Постанова № 21605734, 21.02.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2012 р. Справа № 5023/5396/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

суддів:Муравйова О.В.

Полянського А.Г.

Яценко О.В. (доповідач у справі)

розглянувши матеріали касаційних скаргТовариства з обмеженою відповідальністю "Експоколірметал"

на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 20.10.2011 року

у справі№ 5023/5396/11 господарського суду Харківської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Експоколірметал"

доТовариства з обмеженою відповідальністю фірми "IVEKO"

простягнення 1498 830, 60 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники сторін від

позивача

відповідача ОСОБА_1 дов. б/н від 18.03.2011 року ОСОБА_2 дов. № 07 від 10.01.2012 року ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Експоколірметал" (далі за текстом ТОВ "Експоколірметал") звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю фірми "IVEKO" (далі за текстом ТОВ фірма "IVEKO") про стягнення 1498 830, 60 грн. збитків згідно договору про надання послуг міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом № 21/3 від 21.03.2011 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 08.08.2011 року позовні вимоги ТОВ "Експоколірметал" задоволено в повному обсязі: стягнуто з ТОВ фірма "IVEKO" на користь ТОВ "Експоколірметал" 1498 830, 60 грн. збитків.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ТОВ фірма "IVEKO" подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.10.2011 року апеляційну скаргу ТОВ фірма "IVEKO" задоволено: рішення господарського суду Харківської області від 08.08.2011 року скасовано та прийнято нове рішення у справі, яким в задоволенні позовних вимог ТОВ "Експоколірметал" відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.10.2011 року ТОВ "Експоколірметал" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду, а рішення місцевого господарського суду від 08.08.2011 року залишити без змін, аргументуючи порушення норм матеріального права, зокрема ст. ст. 193, 314 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 610, 611, 614, 909, 920, 925 Цивільного кодексу України, ст. ст. 17, 18, 20 Конвенції "Про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів".

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.02.2012 року розгляд касаційної скарги ТОВ "Експоколірметал", у зв'язку з неявкою представника відповідача, було відкладено до 21.02.2012 року на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.03.2011 року між ТОВ "Експоколірметал" та ТОВ фірмою "IVEKO" було укладено договір № 21/3 про надання послуг міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом, відповідно до п. 1.1. якого замовник зобовязався надати, а перевізник прийняти вантаж в обсязі згідно заявки, яка є невідємною частиною договору.

Пунктом 1.2. Договору сторони погодили, що перевізник організує перевезення за маршрутом, вказаним в разовій заявці, своїм або за дорученням замовника найманим автотранспортом за комісійну винагороду, виступаючи при цьому експедитором.

Відповідно до п 2.1 зазначеного Договору перевезення вантажу здійснюється на підставі заявки, наданої замовником.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач зобов'язався надати позивачу для перевезення автомобіль марки DAF, державний номер АХ 0136 СА / АХ 5195 ХТ та здійснити перевезення вантажу за маршрутом: Оренбургська область, місто Гай місто Харків, що підтверджується заявкою на перевезення вантажу автомобільним транспортом.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що 01.06.2011 року автомобіль DAF, державний номер АХ 0136 СА / АХ 5195 ХТ в присутності водія відповідача, Гуріна О.О., був завантажений товаром та опломбований, про що складено міжнародну товарно-транспортну накладну СМR № 032607, згідно з якою відповідач прийняв до перевезення: 4 скрині (стрічка мідна М2 статист. № 7410110000) вагою 1 256 кг., 4 піддони (стрічка мідна М2 статист. № 7409110000) вагою 3 285 кг., 1 скриня (стрічка мідна М2 статист. № 7409110000) вагою 1 169 кг., 25 пачок (листи мідні М2 статист. № 7409190000) вагою 13 178 кг., 2 піддони (стрічки латунні Л 63 статист. № 7409210000) вагою 1 333 кг. Загальна вага товару 20 221 кг. вартістю 187 964, 71 доларів США.

Згідно п.п. в) п. 2.2. Договору № 21/3 відповідач зобов'язався доставити вантаж у визначені строки у пункт призначення та передати його вантажоотримувачу або на митно-ліцінзійний склад.

Також, п. 3.6 договору № 21/3 сторонами було погоджено, що відповідач несе відповідальність за збереження вантажу.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 07.06.2011 року позивач отримав постанову про порушення кримінальної справи від 04.06.2011 року, згідно з якою 03.06.2011 року приблизно в 14:00 невідомі особи в с. Товолжанка, Борського району Самарської області Російської Федерації на стоянці готелю "Здоровий сон" із застосуванням сили та предмету, схожого на пістолет у відношенні водія Гуріна О.О., що супроводжував вантаж, заволоділи автомобілем DAF державний номер АХ 0136 СА, де скоїли викрадення чужого майна, а саме меді та латуні, вагою 20 тон 200 кг. на загальну суму 200 000 доларів США, що належить ТОВ "Експоколірметал".

З матеріалів справи вбачається, що по факту скоєння злочину старшим слідчим СВ при УВС по муніципальному району Боровський Самарської області порушено кримінальну справу по відношенню до невідомих осіб № 201153132 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 162 Кримінального кодексу Російської Федерації.

