Рішення № 21605952, 16.02.2012, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.02.2012 Справа № 5008/88/2012

за позовом приватного підприємства „НАБАТО”, с. Баранинці, Ужгородський район

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „ГАЗТОРГ УКРАЇНА”, м. Київ

про визнання недійсними договору на постачання природного газу та договору про надання послуг по забезпеченню постачання природного газу

Суддя О.В. Васьковський

Представники:

від позивача ОСОБА_1 (дов. №1 від 10.02.12)

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ: про визнання недійсними договору №131/02 на постачання природного газу від 23.02.11 та договору №1 про надання послуг по забезпеченню постачання природного газу від 23.02.11.

Позивач просить задоволити позов, мотивуючи тим з посиланням на ст. ст. 203, 207, 215 Цивільного кодексу України та ст. 62 Закону України „Про господарські товариства”, що спірні договори підписані неуповноваженою особою, яка не володіє необхідними правами на підписання даних договорів, оскільки ним отримано інформацію з Єдиного державного реєстру підприємств, установ та організацій про те, що керівником товариства з обмеженою відповідальністю „ГАЗТОРГ УКРАЇНА” є ОСОБА_2, а спірні договори підписані з боку відповідача комерційним директором ОСОБА_3 при цьому зазначено, що ОСОБА_3 діє на підставі статуту. Позивач підтверджує факт поставки відповідачем за спірними договорами природного газу, надання послуг по забезпеченню постачання природного газу та проведення ним оплати, однак доводить що первинні документи, які були виписані з боку відповідача під час здійснення передачі природного газу та надання послуг (акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), акт прийому-передачі вартісних показників природного газу) не створюють реальні правові наслідки, оскільки виписані неуповноваженою особою на виконання договорів, правомірність та законність яких ставиться під сумнів, оскільки дані договори підписані не уповноваженою особою.

Відповідач з позовними вимогами не погодився та у відзиві на позовну заяву, поданому до суду 14.02.12 вказав, що при укладенні спірних договорів комерційний директор ОСОБА_3. діяв на підставі виданої йому довіреності від 19.01.11, якою йому надавались права щодо укладення договорів з споживачами з правом підпису даних договорів та скріплення їх печаткою про що, випадково не було вказано у спірних договорах. Відповідач посилається на ст. 241 Цивільного кодексу України та вказує, що постачання позивачу природного газу після укладення комерційним директором договорів можна розцінювати як схвалення відповідачем укладених ОСОБА_3 договорів, що також відповідає позиції господарських судів до даних питань, яка викладена, зокрема у п. 9.2. розяснень Вищого арбітражного суду від 12.03.99р. №02-5/111. У відзиві відповідач заявив клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Між позивачем (споживач по договору) та відповідачем (виконавець по договору) укладено договір №131/02 на постачання природного газу 23.02.11 (із змінами та доповненнями згідно додаткової угоди №1 від 31.03.11 (далі - договір), згідно умов якого відповідач зобовязався передати у власність позивачу в 2011 році природний газ, а позивач зобовязується прийняти та своєчасно оплатити газ на умовах договору (п. 1.1. договору).

На виконання умов договору відповідачем передано позивачу природний газ в кількості 218714 тис. куб.м. в березні 2011 року на суму 610904,95 та 203497 тис. куб м. в квітні 2011 року на суму 635951,89 грн., що разом складає 829618,95 тис. куб.м. на загальну суму 1246856,84 грн., що підтверджується актами прийому передачі вартісних показників №0000000168 від 31.03.11, №0000000244 від 13.04.11 та актом №69 приймання-передачі обсягів природного газу за договором №1-ЗАК від 04.01.11 на транспортування природного газу для ПП „Набато” (АГНКС №1 с. Баранинці), складеним структурним підрозділом державної компанії НАК „Нафтогаз України” Закарпатським ЛВУМГ УМГ „Прикарпаттрансгаз” ДК „Укртрансгаз” НАК „Нафтогаз України”(копії додані).

Позивачем оплачено у повному обсязі відповідачу поставлений природний, що підтверджується наступними платіжними дорученнями: №156 від 24.02.11 на суму 300000,00 грн.; №205 від 11.03.11 на суму 150000,00 грн.; №240 від 21.03.11 на суму 150000,00 грн.; №258 від 29.03.11 на суму 300000,00 грн.; №279 від 30.03.11 на суму 106000,00 грн.; №330 від 11.04.11 на суму 125000,00 грн.; №368 від 26.04.11 на суму 50000,00 грн.; №606 від 04.08.11 на суму 65856,84 грн.(а.с. 16-23).

