Рішення № 2162467, 29.09.2008, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" вересня 2008 р.

Справа № 18/129

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. при секретарі судового засідання Горловій М.С. розглянув у відкритому судовому засіданні справу №18/129

за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Кіровоградобленерго", від імені якого діє Кіровоградський міський район електричних мереж, м.Кіровоград, пр. Комуністичний, 15,

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства по виробництву сільськогосподарської техніки "Червона зірка", м.Кіровоград, вул. Медведєва, 1,

про стягнення 375 445 грн. 83 коп.

Представники сторін:

від позивача - Лисенко С.В., довіреність № 6207/07 від 26.12.07 р., юрисконсульт; Колісниченко М.М., довіреність № 4425 від 10.09.08 р., юрисконсульт;

від відповідача - Гуміліна Т.І., довіреність № 375 від 28.02.2007 р., начальник юридичного відділу.

Відкритим акціонерним товариством “Кіровоградобленерго”, від імені якого діє Кіровоградський міський район електричних мереж, подано позовну заяву про стягнення з відкритого акціонерного товариства “Червона Зірка” 375 445,83 грн., з яких: 267 236,19 грн. заборгованість за спожиту активну електроенергію, 697,64 грн. пені, 15 163,08 грн. 3% річних та 92 348,92 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем зобов”язань по оплаті електроенергії згідно договору № 60К від 26.05.2005 р.

Ухвалою господарського суду від 02.06.2008 р. подана позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 18/129.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах господарського суду від 26.06.2008 р., 15.07.2008 р., 01.09.2008 р. В судовому засіданні 23.09.2008 р. оголошено перерву до 29.09.2008 р.

Відповідачем в уточненому відзиві на позов від 22.09.2008 р. позовні вимоги заперечено частково – на 6 000 грн. суми основного боргу та повністю на суму пені, трьох відсотків річних і інфляційних втрат (а.с. 120-121).

В судовому засіданні 29.09.2008 р. представником позивача позовні вимоги на підставах, викладених у позовній заяві, підтримано у повному обсязі. Представником відповідача позов заперечено частково з урахуванням обставин, викладених в уточненому відзиві на позов.

В судовому засіданні 29.09.2008 р. за згодою присутніх представників сторін оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

При розгляді справи господарським судом враховано, що згідно довідки Головного управління статистики у Кіровоградській області від 11.06.2008 р. №14-4838 (а.с. 93) правильним найменуванням відповідача є відкрите акціонерне товариство по виробництву сільськогосподарської техніки “Червона зірка”, ідентифікаційний код 05784437.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи та оцінивши надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, наведені в обґрунтування позовних вимог та заперечень проти позову, господарський суд встановив наступне.

26.05.2005 р. між сторонами укладено договір № 60К про постачання електричної енергії, згідно якого позивач (постачальник) зобов”язувався постачати електричну енергію відповідачу (споживач), а останній прийняв зобов”язання оплачувати вартість електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами договору (а.с. 8-10).

Даний договір укладено в письмовій формі, підписано та скріплено печатками підприємств.

По тексту даного договору зазначено споживачем – Житлово ремонтно-експлуатаційний відділ відкритого акціонерного товариства “Червона зірка”. Враховуючи підписання договору керівником відкритого акціонерного товариства по виробництву сільськогосподарської техніки “Червона зірка” та скріпленням печаткою вказаного підприємства, а також статус Жилово ремонтно-експлуатаційного відділу - структурний підрозділ основного підприємства без права юридичної особи, господарський суд приходить до висновку, що зобов”язання по вказаному договору прийнято безпосередньо відкритим акціонерним товариством по виробництву сільськогосподарської техніки "Червона зірка".

В додатку до договору сторони дійшли згоди щодо наступного порядку розрахунків (а.с. 11).

Розрахунковим вважається період з 20 числа місяця до такого ж числа наступного місяця. При розрахунках за фактично спожиту електроенергію поняття “Розрахунковий період” та “календарний місяць” вважається прирівняним (п. 1 Порядку).

Обсяг фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії, з урахуванням розрахункової величини витрат на ділянці мережі від місця встановлення засобів обліку до межі балансової належності електромереж, визначається за “Актом про обсяги спожитої електроенергії” за показами розрахункових засобів обліку, знятих відповідно до графіка зняття показань (п. 2 Порядку).

У разі наявності у споживача заборгованості, всі кошти, перераховані споживачем за електричну енергію, зараховуються постачальником на погашення існуючої заборгованості споживача із найдавнішим терміном її виникнення (п. 4 Порядку).

Розрахунок за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата нарахувань по протоколах порушень при користуванні електричною енергією, рахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії, пеня, індекс інфляції та інші платежів, згідно з умовами договору, здійснюються споживачем самостійно на протязі 5 операційних днів після дати виписки рахунку (п. 5 Порядку).

За приписами статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Енергопостачальні підприємства інших, крім державної і комунальної, форм власності можуть брати участь у забезпеченні енергією будь-яких споживачів, у тому числі через державну (комунальну) енергомережу, на умовах, визначених відповідними договорами.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, позивач на виконання умов договору № 60К постачав електричну енергію в період з червня 2005 р. по квітень 2008 р. (а.с. 30-55).

Натомість, як повідомляється позивачем і не заперечується відповідачем та підтверджується актом звірки між сторонами (а.с. 102-106), відповідач свої зобов”язання по оплаті отриманої електроенергії виконував не належим чином. Оплата здійснювалась несвоєчасно та не в повному обсязі.

За повідомленням позивача, заборгованість відповідача по активній електричній енергії станом на 01.05.2008 р. становить 267 236,19 грн.

Відповідач зазначений борг визнав частково на суму 261 400,06 грн., вказавши про неврахування позивачем платіжного доручення від 09.06.2005 р. № 29 про сплату 6 000 грн. (а.с. 122).

