Постанова № 21585217, 29.12.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 грудня 2011 року 15:01 № 2а-14012/11/2670

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Комтел Системи Мовлення»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002362307 від 22.04.2011 року.

суддя Смолій І.В.

секретар Колесник І.Ю.

представники :

від позивача : Губар Є.В., Максименко О.В.;

від відповідача : Алексєєнко В.М.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 29.12.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач ТОВ «Комтел Системи Мовлення» звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про

Ухвалою суду від 05.10.2011р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду по суті на 19.10.2011р.

У судових засіданнях, що призначались на 19.10.11р., 15.11.11р., 01.12.11р., 14.12.11р. судом оголошувались перерви у звязку з необхідністю надати суду додаткові матеріали по справі та клопотаннями позивача та відповідача.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав повністю, змін та доповнень до позову не подав. В обґрунтування позовних вимог посилався на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив в повному обсязі, в обґрунтування заперечень посилався на обставини, викладені у письмових запереченнях на позов.

Розглянувши матеріали справи та наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, а також заперечення на позов, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Працівниками Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Комтел Системи Мовлення»(надалі позивач) з питань достовірності задекларованих показників у декларації з ПДВ за грудень 2010 року. За результатами проведеної перевірки складено Акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки №705/2307/33833100 від 31.03.2011р. (надалі акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено .недодержання позивачем вимог ст.ст.215, 216, 228 ЦК України в момент вчинення правочинів, що в свою чергу призвело до допущення позивачем порушень п.п. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»а саме заниження суми податку на додану вартість що підлягає сплаті до бюджету за грудень 2010року в сумі 795751,00грн.

У звязку із встановленням допущення позивачем зазначених порушень Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0002362307 від 22.04.2011р., за яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 994689,00грн. в тому числі 795 751,00 грн. за основним платежем та 198 938,00 грн. штрафних санкцій.

Не погодившись з такими висновками податкового органу спірне податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку, однак в результаті розгляду скарг позивача, спірне рішення було залишено без змін, у звязку з чим позивач звернувся з позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання, щодо підставності позовних вимог, виходячи з наступних міркувань.

З наявних матеріалів справи, зокрема акту проведеної перевірки позивача, а також пояснень представників сторін, судом встановлено, що на формування податкового кредиту позивачем у грудні 2010 вплинули взаємовідносини з ТОВ «Львівське виробниче підприємство «Максан», ТОВ «Денвік»та ТОВ «Євроопт ЛТД», зокрема у перевіряємому періоді позивачем віднесено до податкового кредиту кошти сплаченого ПДВ за отримані товари (послуги) від зазначених контрагентів в сумі 795751,00 грн., а саме проведеною перевіркою встановлено, що :

- згідно рахунків-фактури під 22.12.2010р. №1-2212; від 21.12.2010р. № 4-2112; від 06.12.2010р. № 6-0612 від 06.12.2010 року; № 8-0111 від 01.11.2010р. : № 1-2712 від 27.12.2010р. ТОВ «Комтел системи мовлення» прніібано у ТОВ «Денвік»комплектуючі (студійний кабель, опція, монітор, сітка, підсилювач) на загальну суму 2524505,72 в тому числі 420750,95 грн. що підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними : від 01.11.10р. № 80111 на загальну суму 922795,10грн. в тому числі ПДВ на суму 153799,18грн.; від 06.12.10р. № 60612 на загальну суму 287265,41грн. в тому числі ПДВ на суму 47877,57грн.; від 21.12.10р. № 62112 на загальну суму 832604,11грн. в тому числі ПДВ на суму 138767,35грн.;від 22.12.10р. № 22212 на загальну суму 219099,05грн. в тому числі ПДВ на суму 36516,51грн.; від 27.12.10р. № 42712 на загальну суму 262742,05грн. в тому числі ПДВ на суму 43790,34грн., та видатковими накладними : від 01.11.10р. № 80111 на загальну суму 922795,10грн. в тому числі ПДВ на суму 153799,18грн.; від 06.12.10р. № 60612 на загальну суму 287265,41грн. в тому числі ПДВ на суму 47877,57грн.; від 21.12.10р. № 62112 на загальну суму 832604,11грн. в тому числі ПДВ на суму 138767,35грн.;від 22.12.10р. № 22212 на загальну суму 219099,05грн. в тому числі ПДВ на суму 36516,51грн.; від 27.12.10р. № 42712 на загальну суму 262742,05грн. в тому числі ПДВ на суму 43790,34грн.

