Рішення № 21606248, 22.02.2012, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

_____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2012 р. Справа № 5024/2426/2011

Господарський суд Херсонської області у складі судді Пригузи П.Д. при секретарі Андреєвець А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Прокурора Голопристанського району Херсонської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Херсонській області, ідентифікаційний код 34906216, пров. Козацький, 10, м. Херсон,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Теплотехніка", ідентифікаційний код 22730590, пров. Нафтовий, 2, м. Гола Пристань, Херсонська область,

про відшкодування збитків у сумі 35171 грн. 82 коп.

за участю старшого прокурора відділу прокуратури Херсонської області - Кущ В.Г., посвідчення № 251 від 23.12.2011 р.,

представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 довіреність від 12.01.2012 р.;

від відповідача - ОСОБА_2., довіреність № 3 від 19.12.2011 р.; ОСОБА_3 довіреність № 4 від 19.12.2011 р.;

в с т а н о в и в:

Державна екологічна інспекція в Херсонській області, далі позивач, звернулася до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Теплотехніка", далі відповідач, про стягнення з останнього коштів у сумі 35171,82 грн., які позивач вважає збитками державі, що завдані відповідачем самовільним спеціальним водокористуванням.

Представником позивача та прокурором позовні вимоги підтримано з підстав зазначених у позові, посилаючись на те, що відповідач в період з 23.08.2008 по 23.08.2011 року здійснював забір підземних прісних вод із порушенням вимог природоохоронного законодавства, а саме без дозволу на спеціальне водокористування: за період з 23.08.2008 по 24.08.2009 забрав 687 куб.м. підземних прісних вод; за період з 25.08.2009 по 31.12.2010 забрав 893 куб.м. підземних прісних вод; за період з 01.01.2011 по 23.08.2011 забрано 408 куб.м. підземних прісних вод, які є корисними копалинами загальнодержавного значення. Представник позивача та прокурор вважають, що державі завдано збитки в сумі 35171 грн. 82 коп., просять задовольнити позовні вимоги і стягнути з відповідача збитки, для зарахування на спеціальний рахунок Голопристанської міської ради Херсонської області.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому визнає факт використання водних ресурсів без спеціального дозволу, але, посилаючись на ч. 1 ст. 23 Кодексу України про надра, вважає що він має право без спеціальних дозволів видобувати підземні води для власних господарсько-побутових потреб, господарсько-питного водопостачання при продуктивності водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних, заперечує можливість застосування «Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів», оскільки ним як водокористувачем не завдано шкоди природі, не забруднював природні ресурси.

Представник позивача заперечив позицію відповідача, стверджував, що з окремих свердловин вода використовувалась відповідачем не для власних господарсько-побутових потреб чи господарсько-питного водопостачання, а для ведення підприємницької діяльності, що потребує отримання спеціального дозволу. В той же час, позивачем зроблено заяву до суду про неможливість надання ним доказів використання води окремо за кожною із свердловин, належних відповідачеві та нездатність вказати обєм води, що добутий та використаний відповідачем для цілей підприємництва.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" позивачу, як спеціально уповноваженому органу з питань екології та природних ресурсів, надано право здійснювати контроль за використанням та охороною земель, надр, лісів та дотриманням норм екологічної безпеки, а також подання позовів про відшкодування збитків заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Згідно Положення про державну екологічну інспекцію в Херсонській області, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 19.02.2007 р. № 55, державна екологічна інспекція в Херсонській області здійснює реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, відтворення та охорони природних ресурсів, отже є належним позивачем.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Теплотехніка»зареєстроване Голопристанською державною районною адміністрацією, внесене до Єдиного державного реєстру підприємств та фізичних осіб-підприємців за ідентифікаційним кодом 22730590, є юридичною особою, отже є належним відповідачем.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності та законодавство, що регулює досліджувані судом правовідносини, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини з приводу використання водних ресурсів держави регулюються нормами Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Водного кодексу України, Кодексом України "Про надра" та іншими законодавчими актами.

Цивільно-правова відповідальність за порушення водного законодавства регулюється вказаними Законами, Цивільним та Господарським кодексами України, іншими актами законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та п. 9 ст. 44, ст. ст. 48-49 Водного кодексу України спеціальне використання водних ресурсів, здійснюється за наявності дозволу і своєчасної сплати зборів за спеціальне водокористування та інших зборів відповідно до законодавства. Спеціальне водокористування є платним.

Відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 110 Водного кодексу України, у випадку недотримання умов дозволу або порушення правил спеціального водокористування винні особи несуть цивільно-правову та інші види юридичної відповідальності.

Відповідно до ст. 111 Водного кодексу України та ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації зобовязані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства та відшкодувати шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України, наразі за самовільне спеціальне використання природних ресурсів.

Відповідно до ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено особливості застосування цивільно-правової відповідальності. Так, шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені ст.1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується вповному обсязі особою, яка її завдала.

У відповідності до ч. 1 ст. 23 Кодексу України про надра передбачено право землевласників і землекористувачів на видобування корисних копалин місцевого значення, торфу, прісних підземних вод та користування надрами для інших цілей. Зокрема, землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення, а також підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

Як вбачається з матеріалів справи та доданих до позову документів, позивачем 23.08.2011 року здійснено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства відповідачем, про що складено акт № 05-11/220, відповідно до якого встановлено, що відповідач володіє склад-базою у м. Гола Пристань, пров. Нафтовий, 2 (документи на право землеволодіння (користування) на стадії оформлення) та автозаправною станцією з станцією технічного обслуговування і автомийкою у м. Гола Пристань по вул. Першого Травня 294, право користування земельною ділянкою підтверджено. Відповідач здійснює водокористування склад-бази (пров. Нафтовий, 2) із свердловини глибиною 43,2 м., яка не зареєстрована в державному управлінні охорони навколишнього природного середовища. Водопостачання автозаправної станції, станції технічного обслуговування та автомийки (вул.Першого Травня 294) здійснюється з свердловини №8-548 глибиною 62,0м. Забір підземної води із вказаних свердловин здійснюється без спеціального дозволу. Відповідачем на час перевірки не розроблено технологічних нормативів використання вод, первинний облік кількості забраної води не здійснювався, звіти за відповідними формами не надавались, довідку про кількість забраної без дозволу води не надав.

Як встановлено судом, відповідач, використовуючи водні ресурси без дозволу.

Оскільки доказів про обєм води, використаний без дозволу відповідач не надав позивачеві в день перевірки 23.08.2011 року, довідка про кількість забраної підземної води на складі-базі та АЗС з автомийкою була надана відповідачем на адресу позивача листом від 15.09.2011 року за № 102 на припис позивача № 05-9/1668-500/11 від 29.08.2011 року.

Відповідно до довідки (а.с. 8) обєми використаної відповідачем води вказані по періодам: з 23.08.2008р. по 24.08.2009р. - 687м.куб., з 25.08.2009р. по 31.12.2010р. - 893м.куб. та з 01.01.2011р. по 23.08.2011р. - 408м.куб.

На підставі вказаної довідки про обєми води, взятої без спеціального дозволу, позивач здійснив розрахунок вартості води по періодам, в які діяли різні ставки збору (тарифи) за спеціальне використання підземних вод. Розрахунок збитків позивачем здійснено з посиланням на «Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів», що затверджена наказом Мінприроди України від 20.07.2009р. за № 389 та зареєстрована у Мінюсті України 14.08.2009р. за №767/16783, далі Методика. Розмір збитків, що розрахований позивачем складає 35171,82грн. (тридцять п'ять тисяч сто сімдесят одну гривню 82 коп.).

Суд вважає, що позивачем неправомірно застосована Методика для визначення розміру збитків, виходячи з наступних підстав.

Пунктом 1.2. Методики (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що ця Методика встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які призвели до забруднення водних обєктів, забруднення поверхневих та підземних вод та обумовлені, зокрема, самовільним використанням водних ресурсів.

Виходячи з системного аналізу змісту пунктів 1.2 та 9.1 Методики обов'язковими передумовами для застосування позивачем цієї Методики при визначенні розміру збитків від самовільного водокористування визначено факти забруднення підземних вод водокористувачем та самовільного використання ним водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування в їх сукупності.

Аналогічна правова позиція викладена Вищим господарським судом України у постановах від 10.01.2012 року у справі № 5013/337/11, від 29.11.2011 року у справі №4/169-10, 15.11.2011 року у справі № 5021/971/2011.

