Рішення № 21605971, 13.02.2012, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.02.2012 Справа № 5008/1505/2011

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Нідан+”, м. Берегово

до відповідача 1 товариства з обмеженою відповідальністю „Мерсі-Фудс”, с. Мужієво Берегівського району

до відповідача 2 товариства з обмеженою відповідальністю „Спільне Українсько-Американське підприємство”Сільськогосподарська виробничо-переробна компанія ”Берег - фудс”, м. Берегово

до відповідача 3 товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська Будівельна Компанія " Гарант", м. Дніпропетровськ

про визнання правочину недійсним

Суддя Бобрик Г.Й.

Представники:

від позивача:

від відповідача 1: ОСОБА_1 - представник по довіреності № 35 від 03.10.2011.

від відповідача 2:

від відповідача 3: ОСОБА_1 - представник по довіреності

СУТЬ СПОРУ: товариство з обмеженою відповідальністю „Нідан+”, м. Берегово заявило позов до товариства з обмеженою відповідальністю „Мерсі-Фудс”, с. Мужієво Берегівського району, товариства з обмеженою відповідальністю „Спільне Українсько-Американське підприємство ”Сільськогосподарська виробничо-переробна компанія ”Берег-фудс”, м. Берегово та до товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська Будівельна Компанія " Гарант", м. Дніпропетровськ про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № 288 Б від 07.07.2010 р..

В ході розгляду справи суд відповідно до ст. 24 ГПК залучив до участі у справі відповідача 3 - Товариство з обмеженою відповідальнісю "Дніпровська Будівельна Компанія "Гарант", сторону за договором, який оспорюється.

Представник позивача присутній в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просить суд задоволити позов з огляду на законність та обґрунтованість вимог матеріалами справи.

Позивач, свої вимоги мотивує тим, що під час ознайомлення з матерівалами справи № 5/116 про визнання банкрутом ТОВ СУАП „СГВПК „Берег Фудс”, він дізнався про те, що в реєстр кредиторських вимог, заявлених до ТОВ СУАП „СГВПК „Берег Фудс” включено одним з кредиторів ТОВ „Мерсі-Фудс”.

ТОВ „Мерсі-Фудс” свої грошові вимоги пояснює тим, що 07.07.2010 між ним та ТОВ "Дніпровська Будівельна Компанія " Гарант" укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № 228 Б згідно якого ТОВ „Мерсі-Фудс” придбав у власність простий вексель ТОВ СУАП „СГВПК ”Берег-фудс” серії АА № 1627963 номінальною вартістю 6811012,00 грн.. та серії АА № 1627964 номінальною вартістю 1859700, 00 грн.. На підставі акту приймання передачі цінних паперів від 07.07.2010 р. вказані векселі були прийняті ТОВ „Мерсі-Фудс”. Векселедавцем вищевказаних векселів виступило ТОВ СУАП „СГВПК ”Берег-фудс”

Вважає, що договір купівлі-продажу цінних паперів № 228 Б від 07.07.2010 р. суперечить законодавству, а тому відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України є недійсним.

Відповідач 1 - ТОВ "Мерсі-Фудз", та відповідач 2 - ТОВ СУАП СГВПК ”Берег-фудс” у поданих відзивах на позовну заяву та поясненнях вважають заявлені вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки : позивач - ТОВ „Нідан+” на день звернення з позовом в суд не набув статусу кредитора у справі №5/116 про банкрутство ТОВ СУАП СГВПК ”Берег-фудс”, у зв"язку з чим оспорюваний договір жодним чином не стосується його прав та обовязків, а тому позивач не має права звертатись з вимогами про визнання правочинів недійсними; продавець за оспорюваним договором - ТОВ "Дніпропетровська Будівельна Компанія "Гарант" діяло через ТОВ "Спікер-Брок-Інвест" на підставі Договору доручення № 287 Б від 07.07.2010 р., яке має ліцензію на здійснення професійної діяльності на фондовому ринку - діяльності з управління цінними паперами (брокерська діяльність) серії АВ № 362209 від 21.08.2007 р., отже сторонам по договору, такої ліцензії не потрібно було мати.

Чинне законодавство не повязує недійсність договору купівлі-продажу цінних паперів з правильністю їх заповнення. Відповідно до довідки відповідача 2 - ТОВ СУАП СГВПК ”Берег-фудс” № 10 від 07.02.2011 р. посада головного бухгалтера з 01.01.2010 р. у штатному розписі відсутня, тому правом підпису на фінансово-господарських документах та право діяти від імені товариства має виключно директор.

