Постанова № 21606658, 08.02.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.12 Справа № 5015/6838/11

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Марко Р.І.,

при секретарі судового засідання Томкевич Н.

з участю представників:

від скаржника (відповідача) – не з’явився,

позивача – не з’явився,

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуневий дар», м.Городок Львівської області

на рішення господарського суду Львівської області від 20.12.2011 року, суддя Левицька Н.Г., у справі № 5015/6838/11

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Еколан Інгредієнти», м.Київ

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуневий дар», м.Городок Львівської області

про стягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 20.12.2011 року задоволено позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Еколан Інгредієнти»про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуневий дар»43500 грн. основного боргу, 461,81 грн. пені та 476,71 грн. річних, що складає заборгованість за поставлений товар згідно договору поставки №285 від 22.09.2011 року.

Рішення суду мотивоване тим, що доказів оплати вартості поставленого товару відповідач суду не надав, а тому позовні вимоги про її стягнення підлягають до задоволення.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити клопотання скаржника про відстрочку виконання рішення до 01.02.2012 року, в зв»язку з порушенням місцевим судом норм процесуального права, апелюючи тим, що місцевим судом безпідставно залишено без розгляду заявлене відповідачем клопотання №820 від 19.12.2011 року про відстрочку виконання рішення суду в даній справі до 01.02.2012 року. Як на підставу надання відстрочки скаржник покликається на те, що основним видом діяльності товариства є виготовлення концентрованих соків з яблук та з деяких інших овочів та фруктів, тобто є сезонною, а тому основне надходження коштів товариства за діяльність в 2011 році припаде на січень-лютий 2012 року.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить в її задоволенні відмовити, мотивуючи відсутністю підстав для скасування рішення суду, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Щодо покликання скаржника на порушення місцевим судом норм процесуального права в частині залишення без розгляду заявленого відповідачем клопотання №820 від 19.12.2011 року про відстрочку виконання рішення суду в даній справі до 01.02.2012 року, то позивач вважає його безпідставним, оскільки жодних доказів в обґрунтування підстав для відстрочки рішення суду відповідачем не подано, а тому в суду не було підстав для задоволення такого клопотання.

В судове засідання представники сторін не з"явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, а тому суд розцінює їх неявку як без поважних причин та вважає за можливе розгляд справи провести без їх участі за наявних в справі документів про права і обов”язки сторін.

Суд, перевіривши та оцінивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що 22.09.2011р. між товариством з обмеженою відповідальністю “Еколан інгрідієнти” (позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю “Яблуневий дар” (відповідач) укладено договір поставки №285, за умовами якого позивач зобов’язувався передавати у власність відповідачу, а відповідач приймати та оплачувати сировину та матеріали (товари) на умовах, викладених у договорі.

На виконання умов договору 22.09.2011 року позивач поставив відповідачу товари на суму 43500,00грн., що підтверджується видатковою накладною №ЭЛ-0001066 від 22.09.2011 р.(а.с.9).

Відповідно до умов п.3.2. договору за поставлені товари відповідач зобов’язаний сплатити позивачу протягом 10 календарних днів з дати поставки товару суму, що вказана в накладній, по якій поставляється товар.

Проте, відповідач своїх зобов'язань по оплаті отриманого товару перед позивачем не виконав, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість в розмірі 43500,00грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача направлялася претензія №673/1 від 12.10.2011 року (а.с.23) про виплату заборгованості, проте, така залишена без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку, а згідно ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 712 ЦК України).

До договору поставки, в силу ч.2 ст.712 ЦК України, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає товар у власність другої сторони (покупця), а покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар (ст.655 ЦК України).

Згідно із ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Приписи ст.692 ЦК України, передбачають можливість продажу товару із розстроченням оплати.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідач доказів погашення основного боргу не подав і на час розгляду справи в суді, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 43500 грн.

Згідно ст.610 Цивільного Кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Ст.611 ЦК передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, згідно п.3 сплата неустойки.

Згідно до ч.1 ст.216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається подвійною обліковою ставкою НБУ від суми простроченої заборгованості, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 5.3. договору передбачено, що за прострочення оплати поставлених товарів, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, від несплаченої в строк суми – за кожен день прострочення платежу. Відтак, з врахуванням вищенаведених обставин позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню в розмірі 461,81 грн. за період з 03.10.2011 року по 27.10.2011 року(а.с.4), про що правильного висновку дійшов суд першої інстанції.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до умов п.5.3. договору за порушення грошового зобов’язання, покупець (відповідач) на вимогу постачальника (позивача) зобов’язаний сплатити 16 % річних. Проценти річних від несплаченої у строк суми за весь час такого користування нараховуються на суму боргу покупця за договором, а тому місцевим судом також правомірно задоволено позовні вимоги і в частині стягнення 476,71грн. річних (а.с.4).

Щодо покликання скаржника на порушення місцевим судом норм процесуального права в частині залишення без розгляду заявленого відповідачем клопотання №820 від 19.12.2011 року про відстрочку виконання рішення суду в даній справі до 01.02.2012 року, то воно є безпідставним з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.121 ГПК України суд у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання рішення при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Аналіз наведеної норми свідчить про те, що відстрочка або розстрочка виконання рішення суду чи зміна способу його виконання можлива лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Визначальним фактором є винятковість цих випадків та їх об’єктивний вплив на виконання судового рішення. Крім цього, повинні враховуватись інтереси сторін, їх матеріальний стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи.

З клопотання заявника про відстрочку виконання рішення суду вбачається, що підставою для такої відстрочки заявник зазначає сезонність діяльності товариства, з якою пов'язаний дохід товариства. Інших підстав чи доказів в їх підтвердження для надання відстрочки виконання рішення суду скаржником не подано, а судом не встановлено.

Таким чином, враховуючи обставини справи та подані відповідачем докази, апеляційний суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення суду до 01.02.2012 року.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.84 ГПК України у мотивувальній частині рішення вказуються обставини справи, встановлені господарським судом; причини виникнення спору; докази, на підставі яких прийнято рішення; зміст письмової угоди сторін, якщо її досягнуто; доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін, їх пропозиції щодо умов договору або угоди сторін; законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення; обгрунтування відстрочки або розстрочки виконання рішення, а згідно ч.2 ст.85 ГПК України при задоволенні позову в резолютивній частині рішення вказуються: найменування сторони, на користь якої вирішено спір, і сторони, з якої здійснено стягнення грошових сум або яка зобов'язана виконати відповідні дії, строк виконання цих дій, а також строк сплати грошових сум при відстрочці або розстрочці виконання рішення.

З аналізу наведених норм випливає, що суд зобов'язаний зазначати в рішенні строк сплати грошових сум при відстрочці або розстрочці виконання рішення, проте, в суду відсутній обов'язок зазначати в рішенні про відмову в задоволенні клопотання про відстрочку виконання рішення.

За наведеного апеляційний суд не вбачає підстав для скасування рішення суду в зв'язку з невирішенням місцевим судом клопотання про відстрочку виконання рішення суду, оскільки враховуючи результат вирішення даного клопотання такий не потребує вказівки на це в рішенні суду.

З вищенаведеного доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,

постановив:

рішення господарського суду Львівської області від 20.12.2011 року в справі за номером 5015/6838/11 - залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуневий дар»–без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий -суддя: С. М. Бойко

Судді: Т.Б.Бонк

Р. І. Марко

Повний текст постанови

виготовлено 13.02.2012р.