Рішення № 21606077, 16.02.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" лютого 2012 р.Справа № 6-3/17-2832-2011 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „УніКредит Лізинг”

до відповідачів: 1) Виробничої фірми „ЧОРНОМОРКОМПЛЕКТБУД” Приватне підприємство

2) Будівельної компанії „БАСТІОН” Приватне підприємство

про стягнення солідарно 908028,94 грн.

та

за зустрічним позовом: Виробничої фірми „ЧОРНОМОРКОМПЛЕКТБУД” Приватне підприємство

до : Товариства з обмеженою відповідальністю „УніКредит Лізинг”

про стягнення 389 117,42 грн.

Суддя Демешин О. А.

Представники:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом): ОСОБА_1 за довіреністю

від відповідача 1) (позивача за зустрічним позовом): ОСОБА_2 за довіреністю

від відповідача 2) ОСОБА_3 за довіреністю.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю „УніКредит Лізинг”(далі Позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом та заявами про зменшення позовних вимог від 08.09.2011р та 09.02.2012р. до Виробничої фірми „ЧОРНОМОРКОМПЛЕКТБУД” Приватне підприємство (далі Відповідач 1) та Будівельної компанії „БАСТІОН” Приватне підприємство (далі Відповідач 2) про стягнення солідарно 908028,94грн., з яких: 753904,49 грн. основного боргу; 92143,38 грн. інфляційних; 34205,10грн. неустойки (пені); 27775,97 грн. сплати 3% річних.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.08.2011р. прийнято зустрічний позову Приватного підприємства Виробничої фірми „ЧОРНОМОРКОМПЛЕКТБУД” до Товариства з обмеженою відповідальністю „УніКредит Лізинг” та заяву про зменшення зустрічних позовних вимог від 19.01.2012р. про стягнення з позивача 317783,66 грн.

Відповідачі позов не визнали, виклавши свою позицію у відповідних відзивах.

Позивач зустрічний позов не визнав, про що зазначив у письмових поясненнях.

27.10.2011 року справу прийняв до свого провадження суддя Демешин О. А.

Під час розгляду справи оголошувалась перерва у судовому засіданні до 09.02.2012 о 14:30 та 16.02.2012 о 14:30.

В С Т А Н О В И В :

12.03.2008р. між відповідачем 1)- Виробничою фірмою „Чорноморбудкоплект” приватне підприємство (лізингоодержувач) та позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю „УніКредит Лізинг” (лізингодавець) було укладено Договір фінансового лізингу № 477-LD від 12.03.2008 р., відповідно п. 1.1. якого позивач прийняв на себе зобовязання придбати Предмет Лізингу у власність від Продавця, згідно Додатку № 1 до цього договору Тягач VJLVO FM) на строк та на умовах, вказаних в цьому Договорі.

Виконання зобов'язань за Договором фінансового лізингу було забезпечено порукою згідно Договору поруки № 477/SUR від 12.03.2008 р., укладеного між

Товариством з обмеженою відповідальністю „УніКредит Лізинг” (Лізингодавець) Приватне

підприємство виробнича фірма „Чорноморкомплектбуд” (Лізингоодержувач) та Будівельна

компанія „Бастіон” приватне підприємство (Поручитель).

ТОВ „УніКредит Лізинг” виконало свої зобов'язання за Договором в повному обсязі, що підтверджується Актом приймання-передачі від 18.08.2008 р.

Позивач, посилаючись на невиконання відповідачем 1 своїх зобов`язань по лізинговому договору в частині своєчасної сплати лізингових платежів, враховуючи умови Договорів фінансового Лізингу № 477-LD від 12.03.2008 р., Договору Поруки № 477/SUR від 12.03.2008р., посилаючись на вимоги ст. 11, 509, 526, 530, 543, 554, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України та Закону України „Про фінансовий лізинг”, просить стягнути солідарно з відповідачів 908028,94 грн., з яких: 753904,49 грн. основний борг; 92143,38 грн. інфляційне збільшення суми основного боргу; 34205,10 грн. неустойки (пені); 27775,97 грн. 3% річних.

Відповідач, заперечуючи проти позову в частині вимог про стягнення 786827,07 грн. основного боргу, 68950,71грн.неустойки та 96076,18 грн. інфляційних, посилається на те, що нарахування вищевказаних платежів здійснювалось позивачем з порушенням встановленого Договором фінансового лізингу порядку такого нарахування.