Позов не містять документально підтверджених і обґрунтованих обставин, які саме майнові або немайнові права позивача порушено, чи не визнано, чи оспорено відповідачами, шляхом укладення договору купівлі-продажу цінних паперів а також які саме права позивача підлягають чи будуть поновлені внаслідок задоволення позову.

На думку відповідачів, на день звернення позивача до суду з даним позовом, провадження у справі № 5/116 про банкрутство ТОВ СУАП СГВПК ”Берег-фудс” знаходиться на стадії нового розгляду, і відповідно вимоги осіб, що заявляли грошові вимоги до боржника не розглядались судом та не були визнані ухвалою господарського суду. Отже вважає, що позивач на день звернення з позовною заявою не набув статусу кредитора (сторони) у справі про банкрутство ТОВ СУАП СГВПК ”Берег-фудс”, у звязку з чим оспорюваний договір не може стосуватися його прав та обовязків.

Рішення виноситься 13.02.2012 у звязку з оголошенням у засіданні 07.02.2012 перерви за згодою сторін, відповідно до ст. 77 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши матеріали справи в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

7 липня 2010 р. ТОВ "Дніпровська Будівельна Компанія " Гарант" (продавець), ТОВ „Мерсі-Фудс” (покупець) та ТОВ "Спікер-Брок-Інвест", уклали договір купівлі-продажу цінних паперів № 288 Б (далі договір).

Відповідно до умов даного договору, ТОВ "Дніпровська Будівельна Компанія " Гарант" зобовязався передати у власність ТОВ „Мерсі-Фудс” цінні папери: простий вексель ТОВ СУАП СГВПК ”Берег-фудс” серії АА № 1627963 номінальною вартістю 6811012,00 грн.. та серії АА № 1627964 номінальною вартістю 1859700, 00 грн., які останній зобовязався прийняти та оплатити.

В пункті 1.2 договору сторони погодили, що загальна вартість придбання цінних паперів становить 130060, 68 грн.

Від імені ТОВ "Дніпровська Будівельна Компанія " Гарант" (продавця) у договорі діяло ТОВ "Спікер-Брок-Інвест" (по договору повірений продавця) на підставі Договору доручення № 287 Б від 07.07.2010 р..

Пунктом 1.2 договору сторони визначили, що продавець одержує кошти безпосередньо від покупця не пізніше чим через 1 місяць з моменту підписання даного договору, шляхом перерахування коштів з розрахункового рахунку покупця на розрахунковий рахунок продавця.

Згідно пункту 3.1 договору, передача цінних паперів та перехід права власності до покупця відбувається в момент підписання договору та Акта приймання передачі цінних паперів між продавцем, повіреним продавця та покупцем .

Позивач стверджує, що вищевказаний договір купівлі-продажу цінних паперів не відповідає загальним підставам дійсності правочинів, оскільки не був спрямований на реальне настання правових наслідків.

Підставою визнання правочину недійсним позивач вказує, на те що договір укладений з порушенням законодавства, що регулює оббіг цінних паперів - зокрема частини 8 і 9 статті 19 Закону України "Про цінні папери і фондовий ринок", п.1 рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 29.10.2002 р. №321, оскільки, укладаючи його відповідачі не мали відповідних ліцензій на здійснення операції, повязаної з обігом цінних паперів.

Позивач стверджує, що прості векселі, серії АА №1627963, № 1627964 від 17.06.2010 р., які є предметом договору купівлі-продажу цінних паперів № 288 Б від 07.07.2010 р. не містять індосаменту відповідача 1 та не мають вексельної сили, оскільки не підписані головним бухгалтером ТзОВ „СУАП Берег-Фудс”, що суперечить вимогам ст.5 Закону України „Про обіг векселів в Україні”.

У відповідності до ст.15 ЦК України, кожна сторона має право на захист свого права та охоронюваного законом інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання. При цьому, ст.16 ЦК України передбачено право кожної особи звернутися за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Чинним законодавством не визначено кола осіб, які можуть бути позивачами у справах про визнання угод недійсними. Виходячи з положень ст. 2 ГПК України, будь яке підприємство вправі звернутися до господарського суду за захистом своїх прав чи охоронюваних законом інтересів. У звязку з цим позивач повинен самостійно визначити у позовній заяві, у чому полягає порушення його прав та інтересів, і обґрунтовує позовні вимоги (ст.33 ГПК України). При цьому, аргументи позивача не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

Як вбачається із позовної заяви обставинами звернення із позовом для позивача послужило не порушення свого права чи інтересу, а власне, інформація про те, що в реєстр кредиторських вимог, заявлених до ТОВ СУАП „СГВПК „Берег Фудс” включено одним з кредиторів ТОВ „Мерсі-Фудс”.

