Постанова № 21606628, 25.01.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.12 Справа № 5015/1688/11

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів: головуючий суддя

Гриців В.М., суддів Кордюк Г.Т., Мурська Х.В.

при секретарі судового засідання Бохонок В.З.

з участю представників: позивача ОСОБА_5, відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Вітан-Транс»Іванчини О.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю C Polska», Республіка Польща на рішення господарського суду Львівської області від 15 червня 2011 року у справі №5015/1688/2011 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Polska», Республіка Польща до товариства з обмеженою відповідальністю «Вітан-Транс», та до акціонерного товариства закритого типу «Супремум»про стягнення майнової шкоди в розмірі 388080,42 грн.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю ISC Polska» звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Вітан-Транс», в якому просило суд стягнути з відповідача на користь позивача 388080,42 грн. майнової шкоди.

Як зазначено у позовній заяві, 25 квітня 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю “XDISC Polska” поставив на склад FHU Berni у Республіці Польща товар: чотири палети (вагою 750 кг, 700 кг, 650 кг, 750 кг) з DVD-R дисками загальною вартістю 49062 доларів США згідно з транспортною фактурою № FEX/1/04/2008. Товар був доставлений на склад FHU Berni у Республіці Польща 30 квітня 2008 року курєрською компанією UPS. Згідно листа від 03 грудня 2009 року товар був забраний зі складу FHU Berni 23 червня 2008 року вантажівкою з причепом д.н.з. ВС1793ВН / ВС9300ХХ. Цього ж дня відбулося митне оформлення товару на пункті пропуску ХребеннеРава-Руська, що підтверджується експортно-митною декларацією №MRN 08PL303050E0014946 від 23 червня 2008 року. Транспортний засіб марки DAF д.н.з. ВС1793ВН зареєстрований за ТзОВ «Вітан-Транс», що випливає з відповіді Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Львівській області на адвокатський запит. Проте позивач стверджує, що не уповноважував відповідача ТзОВ «Вітан-Транс» забирати товар зі складу FHU Berni, не укладав з ТзОВ «Вітан-Транс»жодних договорів на перевезення товару.

Виходячи з наведеного позивач вважає, що 23 червня 2008 року відповідач (ТзОВ «Вітан-Транс») отримав вищезазначене майно без достатньої правової підстави, у звязку з чим майно вибуло з фактичного володіння позивача, що унеможливлює реалізацію всіх прав власника щодо цього майна. Правовою підставою позовних вимог є п. 8 ч. 2. ст. 16, ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Також у позові позивач повідомляє про адвокатські запити від 16 листопада 2009 року та 01 грудня 2009 року, надіслані ТзОВ «Вітан-Транс»з метою зясування обставин справи, на які позивачу не було надано чіткої відповіді та письмові вимоги від 14 липня 2010 року та від 15 лютого 2011 року, з якими позивач звертався до відповідача про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно, проте вказані вимоги також залишились без відповіді.

Господарський суд Львівської області ухвалою від 14 квітня 2011 року залучив до участі у справі як відповідача 2 - АТЗТ «Супремум».

24 травня 2011 року представник позивача надав суду першої інстанції виписку з Реєстру підприємців та нотаріального акту стосовно реорганізації позивача в акціонерне товариство та зміну назви, правонаступником якого є акціонерне товариство «XDISC».

Рішенням господарського суду Львівської області (суддя Гоменюк З.П.) від 15 червня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивач подав апеляційну скаргу, просить назване рішення господарського суду Львівської області скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Оскаржуване рішення вважає незаконним та прийнятим із порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що позивач клопотанням про подання доказів надав суду: договір про торгову співпрацю, укладений між ТзОВ «Silver Media»(продавець) та (покупець); заяву від ТзОВ «Silver Media», яка засвідчує перехід права власності на товар до ТзОВ «XDISC Polska», переданий згідно рахунків-фактур; копії перекладів рахунків-фактур разом із передавально-приймальними документами. За твердженням позивача господарський суд Львівської області не дав правової оцінки тому, що позивачем 16 листопада 2009 року на адресу відповідача 1 був надісланий адвокатський запит з метою зясування обставин справи; суд не задовольнив клопотання позивача про залучення третіх осіб, про відкладення розгляду справи, про забезпечення прав АТЗТ «Супремум».

