Постанова № 21606671, 14.02.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.12 Справа № 5015/4380/11

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого суддіЮрченка Я.О.

суддівДавид Л.Л.

Данко Л.С.

розглянув апеляційну скаргу Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку», м.Київ

на рішення Господарського суду Львівської області від 12.10.2011р.

у справі № 5015/4380/11

за позовом Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку», м.Київ

до відповідача Фізичної особи підприємця ОСОБА_3, м.Львів

про визнання недійсним правочину щодо зарахування зустрічних однорідних вимог

За участю представників:

позивача: Басик А.М.

відповідача: не зявився.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.10.2011р. у справі № 5015/4380/11 відмовлено в позові за позовом Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку», м.Київ, до відповідача Фізичної особи підприємця ОСОБА_3, м.Львів, про визнання недійсними правочину щодо зарахування зустрічних однорідних вимог

При прийнятті рішення місцевий господарський суд виходив з приписів ст.ст.11, 16, 202, 203, 215, 530, 512, 599, 601, 602, 1049 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 174, 202, 203, 207 Господарського кодексу України, ст.ст.2, 87, 93 Закону України «Про банки і банківську діяльність»та того, що зарахування є самостійною підставою припинення зобовязань, що відрізняється від належного виконання, тому немає підстав вважати зарахування різновидом способів виконання зобовязань; заява відповідача про зарахування зустрічних позовних вимог не суперечить повноваженням ліквідатора та в повній мірі забезпечує здійснення ліквідаційної процедури; позивачем не обґрунтовано, яке матеріальне право чи інтерес позивача порушене відповідачем і яким чином визнання оспорюваного правочину недійсним може призвести до реального захисту інтересів позивача.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати з підстав невідповідності висновків, у ньому викладених, обставинам справи, порушення норм матеріального права, позов задоволити, з мотивів у ній наведених.

В судовому засіданні представник відповідача участі не забезпечив, про причини неявки не повідомив.

Виходячи з приписів ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, яких є достатньо для вирішення спору по суті, за відсутності представника відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи апеляційним господарським судом.

В судовому засіданні представник позивача вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, за кредитним договором № 038-К08 від 23.07.2008р. позивач відкрив відповідачу кредитну лінію з лімітом в розмірі 300000,00 грн., в межах якої надав останньому кредит в сумі 300000,00 грн. із сплатою 25 % річних за користування кредитом, строком користування до 22.07.2009 р.

В подальшому умови кредитного договору сторонами неоднаразово змінювались, зокрема: додатковим договором № 2 від 20.10.2008р. було збільшено процентну ставку до 28% річних; додатковим договором № 3 від 29.12.2009р. було змінено реквізити та порядок сплати кредиту, процентів, комісії та можливих штрафних санкцій; додатковим договором № 4 від 16.02.2010р. було зменшено процентну ставку до 24% річних; додатковим договором № 5 від 16.04.2010р. було зменшено ліміт кредитної лінії до 101062,78 грн., продовжено строк користування кредитом до 21.07.2011р., встановлено графік погашення заборгованості за кредитною лінією; додатковим договором № 6 від 30.11.2010р. були змінені засоби забезпечення виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором.

За умовами депозитного договору № 291-КЛ1 «Класичний»від 24.06.2008р. позивач залучив на депозитний рахунок від ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 29000,00 доларів США із сплатою процентів по депозиту в розмірі 11,75% річних, на строк до 29.06.2009р.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 03.08.2009р. у справі № 2-2242 2009р. вирішено стягнути з позивача на користь ОСОБА_5 суму депозитного вкладу в розмірі 29000 доларів США та нарахованих процентів в розмірі 860,57 доларів США, що еквівалентно 227295,67 грн. відповідно до договору № 291-КЛ1 «Класичний» від 24.06.2008р.

Листом вих.№ 741-60/7 від 08.11.2010р. на адресу ОСОБА_5 Львівське відділення Західного регіонального відділення Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»повідомило останнього про залишки коштів на депозитних рахунках станом на 07.12.2009р.

