Ухвала суду № 216242, 02.10.2006, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

УХВАЛА

02.10.06 Справа № 7/165-2006

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючої-судді Дубник О.П.

суддів Бобеляк О.М.

Якімець Г.Г.

При секретарі судового засідання Ніколайчук С.В.

розглянувши апеляційну скаргу державної податкової інспекції (далі ДПІ) у Виноградівському районі №7275 від 29.06.06р.

на постанову господарського суду Закарпатської області від 31.05.2006р.

у справі №7/165-2006

за позовом Відкритого акціонерного товариства (далі ВАТ)«Виноградівське виробничо-торгове швейне об’єднання «Гроно»», м.Виноградів

до відповідача ДПІ у Виноградівському районі, м.Виноградів

про визнання недійсним (скасування) податкового повідомлення-рішення ДПІ у Виноградівському районі від 20.04.06р. №0001012351/0/1145/23-00309194/4880 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 72318,00 грн.

за участю представників

від позивача –Рябінкіна Н.В., Белла Т.А., Вашкеба В.Й. –представники (дов. у справі);

від відповідача –не з’явився.

Розпорядженнями голови суду, які знаходяться в матеріалах справи, проведено зміни в складі колегії суду.

Причини відкладення справи викладено в ухвалі суду від 27.07.06р.

Права та обов’язки згідно ст.ст. 49, 51 КАС України роз’яснено, заяв про відвід суддів не поступало.

Технічна фіксація судового процесу здійснювалась з допомогою програмно-апаратного комплексу “Оберіг”.

Відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, докази цього містяться в матеріалах справи, ухвали суду направлялись сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Постановою господарського суду Закарпатської області від 31.05.2006р. у справі №7/165-2006 (суддя С.Швед) задоволено позов ВАТ «Виноградівське виробничо-торгове швейне об’єднання «Гроно»»до ДПІ у Виноградівському районі та скасовано у повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 20.04.06р. №0001012351/0/1145/23-00309194/4880 про визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 72318,00 грн.

Постанова суду мотивована ст.19 Конституції України, ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, п.п.1.20.1, 1.20.8, 1.20.10 п.1.20 ст.1, п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.4.1, 7.4.2, 7.4.3 п.7.4 ст.7, п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94р. №334/94-ВР в редакції Закону від 22.05.97р. №283/97-ВР, із змінами та доповненнями, п.п. «а»п.п.4.2.2 п.4.2, п.п.4.3.1, 4.3.2, 4.3.3, 4.3.4, 4.3.5 п.4.3 ст.4, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181-Ш, Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом міністерства фінансів України від 27.04.2000р. №92, Класифікатором основних фондів ДК-013-97, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 09.12.97р. №78, п.1.7, п.п.2.3.2, 2.3.6 п.2.3 розділу 2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.05р. №327, на підставі яких місцевим господарським судом зроблено висновок про неправомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідачем, оскільки, по-перше, податкове зобов’язання, визначене податковим органом непрямими методами, повинно було бути узгоджене ним у судовому порядку, по-друге, встановлені позивачем системи освітлення цехів правомірно відображені ним по бухгалтерському обліку як основні засоби Ш групи основних фондів, а не 1 групи, як наполягає відповідач, з окремим нарахуванням на них відповідних нормативних ставок амортизації, крім того в матеріалах акту перевірки позивача відсутні будь-які докази в підтвердження завищення останнім амортвідрахувань в сумі 18120 грн. у зв’язку з невірним розрахунком залишкової балансової вартості основних засобів Ш групи основних фондів.

З підстав, зазначених в апеляційній скарзі, ДПІ у Виноградівському районі оскаржила рішення суду першої інстанції, посилаючись, зокрема, на те, що згідно абз.2 п.п.4.3.2 п.4.3 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181-Ш, якщо платник податків подає інші документи обліку або інші підтвердження, достатні для визначення показників відсутніх документів обліку, непрямі методи не застосовуються, отже податковим органом, враховуючи те, що позивачем під час проведення перевірки обґрунтування договірних цін надано не було, вірно використано за основу середню ціну, яка визначалась за ціною на аналогічну послугу.

Також апелянт наполягає на тому, що позивач невірно розрахував залишкову балансову вартість основних засобів Ш групи основних фондів і відповідно завищив амортвідрахування на суму 18120 грн.

Скаржник зазначає, що при перевірці правильності нарахування амортвідрахувань встановлено заниження відрахувань за 2005 рік на суму 27860 грн.

Враховуючи наведенні доводи, апелянт просить скасувати оскаржувану постанову суду та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

У запереченні на апеляційну скаргу ВАТ «Виноградівське виробничо-торгове швейне об’єднання «Гроно»»вважає вимоги апелянта безпідставними, оскільки працівниками відповідача в процесі перевірки порушено вимоги і норми матеріального права України, що стосуються підстав, порядку, процедури проведення перевірки та методів визначення сум податкових зобов’язань, зокрема, наполягаючи на правомірному включенні системи освітлення цехів до основних засобів Ш групи основних фондів.

Заслухавши представника відповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, судом встановлено наступне:

актом перевірки від 18.04.06р. №32/23-0112/00309134 «Про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ «Виноградівське виробничо-торгове швейне об’єднання «Гроно»»за період з 01.01.05р. по 31.12.05р.»зафіксовано порушення позивачем п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7, п.п.8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.97р. №283/97-ВР, із змінами та доповненнями (далі Закон №283/97-ВР), в результаті чого ним занижено податок на прибуток за 2005р. на 48212 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Виноградівському районі 20.04.06р. прийняла податкове повідомлення-рішення №0001012351/0, яким згідно з п.п. «б»п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4, п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181-Ш, із змінами та доповненнями (далі Закон №2181-Ш), позивачу визначено податкове зобов’язання за платежем: податок на прибуток (доходи) приватних підприємств в сумі 72318 грн., в тому числі основний платіж –48212 грн. та штрафні (фінансові) санкції –24106 грн.

