Постанова № 21612098, 25.01.2012, Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим

Справа № 105/3/12

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" січня 2012 р. м. Джанкой

Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого, судді Федоренко Е. Р., при секретарі Сорочан А.В. . розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Джанкой адміністративну справу за позовом Джанкойського міжрайонного прокурора АР Крим в інтересах ОСОБА_1 до Республіканського навчального закладу «Джанкойська загальноосвітня санаторна школа-інтернат 1-3 ступенів Міністерства освіти і науки, молоді та спорту АРК», треті особи Орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей Джанкойської міської ради, Кримський республіканський професійно-технічний навчальний заклад «Керченський професійнийліцей галузі обслуговування» про стягнення коштів, встановив: Джанкойський міжрайонний прокурор АР Крим звернувся до суду з вказаним позовом в інтересах ОСОБА_1 на підставі ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» з тих підстав, що вказана особа є дитиною, позбавленою батьківського піклування і не може самостійно захистити свої порушені чи оспорюванні права або реалізувати процесуальні повноваження. Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 є дитиною, позбавленою батьківського піклування, у звязку з чим з 12.09.2003 по 30.08.2011 року навчався та виховувався в Республіканському навчальному закладі «Джанкойська загальноосвітня санаторнашкола-інтернат 1-3 ступенів Міністерства освіти і науки, молоді та спорту АР Крим», де перебував на повному державному утриманні. З вересня 2011 року навчається в Кримському республіканському професійно-технічному навчальному закладі «Керченський професійнийліцей галузі обслуговування». Згідно з вимогами ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечуються за рахунок навчального закладу або відповідної установи органів праці та соціального захисту населення одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі двох прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку. Пунктом 2 прикінцевих положень Закону передбачено, що інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону. Вказаний Закон набрав чинності 08.02.2005 року. При цьому Адміністрація Республіканського навчального закладу «Джанкойська загальноосвітня санаторна школа-інтернат 1-3 ступенів Міністерства освіти і науки, молоді та спорту АР Крим», при складанні кошторису для виплати грошової допомоги, а також виплати випускнику школи-інтернат ОСОБА_1 вказаної грошової допомоги, керувались підпунктом 1 пункту 13 Постанови Кабінету Міністрів України № 226 від 05.04.1994 року «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», яким передбачено виплату грошової допомого в розмірі не менше 2,5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 42,50 грн. Таким чином, зменшення відповідачем розміру одноразової вихідної допомоги випускникам сиротам та позбавленим батьківського піклування, порушує їх майнові права. З цих підстав прокурор просить суд стягнути з відповідача Республіканського навчального закладу «Джанкойська загальноосвітня санаторна школа-інтернат 1-3 ступенів Міністерства освіти і науки, молоді та спорту АР Крим» на користь позивача вказану недоплачену одноразову допомогу у розмірі 1951,50 грн.

Позивач у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача Республіканського навчального закладу «Джанкойська загальноосвітня санаторна школа-інтернат 1-3 ступенів Міністерства освіти і науки, молоді та спорту АР Крим» частково заперечував проти позову з тих підстав, що позивач після закінчення школи-інтернату отримав згідно відомості миючі засоби на суму 18 грн., про що свідчить відповідна довідка бухгалтерії. Оскільки Законом «Про забезпечення організаційно правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» передбачена видача тільки одягу, взуття і одноразової грошової допомоги, то позов підлягає задоволенню частково, за вирахуванням суми миючих засобів.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування Джанкойської міської Ради у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити.

Представник третьої особи - Кримського республіканського професійно-технічного навчального закладу «Керченський професійнийліцей галузі обслуговування» у судове засідання не зявився, надав заяву, у якій позов прокурора підтримав в повному обсязі.

Вислухав прокурора, позивача, відповідача, представника органу опіки та піклування Джанкойської міської Ради, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

З довідки № 1211-10 від 20.10.2011 року, виданої Республіканським навчальним закладом «Джанкойська загальноосвітня санаторна школа-інтернат 1-3 ступенів Міністерства освіти і науки, молоді та спорту АР Крим» вбачається, що ОСОБА_1 випустився з школи-інтернату у 2011 році і йому було виплачено грошову допомогу у розмірі 42 грн. 50 коп.(а.с. 4).

Відповідно до ст.8 Закону України «Про забезпечення організаційно правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» (далі Закон) випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечуються за рахунок навчального закладу або відповідної установи органів праці та соціального захисту населення одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі двох прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку.

Пунктом 2 прикінцевих положень Закону передбачено, що інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону. Вказаний Закон набрав чинності 08.02.2005 року.

Отже, застосування в даному випадку Постанови Кабінету Міністрів України № 226 від 05.04.1994 року «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», яка є підзаконним нормативно-правовим актом, неможливе.

Відповідно до ст.21 Закону України «Про Державний бюджет на 2011 рік» прожитковий мінімум для дитини у віці від 6 до 18 років становив 997 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 повинен був отримати грошову допомогу у розмірі 1994 грн. замість 42 грн. 50 коп., тобто недоплата позивачеві становить - 1951,50 грн.

Доводи представника відповідача, що позивач після закінчення школи-інтернату отримав миючі засоби на суму 18 грн., у звязку з чим позов має бути задоволений частково, на суму одноразової допомоги, що підлягає виплаті, з відрахуванням суми, на яку позивач отримав вказані миючі засоби, суд вважає неспроможними, оскільки норма статті 8 Закону чітко встановлює, що випускники забезпечуються одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі двох прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку. Отже, видача миючих засобів, не може впливати на розмір одноразової грошової допомоги, оскільки цей розмір визначений Законом.

Згідно із ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому суд бере до уваги положення ч. 2 ст. 71 КАС України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову.

Разом з тим, суд вважає за потрібне у виконання вимог ч. 3 ст. 105 КАС України, якою встановлено, що «адміністративний позов може містити вимоги про: 1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача субєкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; 2) зобовязання відповідача субєкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; 3) зобовязання відповідача субєкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача субєкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; 5) виконання зупиненої чи невчиненої дії; 6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) субєкта владних повноважень; 7) примусове відчуження земельної ділянки, інших обєктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності», замість стягнення з відповідача недоплаченої грошової допомоги, зобовязати його виплатити позивачеві недоотриману одноразову грошову допомогу.

Керуючись ст.ст. 8-15, 14, 70, 71, 86, 158-163, 167, 185 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Джанкойського міжрайонного прокурора АР Крим в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобовязати Республіканський навчальний заклад «Джанкойська загальноосвітня санаторна школа-інтернат 1-3 ступенів Міністерства освіти і науки, молоді та спорту АРК» виплатити ОСОБА_1 недоотриману одноразову грошову допомогу у розмірі 1951 грн.50 коп.

Стягнути з Республіканського навчального закладу «Джанкойська загальноосвітня санаторна школа-інтернат 1-3 ступенів Міністерства освіти і науки, молоді та спорту АР Крим» судовий збір у розмірі 107 грн.30 коп.

Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Джанкойський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови за правилами ч. 3 ст. 160 КАС України протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

СуддяЕ. Р. Федоренко