Про дату, місце і час розгляду апеляційної акціонерне товариство «XDISC»(позивач) і товариство з обмеженою відповідальністю «Вітан-Транс»(відповідач) повідомлені належним чином, про що є докази у справі.

В судовому засіданні представники позивача апеляційну скаргу підтримав, просить її задовольнити. Додатково подав клопотання про доручення до матеріалів справи нотаріально засвідчену копію свідчень начальника митного управління у м. Замосьць, у яких засвідчено вихід за межі митної території Європейського Співтовариства товару згідно з рахунками-фактурами FEX/1/04/2008, FEX/1/06/2008 у вигляді «DVD-дисків»у кількості 165000 шт. (товар), статистичною вартістю 105591,00 польських злотих. Перевізником товару вказана фірма «Вітантранс УА».

Представник товариства з обмеженою відповідальністю «Вітан-Транс»(відповідач 1) проти апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Позов вважає незаконним і безпідставним, а подані позивачем докази неналежними.

АТЗТ «Супремум»(відповідач 2) надіслав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому повідомив, що з доводами, викладеними в апеляційній скарзі не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 15 червня 2011 року без змін. Звертає увагу суду на наступне. АТЗТ «Супремум»не було учасником даних правовідносин ні з позивачем, ні з відповідачем 1. В позовній заяві позивач не висуває жодних позовних вимог до АТЗТ «Супремум». Також відповідач 2 вказує, що він не мав жодних договірних відносин та телефонних перемовин з торгово-побутовою фірмою «Берні», відповідачем 1 та позивачем.

Розглянув апеляційну скаргу та матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Львівської області від 15 червня 2011 року залишити без змін, виходячи з наступного.

Господарський суд Львівської області відмовив позивачу в позові з тих підстав, що позивач не надав суду жодних доказів: безпідставного набуття саме товариством з обмеженою відповідальністю «Вітан-Транс»майна на суму 388080,42 грн.; його (позивача) звернення до товариства з обмеженою відповідальністю «Вітан-Транс»про повернення безпідставно набутого майна, а одразу ж звернувся з вимогою на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України відшкодувати майнову шкоду в розмірі 49062 доларів США, що по курсу НБУ станом на 22 червня 2010 року становить 38808042,00 грн. Суд першої інстанції дійшов висновку, що фактично ж позовними вимогами є визнання права позивача на майно (DVD-R диски) та витребування їх вартості від відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Вітан-Транс». Суд констатував, що позивач, стверджуючи про завдання йому товариством з обмеженою відповідальністю «Вітан-Транс»майнової шкоди в розмірі 388080,42 грн., не довів цього належними і допустимими доказами та у встановленому законом порядку.

Крім того, виходячи із матеріалів справи суд першої інстанції встановив, що ні відповідач 1, ні відповідач 2 не отримували товар від позивача. Товар був переданий позивачем торгово-побутовій фірмі «Берні», до якої позивач може звернутись за захистом свого права на загальних підставах. На підставі приписів ст. 224 Господарського кодексу України при поданні позову про відшкодування шкоди (збитків), позивач повинен довести що саме відповідач порушив господарське зобовязання, а також повинен довести яке конкретно господарське зобовязання (із посиланням на договір чи закон) порушив відповідач.

На вимогу суду позивач так і не надав належних доказів, які б підтверджували право власності на товар DVD-R диски загальною вартістю 49062 доларів США згідно специфікації рахунку-фактури №FEX/1/04/2008.

Вимог до АТЗТ «Супремум», якого суд першої інстанції залучив відповідачем 2 у справі, позивач не заявив.

Погоджуючись із висновком господарського суду Львівської області про безпідставність позовних вимог та відсутність законних підстав для задоволення позову, необхідно зазначити наступне.