- згідно рахунку-фактури від 29.12.2010р. № 2912-2 позивачем здійснено передоплату за передавальне обладнання ТОВ «Євроопт ЛТД»на загальну суму 900000,00грн. в тому числі ПДВ на суму 150000,00грн. відповідно до податкової накладної від 29.12.10р. № 29125 на цю ж суму, оплату такої операції підтверджено банківськими виписками від 29.12.2010 року па загальну суму 200000,00грн., Від 29.12.2010 року на загальну суму 200000,00 грн, від 29.12.2010 року на загальну суму 250000,00 грн. та від 29.12.2010 року на загальну суму 250000,00 грн.

- згідно рахунку-фактури від 28.12.2010р. № 281202 позивачем здійснено передоплату за передавальне обладнання ТОВ «ЛВП Максан» на загальну суму 13500000,грн. в тому числі ПДВ на суму 225000,00грн. відповідно до податкової накладної від 28.12.10р. за № 281202 на цю ж суму, оплату такої операції підтверджено банківськими виписками від ; 28.12.2010 року на загальну суму 150000,00грн; Від 28.12.2010 року на загальну суму 200000,00 грн.; від 28.12.2010 року на загальну суму 250000,00 гри.; від 28.12.2010 року на загальну суму 250000,00 гри.; від 28.12.2010 року на загальну суму 250000,00 гри. та від 28.12.2010 року на загальну суму 250000,00 гри..

При цьому слід зауважити, що фактично податковим органом не заперечується наявність у позивача усієї первинної документації в підтвердження виконання умов перелічених договорів, така була досліджена під час проведення перевірки, однак зроблено висновки, щодо нікчемності таких правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Львівське виробниче підприємство «Максан», ТОВ «Денвік» та ТОВ «Євроопт ЛТД»в силу ст.228 Цивільного кодексу України, оскільки є такими, що порушують публічний порядок та спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, що в свою чергу призвело до заниження зобовязань позивача з податку на додану вартсіть.

Суд дослідивши усі фактичні обставини справи не може погодитись з такими висновками податкового органу виходячи з наступних міркувань.

В акті перевірки вчинено запис, що згідно бази даних АРМ “Система автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України”, основним постачальником позивача у перевіряє мий період є ТОВ «Львівське виробниче підприємство «Максан», ТОВ «Денвік»та ТОВ «Євроопт ЛТД».

При цьому як вбачається з акту перевірки, податковим органом в результаті дослідження актів проведених перевірок контрагентів позивача ДПІ у Шевченківському районі м. Львова та ДПІ у Жовківському районі м. Львова встановлено, що директором та засновником у зазначених контрагентів є одна особа гр. ОСОБА_4, у даних підприємств відсутні складські приміщення, будь яка бухгалтерська документація та інші засоби, що необхідні для здійснення господарської діяльності, що в свою чергу свідчить про відсутність можливості реального виконання поставок будь яких товарів, в тому числі позивачу.

Судом під час розгляду справи по суті досліджено акти проведених перевірок контрагентів позивача, з таких вбачається, що перевірки податковим органом проводились у відсутність директора таких підприємств та без дослідження будь якої документації первинної документації на підставі лише податкової звітності.

Натомість судом в якості свідка було допитано директора та засновника ТОВ «Львівське виробниче підприємство «Максан», ТОВ «Денвік»та ТОВ «Євроопт ЛТД»ОСОБА_4, який в свою чергу будучи повідомлений про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих показів та за відмову давати покази пояснив, що він дійсно являється засновником та директором таких підприємств та здійснює господарську діяльність, ТОВ «Львівське виробниче підприємство «Максан», ТОВ «Денвік»та ТОВ «Євроопт ЛТД»як на час правовідносин так і на момент розгляду справи є належним чином зареєстровані як юридичні особи та є платниками податків, свідком справно подається звітність до податкових органів та сплачуються зобовязання, в підтвердження чого свідком додано до матеріалів справи копії виписок з банківських рахунків та платіжних доручень про сплату податків та обовязкових платежів, копії податкових декларацій з відмітками податкового органу про отримання таких та ін.