В ході перевірки перевіряючими встановлено, що позивачу донараховано податок на прибуток по позиції заниження ним доходної частини об'єкту оподаткування податком на прибуток результатів своєї діяльності на суму 1003690,00 грн. у зв’язку з необхідністю визначення його валових доходів по операціях з пошиття швейних виробів із давальницької сировини іноземним контрагентам на підставі п.п.7.4.1 п. 7.4 ст.4 Закону №283/97-ВР з урахуванням п.п. 7.4.3 п.7.4 ст.7 цього ж Закону, який поширює положення вказаних підпунктів також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого ст.10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.

Крім того, актом перевірки встановлено, що позивачем завищено амортизаційні відрахування на загальну суму 27860,00 грн., що пов'язано з порушенням методології формування вартості основних засобів та віднесенням їх до відповідної групи основних фондів при встановленні систем освітлення цехів (9741грн.) та неправильним розрахунком залишкової балансової вартості основних засобів (18120 грн.).

У відповідності до п.3.1ст.3 Закону №283/97-ВР об'єктом оподаткування (податком на прибуток) є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону, та на суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Валовим доходом є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами (п.4.1 ст.4 наведеного вище Закону).

Згідно п.п.1.20.8 п.1.20 ст.1 Закону №283/97-ВР встановлено, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому Законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обгрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту, яким передбачено, що звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами ( п.п.1.20.10 п.1.20 ст.1 Закону №283/97-ВР), а саме: поняття, підстави, механізм застосування яких та доведення до платника податків визначених за їх допомогою сум податкових зобов'язань передбачено нормами Закону №2181-111.

Зокрема, п.п.4.3.1 п.4.3 ст.4 Закону №2181-Ш передбачено, якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з п.п."а" п.п. 4.2.2 п.4.2 ст.4 цього Закону у зв'язку невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв’язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.

Рішення про застосування непрямих методів приймається податковим органом за місцезнаходженням платника податків за наявності підстав, визначених у п.п.4.3.1 п.4.3 ст.4 Закону №2181-Ш. Нарахування податкових зобов'язань з використанням непрямого методу здійснюється виключно податковими органами. Рішення про сплату податкових зобов'язань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу (п.п.4.3.5 п.4.3 ст.4 Закону №2181-111).

Відповідно до вимог ст.7 Закону України «Про ціни і ціноутворення в Україні»від 03.12.90р. №507-XII, із змінами та доповненнями (далі Закон №507-XII), вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види товарів і послуг, за винятком тих, щодо яких здійснюються державне регулювання цін і тарифів. В розрахунках з нерезидентами, зокрема в частині експорту послуг сторонами контракту (договору) повинні застосовуватись тільки ті ціни, які погоджені сторонами договору, тобто контрактні ціни і є звичайними цінами.

При здійсненні експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника в розрахунках із зарубіжними партнерами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку (ст.11 Закону №507-XII).

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове зобов'язання з податку на прибуток (з застосуванням фінансових санкцій по спірній позиції) визначене у спосіб не передбачений чинним законодавством та за відсутності належного механізму розрахунку розміру цін, тому є таким, що прийняте відповідачем безпідставно.

Витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання та проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів підлягають амортизації (п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону №283/97-ВР).

Згідно приписів Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000р. №92 групою основних засобів є сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання необоротних матеріальних активів. Основними засобами, в свою чергу, є матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Одиницею обліку основних фондів є інвентарний об'єкт, включаючи усі пристрої і приладдя або окремий конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання окремих самостійних функцій, або ж відокремлений комплекс, що складається з конструктивно з'єднаних предметів, які є єдиними і орієнтовані на сумісне використання під час виконання певної роботи (п.1 Класифікації основних фондів ДК-013-97, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 09.12.97р. №78).

Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи, встановлені позивачем системи освітлення цехів відображені ним по бухгалтерському обліку як основні засоби III групи основних фондів з окремим нарахуванням на них відповідних нормативних ставок амортизації, оскільки такі матеріальні активи є конструктивно - відокремленими системами елементів (пристроїв), які можуть виконувати самостійні функції і орієнтовані на сумісне використання під час виконання певної роботи.

Пунктом 1.7. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України 10.08.05р. №327 (далі Порядок №327) передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що факт завищення позивачем амортизаційних відрахувань у сумі 18120,00 грн. по позиції розрахунку залишкової балансової вартості основних засобів III групи основних фондів належним чином не зафіксований в акті перевірки, чим порушено вимоги Порядку №327, отже такий висновок податкового органу є неправомірним і не може бути підставою для збільшення оподатковуваного прибутку позивача з визначенням йому податкового зобов'язання по цій позиції.

З огляду на викладене, вимоги апеляційної скарги є безпідставними і задоволенню не підлягають, а оскаржувану постанову суду слід залишити без змін.

На підставі наведеного, керуючись п.п.6, 7 розділу VII, ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, ч.5 ст.254 КАС України –

Львівський апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову господарського суду Закарпатської області від 31.05.2006р. у цій справі - без змін.

2. Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена згідно ст.ст.211, 212 КАС України.

Головуюча-суддя О.П. Дубник

суддя О.М.Бобеляк

суддя Г.Г.Якімець