Постанова № 21584501, 08.02.2012, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2012 р. Справа № 2-а-260/12/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом заступника прокурора Великоолександрівського району Херсонської області в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Великоолександрівському районі Херсонської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення недоїмки зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та судових витрат,

встановив:

Заступник прокурора Великоолександрівського району діючи в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Великоолександрівському районі Херсонської області (далі по тексту - позивач або УПФУ) звернувся до адміністративного суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач або ФОП ОСОБА_1) про стягнення недоїмки зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування у сумі 848,64 грн. та судових витрат.

У судове засідання сторони не з'явились. Позивач надав клопотання, відповідно до змісту якого позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить розглянути справу без участі його представника. Прокурор подав заяву відповідно до змісту якої позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить розглядати справу у порядку письмового провадження. Відповідач до суду не зявився хоча про час, дату та місце слухання справи по суті був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення з відміткою про вручення у матеріалах справи, будь-які поважні причини своєї відсутності суду не навів. Виходячи з цього та на підставі ч. 4, 6 ст. 128 КАС України суд визнав за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження.

Позовні вимоги обґрунтовуються наступним.

Так, ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, доходи якої оподатковуються за спрощеною системою оподаткування, та згідно із положеннями Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі по тексту - Закон № 1058-ІV) є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі по тексту - страхові внески). Відповідно до вимог Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998, № 727/98 - 42 відсотки від суми єдиного податку та 10 відсотків від суми фіксованого податку перераховуються відділенням державного казначейства на рахунок органу Пенсійного фонду. Оскільки зазначена частина єдиного та фіксованого податку є меншою від суми мінімального страхового внеску, Законом № 1058-ІV встановлено обов'язок фізичних осіб-підприємців, які є платниками єдиного та фіксованого податку, здійснювати доплату, розмір якої є різницею між розміром мінімального страхового внеску та сумою страхового внеску, сплаченого під час перерахування на рахунок державного казначейства суми єдиного податку. Всупереч цьому, відповідачем не здійснюються зазначені доплати, у зв'язку із чим згідно особового рахунку станом на 05.01.2012 року її заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування складає у сумі 848,64 грн. Позивач та прокурор просять стягнути суму заборгованості з ФОП ОСОБА_1

Відповідач про свою правову позицію щодо предмета позову не повідомила.

Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Так, ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем та платником фіксованого податку, про що свідчить копія поданого нею до УПФУ звіту про нарахування страхових внесків за 2010 р.

До правовідносин, що виникли та тривали у 2010 р. стосовно сплати страхових внесків фізичними особами-підприємцями, які є платниками фіксованого податку, застосовуються положення Закону № 1058-ІV, декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992 №13-92 (далі по тексту - Декрет), Закону України "Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 13.02.1998 №129/98-ВР (далі по тексту - Закон № 129) та наказ Міністерства фінансів України "Про затвердження Порядку перерахування до Пенсійного фонду України 10 відсотків від сум фіксованого податку, що надходять до відповідних місцевих бюджетів" від 10.11.1998 № 233 (далі по тексту - Порядок).

Згідно із п. 3, ст. 11 Закону № 1058-IV (у редакції, чинній на момент виникнення боргу) фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) підлягають загальнообовязковому державному пенсійному страхуванню, тобто, вони є застрахованими особами. Згідно із п. 5, ст. 14 одночасно вони є і страхувальниками, а в силу положень ст. 15 зазначеного Закону - платниками страхових внесків.

Розділом ІV Декрету встановлено можливість для фізичної особи-підприємця обрати спрощену систему оподаткування, яка полягає у сплаті фіксованого податку, ставка якого може бути від 20 до 100 грн. Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону № 129, вимог Порядку, до внесення відповідних змін до порядку здійснення відрахувань на державне пенсійне страхування громадянами-підприємцями, що сплачують фіксований податок, 10 відсотків від сум цього податку, що надійшли до відповідного місцевого бюджету, перераховуються до Пенсійного фонду України, а 90 відсотків від сум фіксованого податку, що надійшли до місцевого бюджету, спрямовуються на потреби територіальної громади за визначеними нею напрямами. Тобто, визначена частина суми фіксованого податку перераховується до Пенсійного фонду як страховий внесок, що сплачується фізичною особою підприємцем, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування.

Відповідно до п. 2, розділу І Закону України "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 8 липня 2010 року № 2461-VIзмінено підпункт 4, п. 8 XV "Прикінцевих положень" Закону № 1058-IV. Відповідно до зазначених змін фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Суми вказаних доплат розраховуються відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1.