Крім того свідком повідомлено, що на підставі проведених численних перевірок діяльності підприємств директором яких він являється, податковим органом винесено ряд податкових повідомлень-рішень якими збільшено суми податкових зобовязань, однак в результаті судових розглядів такі буси скасовані.

Також гр.. ОСОБА_4 пояснив, що укладені з позивачем правочини дійсно мали місце, та ним в свою чергу в повній мірі виконано усі зобовязання перед позивачем, зокрема поставлено товар.

Враховуючи вищенаведене, судом не вбачається достатньою підставою для визнання таких угоди нікчемними, з мотивів їх укладення з метою, спрямованою на порушення існуючого порядку, оскільки таке в повній мірі спростовано в судових засіданнях.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобовязаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім повязаних з його недійсністю.

Акт перевірки не містить жодних посилань, з яких позивач вважає угоди, здійснені позивачем з ТОВ «Львівське виробниче підприємство «Максан», ТОВ «Денвік»та ТОВ «Євроопт ЛТД», нікчемним правочином, в чому саме, на думку податкового органу, такі угоди порушують публічний порядок.

Зокрема, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентами позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобовязань, винесення вироків посадовим особам підприємств за фактом ухиляння від сплати податків, порушенням кримінальних справ за фактом ухиляння від сплати податків та зборів, або будь які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Відповідачем не надано жодних документів, які б свідчили про порушення кримінальної справи за фактом ухилення відповідачів від сплати податків щодо обставин, викладених в акті перевірки, натомість в судових засіданнях в повній мірі доведено як реальне настання наслідків за укладеними договорами так і сплату контрагентами позивача податкових зобовязань.

Наведені фактичні обставини справи та документальні докази наявні у справі підтверджують факт виконання господарських зобовязань сторонами, свідчать про реальне настання правових наслідків, що обумовлені договорами.

На думку суду відповідачем не доведено взаємозвязок між позивачем та контрагентом, спрямований на створення фіктивних фірм або користування послугами таких фірм з метою, наприклад, здійснення безтоварних господарських операцій та мінімізації податкових зобовязань.

За таких обставин суд приходить до висновку, що податковий орган хибно прийшов до переконання про нікчемність вищезазначених правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Львівське виробниче підприємство «Максан», ТОВ «Денвік» та ТОВ «Євроопт ЛТД», а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

З огляду на вище викладене, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявності обставин, які були покладені ним в основу висновків про заниження позивачем податкового зобовязання з податку на додану вартість.

Відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно зі ст. 8 цього Закону бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Згідно з ч.7 ст.8 зазначеного Закону головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства (далі - бухгалтер), зокрема, організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Таким чином, субєкт господарювання зобовязаний обліковувати всі здійснені ним господарські операції відповідно первинних документів.

Згідно з п. 2.15 Положення первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Відповідно до п.2.16 Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Під час розгляду справи відповідачем не було надано доказів, які б свідчили про суперечність первинних документів податкових накладних та актів приймання-передачі, отриманих позивачем від ТОВ «Львівське виробниче підприємство «Максан», ТОВ «Денвік» та ТОВ «Євроопт ЛТД».

З огляду на це, у позивача не було жодних правових підстав порушувати порядок ведення бухгалтерського обліку та не приймати до виконання податкові накладні від ТОВ «Львівське виробниче підприємство «Максан», ТОВ «Денвік» та ТОВ «Євроопт ЛТД».

Згідно з п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 зазначеного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснював нараховування податкового кредиту з дати отримання ним податкової накладної, що цілком узгоджується з зазначеними вище вимогами Закону України «Про податок а додану вартість».

З огляду на це, відсутні підстави для донарахування позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 795751,00грн. по господарським операціям з ТОВ «Львівське виробниче підприємство «Максан», ТОВ «Денвік» та ТОВ «Євроопт ЛТД»за грудень 2010року, та як наслідок нарахування штрафних санкцій на ці зобовязання.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як субєкт владних повноважень, не довів суду правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення № 0002362307 від 22.04.2011р.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 69, 71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва № 0002362307 від 22.04.2011р.

Постанова набуває законної сили в порядку статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Смолій