Згідно із ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В силу ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Статтею 1213 ЦК України передбачено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Згідно з матеріалами справи позивач 25 квітня 2008 року надіслав FHU Berni у Республіці Польща товар: чотири палети (вагою 750 кг, 700 кг, 650 кг, 750 кг) з DVD-R дисками, який 30 квітня 2008 року був доставлений на склад FHU Berni у Республіці Польща місто Хелм, 22-100, вул. Грубешовська, 102-39 згідно специфікації доданого рахунку-фактури номер FEX/1/04/2008 на суму загальною вартістю 49062 доларів США. Про це стверджує уповноважена особа FHU Berni у заяві від 03 грудня 2009 року. У цій же заяві вказано, що цей товар був виданий згідно з телефонними домовленостями 23 червня 2008 року і в той же день надійшов до митного управління для митного оформлення. Водій керував автомобілем з причепом з номерами ВС1793ВН/ ВС9300ХХ (т. 1 а.с. 53, 54).

Уповноважений начальником Митного управління митний експерт магістр Маріуш Мадейчик 14 грудня 2009 року на заяву позивача від 02 грудня 2009 року засвідчив вихід за межі Митної території Європейського Співтовариства товарів, охоплених процедурою експорту: номер обліку MRN 08PL303050E0014946 від 23 червня 2008 року; ECS облік експорту ECS 507-947135-2008 від 24 червня 2008 року (т. 1, а.с. 55, 56).

У митній декларації від 23 червня 2008 року ECS/303050/00/001494/2008 (т. 1, а.с. 57, 58, копію декларації та її перекладу засвідчив представник позивача) вказано, що відправником 960 кг. клею для CD/DVD та 165000 шт. дисків DVD є ТзОВ “XDISC” (Польща), одержувачем - АОЗТ «СУПРЕМУМ»(Україна); вартість товару 60294,00 долари США; статистична вартість 24174, транспортний засіб ВС1793ВН / ВС9300ХХ, державна приналежність якого Україна. Також зазначено номер актів такий, як і в повідомленні митниці - 08PL303050Е0014946 та ще один 08 ECS А6600305. У митній декларації відсутні відомості про особу заявника чи його представника, про відповідальну за фінансові справи особу.

З викладеного слідує, що зазначений у названій митній декларації товар вартістю 60294,00 долари США відправило ТзОВ “XDISC”, а отримувачем цього товару (960 кг. клею для CD/DVD та 165000 шт. дисків DVD загальною вартістю 60294,00 долари США) є АОЗТ «СУПРЕМУМ».

На адвокатський запит територіальне управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Львівській області листом від 20 листопада 2009 року за № 22782 повідомило про те, що ТзОВ «Вітан-Транс»видавалась ліцензія на внутрішні та міжнародні перевезення вантажів транспортним засобом DAF д.н. ВС 1793 ВН. На транспортний засіб д.н. ВС9300ХХ ліцензійна картка ТзОВ «Вітан-Транс»не видавалась. Відомостей про реєстрацію транспортного засобу д.н. НОМЕР_1 у названому листі немає.

Уповноважена позивачем адвокатська компанія 16 листопада 2009 року та 01 грудня 2009 року звернулась до товариства з обмеженою відповідальністю «Вітан-Транс»із адвокатськими запитами повідомити чи було ТзОВ «Вітан-Транс»власником транспортних засобів з номерними знаками ВС1793ВН і ВС9300ХХ у період з 15 червня до 01 липня 2008 року; чи передавало товариство означені транспортні засоби у названий період іншим особам; чи виконували названі транспортні засоби в цей період міжнародні перевезення вантажів і за яким маршрутом та хто керував цими транспортними засобами; чи завантажувався транспортний засіб DAF д.н. ВС1793ВН і причіп ВС9300ХХ товаром зі складу FHU Berni, Республіці Польща в період з 15 червня до 01 липня 2008 року та якій конкретно особі й за якою адресою був переданий товар.

