Постанова № 21586104, 24.01.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 січня 2012 року 09:42 № 2а-17867/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 08.08.2011 р.)

від відповідача: не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво Рідерз Дайджест»

до Київської регіональної митниці

про скасування рішення про визначення митної вартості товарів № 100000006/2011/211563/1 від 15.07.2011,- В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Видавництво Рідерз Дайджест»з позовом до Київської регіональної митниці про скасування рішення про визначення митної вартості товарів № 100000006/2011/211563/1 від 15.07.2011.

Позивач зазначає, що ним було імпортовано друковану продукцію (книги) «Иллюстрированный атлас «Живая природа», продавцем та виробником якої є компанія «Неографія»(Словакія). З метою митного оформлення позивачем було подано митниці обовязковий перелік документів, визначений п. 7 Порядку, затвердженого постановою КМ України № 1766 від 20.12.2006 р., у т.ч. декларацію митної вартості, ВМД, де митну вартість було визначено за ціною договору, тобто за основним (першим) методом, передбаченим ст. 267 МК України. У той же час, митницею було відмовлено у митному оформленні та прийнято оскаржуване рішення, відповідно до якого митну вартість було визначено за шостим резервним методом, передбаченим ст.ст. 266, 273 МК України. Оскільки позивач не погодився з митною вартістю, визначеною відповідачем, 19.07.2011 р. відповідач, за зверненням позивача, надав згоду на випуск товарів у вільний обіг під гарантійні зобовязання шляхом сплати до бюджету сум податків і зборів згідно з визначеною митницею митною вартістю. На підставі зазначеної згоди товар був випущений у вільний обіг згідно ВМД від 19.07.2011 р. Позивач вважає, що у митниці були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваного рішення та застосування шостого методу визначення митної вартості, оскільки при оформленні імпорту було дотримано усі умови для застосування позивачем першого методу визначення митної вартості імпортованих товарів.

Відповідач проти позову у письмових поясненнях заперечує та зазначає, що рішення відповідає вимогам МК України та прийнято на підставі в межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством України. Зокрема, митниця зазначає, що позивачем з ВМД не було надано додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості. Оскільки декларант зазначив про неможливість надання додаткових документів протягом 10-ти днів з дати визначення такої вимоги митницею, митну вартість визначено за шостим методом.

Ухвалою суду від 02.12.2011 р. відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено на 22.12.2011 р. В судовому засіданні 22.12.2011 р. представником позивача та відповідача надані пояснення по суті позову, проте, враховуючи необхідність витребування від сторін додаткових матеріалів та пояснень щодо обставин поставки та прийняття оскаржуваного рішення, в судовому засіданні 22.12.2011 р. було оголошено перерву до 24.01.2012 р. про що сторони повідомлені під розписку. В судове засідання 24.01.2012 р. представник відповідача не зявився, поважних причин неявки не повідомив, у звязку з чим та на підставі ч. 4 ст. 128 КАС України розгляд справи не відкладався та розгляд справи завершено за відсутності представника відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 24.01.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

17 лютого 2011 року між компанією «Неографія»(Словакія), яке є продавцем та виробником імпортованих товарів, та ТОВ «Видавництво Рідерз Дайджест»(покупець/позивач) укладено договір поставки продукції № 1702-11/PPIG_UA.

Відповідно до додатку № 3 від 30.06.2011 року продавець поставляє книгу «Иллюстрированный атлас «Живая природа». Книга в твердій палітурці, 288 стор., карбованість 4+4, блок 267*337 мм, віддрукована на папері 115 гр., обкладинка 4/0, глянцева ламінація. Кількість 12500 шт. Ціна за одиницю 3,15 EUR. Вартість 39487,50 EUR. Строк поставки: червень серпень 2011 року. Умови поставки СРТ, Житомир.

15.07.2011 р. позивачем подано до митниці ВМД № 100210000/2011/064728 та декларацію митної вартості (ДМВ) до неї щодо митного оформлення 10208 екземплярів зазначеної вище продукції де митна вартість визначена за 1 методом та складає 32247,07 EUR (у національній валюті України 365050,18 грн.). До ВМД надано обовязковий (базовий) перелік документів, що визнається та не заперечується сторонами, у т.ч. надано калькуляцію виробника з визначенням тиражу, вартості виробництва, вартості паперу, палітурних робіт, індивідуальної термоусадки, ціни за примірник, ціни транспортування, ціни за примірник з вартістю транспортування - 3,15 EUR.