Також, між позивачем та відповідачем було укладено договір №1 про надання послуг по забезпеченню постачання природного газу 23.02.11(далі - договір №1), згідно умов якого відповідач зобовязався надати позивачу послуги по забезпеченню постачання природного газу, а позивач зобовязується прийняти та оплатити вказані послуги на умовах договору №1 (п. 1.1. договору №1).

На виконання умов договору №1 в березні та квітні 2011 року відповідачем було надано позивачу послуги по забезпеченню постачання природного газу на суму 6333,17 грн., що підтверджується актами здачі прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000006 від 31.03.11 та №ОУ-0000009 від 13.04.11 (а.с. 13, 15).

Позивач оплатив послуги у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №607 від 04.08.11 на суму 6333,17 грн. (а.с. 24).

Позивачем отримано інформацію з ЄДРПОУ (витяг додано), згідно якої керівником „ГАЗТОРГ УКРАЇНА” є ОСОБА_2.

Однак, договір та договір №1 підписані з боку відповідача комерційним директором ОСОБА_3, який як зазначено діє на підставі статуту. При цьому статутом ТзОВ „ГАЗИТОРГ УКРАЇНА” передбачено, що без довіреності право діяти від імені товариства надається лише виконавчому органу - директору (п.п.11.8, 11.23. Статуту).

Через наведені обставини позивач вважає, що зазначені договори підписані неуповноваженою особою, яка не володіє необхідними правами на їх підписання, просить визнати недійсними договори №131/02 від 23.02.11 та №1 від 23.02.11. Первинні документи, які були виписані з боку відповідача також не створюють реальних правових наслідків, оскільки виписані не уповноваженою особою.

Аналіз спірної ситуації свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Наявні матеріали подані сторонами в обґрунтування вимог і заперечень свідчать про існування взаємних господарських правовідносин при постачанні, продажу-купівлі природного газу.

Встановлено, що комерційний директор ОСОБА_3 при укладенні договорів №131/02 від 23.02.11 та №1 від 23.02.11 діяв на підставі виданої йому довіреності від 19.01.11 (приєднана до матеріалів справи), якою йому надавались права щодо укладення договорів з споживачами з правом підпису даних договорів та скріплення їх печаткою, про що випадково (помилково) не було вказано у вищезазначених договорах.

Відповідно до ст. 241 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України) правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обовязки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, зміцнює і припиняє цивільні права та обовязки з моменту вчинення цього правочину.

Отже, наступне постачання позивачу природного газу після укладення комерційним директором вказаних договорів як і позиція відповідача викладена у відзиві на позов де дії щодо укладення спірних вважаються правомірними, розцінюється як схвалення відповідачем укладених комерційним директором ОСОБА_3 договорів.

Основним видом діяльності позивача є продаж стисненого газу. Отриманий від відповідача товар (природний газ) придбано для ведення господарської діяльності та реалізації споживачам.

Між тим, суд зазначає, що дії учасників договірних відносин були направлені на: обовязковість виконання зобовязальних відносин належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (тобто відповідали ст. 193 ГК України, ст.526 ЦК України); в межах здійснення цивільних прав (п.3. ст.13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово-майнового стану сторони у спорі; здійснення діяльності у межах встановленого правового господарського порядку, з додержанням вимог законодавства (ст.5 ГК України).

Спірні договори (№131/02, №1 від 23.02.2011) укладені між сторонами в порядку визначеному чинним законодавством, зокрема відповідають вимогам, що ставляться до договорів такого виду Цивільним та Господарським кодексами України. Вказані договори не суперечать актам законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам і спрямовані на встановлення цивільних прав та обовязків, що зазначені в умовах договорів. Договори та первинні документи складені на їх виконання, вчинено у формі встановленій законодавством, спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, і не містять ознак фіктивних правочинів.

Отже, сторони у спорі здійснювали свою господарську діяльність як субєкти господарювання межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Відповідно до вимог ст.4-7 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) судові рішення приймаються за результатами обговорення та оцінки (ст.43 ГПК України) усіх обставин справи.

Таким чином, в задоволені позову належить відмовити з мотивів недоведеності позовних вимог.

Згідно з ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 1, 15, 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

у позові відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили і підлягає обовязковому виконанню на території України в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Васьковський

Повний текст рішення виготовлено та підписано 22.02.12.