Надалі 22 червня 2010 року і 11 лютого 2011 року позивач звернувся до ТзОВ «Вітан-Транс»з вимогою в порядку статті 530 Цивільного кодексу України. При цьому позивач стверджував, що 23 червня 2008 року товар (чотири палети (вагою 750 кг, 700 кг, 650 кг, 750 кг) з DVD-R дисками загальною вартістю 49062 доларів США) був забраний зі складу товариством з обмеженою відповідальністю «Вітан-Транс»вантажівкою з причепом д.н. НОМЕР_1, про що йому (позивачу) стало відомо з документу зі складу FHU Berni, Республіці Польща. Також у вимогах позивач стверджував, що названий товар призначався для АТЗТ «Супремум»(м. Київ, Україна). Однак ні позивач, ні АТЗТ «Супремум»не уповноважували ТзОВ «Вітан-Транс»забирати товар зі складу, не укладали договорів на перевезення товару.

На підставі викладеного позивач дійшов висновку, що 23 червня 2009 року ТзОВ «Вітан-Транс»отримало назване майно без достатньої підстави. Тому вимагав відшкодувати позивачу майнову шкоду в розмірі 49062 долари США або 388080,42 грн. по курсу НБУ станом на 22 червня 2010 року (дата першої вимоги) у семиденний строк від дня предявлення вимоги. Проте такі висновки позивача не ґрунтуються на фактичних обставинах справи.

Суд констатує, що позивач не назвав з якого саме документу зі складу FHU Berni йому стало відомо, що саме товариство з обмеженою відповідальністю «Вітан-Транс»отримало товар, який призначався АТЗТ «Супремум», а в матеріалах справи такий документ відсутній. У заяві від 03 грудня 2009 року (про яку вказано вище) уповноважена особа FHU Berni не стверджувала про отримання товару товариством з обмеженою відповідальністю «Вітан-Транс».

Більш того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, хто саме отримав 23 червня 2008 року зі складу FHU Berni Республіка Польща чотири палети (вагою 750 кг, 700 кг, 650 кг, 750 кг) з DVD-R дисками загальною вартістю 49062 долари США, ким уповноважена особа, яка отримала названий товар.

Також у матеріалах справи відсутні докази, що на момент перетинання митного кордону зазначений у митній декларації транспортний засіб д.н. НОМЕР_1 належав саме товариству з обмеженою відповідальністю «Вітан-Транс». Адже в листі управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Львівській області від 20 листопада 2009 року за №22782, зміст якого викладено вище, будь-які відомості про реєстрацію транспортного засобу д.н. НОМЕР_1 відсутні.

Представник позивача 25 січня 2012 року подав апеляційному суду клопотання долучити докази - ще одне повідомлення уповноваженого начальником Митного управління митного аспіранта Томаша Санецкі, котрий 06 червня 2011 року доповнив видану довідку від 14 грудня 2009 року, а саме: Засвідчив вихід за межі Митної території Європейського Співтовариства товарів, охоплених процедурою експорту під номером MRN 08PL303050E0014946 24 червня 2008 року. Товар згідно з рахунками-фактурами FEX/1/04/2008, FEX/1/06/2008 у вигляді 165000 шт. статистичною вартістю 105591,00 злотих був представлений для проходження митного огляду громадянином України ОСОБА_1. Перевізником предметного товару була фірма «Вітантранс УА». Транспортування здійснювалось транспортним засобом державний номерний знак НОМЕР_1.

Будь-яких причин неможливості подання цього доказу суду першої інстанції представник позивача в поданому клопотанні не пояснив, рівно ж як і не пояснив яким чином цей доказ доводить його позовні вимоги до товариства з обмеженою відповідальністю «Вітан-Транс», ким уповноважений ОСОБА_1 і яке він має відношення до відповідачів чи хоча б одного із них.

Адже найменування: фірма «Вітантранс УА»і товариство з обмеженою відповідальністю «Вітан-Транс»є частково співзвучними, проте різними.

З урахуванням тверджень позивача про призначення товару для АТЗТ «Супремум»(м. Київ, Україна) та відомостей у митній декларації від 23 червня 2008 року, що одержувачем 960 кг. клею для CD/DVD та 165000 шт. дисків DVD вартістю 60294,00 доларів США є АОЗТ «СУПРЕМУМ»(Україна), виходячи із встановлених судом на підставі наданих доказів фактичних обставин справи, вимоги до товариства з обмеженою відповідальністю «Вітан-Транс»грунтуються на припущеннях, такі не доведені належними і допустимими доказами та у встановленому законом порядку.

