Рішення № 2162540, 08.09.2008, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.08 Справа № 17/3пн.

За позовом Підприємства з 100% іноземною інвестицією “ІнтерГазСінтез”, м. Рубіжне Луганської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Рубіжанський завод будівельних матеріалів”, м. Рубіжне Луганської області

про витребування майна із чужого незаконного володіння

Суддя Фонова О.С.

Представники:

від позивача –Дем’янов І.А., довіреність № 03-162/10 від 11.03.2008;

від відповідача –Лобода В.О. –арбітражний керуючий , перепустка № 241;

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про витребування з чужого незаконного володіння від відповідача наступного майна: комплекс технологічного та допоміжного обладнання, у кількості 18 одиниць, загальною вартістю 9304 грн. 86 коп., власником якого є позивач за договором купівлі-продажу № 01/07 від 07.07.2004 (далі - Майно) за переліком:

1. кран-балка ТЗ-320 –1 од.;

2. лебідка ЛРЦ –1 од.;

3. трансформатор сварочний –1 од.;

4. таль ручна –1 од.;

5. гідродомкрат Д-100 –1 од.;

6. станок довбежний –1 од.;

7. станок зубострогальний –1 од.;

8. станок токарно-вінторізний –1 од.;

9. молоток ковочний –1 од.;

10. станок вертикально-сверлільний –1 од.;

11. електричний тельфер –1 од.;

12. станок заточний –1 од.;

13. дистилятор –1 од.;

14. компресор ВПВ 3-20-9 –1 од.;

15. сварочний полуавтомат –1 од.;

16. електропідстанція пересувальна –1 од.;

17. вагончик для механізаторів –1 од.;

18. піч СНОЛ –1 од.

Представник відповідача у судовому засіданні 26.08.2008 надав відзив на позовну заяву від 21.08.2008 № 20/80, яким заперечує проти позову, у зв’язку з тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Рубіжанський завод будівельних матеріалів” не володіє майном, яке вказано в позовній заяві. Також він зазначив, що згідно акту приймання-передачі від 22.07.2004 Підприємство з 100% іноземною інвестицією “ІнтерГазСінтез” прийняло, а Товариство з обмеженою відповідальністю “Рубіжанський завод будівельних матеріалів” передало усе майно на загальну суму 375669 грн. 10 коп., у тому числі було передано майно на суму 9304,86 грн. що є предметом позову, за переліком. Крім того, відповідач заявляє про сплив позовної давності, оскільки договір купівлі-продажу та акт приймання-передачі мали місце у 2004 році.

Від представника позивача у судовому засіданні 08.09.2008 надійшло клопотання про залучення у справі другого відповідача –Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізька металургійна компанія», у будівлях, власником яких є вказане товариство, знаходиться майно, що належить позивачу та підлягає витребуванню з чужого незаконного володіння.

Дане клопотання судом відхиляється, оскільки у позовній заяві позивачем зазначалось, що майно знаходиться на території, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю “Рубіжанський завод будівельних матеріалів”, робітники якого не допускають позивача вивезти належне йому майно. Як зазначав позивач, саме з відповідачем було укладено договір купівлі-продажу комплексу технологічного та допоміжного обладнання, яке у кількості 18 одиниць, загальною вартістю 9304 грн. 86 коп. він не зміг вивезти з території відповідача. Позивачем було зазначено, що саме на території та в спорудах відповідача знаходиться майно, що є предметом спору. В процесі розгляду справи з’ясувалось, що майна у будівлях та спорудах, що належать відповідачу, немає. У зв’язку з чим, у позивача виникло припущення, що майно знаходиться у інших приміщеннях, що належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Запорізька металургійна компанія», однак, жодних доказів на підтвердження цього факту надано не було. Крім того, жодних договірних чи інших відносин з приводу спірного майна у позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізька металургійна компанія»не було.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

07.07.2007 між Підприємством з 100% іноземною інвестицією “ІнтерГазСінтез” – позивачем у справі, та Товариством з обмеженою відповідальністю “Рубіжанський завод будівельних матеріалів” – відповідачем у справі, було укладено договір купівлі-продажу № 01/07 (далі – Договір).