У той же час, у декларації митної вартості інспектором митниці вчинено запис про необхідність додаткового надання: (1) висновку про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; (2) інформацію зовнішньоторговельних та біржових органів про вартість сировини (папір тощо). У свою чергу 15.07.2011 р. у ДМВ представником позивача зазначено про проведення консультацій та про те, що декларант у визначений 10-ти денний термін не може надати додаткові документи.

15.07.2011 року відповідачем прийнято оскаржуване рішення № 100000006/2011/211563/1, відповідно до якого митна вартість визначена за шостим методом. В рішенні зазначено, що митна вартість за першим методом не може бути визначена у звязку з неподанням декларантом додаткових документів та наявністю сумніву щодо достовірності відомостей, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості. Митна вартість визначена із застосуванням методу № 6 (резервний метод), з урахуванням вимог ст. 273 МК України, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визначеній за методами 1 6 митній вартості. Попередні методи не застосовані: метод 1 відповідно до ч. 2 ст. 265 МК України; методи 2 , 3 у звязку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні товари; методи 4 , 5 через відсутність основи для віднімання (додавання) вартості.

Спірне рішення про визначення митної вартості, крім посилання на нормативно-правові акти, не містить посилання на конкретне джерело інформації щодо визначення митної вартості, яке застосовано митним органом у спірних відносинах при застосуванні шостого методу.

Згідно з листом митниці від 19.07.2011 р. № 40/7-17/8662 відповідачем розглянуто звернення позивача щодо незгоди з оскаржуваним рішенням та надання гарантійних зобовязань шляхом сплати до бюджету податків і зборів згідно з митною вартістю, визначеною у спірному рішенні. Цим листом надано згоду на випуск товарів під гарантійні зобовязання відповідно до положень ст. 264 МК України. Позивача повідомлено, що строк гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з моменту випуску товарів у вільний обіг, а також повідомлено, що декларант повинен подати митному органу необхідні відомості для підтвердження митної вартості та забезпечити можливість її перевірки.

З огляду на вищенаведене митне оформлення товару оформлено ВМД від 19.07.2011 р. № 100210000/2011/065042, у т.ч. на підставі оскаржуваного рішення.

У листі митниці від 26.09.2011 року № 40/7-17/12276 на звернення позивача від 17.08.20121 р. (заява про подання відомостей для підтвердження заявленої митної вартості з наданням калькуляції виробника) зазначено, що під час митного оформлення за вперше поданою ВМД здійснено порівняння рівня заявленої митної вартості з рівнем подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, з огляду на що і витребувані додаткові документи. Оскільки позивачем не надано додатково витребуваних документів, підстав для скасування спірного рішення немає.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 259 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу (ч. 1 ст. 260 МК України).

Частиною 1 статті 261 МК України встановлено, що відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Статтею 262 МК України передбачено, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Згідно з приписами ст. 264 МК України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості товарів або в разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори (обов'язкові платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом.

Відповідно до ст. 266 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (перший метод) щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті; 4) покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів.

В контексті обмежень, встановлених ч. 4 ст. 267 МК України, суд зазначає, що під час розгляду справи митницею не доведено наявності обмежень, передбачених зазначеною нормою, які б виключали застосування першого методу.

Що стосується застосованого митницею шостого методу, слід зазначити, що згідно з приписами статті 273 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267 - 272 МК України, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті (резервний метод/метод № 6), повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1 - 6 митній вартості.

Тобто, ухвалюючи рішення про застосування шостого методу митниця повинна визначити у відповідному рішення джерело інформації посилання на відповідні ВМД, ДМВ або чинне рішення про застосування митної вартості, обовязок митниці щодо чого передбачений Порядком заповнення рішення про визначення митної вартості товарів, затвердженим наказом ДМСУ від 29 травня 2009 р. № 506 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 червня 2009 р. за № 534/16550, яким, щодо заповнення графи 33 рішення «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості», передбачено, що у графі зазначаються обставини, що стали підставою для прийняття Рішення, та джерела інформації, які використовувалися митним органом, і їх реквізити.