Подані ж позивачем суду першої інстанції копії договору про торгову співпрацю позивача з ТзОВ «Silver Media», заяви ТзОВ «Silver Media», рахунків-фактур, розрахункових документів стосуються його (позивача) господарських відносин з ТзОВ «Silver Media»і не доводять вини товариства з обмеженою відповідальністю «Вітан-Транс»у завданні майнової шкоди позивачу, що є предметом цього спору. Як випливає із змісту поданих представником позивача клопотань про подання доказів від 11 і 14 квітня 2011 року (т.1, а.с.86-109, 120-173) та від 25 травня 2011 року (т.2, а.с.1-95) цими документами він доводить право власності позивача на поставлений товар вартістю 49062 доларів США згідно з експортною фактурою FEX/1/04/2008, а також підтверджує зміну найменування позивача. Зважаючи на кількість поданих копій документів і їх часткових перекладів (всього 164 аркуші), змісту розрахункових документів і вказаних у цих документах назв товарів і сум, позивач повинен був обґрунтувати, яким чином кожний із поданих доказів і в якій його частині доводить позицію позивача, проте не обґрунтував.

Як вказано в апеляційній скарзі, вимогою про повернення безпідставно набутого майна позивач вважає адвокатський запит від 16 листопада 2009 року, надісланий ТзОВ «Вітан-Транс»(т.1, а.с.60), який подано з метою збору відомостей про факти, які будуть використані як докази в цивільній справі. Виходячи із змісту названого адвокатського запиту, такий запитує інформацію, однак не містить жодної вимоги про повернення безпідставно набутого майна.

Із документів, що знаходяться в матеріалах справи, із наданих представниками пояснень випливає, що між сторонами не було жодних договірних відносин з приводу купівлі, перевезення, зберігання чи доставки товару; ні позивач, ні АТЗТ «Супремум»не уповноважували ТзОВ «Вітан-Транс»забирати товар зі складу, не укладали договорів на перевезення товару.

Отже, в матеріалах справи відсутні належні й допустимі докази набуття товариством з обмеженою відповідальністю «Вітан-Транс»майна позивача (як стверджує позивач: чотири палети (вагою 750 кг, 700 кг, 650 кг, 750 кг) з DVD-R дисками загальною вартістю 49062 доларів США) чи майна, що перевозилось за названою вище декларацією або збереження товариством цього майна у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави. У матеріалах справи відсутні й докази звернення позивача про повернення цього майна в натурі. Названий адвокатський запит за своїм змістом таким зверненням не є.

Щодо залучення третіх осіб.

За приписами ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі. Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу.

У клопотанні від 01 червня 2011 року позивач просив суд першої інстанції залучити Львівську митницю до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів для зясування усіх юридичних аспектів митного оформлення 165000 штук дисків DVD на підставі експортної митної декларації від 23 червня 2008 року.

У клопотанні від 15 червня 2011 року позивач просив суд першої інстанції залучити торгово-побутову фірму «Берні»до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів для зясування правових підстав передачі товару згідно з телефонними домовленостями.

Позивач не вказав, яким чином рішення з даного господарського спору може вплинути на права або обов'язки Львівської митниці та торгово-побутової фірми «Берні»щодо однієї із сторін або щодо усіх сторін, а необхідність залучення пояснював у контексті здобуття доказів його (позивача) правової позиції.

Виходячи з викладених приписів ст. 27 ГПК України та вказаної позивачем мети такої процесуальної дії, суд першої інстанції правомірно відхилив клопотання позивача про залучення третіх осіб.

Щодо клопотання АТЗТ «Супремум», про яке зазначає позивач у апеляційній скарзі, то таке стосується процесуального статусу АТЗТ «Супремум»у справі та забезпечення процесуальних прав АТЗТ «Супремум», як учасника процесу, на представництво інтересів якого позивач не уповноважений.

