Постанова № 21606553, 24.01.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.12 Справа № 5015/5341/11

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - суддіЗварич О.В.

суддівЯкімець Г.Г.

Хабіб М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»(надалі ДП матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач») № ЦХП-18/2167 від 28.11.2011р. (вх. № 2709 від 15.12.2011р.)

на рішення Господарського суду Львівської області від 10.11.2011р.

у справі № 5015/5341/11

за позовом: ДП матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач», м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація Колійні ремонтні технології»(надалі ТзОВ «Корпорація Колійні ремонтні технології»), с.Зубра, Пустомитівський р-н, Львівська обл.

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державне підприємство «Придніпровська залізниця»(надалі ДП «Придніпровська залізниця»), м.Дніпропетровськ

про стягнення 479895,37 грн.,

за участю:

від позивача: ОСОБА_1. представник (довіреність №УХП-18/2407 від 29.12.2011р.);

від відповідача: ОСОБА_2 представник (довіреність №21/05 від 21.06.2011р.); ОСОБА_3 представник (довіреність № 21/04 від 21.06.2011р.);

від третьої особи: не зявився,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 10.11.2011р. у справі №5015/5341/11 (суддя Гоменюк З.П.) відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що згідно п.п. 5.1, 5.3, в світлі п.п. 7.2, 7.4 договору поставки, сторонами було погоджено момент поставки як дату відмітки на накладній про відправлення продукції. Із зазначеної відмітки вбачається, що товар відповідно до умов договору був поставлений у повній кількості, передбаченій договором. Враховуючи заяву відповідача, підставою для відмови у задоволенні даного позову є також і сплив позовної давності на захист порушених прав позивача, оскільки спірні правовідносини мали місце в період з квітня по червень 2009 року, а позивач звернувся до господарського суду за захистом порушених прав 15.09.2011р.

Не погоджуючись з даним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій рішення господарського суду Львівської області від 10.11.2011р. у справі №5015/5341/11 вважає винесеним з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення, а тому є підстави для його скасування. Зокрема, зазначає, що судом першої інстанції не досліджено та не надано належну правову оцінку доказам, що підтверджують недостачу, яка була виявлена на станції ДП «Придніпровська залізниця». Судом не взято до уваги те, що в акті приймання продукції зазначено, що вантаж надійшов в непошкодженому вагоні, а причиною недостачі є недовантаження товару відправником. Судом не надано належну правову оцінку доповненню до акту № 7 від 15.05.2009р., де містяться фотознімки вагону № 24329542, що підтверджує, що вагон надійшов з справними пломбами та вони жодним чином не порушені. Вказує, що у позивача не виникає обов'язку нести ризик втрати чи пошкодження товару, оскільки такого факту не було встановлено ні перевізником, ні одержувачем товару, тому як факт виявленої нестачі є результатом неналежного виконання зобовязань щодо постачання товару в обумовленому обсязі. Щодо застосування строку позовної давності в один рік, повідомляє, що спірні відносини виникли саме по договору поставки та до даних правовідносин застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки. Просить скасувати оскаржуване рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ДП матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»задоволити в повному обсязі.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів, викладених в апеляційній скарзі в повному обсязі, вважає їх безпідставними та необґрунтованими. Зокрема вказує, що наявні в матеріалах справи залізничні накладні є єдиним необхідним документом, що підтверджує факт поставки відвантаження продукції, тобто виконання відповідачем умов договору. З огляду на Правила «Інкотермс 2000», ТзОВ «Корпорація Колійні ремонтні технології»в момент передання продукції перевізнику виконало свої зобовязання щодо поставки позивачу, та починаючи з такого моменту не може нести відповідальність за будь-які втрати чи пошкодження поставленої продукції. Просить залишити без змін рішення господарського суду Львівської області від 10.11.2011р. у справі №5015/5341/11, а апеляційну скаргу без задоволення.

Третя особа не забезпечила явки в судове засідання уповноваженого представника про час, дату і місце розгляду апеляційної скарги належно повідомлена, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення від 20.12.2011р.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на неї та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відсутність підстав для скасування рішення господарського суду Львівської області від 10.11.2011р. у справі №5015/5341/11з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, 20.03.2009 р. між ДП матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» (замовник) та ТзОВ «Корпорація Колійні ремонтні технології» (постачальник) укладено договір поставки №09/03/20-2п, за умовами якого постачальник зобовязується поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка та кількість якої вказується в специфікації, яка є невідємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі (а.с.15-20, т.1).