Згідно цього Договору (пп. 1.1, 1.2) Товариство з обмеженою відповідальністю “Рубіжанський завод будівельних матеріалів” (Продавець) зобов’язується передати у власність Підприємству з 100% іноземною інвестицією “ІнтерГазСінтез” (Покупець) комплекс технологічного та допоміжного обладнання, призначеного для виробництва будівельних матеріалів (далі –Товар), а Покупець прийняти його та оплатити на умовах п. 2 Договору.

Перелік та опис складових частин вищезазначеного обладнання зазначається у Додатку № 1 до Договору, який є його невід’ємною частиною (п. 1.3 Договору). Загальна вартість Товару, а також його складових частин зазначається у Додатку № 1 до Договору. Оплата Товару здійснюється Покупцем у строк до 31.08.2004 на підставі рахунку Продавця.

Згідно п. 3.1 Договору Продавець зобов’язується передати Товар у власність Покупця на умовах поставки EXW м. Рубіжне, територія ТОВ „Рубіжанський завод будівельних матеріалів”, згідно міжнародних правил тлумачення торгових термінів ІНКОТЕРСМ-2000, а також передати по акту приймання-передачі, одночасно з Товаром, всі його приналежності та документи (технічні паспорти, сертифікати якості і т.п.).

Позивачем, згідно умов Договору, перераховано платіжними дорученнями № 0000000512 від 15.07.2004 та № 0000000606 від 16.08.2004 в рахунок оплати за куплений Товар загальну суму 375669 грн. 10 коп., яка зазначена у Додатку № 1. Таким чином, позивачем зі своєї сторони виконано умови Договору.

Як зазначено позивачем, відповідач передав йому відповідно до умов Договору Товар по акту приймання-передачі від 22.07.2004, що передбачає набуття права власності на товар після отримання його на території Продавця.

Товар, більшу частину якого продано позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «Укренергоатом-1», за твердженням позивача, знаходиться на території відповідача. Однак, деяка частина Товару у кількості 18 одиниць на даний час знаходиться у відповідача і не передана власнику-позивачу. Відповідач безпідставно відмовився пропустити співробітників позивача на територію, де знаходиться Товар, тим самим позбавивши його права володіти та користуватись належним позивачу майном. Таким чином, з квітня 2006 року, у результаті незаконних дій відповідача майно незаконно вибуло із володіння позивача. У зв’язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених вище.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази на їх підтвердження, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Стаття 328 ЦК України вказує на підстави набуття права власності, а саме: право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У статті 134 Господарського кодексу України зазначено, що суб’єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб’єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб’єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.

Стаття 387 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) передбачає право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу № 01/07 від 07.07.2004 позивач придбав у відповідача комплекс технологічного та допоміжного обладнання, призначеного для виробництва будівельних матеріалів, всього за переліком 214 одиниць згідно Додатку № 1 до Договору.

Згідно п. 3.1.1. Договору продавець зобов’язаний передати товар у власність покупця на умовах поставки EXW (Франко-завод) м. Рубіжне, територія ТОВ „Рубіжанський завод будівельних матеріалів”.

Згідно Міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів ИНКОТЕРМС 2000 термін EXW означає, що продавець вважається таким, що виконав своє зобов’язання щодо поставки в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці, без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.

Отже, з моменту отримання товару на території продавця у покупця виникає право власності на нього.

Як встановлено при розгляді справи, відповідачем виконано зобов’язання з передачі товару покупцю, про що свідчить акт приймання-передачі від 22.07.2004 по договору купівлі-продажу № 01/07 від 07.07.2004, складений та підписаний сторонами.

Посилання відповідача на те, що зазначений акт не є доказом підтвердження відповідачем виконання зобов’язання належним чином, відповідно до ст. 526 ЦК України, оскільки позивачем майно не вивезено з території відповідача і доказів на підтвердження цього факту відповідач не надав, є необґрунтованими та помилковими.

В акті приймання-передачі від 22.07.2004 зазначено, що відповідач передав, а позивач прийняв майно загальною вартістю 375669 грн. 10 коп., згідно переліку (214 одиниць, в тому числі і 18 одиниць спірного майна), що містився в самому тексті акту приймання передачі, та був ідентичний переліку майна, зазначеного в Додатку № 1 до договору купівлі-продажу.