Крім того, відповідач стверджує, що вказаний договір є змішаним і містить в собі елементи договору купівлі-продажу, тому безпідставним вважає позовні вимоги в частині включення до основного боргу сум, нарахованих в якості відшкодування вартості об`єкту лізингу.

Відповідач 2 - Будівельна компанія „БАСТІОН” Приватне підприємство проти позову заперечує, посилаючись на припинення договору поруки, який служить підставою позовних вимог до Будівельної компанії „Бастіон”.

Зустрічний позов про стягнення з ТОВ „УніКредит Лізинг” 317783,66 грн. ВФ „ЧОРНОМОРКОМПЛЕКТБУД” ПП, також, обґрунтовує тим, що Договір фінансового лізингу є змішаним за своєю правовою природою, наявність у складі лізингових платежів такої складової, як відшкодування ціни предмету лізингу, свідчить про наявність в Договорі фінансового лізингу ознак договору купівлі-продажу, у звязку з чим, відмова ТОВ „УніКредит Лізинг” від Договору фінансового лізингу на підставі ч. 2 ст. 7 Закону України „Про фінансовий лізинг” має наслідком, на думку ВФ „ЧОРНОМОРКОМПЛЕКТБУД” ПП виникнення у ТОВ „УніКредит Лізинг”, відповідно до частини 3 статті 1212 ЦК України, зобов`язання щодо повернення тієї частини лізингових платежів, яка була сплачена в рахунок відшкодування вартості об`єкту лізингу. Розмір цих платежів становить 317783,66грн.

Позивач зустрічний позов не визнав, вважаючи, що лізинговий платіж являє собою єдність своїх складових, які за своєю правовою природою в сукупності є платою за користування майном, переданим лізингоодержувачу за договором фінансового лізингу, і повернення цієї плати лізингоодержувачу після припинення договору фінансового лізингу законом не передбачено.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, а у зустрічному позові слід відмовити, виходячи з наступного:

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним

чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного

законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач 1, в порушення умов Договору фінансового лізингу № 477-LD від 12.03.2008р. не сплачував лізингові платежі, що відповідного ч. 2 ст. 7 Закону України „Про фінансовий лізинг” стало підставою для відмови позивачем від Договору та його припинення з 06.12.2010р. за повідомленням вих. № 1969 від 30.11.2010 р.

По Акту приймання-передачі від 10.12.2010р. Предмет Лізингу повернуто його власнику позивачу.

Станом на день припинення Договору фінансового лізингу у відповідача 1 залишився непогашений борг за несплаченими, у відповідності до встановленого графіку, лізинговими платежами в розмірі 753904гривні 49коп.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1 боргу по лізинговим платежам є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд не приймає до уваги посилання відповідач 1 на безпідставність включення до складу лізингових платежів сум відшкодування вартості об`єкту лізингу, оскільки це було передбачено умовами договору фінансового лізингу з якими відповідач 1 погодився, укладаючи цей договір з позивачем.

Крім того, статтею 16 Закону України „Про фінансовий лізинг” передбачено можливість включення до складу лізингових платежів сум відшкодування частини вартості предмета лізингу.

Ні нормами вищевказаного Закону, ні умовами, укладеного між позивачем та відповідачем 1, договору фінансового лізингу № 477-LD від 12.03.2008р. не передбачено можливості повернення частини єдиного лізингового платежу, в разі припинення договору лізингу.

Згідно п. 7.5 Договору фінансового лізингу Лізингоодержувач сплачує на користь Лізингодавця Лізингові платежі у гривнях на Дати Платежів, вказані в Додатку № 2 до цього Договору, на рахунок, зазначений в розділі 16 цього Договору в сумі, яка визначена в повідомленні про лізинговий Платіж.

Згідно п. 8.2 Договору фінансового лізингу у випадку несплати Лізингоодержувачем в належний термін будь-якої суми, яка має бути сплачена ним за цим Договором, Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю неустойку з простроченої суми за період з дати настання терміну платежу до дати фактичної оплати в розмірі подвійної облікової ставки, встановленої Національним Банком України за кожен день прострочення.

Позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства розраховано неустойку (неню), яка підлягає до стягнення з відповідача 1. її розмір становить 34205гривень 10коп.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем вірно розраховано інфляційні та суму сплати 3% річних за прострочення відповідача 2 по грошовому зобов`язанню, які підлягають до стягнення. Їх розмір, відповідно, становить 92143 гривні 38коп. та 27775гривень 97коп.

