Рішення № 21618762, 28.09.2011, Ярмолинецький районний суд Хмельницької області

Справа № 2-1/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.09.2011 року 28 вересня 2011 рокуЯрмолинецький районний суд Хмельницької області

в складі: головуючого судді Грох Л.М.,

при секретарі Фурман Н.Л.,

з участю представника позивача Лисяка Є.Б., відповідача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” до ОСОБА_5, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, та зустрічним позовом ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” про визнання угод недійсними, -

встановив:

Публічне акціонерне товариство „Райффайзен Банк Аваль” звернулося в суд з позовом до ОСОБА_5 ОСОБА_2 про стягнення у солідарному порядку заборгованості за кредитним договором № 014/02-07/1-2-273 від 18.06.2008 року в сумі 41859,86 доларів США.

ОСОБА_5 до початку розгляду справи по суті заявила зустрічний позов до публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” про визнання кредитного договору № 014/02-07/1-2-273 від 18.06.2008 року, договору поруки № 1 від 18.06.08 р. та договору іпотеки від 23.06.2008 року недійсними.

В судовому засіданні представник позивача (банку), неодноразово збільшуючи обсяг заявлених вимог, остаточно просив стягнути з відповідачів у солідарному порядку заборгованість за кредитним договором № 014/02-07/1-2-273 від 18.06.2008 року по тілу кредиту в сумі 35875,12 доларів США, заборгованість по відсотках за користування кредитом в сумі 11346,24 долари США, 117200,80 грн. пені за прострочення тіла кредиту, 263342,63 грн. пені за прострочення відсотків по кредиту, а також 1820 грн. понесених судових витрат.

В обґрунтування своїх вимог послався на те, що 18.06.08 р. між банком та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № 014/02-07/1-2-273, за яким остання отримала кредит в сумі 43000 доларів США на строк 84 місяці під 15 % річних за користування кредитом. В забезпечення виконання нею зобовязання між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір поруки, за яким той відповідає солідарно по кредитних зобовязаннях ОСОБА_5 Починаючи з вересня 2009 року ОСОБА_5 неналежно виконувала свої зобовязання за договором і допустила прострочення заборгованості. Виходячи з умов договору (п.6.5) позивач має право і ставить вимогу про дострокове повернення кредиту станом на 26.07.11 р. заборгованість по кредиту складає 35875,12 доларів США, заборгованість по відсотках за користування кредитом в сумі 11346,24 долари США. Крім того, посилаючись на п.9.1 кредитної угоди, просить стягнути з відповідачів солідарно пеню за прострочення тіла кредиту -117200,80 грн. та пеню за прострочення відсотків по кредиту в сумі 263342,63 грн.

Відповідач ОСОБА_5 позов заперечила, пославшись на те, що існують підстави для визнання укладеної нею кредитної угоди недійсною. Погодилася з розміром заборгованості по тілу кредиту та по відсотках, заявлених позивачем, проте не ствердила, що зазначені в розрахунках позивача дати сплати нею платежів по кредиту відповідають дійсності.

Відповідач ОСОБА_2 також позов заперечив, пославшись на ті ж обставини, що й ОСОБА_5

Водночас ОСОБА_5 підтримала свій зустрічний позов і просила визнати недійсними кредитний договір № 014/02-07/1-2-273 від 18.06.2008 року, договір поруки № 1 від 18.06.08 р. та договір іпотеки від 23.06.2008 року.

В обґрунтування зустрічного позову представник позивача (ОСОБА_5.) послався на те, що на момент укладення кредитного договору всупереч чинному законодавству (ст.ст. 192, 533 ЦК України, Декрет КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю») у обох сторін не було індивідуальних ліцензій на видачу кредиту в іноземній валюті та на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу. Посилаючись на ст.ст. 203, 215, 227 ЦК України вважає це підставою для визнання кредитної угоди недійсною. В силу ч.2 ст. 548 ЦК України просить визнати недійсними угоди, укладені в забезпечення виконання кредитного зобовязання, - договір поруки та договір іпотеки.

Представник ПАТ „Райффайзен Банк Аваль” зустрічний позов заперечив, пославшись на його безпідставність - в силу ст.ст.47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність»на підставі відповідної генеральної банківської ліцензії банки мають право здійснювати валютні операції, у тому числі надавати кредити.

Заслухавши пояснення сторін, представників сторін, дослідивши письмові докази у справі, суд прийшов до висновку, що первісний позов підлягає задоволенню частково, у зустрічному позові слід відмовити.

Згідно ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В судовому засіданні встановлено, що 18.06.08 р. позивач та ОСОБА_5 уклали кредитний договір № 014/02-07/1-2-273, за яким остання отримала кредит в сумі 43000 доларів США на строк 84 місяці під 15 % річних. В забезпечення виконання нею зобовязання між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір поруки, за яким той відповідає солідарно по кредитних зобовязаннях ОСОБА_5 Починаючи з вересня 2009 року ОСОБА_5 неналежно виконувала свої зобовязання за договором і допустила прострочення заборгованості по укладеній кредитній угоді.