Водночас, згідно з п.4.1 Методики факт забруднення підземних вод встановлюється державними інспекторами за результатами перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю, на основі візуальних спостережень чи встановлених розслідуваннями або оцінених у результаті еколого-гідрологічних вишукувань.

Між тим позивачем та прокурором не доведено у належний спосіб факту забруднення відповідачем підземних вод внаслідок самовільного водокористування, що виключає можливість розрахунку збитків за формулою 23, визначеною Методикою.

Вирішуючи питання про вид водокористування та необхідність його здійснення за дозволом суд зазначає, що згідно ст. 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами, зокрема, для задоволення господарсько-побутових потреб.

В той же час, положеннями ч. 1 ст. 23 Кодексу про надра передбачається право видобувати підземні води для власних господарсько-побутових потреб та господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів (застосовуваних споруд або технічних пристроїв) не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб без спеціальних дозволів. Таким чином, водокористування, що здійснюється землевласником або землекористувачем є спеціальним водокористуванням. Але, суд приходить до висновку, що нормами ч. 1 ст. 23 Кодексу про надра встановлено виключення із загального правила, яке встановлене частиною першою статті 49 Водного кодексу про здійснення спеціального водокористування лише на підставі дозволу. Отже, спеціальне водокористування до 300 кубічних метрів на добу, яке здійснюється землекористувачем для задоволення власних господарсько-побутових потреб, не потребує дозволу. Такий дозвіл на спеціальне водокористування землекористувачем повинен бути отриманий в установленому порядку лише у разі, якщо продуктивність водозаборів підземних вод перевищують 300 кубічних метрів на добу.

Як видно з матеріалів справи, обидві свердловини розташовані на земельних ділянках, що належать відповідачу на праві постійного користування, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею виданого 25.05.2001 року Голопристанською районною радою Херсонської області та державним актом на право постійного користування землею виданого Голопристанському підприємству по забезпеченню нафтопродуктами 15.04.1992 року, від якого відповідач придбав у власність нерухоме майно нафтобази за договором купівлі-продажу, а відповідно до рішення Голопристанської районної ради від 30.06.2010 року №1234 відповідачеві надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (а.с. 41-47).

Позивачем не надано доказів, що відповідачем перевищено обсяги споживання підземної води понад ті, що визначені законом як підстава для отримання дозволу, тобто понад 300 кубічних метрів на добу.

Колізія, яка вбачається в нормах права п. 9) ст. 44 Водного кодексу України (остання редакція статті від 21.09.2000 р.), згідно якого водокористувач може здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу та в положеннях ч. 1 ст. 23 Кодексу про надра, яка встановлює право землекористувача без спеціальних дозволів видобувати підземні води судом вирішується на користь останнього, оскільки ця норма набрала чинності пізніше (22.12.2010 року), регулює ті ж самі відносини щодо використання підземних вод, скасовує дозвіл на використання підземних прісних вод та скасовує обмеження щодо глибини підземних джерел, з яких землекористувачем забирається підземна прісна вода. При цьому, відповідно до вказаної правової норми не має юридичного значення відносяться водні ресурси до корисних копалин місцевого чи загальнодержавного значення.

За таких фактичних обставин і правових підстав суд вважає, що цивільно-правова відповідальність відповідача виключається, оскільки водокористування здійснювалося відповідачем на земельних ділянках, на які до відповідача перейшло право землекористування.

Крім того, суд зауважує, що вимога позивача про зарахування стягнутої суми на спеціальний рахунок Голопристанської міської ради Херсонської області є неправомірною, оскільки відповідно до пункту 35 частини першої статті 4 Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік» 30% грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України, а лише 70% згідно пункту 7 частини 2 ст.69 Бюджетного кодексу України до місцевих бюджетів, в тому числі до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів - 20 відсотків. З цих підстав вимога про перерахування стягнутих коштів на певні рахунки не підлягає задоволенню, оскільки грошові суми, у разі задоволення позову, підлягають стягненню на користь позивача, який має самостійно розподілити отримані кошти між відповідними бюджетами.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

в и р і ш и в :

У позові відмовити.

Суддя П.Д. Пригуза

Дата підписання рішення

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 23.02.2012 р.