Рішення № 21605809, 23.02.2012, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2012 р.

Справа № 5004/2590/11 Господарський суд Волинської області у складі головуючої судді Демяк В.М., розглянувши справу

за позовом Підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливна компанія "Альтернатива"

про стягнення 175 244 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 (дов. від 17.01.2012р.)

від відповідача: не прибув

Суть спору: позивач Підприємець ОСОБА_1 звернулась із позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливна компанія "Альтернатива" про стягнення 175 244 грн. заборгованості по договорах суборенди приміщення та основних засобів за період з січня 2010р. по квітень 2011р.

В підтвердження своїх вимог позивач посилається на договір суборенди приміщення цеху картопляного пюре у формі гранул (1056,1 м.кв.) від 05.01.2010р., договір суборенди єдиного майнового комплексу від 01.09.2010р., акт прийому-передачі від 05.01.2010р., акт прийому-передачі від 01.09.2010р., акти здачі приймання робіт (надання послу) за січень грудень 2010р. та січень березень 2011р.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримали в повному об'ємі. На виконання вимог ухвали суду від 07.02.2012р. долучив до матеріалів справи витяги про реєстрацію права власності на нерухоме майно, оригінал договору оренди обєктів нерухомості, який оглянуто в судовому засіданні.

Ухвала суду про відкладення розгляду справи від 17.01.2012р., що була направлена відповідачу за місцем його державної реєстрації (43010, м. Луцьк, пр. Волі, 50) 01.02.2012р. повернута господарському суду відділенням поштового зв'язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Водночас, законодавство України, в т.ч. ГПК, не зобовязує сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із ст. 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

У разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом, і дана особа своєчасно не повідомила про це господарський суд, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675).

Отже, судом здійснено усі необхідні процесуальні дії щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Згідно приписів ст.75 ГПК України та п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

встановив:

5 січня 2010 року між Підприємцем ОСОБА_1 (орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Паливна компанія "Альтернатива" (орендарем) було укладено договір оренди приміщення цеху, площею 1056,10 м.кв. та складу картоплесховища, площею 700 м.кв., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2

У розділі 4 договору від 05.01.2010р. сторони встановили розмір орендної плати, що становить 8780 грн. 50 коп. за місяць та порядок її сплати (не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним).

На виконання умов договору 05.01.2010р. орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове платне користування обєкт оренди, що стверджується відповідним актом, підписаним уповноваженими особами та скріплений відтисками круглих печаток сторін.

1 вересня 2010 року між Підприємцем ОСОБА_1 (орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Паливна компанія "Альтернатива" (орендарем) було укладено договір оренди єдиного майнового комплексу Колківського консервного заводу, загальною площею 7154,70 м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2

У розділі 5 наведеного договору сторони встановили розмір орендної плати, що становить 15000 грн. за місяць та порядок її сплати (не пізніше 15 числа розрахункового місяця).

Відповідно до п. 11.3. договору від 01.09.2010р., сторони погодили, що усі попередні домовленості з приводу істотних умов даного договору втрати свою юридичну силу.

На виконання умов договору 01.09.2010р. орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове платне користування обєкт оренди, що стверджується відповідним актом, підписаним уповноваженими особами та скріплений відтисками круглих печаток сторін.

Разом з тим, взяте на себе зобовязання по оплаті відповідач виконував невчасно та не в повному обсязі, зокрема ним було здійснено сплату в сумі 15000 грн. як орендний платіж за листопад 2010 року. Дана обставина стверджується випискою руху коштів по банківському рахунку від 22.11.2010р.

15.04.2011р. позивач направив, а 18.04.2011р. відповідач отримав лист про припинення дії договору оренди від 01.09.2010р., за ініціативою першого, та вимогу про сплату існуючої заборгованості, у звязку із неналежним виконанням орендарем своїх зобовязань.

Вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст.16 Цивільного кодексу України, особа має право звертатися із позовом до суду за захистом свого порушеного права або інтересу.

У відповідності із ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладені угоди предметом судового розгляду не виступали, недійсними судом вцілому або частково не визнавались, у звязку з чим в господарського суду відсутні підстави вважати зазначену угоду недійсною або неукладеною.

Згідно ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Як встановлено, між сторонами виникли цивільні права та обовязки на підставі договору оренди.

Згідно зі ст.759, 774 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майна у користування за плату на певний строк.

Відповідно до п.5 ст. 762 Цивільного кодексу плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 782 цього ж Кодексу передбачає право наймодавця відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, зокрема, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Виходячи з розміру орендної плати за один місяць, що встановлений п. 4.1. договору від 05.01.2010р. та п. 5.1. договору від 01.09.2010р., внесений відповідачем платіж в сумі 15000 грн. за листопад 2010 року, заборгованість відповідача з січня 2010 року по квітень 2011 року складає 175244 грн. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Оскільки спір до розгляду судом доведено з вини відповідача, то судові витрати в сумі 3505 грн., відповідно до ст. 49 ГПК України, слід віднести на нього.

Господарський суд, керуючись, ст.ст. 526, 527, 599, 610, 611, 759, 774, 782 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

в и р і ш и в:

1.Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливна компанія «Альтернатива»(43010, Волинська обл., м. Луцьк, пр. Волі, 50, ідентифікаційний код 36452693) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 175244 грн. заборгованості та 3505 грн. в повернення судового збору.

Рішення господарського суду, у відповідності до ст.85 ГПК України, набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 цього Кодексу.

Суддя В. М. Дем`як

Повний текст рішення

складено та підписано

23.02.12