В силу п.6.5. кредитної угоди позивач має право достроково стягувати заборгованість за кредитом, нараховані відсотки за користування за кредитом та штрафні санкції у випадках невиконання позичальником умов цього договору. Відтак станом на 26.07.11 р. у ОСОБА_5 існує заборгованість по кредиту в сумі 35875,12 доларів США, заборгованість по відсотках за користування кредитом в сумі 11346,24 долари США.

Наведені обставини підтверджуються кредитним договором № 014/02-07/1-2-273 від 18.06.08 р., договором поруки № 1 від 18.06.08 р., розрахунками заборгованості по кредиту і фактично не оспорюються відповідачами.

Згідно п.п. 1.2, 2.1 договору поруки № 1 від 18.06.08 р., укладеного між ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” та ОСОБА_2, останній на добровільних засадах бере на себе зобовязання перед кредитором відповідати по зобовязаннях ОСОБА_5 по поверненню кредиту у розмірі 43000 доларів США, наданого під 15 % річних, процентів по ньому, а також відшкодування можливих витрат, які виникають з умов кредитного договору № 014/02-07/1-2-273 від 18.06.2008 року, в повному обсязі цих зобовязань. При цьому у випадку невиконання боржником взятих на себе зобовязань по кредитному договору поручитель несе солідарну відповідальність перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник.

Таким чином існують підстави для задоволення позову в частині вимог про стягнення в солідарному порядку з обох відповідачів заборгованості за кредитним договором № 014/02-07/1-2-273 від 18.06.2008 року по тілу кредиту в сумі 35875,12 доларів США та заборгованості по відсотках за користування кредитом в сумі 11346,24 долари США.

Водночас суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині стягнення пені в сумі 380543,43 грн.

Так, згідно пункту 9.1 укладеної кредитної угоди за порушення строків повернення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом згідно графіка погашення (додаток № 1 до договору) більше як на три банківських дні Позичальник сплачує Кредитору комісію в розмірі 1 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення

В силу ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень за відсутності підстав звільнення від доказування, визначених ст. 61 ЦПК України.

Так, за невизнання відповідачами часу внесення платежів по кредитній угоді, ці обставини підлягали доказуванню стороною позивача, оскільки вони мають значення для визначення часу прострочення кожного платежу. Проте на їх підтвердження суду не представлено належних та достатніх доказів.

Суд також звертає увагу на очевидну недостовірність представлених стороною позивача розрахунків пені, що включають нараховану пеню за періоди прострочення, що складають менше 3-х банківських днів.

Що стосується доводів позивача по зустрічному позову, то суд констатує, що відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання та валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

При цьому ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»встановлено, що кошти це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучення коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Відповідно до ст. 5 Декрету КМУ операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього ж Декрету.

Аналізуючи наведені норми матеріального права, суд дійшов висновку, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Щодо вимог пп.«в»п.4 ст.5 цього Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на даний час законодавством не встановлено межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті. Ця обставина не дозволяє стверджувати, що режим індивідуального ліцензування поширюється на валютні операції, повязані з наданням резидентами (банками та іншими фінансовими установами) кредитів в іноземній валюті іншим резидентам.

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування режиму індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст. 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої в установленому порядку.

Факт наявності у ПАТ „Райффайзен Банк Аваль” генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій не оспорюється відповідачами у справі, відтак відсутні підстави, визначені законом, для визнання укладеної кредитної угоди недійсною.

В силу ч.2 ст. 548 ЦК України відсутні також правові підстави для визнання недійсними угод, укладених в забезпечення виконання кредитного зобовязання, - договору іпотеки та договору поруки, стороною якого ОСОБА_5 до того ж не являється.

За таких обставин підстави для задоволення зустрічного позову відсутні.

В силу ст. 88 ЦПК України понесені судові витрати підлягають стягненню солідарно з відповідачів на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 192, 203, 215, 526, 533, 1054 ЦК України, 2, 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», 10, 60, 212-215 ЦПК України, -

вирішив:

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” код ЄДРПОУ 22985158, МФО 315966 р/р 290901019 заборгованість за кредитним договором № 014/02-07/1-2-273 від 18.06.2008 року по тілу кредиту в сумі 35875,12 доларів США, заборгованість по відсотках за користування кредитом в сумі 11346,24 долари США, 905 грн. понесених судових витрат, - а всього 47221 (сорок сім тисяч двісті двадцять один) долар 36 центів США та 905 (девятсот пять) гривень.

В решті вимог відмовити.

У зустрічному позові ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” про визнання кредитного договору № 014/02-07/1-2-273 від 18.06.2008 року, договору поруки № 1 від 18.06.08 р. та договору іпотеки від 23.06.2008 року недійсними, - відмовити.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу в апеляційний суд Хмельницької області через Ярмолинецький районний суд Хмельницької області на протязі 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення складене в повному обсязі 30 вересня 2011 року.

Суддя Л.М.Грох