Правил видачі вантажів, передбачено, що на станціях, де підрозділи митних органів відсутні, перевізні документи для оформлення в митниці тимчасово передаються працівниками станції одержувачу під розписку в спеціальної книжці, я якій фіксується дата й час одержання документів, а також зобов’язання одержувача передати перевізні документи в митний орган і повернути їх станції.

Тобто, пунктом 7 Правил видачі вантажів передбачено виняток з загального правила.

Пунктом 3.1 Порядку взаємодії Запорізької митниці і Запорізької дирекції залізничних перевезень Придніпровської залізниці при переміщенні через митний кордон України товарів (вантажів) у вантажних залізних поїздах, затвердженого наказом № 336/167 від 02.08.2004р., передбачено, що транспортні засоби з товаром (вантажем), що прибули на станцію призначення й перебувають під митним контролем, розміщуються на коліях станції та перебувають під охороною залізниці. Позивач не оспорює , що вантаж знаходився під охороною залізниці.

Пунктами 3.6 та 3.12 Порядку взаємодії митних органів і залізниць України під час переміщення через митний кордон України товарів (вантажів) залізничними вантажними поїздами , затвердженому наказом Державної митної служби України та Міністерства транспорту України № 231/174 від 30.03.2001р. (у редакції наказу Державної митної служби України та Міністерства транспорту України від 28.05.2004р. № 399/442) передбачено, що на прохання вантажоодержувача митне оформлення товарів (вантажів) у повному обсязі може здійснюватися безпосередньо в митниці відправлення в порядку, установленому в розділі 4 Положення про порядок здійснення контролю за доставкою вантажів у митниці призначення, затвердженого наказом Державної митної служби України від 08.12.1998р. № 771.

Забороняється видача товарів (вантажів), зазначених у пункті 3.10 цього Порядку, з місць загального користування до закінчення митного оформлення, крім зазначених у цьому пункті випадків.

Допускається подача транспортних засобів з товарами (вантажами) на під’їзні колії без проставлення на перевізних документах підпису й відбитків особистої номерної печатки посадової особи митниці призначення за умови перебування цих товарів (вантажів) під охороною за зверненням вантажоодержувача.

Тобто, з вищевикладеного вбачається, що за зверненням вантажоодержувача залізниця може видати відповідачу вантаж до митного оформлення.

Така ж позиція міститься і в пункті 3.6 Порядку взаємодій Запорізької митниці ті Запорізької дирекції залізничних перевезень Придніпровської залізниці при переміщенні через митний кордон України товарів (вантажів) у вантажних залізничних поїздах, затвердженого Наказом Державної митної служби України та Дніпровської регіональної митниці № 336/167 від 02.08.2004р.

Посилання відповідача на Митний кодекс України також не обґрунтоване, оскільки кодекс передбачає випадки, коли вантаж поступає на станції, на території яких знаходяться підрозділи митних органів. В даному випадку на станції Запоріжжя –Ліве відсутній підрозділ митного органу.

Спеціальними нормами, яки регулюють відношення між залізницею та вантажоодержувачем є Статут залізниць України та Правила . Всі інші норми законодавства застосовуються лише в тій частині, яка не суперечить спеціальним нормам.

Тому Митний кодекс України може застосовуватися лише в той частині, яка не суперечить спеціальним нормам.

З усього вищевикладеного вбачається, збір за зберігання вантажу, у разі затримки вагонів (контейнерів), пов’язаної з митним оформленням, в будь –якому випадку, незалежно від того, залізниця, або вантажоодержувач оформляє перевізні документи в митниці, стягується з вантажоодержувача . Статут залізниць України та Правила зберігання вантажів не передбачають ні яких винятків ні для кого, та ні в будь –яких випадках.

До судового засідання від позивача надійшло клопотання, в якому він вказав, що в накопичу вальної картці № 07049111 при розрахунку суми боргу за зберігання по вагону № 67219832 було допущено технічну помилку, замість суми 414,80 грн., яку належало зазначити , помилково зазначено суму 366 грн. Правильна сума по вищевказаному вагону є 414,80 грн.

Також слід відмітити, що згідно статті 35 ГПУ України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням суду від 27.06.2008р. по справі № 6/250/08, яке набрало законної сили, встановлені факти, яки не доводяться знову при вирішенні цього спору, оскільки в цієї справі беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, позовні вимоги позивача обґрунтовані.

Заперечення відповідача до уваги не приймаються по вищевикладеним обставинам.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 22, 44 –49, 82 –85 ГПК України, суддя

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити . Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (69008, м. Запоріжжя, Південне шосе,72 р/р 26003032840001, МФО 313849, ЄДРПОУ 0019І230) на користь ДП "Придніпровська залізниця" (49602, м. Дніпропетровськ, 38, пр. Карла Маркса, р/р 26006000012 у ДФ АБ "Експрес-банк", МФО 306964, ЄДРПОУ 01073828) збір за зберігання вантажу у сумі 113 278 грн. 68 коп., держмито у сумі 1 132 грн. 79 коп., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн., надавши наказ.

Суддя Л.С. Місюра

Рішення підписано та передано на відправку: 15.09.2008р.