Листом банку вих. № 11/1574 від 12.08.2010р. на адресу ОСОБА_5 його вимоги, у тому числі за депозитним договором № 291-КЛ1 «Класичний»від 24.06.2008р., були визнані в гривневому еквіваленті та включені до 4-ої черги в реєстрі кредиторів.

На підставі договору про відступлення права вимоги від 22.11.2010р., укладеного між ОСОБА_5 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, право вимоги до банку щодо повернення грошових коштів - частини депозитного вкладу в розмірі 6806,66 доларів США та нарахованих процентів у розмірі 263,34 доларів США, гривневий еквівалент згідно з офіційним курсом НБУ станом на 07.12.2009р. становить 56446,88 грн., за договором № 291-КЛ1 «Класичний»від 24.06.2008р., що укладений між банком і ОСОБА_5, перейшло до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3.

Згідно з постановою Правління Національного банку України № 713 від 02.12.2009р. «Про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»відкрито ліквідаційну процедуру позивача. Інформація про відкриття ліквідаційної процедури Позивача в зв'язку з відкликанням банківської ліцензії була опублікована 09.12.2009р. в газеті Голос України № 233 (4733).

05.07.2011р. відповідач звернувся до позивача із заявою від 30.06.2011р., якою повідомив про зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме: вимог позивача за кредитним договором № 038-К08 від 23.07.2008р. на суму 56446,88 грн. та вимог відповідача за депозитним договором № 291-КЛ1 «Класичний»від 24.06.2008р. в сумі 6806,66 доларів США, набутих відповідачем на підставі договору про відступлення права вимоги від 22.11.2010р., укладеного з ОСОБА_5.

Розглянувши вказану заяву, позивач відмовив в її задоволенні та проведенні зарахування зустрічних вимог за вказаними вище правочинами, про що надіслав відповідачу листа вих.№ 22/1307 від 28.07.2011р. Однак, відмову позивача відповідач проігнорував та з огляду на вчинений ним правочин відмовився виконувати свої зобов'язання за кредитним договором та повертати отриманий кредит.

Вважаючи вчинений відповідачем односторонній правочин у вигляді поданої ним заяви про зарахування зустрічних вимог таким, що суперечить чинному законодавству України, Акціонерний банк «Банк регіонального розвитку»звернувся в Господарський суд Львівської області з позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 про визнання недійсним правочину щодо зарахування зустрічних однорідних вимог.

Апеляційний господарський суд вважає позовні вимоги законними та обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

За Кредитним договором № 038-К08 від 23.07.2008р. позивач відкрив відповідачу кредитну лінію з лімітом в розмірі 300000,00 грн., в межах якої надав останньому кредит в сумі 300000,00 грн. із сплатою 25% річних за користування кредитом, строком користування - до 22.07.2009р. В подальшому укладенням додаткових договорів сторонами неодноразово змінювались умови кредитного договору, про що зазначалось вище. Зокрема додатковими договорами до кредитного договору зменшено процентну ставку до 24% річних та ліміт кредитної лінії до 101062,78 грн., продовжено строк користування кредитом до 21.07.2011р.

Згідно з ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Одним із видів припинення зобов'язання є зарахування зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до ст.601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також: вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, при цьому зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Водночас, відповідно до ч.5 ст.602 ЦК України не допускається зарахування зустрічних вимог у випадках, встановлених договором або законом.

Як зазначено позивачем в позовній заяві, Акціонерний банк «Банк регіонального розвитку»знаходиться в стадії ліквідації і особливості ліквідації банків встановлюються Законом України «Про банки і банківську діяльність», яким передбачена певна черговість задоволення вимог кредиторів, а залік зустрічних однорідних вимог між кредитором та боржником під час розгляду майнового спору в період здійснення ліквідаційної процедури банку не може бути проведений, оскільки це фактично є погашенням вимог кредитора в порушення порядку, встановленого статтями 93, 96 Закону України «Про банки і банківську діяльність»та поза межами встановленої ліквідаційної процедури.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»ліквідаційна маса - усі види майнових активів (майно та майнові прана) банку, які належать йому на праві власності на день відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідації. Проте, цим визначенням обсяг ліквідаційної маси не обмежується, оскільки згідно з ч.1 ст.213 ГК України у процедурах банкрутства використовуються майнові активи, які належать йому на підставі речових та зобов'язальних прав, а також права інтелектуальної власності.