Суд першої інстанції ухвалою від 14 квітня 2011 року залучив до участі у справі АТЗТ «Супремум»як відповідача 2. Проте жодних вимог до АТЗТ «Супремум»позивач не заявляв і не заявив після залучення судом відповідачем 2. Позивач вважає порушенням процесуальних прав відповідача 2 зокрема тим, що він (позивач) не надіслав йому позовної заяви і доданих до неї документів за фактичним місцезнаходженням, відповідно АТЗТ «Супремум»не мав можливості обґрунтувати свої заперечення належними і допустимими доказами.

Такі твердження позивача перш за все спростовує АТЗТ «Супремум», яке у відзиві на апеляційну скаргу чітко вказало, що не було учасником правовідносин ні з позивачем, ні з відповідачем ТзОВ «Вітан-Транс», ані з іншими названими позивачем особами й не володіє документами, що такі відносини б підтверджували. Позивач не називає, які саме його позовні вимоги до АТЗТ «Супремум» повинен задовольнити суд, адже не звертався до АТЗТ «Супремум» з жодними позовними вимогами. Тому АТЗТ «Супремум»рішення господарського суду Львівської області в частині відмови у позові вважає законним.

Щодо клопотання представника позивача, поданого суду першої інстанції 15 червня 2011 року, відкласти розгляд справи та продовжити строк розгляду спору на пятнадцять днів.

Як встановлено ст. 69 ГПК України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Провадження у даній справі порушене господарським судом Львівської області 31 березня 2011 року. Справа розглядалась два місяці і пятнадцять днів, а 15 червня 2011 року суд постановив рішення. При цьому було проведено три судові засідання, на двох з яких був присутній представник позивача адвокат адвокатського обєднання «ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4»ОСОБА_5, який неодноразово подавав додаткові докази, а в судовому засіданні 25 травня 2011 року надав суду пояснення, позовні вимоги підтримав повністю.

Неможливість представника позивача адвоката адвокатського обєднання «ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4»ОСОБА_5 прибути в судове засідання 15 червня 2011 року через зайнятість в іншій справі не є поважною причиною. Тим більше, що правову допомогу позивачу надає адвокатське обєднання «ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4», вартість послуг якого включена позивачем у склад судових витрат, а в матеріалах справи є чинна довіреність, видана позивачем ОСОБА_6 (т.1, а.с.68-71), який теж міг прибути в судове засідання 15 червня 2011 року й в матеріалах справи відсутні будь-які пояснення щодо неможливості такого.

Щодо дотримання строків надсилання позивачу повного рішення господарського суду Львівської області від 15 червня 2011 року по справі №5015/1688/11, то суд апеляційної інстанції поновив строк на подання апеляційної скарги, як такий, що пропущений не з вини позивача. Порушення процесуальних строків надсилання рішення суду не призвело до прийняття неправильного рішення, не впливає на законність останнього й не може слугувати підставою для його скасування або зміни.

За приписами ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо: 1) справу розглянуто господарським судом у незаконному складі колегії суддів; 2) справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду; 3) господарський суд прийняв рішення про права і обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі; 4) рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні; 5) рішення прийнято не тими суддями, які входили до складу колегії, що розглядала справу; 6) рішення прийнято господарським судом з порушенням правил предметної або територіальної підсудності, крім випадків, передбачених у частині третій статті 17 цього Кодексу; 7) рішення прийнято господарським судом з порушенням правил виключної підсудності.

Виходячи з викладених фактичних обставин справи та приписів закону позивач не спростував висновків місцевого господарського суду, викладених у оскарженому рішенні; не довів належними і допустимими доказами позовних вимог і доводів апеляційної скарги.

За наведеного колегія суддів вважає, що законних підстав для скасування оскарженого рішення немає.

Керуючись ст.ст. 82-1, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Львівської області від 15 червня 2011 року по справі №5015/1688/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу акціонерного товариства «XDISC»без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддяГриців В.М.

суддяКордюк Г.Т.

суддяМурська Х.В.