Згідно п. 1.3.1 договору виробником продукції є ВАТ «Дружківський завод металевих виробів».

Відповідно до п.п. 5.1., 5.3. договору постачальник здійснює поставку продукції залізничним транспортом загального користування на умовах FCA (франко-перевізник) станція відвантаження, з подальшим прямуванням продукції на адресу вантажоодержувачів, які зазначаються в рознарядці замовника. Датою поставки продукції вважається дата відправлення цієї продукції, що підтверджується штампом станції відправлення на залізничній накладній, на адресу вантажоодержувача, яка вказується в рознарядці замовника.

В матеріалах справи наявна рознарядка позивача № ЦХП-18/762 від 20.03.2009 р. адресована відповідачу, згідно з якою відповідач зобовязувався поставити за адресою ДП «Придніпровська залізниця»продукцію в кількості, визначеній в рознарядці (а.с.23, т.1).

У відповідності до залізничної накладної № 50898547 від 24.04.2009 р. продукція завантажена на станції Дружківка Донецької залізниці і відправлена на станцію Іларіонове Придніпровської залізниці (а.с.112, т.1).

За місцем отримання продукції комісією складено Акт приймання продукції по кількості № 5 від 30.04.2009 р., яким зафіксовано недостачу товару (а.с.114-116, т.1).

У відповідності до залізничної накладної № 50898811 від 30.04.2009 року продукція завантажена на станції Дружківка Донецької залізниці і відправлена на станцію Іларіонове Придніпровської залізниці (а.с.58-59, т.1).

За місцем отримання продукції комісією складено Акт приймання продукції по кількості № 6 від 07.05.2009 р., яким зафіксовано недостачу товару (а.с.54-56, т.1).

Також позивач направив відповідачу рознарядку № ЦХП-18/1398 від 14.04.2009 р., згідно з якою відповідач зобовязувався поставити за адресою ДП «Придніпровська залізниця»продукцію в кількості, визначеній в рознарядці (а.с.24, т.1).

У відповідності до залізничної накладної № 50898823 від 06.05.2009 року продукція була завантажена на станції Дружківка Донецької залізниці і відправлена на станцію Іларіонове Придніпровської залізниці (а.с.123, т.1).

За місцем отримання продукції комісією складено Акт приймання продукції по кількості № 7 від 14.05.2009 р., яким зафіксовано недостачу товару (а.с.125-127, т.1).

На підставі поданої позивачем рознарядки № ЦХП-18/2774 від 05.06.2009 року, відповідач зобовязувався поставити за адресою ДП «Придніпровська залізниця»продукцію у визначеній в рознарядці кількості (а.с.22, т.1).

У відповідності до залізничної накладної № 50899121 від 19.06.2009 року продукція завантажена на станції Дружківка Донецької залізниці і відправлена на станцію Іларіонове Придніпровської залізниці (а.с.160-161, т.1).

За місцем отримання продукції комісією складено Акт приймання продукції по кількості №7 від 25.06.2009 р., яким зафіксовано недостачу товару (а.с.168-171, т.1).

Підставою звернення позивача до місцевого господарського суду з даним позовом слугувало недопоставлення, на його думку, вантажовідправником оплаченої продукції на загальну суму 479895,37 грн.

При винесенні постанови, колегія суддів керувалася наступним:

Згідно ч. 2 ст.11 ЦК України підставами виникнення прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і оплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

У відповідності із ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Матеріалами справи підтверджується факт укладення між сторонами 20.03.2009р. договору поставки №09/03/20-2п та специфікації №1 до нього.

Зі змісту договору вбачається, що постачальник здійснює поставку продукції залізничним транспортом загального користування на умовах FCA (франко-перевізник) станція відвантаження, з подальшим прямуванням продукції на адресу вантажоодержувачів, які зазначаються в рознарядці замовника.

Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати “Інкотермс” (редакція 2000 року) термін "франко-перевізник" означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Вибір місця поставки впливає на зобовязання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару. Під словом "перевізник" розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов'язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення. Якщо покупець призначає іншу особу, ніж перевізник, прийняти товар для перевезення, то продавець вважається таким, що виконав свої обов'язки щодо поставки товару з моменту його передання такій особі.

Відповідно до розділу 1 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. №457, накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Статтею 37 Статуту залізниць України передбачено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса.

З наявних у справі залізничних накладних вбачається, що товари було завантажено для перевезення із зазначенням їх кількості та маси.