Між тим, господарський суд вважає, що надане відповідачем платіжне доручення № 29 від 09.06.2005 р. (а.с. 122) не є підтвердженням оплати за договором №60К від 26.05.2005 р., оскільки призначенням даного платежу вказано “за спожиту ел. енергію за червень 2005 р. згідно договору 60К від 15.05.02.“ Тобто, дата договору, за яким заявлено вимоги у даній справі, не співпадає з датою договору, облікованою у призначенні платежу платіжного доручення № 29 від 09.06.2005 р. Крім того, як вбачається із заперечень відповідача від 22.09.2008 р. між сторонами укладався не єдиний договір на постачання електроенергії. Будь-яких інших доказів оплати відповідачем до суду не надано. Також суд враховує, що сторонами в договорі № 60К від 26.05.2005 р. та в Порядку розрахунків не передбачено здійснення попередньої оплати.

За даних обставин, виходячи з наявних в матеріалах справи документів, відсутності документального підтвердження оплати відповідачем електричної енергії за договором № 60К від 26.05.2005 р., господарський суд вважає позовні вимоги по стягненню 267 236,19 грн. такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаної норми позивач просить стягнути з відповідача інфляційні витрати в сумі 92 348,92грн. та 3% річних в сумі 15 163,08 грн. за період з червня 2005 р. по квітень 2008 р. включно згідно наведених розрахунків (а.с. 59-65).

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 697,64 грн. за період з 01.11.2007 р. по 01.05.2008 р. (а.с. 66).

Відповідно до статей 546, 547, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється в письмовій формі.

Неустойкою / штрафом, пенею / є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Сторонами в пункті 4.2.1 договору № 60К від 26.05.2005 р. передбачено, що за внесення платежів з порушенням термінів визначених додатком „Порядок розрахунків” споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню у розмірі 0,8 % , але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на той період, за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Між тим, відповідач вимоги щодо стягнення інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені заперечив, вказуючи на те, що електроенергія за договором № 60К від 26.05.2005 р. постачалась не на виробничі потреби товариства, а на потреби населення міста Кіровограда, яке проживає в будинках, що перебували на балансі відповідача. Відповідач просить відмовити у задоволенні вимог по стягненню зазначених сум з огляду на винятковість випадку та посилається на статтю 614 Цивільного кодексу України і пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

В силу статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте, відповідачем не надано до суду жодних доказів, які б підтверджували відсутність його вини у неналежному виконанні зобов”язань за договором №60К від 26.05.2005 р., що слідує з наступного.

Як вбачається з умов зазначеного договору споживачем електроенергії є відповідач, який прийняв на себе зобов”язання по оплаті електроенергії, що постачається за договором. Умови договору не визначають будь-якої мети чи конкретної спрямованості постачання електроенергії. Докази визнання даного договору недійсним, припиненим або розірваним в матеріалах справи відсутні. Як вбачається з матеріалів справи, розрахунки за електроенергію перед позивачем здійснював відповідач, а не окремо суб”єкти, що відображені в актах про обсяги спожитої електроенергії. Також відповідачем документально не доводиться наявність заборгованостей інших осіб, пов”язаних із споживанням електроенергії за договором № 60К від 26.05.2005 р.

Не наводить відповідач і обставин, за наявності яких норми статті 219 Господарського кодексу України та норми статті 617 Цивільного кодексу України передбачають звільнення від відповідальності за порушення зобов”язання.

За даних обставин, господарський суд не вбачає правових підстав для звільнення відповідача від відповідальності за неналежне виконання зобов”язань за договором № 60К від 26.05.2005 р.

Щодо посилань відповідача у відзиві на позов на приписи статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд відмічає, що пункт 3 даної норми передбачає право суду зменшувати у виняткових випадках розмір лише неустойки (штрафу, пені), а не інфляційних втрат і трьох відсотків річних. Позивач просить стягнути пеню, нараховану в розмірі подвійної облікової ставки НБУ та в межах шестимісячного строку в сумі 697,64 грн. Оскільки даний розмір пені значно менший за розмір суми основного боргу та відповідачем не наводяться документально підтверджені обставини необхідності зменшення вказаного розміру пені, господарський суд не вбачає підстав для зменшення розміру заявленої до стягнення пені.

З огляду на викладене та виходячи з наявних в матеріалах справи документів, позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

З урахуванням вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладають на відповідача.

Керуючись статтями 33, 34, 49, 82, 83, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства по виробництву сільськогосподарської техніки "Червона зірка" (25006, м. Кіровоград, вул. Медведєва, 1, п/р 26002130275001 в КФ КБ "Приватбанк" м. Кіровоград, МФО 323583, код ЄДРПОУ 05784437) на користь відкритого акціонерного товариства "Кіровоградобленерго", від імені якого діє Кіровоградський міський район електричних мереж, ( 25015, м. Кіровоград, пр. Комуністичний, 15; 25026, м.Кіровоград, вул. Севастопольська, 9а, код ЄДРПОУ 23226362 ) - 375 445 грн. 83 коп., з яких: 267 236 грн. 19 коп. заборгованості за спожиту активну електроенергію на п/р із спеціальним режимом використання № 260323121425 в Філії Кіровоградське облуправління ВАТ "Ощадбанк", МФО 323475 та 697 грн. 64 коп. пені, 15 163 грн. 08 коп. 3% річних, 92 348 грн. 92 коп. інфляційних втрат, а також 3 754 грн. 45 коп. державного мита і 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забепечення судового процесу на поточний рахунок № 26001310331850 в ПІБ м. Кіровограда, МФО 323301.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

До набрання рішенням законної сили воно може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя В.В.Тимошевська