Постанова № 21606545, 31.01.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.01.12 Справа № 5015/3548/11

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючої-судді Дубник О.П.

суддів Скрипчук О.С.

Процика Т.С.

при секретарі Гуньці О.П.

розглянув апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Нафтопереробний комплекс Галичина” № 32/11-116 від 12.12.2011 р. (вх. № 2815 від 28.12.2011 р.)

на рішення Господарського суду Львівської області від 13.09.2011 року

у справі № 5015/3548/11

за позовом Дрогобицького міжрайонного прокурора Львівської області в інтересах Держави в особі Державного підприємства “Львівський державний інститут з проектування нафтопереробних і нафтохімічних підприємств “Львівдіпронафтохім”, м. Львів

до Відкритого акціонерного товариства “Нафтопереробний комплекс Галичина”,

м. Дрогобич

про стягнення 459131,48 грн.

Представники сторін:

від прокуроратури Рогожнікова Н.Б., прокурор відділу (посвідчення № 220);

від позивача Курліщук В.В., директор, ОСОБА_1., ОСОБА_2 (довіреності в матеріалах справи);

від відповідача не з'явився (належно повідомлений).

Судом роз'яснено присутнім учасникам судового процесу права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 29 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України).

Відводів складу суду сторонами в порядку ст. 20 ГПК України не заявлялось. Заяв про технічну фіксацію судового процесу від учасників судового процесу не надходило.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 13.09.2011 року у справі № 5015/3548/11 задоволено частково позов Дрогобицького міжрайонного прокурора Львівської області в інтересах Держави в особі Державного підприємства “Львівський державний інститут з проектування нафтопереробних і нафтохімічних підприємств “Львівдіпронафтохім”, м. Львів, до Відкритого акціонерного товариства “Нафтопереробний комплекс Галичина”, м. Дрогобич : стягнуто з відповідача на користь позивача 239924,40 грн. заборгованості, 49993,04 грн. інфляційних збитків, 16560,53 грн. 3% річних, а також відшкодовано позивачу за рахунок відповідача судові витрати по справі: 3064,78 грн. в відшкодування витрат на оплату державного мита та 157,53 грн. в відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні позовних вимог про стягнення 219207,08 грн. основної заборгованості та 23926,71 грн. пені відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Відкрите акціонерне товариство “Нафтопереробний комплекс-Галичина” (надалі ВАТ, апелянт, скаржник) оскаржило його в апеляційному порядку. Зокрема, в апеляційній скарзі зазначає про те, що при прийнятті оскарженого рішення судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду, викладені в рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи, а тому просить його скасувати та прийняти нове рішення у справі, яким в поданому до нього позові відмовити.

В обгрунтування наведених підстав для скасування оскарженого рішення, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не було враховано, що строк оплати за виконанні підрядні роботи відповідно до п. 2.3, 4.1 договору № 310 від 21.12.2006 року не настав, оскільки відповідач не отримував від позивача актів приймання-передачі робіт по етапах 6, 8 та 10, складених відповідно до узгодженої між сторонами договірної ціни. Окрім цього, апелянт посилається на те, що відповідно до п. 2 статті 121 Конституції України, ст. 2 ГПК України, рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року № 3-рп/99 в Дрогобицького міжрайонного прокурора Львівської області були відсутні правові підстави для подання даного позову в інтересах самостійного субєкта господарювання - Державного підприємства “Львівський державний інститут з проектування нафтопереробних і нафтохімічних підприємств “Львівдіпронафтохім”, однак суд першої інстанції не звернув уваги на це.

Державне підприємство “Львівський державний інститут з проектування нафтопереробних і нафтохімічних підприємств “Львівдіпронафтохім” (надалі ДП “Львівдіпронафтохім”) у відзиві на апеляційну скаргу № 35П-вих від 30.01.2012 року заперечило проти доводів та вимог апеляційної скарги, посилаючись на те, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення, а тому його слід залишити без змін. Зокрема, зазначає про те, що не відповідає дійсності твердження відповідача про те, що в нього відсутні підстави для оплати, оскільки, оплата повинна бути проведена на підставі підписаних сторонами накладних, які знаходяться в матеріалах справи, що відповідає умовам п. 2.3 Договору, а саме, є іншим погодженим сторонами способом прийому-передачі виконаних робіт. Вказує також, що судом першої інстанції підставно було прийнято до розгляду позов, поданий Дрогобицьким міжрайонним прокурором, оскільки ним в позовній заяві було обгрунтовано, в чому саме полягає порушення інтересів Держави.

Представники позивача в судовому засіданні заперечили доводи та вимоги апеляційної скарги відповідача. Просили апеляційний господарський суд залишити без змін рішення Господарського суду Львівської області від 13.09.2011 року у цій справі.