Згідно п. 5 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої Постановою Держарбітражу СРСР від 15.06.1965 № П-6, обовязковість дотримання вимог якої сторони погодили в договорі поставки № 09/03/20 -2п від 20.03.2009 року (п. 7.3 договору), в усіх випадках, коли при прийманні вантажу від органів транспорту встановлено пошкодження вантажу, невідповідність найменування, ваги вантажу і кількості місць відомостям, що вказані в транспортних документах, а також в усіх інших випадках, коли це передбачено діючими на транспорті правилами, одержувач зобовязаний вимагати від органу транспорту складення комерційного акту.

Статтею 129 Статуту залізниць України визначено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлено Правилами складання актів, що затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 року № 334.

Як видно з матеріалів справи, при прийманні спірних вантажів не було дотримано вимог ст.129 Статуту залізниць України та п.5 зазначеної Інструкції, не складено комерційних актів.

З акту №7 приймання продукції по кількості від 14.05.2009р. вбачається, що представник вантажовідправника висловлював окрему думку та вказував, що при відкритті вагону 24329542 було виявлено сліди несанкціонованого доступу до вантажу, а саме, на ящиках верхнього яруса і ящиках нижнього яруса в проході вагона виявлено пошкодження металічної стяжної ленти, підірвані дошки на кришках ящиків, нарушена цілісність конструкції розпірних брусів, виявлено шайбу в розсипі.

В акті під аналогічним №7 від 25 червня 2009р. представник вантажовідправника також наголошував на наявність слідів розкрадання продукції.

За таких обставин, складення комерційного акта за участю представників залізниці було необхідним.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника на предмет відсутності потреби у складанні комерційних актів з посиланням на ст. 52 Статуту залізниць України, оскільки з вищеописаного акту №7 від 14.05.2009р. вбачається, що представник вантажовідправника наголошував на необхідності проведення експертизи для встановлення автентичності ЗПП, знятих з вагону№24329542, та співставлення їх із ЗПП заводу-виробника, встановлених при відвантаженні продукції, із зазначенням сертифікації та технічних умов, вважаючи, що мають місце сліди розкрадання продукції.

Твердження скаржника про відсутність підстав для застосування правил ІНКОТЕРМС 2000, яка обґрунтовується, на його думку, аналогічною позицією, викладеною в постанові Донецького апеляційного господарського суду у справі № 25/147, є необгрунтованим.

Зазначене судове рішення не має преюдиційного значення у даній справі, оскільки ним не встановлено обставин, що можуть вважатися доведеними у даній справі.

Крім того, на думку колегії суддів, такі доводи скаржника не знаходять свого відображення у чинному законодавстві України та положеннях договору поставки №09/03/20-2п від 20.03.2009р., укладеного між сторонами спору.

Доводи скаржника щодо неналежного підтвердження факту поставки відповідачем продукції апеляційний господарський суд відхиляє з огляду на наступне:

Апелянт у своїй скарзі стверджує, що в матеріалах справи відсутні докази виклику вантажоодержувача на станцію завантаження і це вказує, на його думку, на відсутність доказів поставки продукції в належній кількості. Проте, з таким твердженням погодитися не можна, адже в матеріалах справи наявні рознарядки, надані позивачем на завантаження товару з конкретної станції із подальшим прямуванням до вказаної станції. Крім того, позивачем подано залізничні накладні на кожну поставку залізничним транспортом, що вказує на те, що він мав можливість прийняти продукцію за умовами Правил Інкотермс на станції завантаження.

Проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини у справі, надано належну оцінку дослідженим доказам та правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог.

З огляду на викладене, доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Водночас, колегія суддів вважає помилковим застосування судом першої інстанції до спірних відносин положень ст.925 ЦК України щодо спливу позовної давності, оскільки ця норма регулює порядок предявлення претензій і позовів до перевізника, а в даній справі позов заявлено до постачальника продукції. Тому з мотивувальної частини оскаржуваного рішення слід виключити посилання на наявність підстав для відмови у задоволенні позову через сплив позовної давності на підставі ст.925 ЦК України.

Керуючись, ст. ст. 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

Рішення господарського суду Львівської області від 10.11.2011р. у справі №5015/5341/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Виключити з мотивувальної частини оскаржуваного рішення посилання на наявність підстав для відмови у задоволенні позову через сплив позовної давності на підставі ст.925 ЦК України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.

Справу повернути в господарський суд Львівської області.

Головуючий суддяЗварич О.В.

судді Якімець Г.Г.Хабіб М.І.