Згідно з ст.30 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом» (положення якого застосовуються в частині, що не суперечать Закону України «Про банки і банківську діяльність») кошти, які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на основний рахунок боржника, з якого здійснюються виплати кредиторам у порядку, передбаченому статті 31 цього Закону. У спірному випадку це ст.96 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Разом з тим, вимоги Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом» не допускають під час провадження в справі про банкрутство індивідуального задоволення вимог окремого кредитора за рахунок майна боржника.

Відповідно до норм Закону України «Про банки і банківську діяльність»та Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління НБУ № 369 від 28.08.2001р., які визначають порядок та умови застосування ліквідаційної процедури, встановлений чіткий порядок задоволення вимог кредиторів, що визнані ліквідатором, який не передбачає можливості індивідуального задоволення вимог конкретного кредитора, в тому числі і шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

У зв'язку з цим, здійснення такого правочину на стадії ліквідації банківської установи є порушенням вказаних нормативно-правових актів.

Таку ж позицію щодо неможливості зарахування зустрічних однорідних вимог між особами, якщо щодо однієї із них відкрита ліквідаційна процедура, займає Верховний Суд України у постановах від 03.10.2011р. по справах № 27/292-10 та № 27/291-10, чітко вказуючи на неможливість зарахування зустрічних однорідних вимог у процедурі ліквідації банку у відповідності до ст.602 ЦК України. Вказана позиція ґрунтується на тому, що у відповідності до ст.96 Закону України «Про банки і банківську діяльність»кошти, одержані в результаті ліквідаційної процедури, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у чітко визначеній черговості, тоді як положення Закону України «Про банки і банківську діяльність»не передбачають під час здійснення ліквідаційної процедури задоволення вимог окремого кредитора за рахунок майна банку, що ліквідується.

Твердження відповідача про те, що він є поточним кредитором, не відповідає дійсносним обставинам справи і є помилковим, оскільки згідно з ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Проте, на момент укладення договору про переуступку права вимоги ОСОБА_5 був конкурсним кредитором, оскільки його вимоги виникли до порушення провадження у справі (що підтверджується витягом з реєстру кредиторів), відтак, ОСОБА_3, з огляду на приписи ст.514 ЦК України, не може бути поточним кредитором, а тому його вимоги мають бути погашені виключно в порядку черговості.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законам, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 ст.207 ГК України визначено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, може бути на вимогу однієї із сторін визнано судом недійсним повністю або в частині.

Отже, оскільки вчинений відповідачем односторонній правочин щодо зарахування зустрічних однорідних вимог не відповідає вимогам чинного законодавства і визнання його недійсним вимагає одна із сторін позивач, відтак, такий правочин повинен бути визнаний судом недійсним.

Однак, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов помилкового висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог і неправомірно відмовив в позові. У звязку з цим рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Тому керуючись ст.ст.99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку», м.Київ, задоволити.

Скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 12.10.2011р. у справі № 5015/4380/11.

Позов задоволити.

Визнати недійсним вчинений фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 односторонній правочин щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме: вимог Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»за кредитним договором № 038-К08 від 23.07.2008р. в сумі 56446,88 грн. з одного боку та вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 за договором № 291-КЛ1 «Класичний»від 24.06.2008р. з іншого боку, в тому числі у вигляді поданої фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 заяви від 30.06.2011р. про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Стягнути з фізичної особи-підприємцем ОСОБА_3 (79012, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»(036801, м.Київ, вул. Машинобудівна, буд.44, код ЄДРПОУ 19338316, накопичувальний рахунок № 32078415801 в ГУ НБУ по м.Києву і Київській області, МФО 321024) витрати по сплаті судового збору в сумі 492,50 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий суддяЮрченко Я.О.

СуддяДавид Л.Л.

СуддяДанко Л.С.