Від відповідача представник в судове засідання не з'явився. Від відповідача надійшла телеграма (вх. № 70 від 31.01.2012 року), яка містить клопотання про відкладення розгляду справи в звязку з неможливістю забезпечити явку представника в судове засідання. Однак, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, враховуючи повідомлення його належним чином про час та місце розгляду справи, необовґязковість явки його представника в судове засідання згідно ухвали суду від 29.12.2011 року, необмеженість ГПК України представництва сторін певним колом осіб, відсутністю доказів в підтвердження вказаних в клопотанні доводів, вважає, що апеляційним судом забезпечено право відповідача на участь в судовому засіданні, а тому, виходячи з достатності матеріалів справи для здійснення апеляційного провадження, керуючись нормами ст. 101 ГПК України щодо меж перегляду справи в апеляційній інстанції, вважає, що є можливим прийняти за наслідками розгляду апеляційної скарги постанову в даному судовому засіданні.

Львівський апеляційний господарський суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечень на неї, та дослідивши наявні докази у справі, зробив висновок, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. При цьому, апеляційний суд встановив наступні обставини та керувався такими мотивами.

Як вбачається з позовної заяви, Дрогобицький міжрайонний прокурор просить стягнути з ВАТ “Нафтопереробний комплекс-Галичина” на користь ДП “Львівдіпронафтохім” 459131,48 грн. боргу, що виник на підставі договору № 310 на створення (передачу) проектної продукції від 21.12.2006 року (надалі Договір).

Відповідно до умов вказаного Договору, відповідач, як замовник, доручив, а позивач, як виконавець, прийняв на себе зобовязання по виконанню наступних робіт: розробка робочого проекту збору, очистки та використання у технологічному процесі очищених дощових і промдощових стічних вод.

Відповідно до п. 1.2. Договору, зміст і термін виконання робіт визначені у календарному плані (Додаток № 2), який є невідємною частиною цього Договору.

Згідно з п. 2.1. Договору за виконану роботу замовник оплачує виконавцю відповідно до Протоколу договірну ціну (Додаток № 1), який є невідємною частиною цього Договору, - 999686,00 грн.

Відповідно до п. 2.3 Договору розрахунки за фактично виконаний обєм робіт проводиться за фактичними витратами шляхом здійснення безготівкового перерахування у встановленому порядку необхідних до сплати сум на поточний рахунок виконавця, вказаний у розділі 10 цього Договору, на протязі 15 банківських днів після підписання акту здавання-приймання робіт, або будь-яким іншим, погодженим сторонами способом, що не суперечить чинному законодавству України.

Таким чином, як вбачається з аналізу вищенаведених умов Договору, даний Договір по своїй правовій природі містить ознаки договору підряду, правове регулювання якого здійснюється нормами § 1 глави 61 Цивільного кодексу України

Як вбачається з Календарного плану виконання робіт (Додаток № 2 до Договору), матеріалів справи, що й не заперечується обома сторонами, позивачем за період 2006-2007 років було виконано 1, 2, 3, 4, 5, 7, 9ий етапи робочого проекту, які були своєчасно оплачені відповідачем у розмірі 799749,00 грн. без ПДВ.

Виконання робіт по 6, 8, 10-му етапах здійснено у 2008 році. Згідно з накладними № 41 від 10.11.2008 року та № 43 від 17.11.2008 року, копії яких знаходяться в матеріалах справи (а.с. 19-20), зазначені роботи замовником отримано, про що свідчать підписи представників обох сторін. Вказаний факт отримання та підписання накладних, як вбачається з матеріалів справи, не заперечено відповідачем.

Як вбачається з Календарного плану проведення робіт по створенню проектної продукції, вартість робіт з виконання 6, 8, 10-го етапів становить 199937,00 грн. без ПДВ, а з ПДВ - 239924,40 грн.

Проте, як встановлено судом першої інстанції, позивач, посилаючись на наказ Міністерства регіонального розвитку та будівництва України № 144 від 31.03.2008 року "Про індекси та показники визначення кошторисної вартості проектно-вишукувальних робіт", здійснив перерахунок кошторисної вартості 6, 8, 10ого етапів, відповідно до якого вартість виконаних робіт становить 459131,48 грн. з ПДВ.

10.10.2008 року позивач направив відповідачу Акт здавання-приймання продукції № 50 за Договором № 310 (по виконанню 6, 8-го етапу) на загальну суму 344349,08 грн. та акт здавання-приймання продукції № 51 за Договором № 310 (по виконанню 10-го етапу) на загальну суму 114782,40 грн., в яких суму до оплату перераховано у відповідності до рекомендацій Міністерства регіонального розвитку та будівництва України згідно до наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України № 144 від 31.03.2008 року. Вказані Акти залишено відповідачем без розгляду.

21.04.2011 року позивачем на адресу відповідача скеровано претензію з вимогою оплатити заборгованість в розмірі 459131,48 грн. по Договору.