Що стосується позовних вимог, заявлених до відповідача 2 Будівельної компанії „Бастіон” Приватне підприємство, то вони не підлягають задоволенню, з огляду на наступне:

Дійсно, виконання зобов'язань за Договором фінансового лізингу було забезпечено порукою згідно Договору поруки № 477/SUR від 12.03.2008 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „УніКредит Лізинг” (Лізингодавець) Приватне підприємство виробнича фірма „Чорноморкомплектбуд” (Лізингоодержувач) та Будівельна компанія „Бастіон” приватне підприємство (Поручитель).

Частиною 4 статті 559 ЦК України встановлено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом 6-ти місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Оскільки строк договору поруки не був встановлений, а згідно з повідомленням позивача вих.№1969 від 30.11.2010р. договір фінансового лізингу був припинений з 06.12.2010р. суд вважає, що з останньої дати у відповідача 1 настав строк виконання, забезпеченого порукою, основного зобов`язання перед позивачем, і, відповідно розпочався перелік 6-ти місячного строку для пред`явлення вимог до поручителя БК „Бастіон” ПП.

Приймаючи до уваги, що в період до 06.06.2011р. таких вимог до поручителя позивачем не було заявлено з 07.06.2011роки вищевказаний договір поруки припинив свою дію.

Таким чином, підстав для стягнення заборгованості з поручителя, судом не вбачається.

На думку суду, не підлягають задоволенню і зустрічні позовні вимоги про стягнення з позивача, сплачених на його користь лізингових платежів, складовою частиною яких було відшкодування вартості об`єкта оренди, в розмірі 317783,66 грн., оскільки, як зазначалось вище, вказані платежі не підлягали поверненню в разі припинення договору лізингу.

Крім того, відсутні підстави вважати, що ці суми сплачувались в якості попередньої оплати по договору купівлі-продажу об`єкту лізингу.

Обґрунтовуючи свої зустрічні позовні вимоги, відповідач посилається на пункт 3 частини 3 статті 1212 ЦК України, яким встановлено, що положення глави 83 ЦК України застосовуються, також, до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Підпунктом „с” пункту 12.2. договору фінансового лізингу встановлено, що при невиконанні лізингоодержувачем платіжних зобов`язань лізингодавець може заявити, що всі ще не сплачені за договором лізингові платежі та інші платежі належать до сплати, і в такому випадку такі суми є належними до сплати та повинні бути сплачені разом з іншими платежами, передбаченими договором, після чого право власності переходить від лізингодавця до лізингоодержувача.

Крім того, пунктом 12.3. договору встановлено, якщо лізингодавець проголошує всі несплачені суми належними до сплати і у разі невиконання лізингоодержувачем зобов`язання по сплаті вищезазначених сум у строк, зазначений у письмовому повідомленні лізингодавця, останній має право відмовитися від цього договору та вимагати повернення предмету лізингу, а також утримати всі суми, що вже були сплачені лізингоодержувачем за цим договором, як одноразову оплату за користування предметом лізингу лізингоодержувачем.

Таким чином, умовами договору фінансового лізингу чітко передбачено, що здійснені платежі по цьому договору слід вважати оплатою за користування предметом лізингу, а не попередньою оплатою ніби-то як по договору купівлі-продажу.

З урахуванням викладеного, суд частково задовольняє позовні вимог, крім вимог, заявлених до відповідача 2, та відмовляє у задоволенні зустрічного позову у повному обсязі з покладення на відповідача 1 судових витрат.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Виробничої фірми „Чорноморкомплектбуд” (65070, м.Одеса, вул..Варненська, 27, корп.Б, код 23862968) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „УніКредіт Лізинг” (04070, м.Київ, вул..П.Сагайдачного, 22/1, код 33942232) 753904гривні 49коп. основного боргу; 92143 гривні 38коп. інфляційних; 34205гривень 10коп. пені; 27775гривень 97коп. сплати 3% річних, 9080гривень 29коп. держмита та 236гривень витрат на ІТЗ судового процесу .

3. У задоволенні позовних вимог стосовно Будівельної компанії „Бастіон” Приватне підприємство відмовити повністю.

4. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст..85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 21.02.2012р.

Суддя Демешин О.А.