Крім того, судом досліджено інвентаризаційні описи основних засобів за результатами проведення інвентаризації на ТОВ „Рубіжанський завод будівельних матеріалів” за 2003-2005 роки та за 2007 рік. З даних матеріалів вбачається, що станом на 2003 рік майно, що є предметом спору перебувало у власності відповідача та мало наступні інвентаризаційні номери:

1. кран-балка ТЗ-320 –інв. № 986;

2. лебідка ЛРЦ –інв. № 1546;

3. трансформатор сварочний –інв. № 1194;

4. таль ручна –інв. № 1449;

5. гідродомкрат Д-100 –інв. № 1494;

6. станок довбежний –інв. № 628;

7. станок зубострогальний –інв. № 631;

8. станок токарно-вінторізний –інв. № 647;

9. молоток ковочний –інв. № 660;

10. станок вертикально-сверлільний –інв. № 489;

11. електричний тельфер – інв. № 1050;

12. станок заточний –інв. № 1447;

13. дистилятор –інв. № 1634;

14. компресор ВПВ 3-20-9 –інв. № 574;

15. сварочний полуавтомат –інв. № 1579;

16. електропідстанція пересувальна –інв. № 676;

17. вагончик для механізаторів –інв. № 678;

18. піч СНОЛ –інв. № 732.

Майно, в тому числі і 18 одиниць саме за цими інвентаризаційними номерами, було передано за актом приймання-передачі.

Інвентаризаційні описи основних засобів за результатами проведення інвентаризації на ТОВ „Рубіжанський завод будівельних матеріалів” за 2004-2005 роки та за 2007 рік, вже не містять зазначеного майна.

Більше того, 03.09.2008 представники позивача за домовленістю з керуючим санацією ТОВ „Рубіжанський завод будівельних матеріалів” Лободою В.О. прибули на територію зазначеного підприємства з метою встановлення знаходження спірного майна. По результатах обстеження будівель та споруд, що належать відповідачу, складено акт (а.с. 87-88), в якому встановлено, що в даних будівлях та спорудах майна, яке є предметом спору, не знайдено. Позивачем зроблено примітку, що у зв’язку із знаходженням спірного майна в інших будівлях та спорудах, доступу до яких представникам позивача не було надано, вони не згодні з текстом акту.

Однак, керуючим санацією Лободою В.О. надано пояснення, в яких він зазначає про відсутність права власності на інші будівлі та споруди, які хотіли оглянути представники позивача, оскільки вони належать ТОВ «Запорізька металургійна компанія», а не ТОВ „Рубіжанський завод будівельних матеріалів”, у зв’язку з чим, він не має права допускати туди будь-кого, окрім власників.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, саме на позивачеві лежить обов’язок довести, що спірне майно знаходиться саме на території відповідача, і що він неправомірно перешкоджає доступу до нього позивачеві. Однак, даних обставин позивачем не доведено. Всі доводи стосовно знаходження майна, що є предметом спору, у будівлях та спорудах відповідача належно спростовуються відповідачем, наданими сторонами та витребуваними судом доказами.

З огляду на викладене, клопотання відповідача про застосування позовної давності відхиляється.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача про витребування майна з чужого незаконного володіння є не обґрунтованими, такими, що не підтверджуються матеріалами справи. У зв’язку з чим у задоволенні позову слід відмовити з віднесенням судових витрат на позивача згідно ст. 49 ГПК України.

Позивачем зайве сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. в доход Державного бюджету України на р/р 31118095700006, МФО 804013, ОКПО 24046582, одержувач – УДК у м. Луганську ГУ ДКУ у Луганській області, банк –ГУДКУ в Луганській області, інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за позовом Підприємства з 100% іноземною інвестицією “ІнтерГазСінтез” до ТОВ «Рубіжанський завод будівельних матеріалів», котрі підлягають поверненню позивачу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

3. Повернути Підприємству з 100% іноземною інвестицією “ІнтерГазСінтез”, м. Рубіжне Луганської області, вул. Менделєєва, буд. 2-А, код 32803942, зайве сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. в доход Державного бюджету України на р/р 31118095700006, МФО 804013, ОКПО 24046582, одержувач –УДК у м. Луганську ГУ ДКУ у Луганській області, банк –ГУДКУ в Луганській області, інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за позовом Підприємства з 100% іноземною інвестицією “ІнтерГазСінтез” до ТОВ "Рубіжанський завод будівельних матеріалів" у сумі 118 грн.

Підставою для повернення витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. є дане рішення, засвідчене печаткою господарського суду Луганської області.

У судовому засіданні оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення: 15.09.2008.

Суддя О.С. Фонова