З 01.07.2010 року розмір мінімального страхового внеску складав 294,82 грн., з 01.10.2010 року - 301,12 грн., з 01.12.2010 року - 306,10 грн.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що розмір страхових внесків, який включається до суми фіксованого податку та перераховується в подальшому до Пенсійного фонду, є меншим від встановленого законом розміру обов'язкового до сплати мінімального страхового внеску. Враховуючи це, законодавець встановив обов'язок для фізичних осіб-підприємців, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, з урахуванням сплаченої суми страхового внеску у складі фіксованого податку здійснювати доплату страхових внесків, внаслідок чого загальна сума страхового внеску, сплачена таким суб'єктом підприємницької діяльності, дорівнюватиме сумі мінімального страхового внеску, встановленого Законом.

Враховуючи, що доплата страхового внеску за своєю правовою суттю є страховим внеском, то порядок, строки її обчислення, нарахування і виплати, а також процедура примусового стягнення регулюються тими ж правовими нормами, що застосовуються у випадку нарахування, обчислення, сплати та стягнення страхових внесків. Відповідно до ч. 6, ст. 20 Закону № 1058-IV, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Для фізичних осіб-підприємців базовим звітним періодом є квартал. Таким чином, строк сплати страхових внесків за 2010 рік настав.

Судом встановлено, що УПФУ нараховано ФОП ОСОБА_1 суми доплат страхових внесків за період липень-грудень 2010 р. у розмірі 848,64 грн. та на зазначену суму виставлено вимогу про сплату боргу від 20.09.2011 року №Ф-594. Крім цього, відповідачем власноручно заповнено та подано до УПФУ 21.01.2011 року звіт з таблицею 2 нарахування внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування фізичними особами-субєктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований податок) відповідно до якої за період липень-грудень 2010 року у неї наявний борг по сплаті страхових внесків у сумі 874,64 грн. Однак, як випливає зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів, зокрема картки особового рахунку, відповідач не сплатив у повному обсязі доплату до страхових внесків за період липень-грудень 2010 р. На підставі ч. 2, ст. 106 цього ж Закону сума вчасно не сплачених страхових внесків відповідача визнається недоїмкою.

Згідно із положеннями статті ст.106 Закону № 1058-IV боржник протягом 10 робочих днів з дня отримання вимоги про сплату боргу має право оскаржити її до виконавчої дирекції Пенсійного фонду або до суду, узгодити її з УПФУ у порядку, встановленому Пенсійним фондом, або сплатити суму боргу, вказану у вимозі. ФОП ОСОБА_1 отримала вимогу про сплату боргу від 20.09.2011 року, №Ф-594 однак жодних дій щодо її оскарження вона не вчинила. Строк, встановлений Законом № 1058-IV на оскарження вимог про сплату боргу, сплив. Таким чином, відповідач зобов'язана сплатити нараховані їй суми доплати до страхових внесків за період липень-грудень 2010 р.

Відповідно до ст.58 Закону № 1058-IV Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків. Статтею 106 цього ж Закону у редакції, чинній на момент виникнення боргу, встановлено право Пенсійного фонду та його територіальних органів звертатись до суду з позовами про стягнення недоїмки зі сплати страхових внесків. Крім того, пунктом 7 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VIпередбачено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Виходячи з того, що недоїмка відповідача виникла у період до 01 січня 2011 р., УПФУ має право звернутись з даним позовом до суду. Право звернення до суду прокурора в інтересах держави регулюється ст.60 КАС України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що недоїмка відповідача зі сплати страхових внесків підлягає стягненню, а тому позов в цій частині необхідно задовольнити.

Щодо стягнення судових витрат то відповідно до ч.4 ст.94 КАС України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються, у звязку з чим в цій частині в задоволенні позову необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 158 - 163, 167 КАС України, суд -

постановив:

Позов заступника прокурора Великоолександрівського району в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Великоолександрівському районі Херсонської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення недоїмки зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування у сумі 848,64 грн. та судових витрат задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Управління Пенсійного фонду України в Великоолександрівському районі Херсонської області недоїмку зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування у сумі 848 (вісімсот сорок вісім) грн. 64 коп. на р/р 33,2% 25605303002748, МФО 352457 код 21294885 в Херсонському обласному управлінню ВАТ "Ощадбанк"

В частині стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судових витрат у задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Анісімов О.В.

кат. 10.1