Однак, суд першої інстанції, з чим і погодився апеляційний суд, виходячи з того, що умовами п. 2.1. Договору, Протоколу узгодження проведення робіт (Додаток № 1), Календарного плану проведення робіт (Додаток № 2) зазначена фіксована, погоджена сторонами сума вартості виконання робіт, розрахована по етапах в процентному відношенні до загальної вартості роботи, а також, що передбачені наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України № 144 від 31.03.2008 року нові індекси та показники визначення кошторисної вартості проектно-вишукувальних робіт лише рекомендовані до застосування, тобто, підлягали погодженню сторонами шляхом внесення змін до Договору, доказів чого сторонами не подано, зробив правильний висновок про те, що позивач має право вимагати від відповідача виконання зобовязання щодо оплати за проведення ним робіт по створенню проектної продукції, а саме: 6, 8, 10-го етапів, на загальну суму 239924,40 грн. з ПДВ.

При цьому, колегія суддів апеляційного суду вважає необгрунтованими доводи апелянта про те, що судом першої інстанції не було враховано, що строк оплати за виконанні підрядні роботи відповідно до п. 2.3, 4.1 договору № 310 від 21.12.2006 року не настав, оскільки відповідач не отримував від позивача актів приймання-передачі робіт по етапах 6, 8 та 10, складених відповідно до узгодженої між сторонами договірної ціни. Зокрема, судом першої інстанції було враховано, що в п. 2.3 Договору сторони домовились, що розрахунки за фактично виконаний обєм робіт проводиться не лише на протязі 15 банківських днів після підписання акту здавання-приймання робіт, але й будь-яким іншим, погодженим сторонами способом, що не суперечить чинному законодавству України. В даному випадку, позивачем було передано, а відповідачем було отримано виконанні по вказаних етапах роботи на підставі накладних № 41 від 10.11.2008 року та № 43 від 17.11.2008 року, факт чого не заперечено відповідачем.

Відповідно до ст. 637 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом (стаття 887 Цивільного кодексу України).

Частинами 1-3 ст. 853 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.

Частиною 2 статті 854 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно з пунктом 1 ч. 1 ст. 889 Цивільного кодексу України, замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт: сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом;

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не виконано належним чином своїх зобовязань щодо оплати виконаних робіт по Договору на суму 239924,40 грн., доказів протилежного відповідно до ст.ст. 4-3, 33 ГПК України суду не подано.

За наведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову на суму 239924,40 грн. основного боргу, та відмову в позові про стягнення решти 219207,08 грн. основної заборгованості.

Також апеляційний суд вважає, що є підставним стягнення з відповідача 49993,04 грн. інфляційних втрат від знецінення коштів основного боргу (239924,40 грн.) внаслідок інфляції, оскільки, виходячи зі змісту ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України зазначені нарахування є складовою частиною суми основного боргу, нараховані в звязку з простроченням відповідачем грошового зобовязання за період з грудня 2008 року по 13.09.2011 року, факт прострочення якого вищевстановлено судом, а тому позов в цій частині підставно задоволено судом першої інстанції.

Також апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що підлягали задоволенню й позовні вимоги про стягнення 16560,53 грн., що складають 3% річних з простроченої суми основного боргу згідно розрахунку позивача, оскільки їх нарахування відповідає вимогам ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Окрім цього, як вбачається з позовної заяви, та розрахунку до неї, відповідачу також нараховано відповідно до п.п. 5.3 Договору пеню за порушення строків оплати вартості виконаних позивачем робіт, переданих по накладній № 41 від 10.11.2008 року в розмірі 17945,06 грн. (за період з 11.12.2008 року по 10.06.2009 року та пеню за порушення строків оплати вартості виконаних позивачем робіт, переданих по накладній № 43 від 17.11.2008 року в розмірі 5981,65 грн. за період з 04.12.2008 року по 03.06.2009 року.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в позові про стягнення вказаних сум пені в звязку з пропуском позовної давності по даній вимозі.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 223 Господарського кодексу України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Згідно з ст. 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 258 цього ж Кодексу передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

При цьому, згідно з ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Таким чином, враховуючи вищевикладені норми права, річна позовна давність за позовними вимогами про стягнення пені закінчилась до подання даного позову ( позовну заяву подано в Господарський суд Львівської області 23.06.2011 року, тобто після спливу позовної давності).

В доповненні до відзиву від 12.09.2011 року відповідачем заявлено про застосування позовної давності до позовної вимоги про стягнення пені.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Також колегією суддів не встановлено порушень судом першої інстанції норм процесуального права, які були б підставою для скасування оскарженого в даній справі рішення.

Враховуючи вищенаведене, рішення Господарського суду Львівської області від 13.09.2011 року у цій справі є законним та обгрунтованим, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Нафтопереробний комплекс Галичина” без задоволення.

Також суд апеляційної інстанції враховуючи положення ст.ст. 49, 105 ГПК України, зробив висновок про те, що витрати за подання апеляційної скарги слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 103, 105 ГПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 13.09.2011 року у цій справі без змін.

Судові витрати покласти на Відкрите акціонерне товариство “Нафтопереробний комплекс Галичина”.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-І Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий - суддя Дубник О.П.

Судді Скрипчук О.С.

Процик Т.С.

Повне рішення складено

07.02.2012 року