Відповідачем було повідомлено позивача про факт скоєння крадіжки його майна листом № 16 від 14.06.2011 року.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Експоколірметал" господарський суд Харківський суд виходив з того, що відповідачем не було виконано зобовязання по договору, а саме: не доставлено (втрачений) вантаж, що знаходився у власності позивача, у зв'язку з тим що відповідач не вжив усіх необхідних заходів по забезпеченню цілісності та збереженню вантажу з моменту його отримання від замовника та до видачі його отримувачу та своєчасно не повідомив позивача про виникнення надзвичайної ситуації, внаслідок чого позивачу нанесені збитки у розмірі дійсної вартості вантажу згідно міжнародної товарно-транспортної накладної CMR А № 032607, яка підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Апеляційним господарським судом було скасовано рішення місцевого господарського суду з огляду на те, що водієм відповідача при здійснені перевезення вантажу було вжито всіх необхідних заходів для встановлення винних осіб, які здійснили крадіжку майна позивача та притягнення їх до кримінальної відповідальності в порядку передбаченому законодавством країни, на території якої було вчинено злочин.

Також, суд апеляційної інстанції вказав, що згідно положень п. 1.2. Договору, перевозка здійснюється по разовій заявці своїм або за дорученням замовника найманим транспортом за комісійну винагороду, виступаючи при цьому експедитором, проте, у заявці, такого доручення на експедирування вантажу, від позивача не надходило.

За приписами ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Згідно ч. 1 ст. 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

В силу ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Проте, абзац 2 вказаної статті зазначає, що особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Згідно п. п. 1, 2 статті 17 Конвенції "Про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів" перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки. Однак перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

Частина 1 ст. 18 Конвенції тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17, лежить на перевізнику.

Отже, за приписами вказаних норм вбачається, що загальною умовою відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу є вина, наявність якої припускається.

Також, вбачається, що обов'язок доведення невинуватості покладається на перевізника, шляхом посилання на обставини, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Господарськими судами встановлено, що відповідачем, відповідно до умов договору про надання послуг міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом та заявки до нього, було надано за адресою навантаження автомобіль, марка та номерні знаки якого були погоджені сторонами у заявці.

Після завантаження автомобіля та надання вантажовідправником перевізнику належних товаросупровідних документів на вантаж, водієм відповідача здійснювалось перевезення вантажу за погодженим сторонами Договору маршрутом.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, внаслідок скоєння невстановленими особами кримінального злочину, який неможливо було з боку відповідача (водія відповідача) ані передбачити, ані відвернути, товар не було доставлено до пункту призначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 01.07.2004 року № 1955-IV експедитори надають клієнтам послуги відповідно до вимог законодавства України та держав, територією яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, визначеним у правилах здійснення транспортно-експедиторської діяльності, а також інші послуги, визначені за домовленістю сторін у договорі транспортного експедирування.

Відповідно до п. 1.2. Договору, перевозка здійснюється по разовій заявці своїм або за дорученням замовника найманим транспортом за комісійну винагороду, виступаючи при цьому експедитором. Вбачається, що умова експедирування є загальною умовою надання послуг транспортного перевезення вантажів.

Однак, заявка на здійснення перевезення за договором № 21/3 від 21.03.2011 року, доручення на експедирування вантажу від позивача не містить, так і умовами Договору перевезення не передбачено конвойного супроводження вантажу.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що перевізником, враховуючи положення п. 3.6. Договору було належним чином виконано покладені на нього обовязки щодо схоронності вантажу, а причинам, що зумовили втрату вантажу перевізник не міг запобігти та усунення останніх від нього не залежало.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21.02.2006 року у справі № 16/275.

Крім того, водієм відповідача було вжито всіх необхідних мір щодо усунення обставин, що зумовили втрату товару, що підтверджується заявою Гуріна О.О. до УВС по муніципальному району Боровський Самарської області, яким 04.06.2011 року було винесено постанову про порушення кримінальної справи по відношенню до невідомих осіб № 201153132 та направлено позивачу, яку останній отримав 07.06.2011 року.

За таких обставин колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного господарського суду щодо відсутності вини відповідача та висновком апеляційного суду про те, що невчасне повідомлення відповідачем позивача про факт скоєння злочину не може бути підставою для задоволення позовних вимог з огляду на те, що позивач 07.06.2011 року отримав постанову про порушення кримінальної справи по відношенню до невідомих осіб № 201153132 від 04.06.2011 року, що свідчить про обізнаність ТОВ "Експоколірметал" про факт крадіжки товару, який перевозився відповідачем.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і обєктивного дослідження поданих доказів, висновки апеляційного господарського суду відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суд в порядку ст. ст. 43, 47, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і обєктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін та дійшов обґрунтованих висновків.

Згідно вимог статей 107, 108, 1117 ГПК України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду; ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до п.1 ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, зясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного господарського суду, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у звязку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваної постанови Харківського апеляційного господарського суду від 20.10.2011 року не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Експоколірметал" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.10.2011 року у справі № 5023/5396/11 залишити без задоволення.

2.Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.10.2011 року у справі № 5023/5396/11 залишити без змін.

Головуючий суддяО. В. Муравйов

СуддіА. Г. Полянський

О.В. Яценко