Тому, оскільки позивач не вказав на належне йому право, яке порушено відповідачами, не довів і не обґрунтував факту порушення свого права, його право на звернення до суду за захистом своїх прав чи охоронюваних законом інтересів, у спірній ситуації, слід визнати недоведеним.

Відповідно д п.17 Пленуму Верхового суду України „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” від 06.11.2009 № 9 вимоги про визнання правочину недійсним можуть заявлятися як сторонами правочину, так і будь-якою заінтересованою особою в разі, якщо таким правочином порушено її права чи законні інтереси, а також органами державної влади, які відповідно до закону здійснюють контроль за видом діяльності, яка потребує ліцензування.

Відповідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Частини 1, 2, 3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачають, що: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З аналізу змісту спірного договору вбачається, що сторонами у момент укладення спірного договору додержано всіх вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Оббіг цінних паперів, відповідно до статті 1 Закону України „Про цінні папери та фондовий ринок”, це вчинення правочинів, пов'язаних з переходом прав власності на цінні папери і прав за цінними паперами, за винятком договорів, що укладаються під час розміщення цінних паперів.

У відповідності до ч.ч.2, 3 ст.16 Закону України „Про цінні папери та фондовий ринок” торгівля цінними паперами відноситься до професійної діяльності на фондовому ринку та здійснюється виключно на підставі ліцензії, що видається Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Згідно із ч.8 ст.17 Закону України „Про цінні папери та фондовий ринок” не вважається професійною діяльністю з торгівлі цінними паперами, зокрема, провадження юридичними особами на підставі договорів комісії або договорів доручення купівлі-продажу (обміну) цінних паперів через торговця цінними паперами, який має ліцензію на провадження брокерської діяльності, а також на підставі договорів купівлі-продажу або міни, укладених безпосередньо з торговцем цінними паперами.

Від імені відповідача 3 у договорі діяло відповідача 3 (продавця) у договорі діяло ТОВ "Спікер-Брок-Інвест" (по договору повірений продавця) на підставі Договору доручення № 287 Б від 07.07.2010 р., яке має ліцензію на здійснення професійної діяльності з торгівлі цінними паперами (брокерська діяльність) серія АВ №362209 від 21.08.07, видана Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

З огляду на це, доводи позивача, що укладений договір суперечить ст.1, ч.ч.1, 3 ст.16, ч.ч. 2, 8, 9 ст.17 Закону України „Про цінні папери та фондовий ринок” є безпідставними.

Щодо посилання позивача на порушення ст.5 Закону України „Про обіг векселів в Україні”. Необхідно відмітити, що вказаною нормою закону встановлено, що вексель підписується від імені юридичних осіб - власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами. У разі якщо вексель підписується уповноваженою особою, до тексту векселя включається посилання на внутрішній документ юридичної особи, відповідно до якого уповноважена особа має право підписувати вексель.Підписи скріплюються печаткою.

Як вбачається із наданої відповідачем 2 довідки від 07.02.2011, посада головного бухгалтера з 01.02.2010 р. у штатному розписі цього товариства відсутня, і правом підпису на фінансово-господарських документах та право діяти від імені товариства має виключно директор.

Проте, чинне законодавство не повязує дійсність договору купівлі-продажу предметом яких є векселі, з правильністю їх оформлення. Такий вексель має значення самостійного зобовязання, як по формі так і по змісту, і повязаний з договором купівлі-продажу своїм виникненням, виключно лише у частині виконання грошового зобовязання яке з цього договору виникло.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов”язків.

Згідно зі статтями 4, та 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України.

За статтею 207 Господарського кодексу України може бути визнано недійсним судом повністю або в частині господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, або укладено учасниками господарських правовідносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

З врахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позивач не підтвердив відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України наявність підстав для визнання у судовому порядку недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № 288 Б від 07.07.2010 р. та необхідність захисту його прав та охоронюваних законом інтересів, суд відмовляє у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 202 ,203, 215, 228, 234 Цивільного кодексу України, ст. 207 Господарського кодексу України ст. ст. 22, 32, 33, 34, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. У задоволені позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та підлягає оскарженню в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Г.Й. Бобрик

Вступна та резолютивна частини рішення оголошено 13.02.2012 р.