Проте, в оскаржуваному рішенні митницею не визначено жодного джерела інформації (крім загального посилання на нормативні акти) щодо визначення митної вартості, на підставі якого митницею ухвалено оскаржуване рішення, зокрема і на бюлетень «Огляд цін українського та світового товарних ринків», а отже спірне рішення про застосування шостого методу не може вважатися обґрунтованим та таким, що відповідає наведеним вище положенням митного законодавства.

Крім того, як зазначено вище, лише тоді, коли митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, у т.ч. щодо подібних товарів (метод 3), митна вартість може бути визначена за шостим методом.

У той же час, як вбачається з вищезгаданої відповіді митниці від 26.09.2011 р. № 40/7-17/12276, наданої на звернення позивача, під час подання першої декларації, митний орган здійснював порівняння рівня заявленої митної вартості товару з рівнем вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено. Тобто, в даному випадку, як вбачається із зазначеного повідомлення митниці, у відповідача були наявні відомості щодо здійснення митного оформлення подібних товарів, що в силу положень ч. 4 ст. 266 та ч. 2 ст. 273 МК України виключає можливість застосування шостого методу за наявності інформації, яка може бути підставою для застосування третього методу, що також вказує на неврахування відповідачем всіх обставин, які мали значення при прийнятті оскаржуваного рішення, та на невідповідність у звязку з цим спірного рішення наведеним вище нормам законодавства та приписам п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України.

У взаємозвязку з вищенаведеним суд зазначає, що відповідно до п. 11 вищезгаданого Порядку, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися, зокрема, (1) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; (2) інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини. Саме зазначені відомості в даному випадку були додатково витребувані у позивача митницею.

З аналізу сукупності наведених вище норм законодавства вбачається, що витребування таких додаткових документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

При цьому, відповідно до Методичних рекомендацій, затверджених наказом ДМСУ від 19.10.2010 № 1242,(1) інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини вимагається лише у випадках, коли ціна оцінюваного товару визначається за формулою та/або товар чи сировина, з якого товар виготовлено, реалізуються в порядку біржової торгівлі. В даному випадку наявність таких передумов (визначення у контракті ціни за формулою/реалізація товару на біржах) під час розгляду справи митницею не доведено та судом не встановлено, ціна у контракті є чіткою і зрозумілою, а отже вимога митниці у ДМВ про надання такої додаткової інформації є безпідставною.

Згідно із зазначеними Методичними рекомендаціями, (2) висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, можуть бути витребувані митним органом у разі: наявності у поданих документах неточностей або розбіжностей; виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості за умови, що відповідна цінова інформація відсутня у митного органу. Проте, в даному випадку, як зазначено вище, позивачем надано перелік обовязкових документів для митного оформлення (базовий перелік), які (документи) не мають розбіжностей або неточностей, та митницею під час розгляду справи не доведено, що інформація, яка міститься в документах, наданих позивачем в підтвердження митної вартості за ціною угоди, є недостовірною або обєктивно сумнівною та того, що у митниці була відсутня цінова інформація (спростовується наявністю інформації щодо подібних товарів). Відтак, витребування зазначеної додаткової інформації також є безпідставним, а неможливість надання позивачем такої інформації у 10-ти денний строк, не визначена у ст. 267 МК України як підстава для незастосування 1 методу.

Окрім наведеного, суд, з урахуванням наданої позивачем калькуляції виробника, яка також надавалась під час митного оформлення, зазначає, що в контексті положень ч. 3 ст. 265 МК України відповідач також не довів під час розгляду справи того, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, у тому числі сировини, матеріалів.

Відтак, виходячи з наведеного в сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими положення МК України повязують неможливість застосування 1 методу при визначенні митної вартості товарів та зумовлюють застосування у спірних відносинах 6 методу.

Відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, виходячи з підстав та обставин, покладених в основу оскаржуваного рішення та зазначених у цьому рішенні, виходячи із встановлених судом обставин та наведених вище вимог законодавства у сфері спірних відносин, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, а отже оскаржуване рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню, як необґрунтоване та таке, що не відповідає наведеним вище нормам законодавства. На поверненні судового збору позивач не наполягав.

Керуючись вимогами статей 11, 69 - 71, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво Рідерз Дайджест»(код з ЄДР 32708548; адреса: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8 блок 4) задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати Рішення Київської регіональної митниці про визначення митної вартості товарів № 100000006/2011/211563/1 від 15.07.2011 року.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови суду складено та підписано 27.01.2012 року.