Постанова № 21583019, 01.02.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/5218/2011

01 лютого 2012 року 16год. 25хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Анікушина В.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представники Тарновецьки Я. М., Чубик Р.В.,

відповідача: представник Золотоус А. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська лісопереробна компанія"

доСарненська міжрайонна державна податкова інспекція (Рокитнівське відділення)

про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень від 15.11.2011 року № 0001931550 та № 0001941550.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та надав пояснення, які співпадають з позицією, викладеною в позовній заяві та додатково пояснив, що відповідач неправомірно застосував до позивача штрафні санкції, оскільки самостійно визначені платником податку грошові зобовязання були сплачені в повній мірі та відповідають граничним строкам сплати таких зобовязань. Також вказав, що штрафна санкція, нарахована відповідачем по податковому повідомленню-рішенню № 0001941550 за ст. 126 ПК є неправомірною і в даному випадку повинна була б бути нарахована пеня, а не штраф.

Представник відповідача надав суду письмові заперечення в яких позовні вимоги заперечував, зазначивши, що оскільки позивачем сплачене самостійно визначене грошове зобовязання із порушенням терміну граничної сплати, то і була, відповідно, нарахована штрафна санкція. Також в судовому засіданні пояснив, що всі кошти, які були сплачені позивачем на погашення цього самостійно визначеного грошового зобовязання, перераховані податковим органом на погашення боргу, який виник раніше. Крім того зазначив, що податкове повідомлення-рішення № 0001941550 було винесене на підставі акта перевірки від 11.11.2011р. за № 544/15/30981483, а тому є дійсним.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, суд вважає, що позов належить задовольнити повністю, виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська лісопереробна компанія" є юридичною особою (ЄДРПОУ 30981483) та є платником податків і зборів, в тому числі податку на прибуток підприємств.

11.11.2011 Сарненською МДПІ Рівненської області здійснена камеральна перевірка податкової звітності з податку на прибуток за 2008-2009 роки, за результатами якої складений акт N 544/15/30981483.

Згідно з висновками акта перевірки встановлено порушення платником термінів сплати самостійно визначеного грошового зобовязання з податку на прибуток протягом строків, визначених пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), відповідальність за яке передбачена ст.126 ПКУ.

Вказані висновки акта мотивовано тим, що позивач порушив граничний термін сплати самостійно визначеного грошового зобовязання з податку на прибуток за 2, 3 квартали та 11 місяців 2008року.

До зазначеного акта додані розрахунки штрафних санкцій, які застосовані до позивача. Відповідно до розрахунку, позивачем порушені граничні терміни сплати самостійно визначених грошових зобовязань по деклараціям №10418 від 07.08.2008р., № 14128 від 06.11.2008р., №15883 від 22.12.2008р., за що нараховані штрафні санкції на загальну суму 24660,03грн. Другим розрахунком згідно податкового повідомлення - рішення №0000242350 від 31.03.2009р. нарахована штрафна санкція в сумі 903грн.

На підставі акта перевірки Сарненською МДПІ Рівненської обл. винесені податкові повідомлення-рішення від 15.11.2011 № 0001931550 та № 0001941550.

Так, оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті на підставі статті 57, пункту 126.1 статті 126 ПКУ. Відповідно до зазначених норм закону платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Судом встановлено наступне.

Позивач подав до Сарненської МДПІ податкову декларацію з податку на прибуток №10418 від 07.08.2011р. за 2 квартал 2008р., якою самостійно визначив грошове зобовязання в сумі 53726грн. Граничний термін сплати такого зобовязання є 19.08.2008р. Платіжним дорученням №442 від 27.05.2008р. позивачем сплачено 25000грн., в якому зазначено призначення платежу - авансовий платіж. Платіжним доручення №718 від 19.08.2008р. сплачено 28726грн., де призначенням платежу вказано податок на прибуток за ІІ квартал 2008р.

Згідно декларації з податку на прибуток за ІІІ квартал 2008р. №14128 від 06.11.2008р., позивачем самостійно визначено грошове зобовязання в сумі 70078грн. Граничний термін сплати є 19.11.2008р. Платіжним дорученням №759 від 29.08.2008р. сплачений авансовий платіж в сумі 20000грн., платіжним дорученням №834 від 25.09.2008р. сплачений авансовий платіж в сумі 10000грн., платіжним дорученням №1012 від 31.10.2008р. сплачений авансовий платіж в сумі 15000грн., платіжним дорученням №1061 від 19.11.2008р. сплачений податок на прибуток за ІІІ квартал 2008р. в сумі 25078грн.

Декларацією з податку на прибуток за 11 місяців 2008 року №15883 від 22.12.2008р. позивачем самостійно визначено грошове зобовязання в сумі 3787грн. Граничний термін сплати є 30.12.2008р. Платіжним дорученням №1210 від 29.12.2008р. сплачений податок на прибуток за 11 місяців 2008р. в сумі 3787грн.

Із наведеного вбачається, що позивачем граничні терміни сплати самостійно визначеного грошового зобовязання не порушені. Позивач, самостійно визначивши та перерахувавши суми податку на прибуток підприємства, виконав свої зобов'язання протягом граничних строків, що виключало застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій.

Суд зазначає, що в даному випадку до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час якого настали зазначені події та факти.

Посилання представника відповідача на те, що всі кошти, які були сплачені позивачем на погашення цього самостійно визначеного грошового зобовязання, перераховані податковим органом на погашення боргу, який виник раніше, судом до уваги не приймаються, виходячи з наступного.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону України від 21.12.2000, № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі Закон), визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Як визначено підпунктом 7.1.1 пункту 7.7 статті 7 Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України від 20.05.99 N 679-XIV "Про Національний банк України", Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті,

затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 N 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за N 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.

Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного вбачається, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинним на час виникнення даних правовідносин), є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 15.11.2011р. № 0001941550, судом встановлено наступне.

31 березня 2009 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000242350/0 на підставі акта перевірки №196/23/30981483 від 31.03.2009р., згідно п. «б» підпункту 4.2.2. пункту 4.2. ст.4 Закону України від 21.12.2000р. №2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", яким встановлено порушення пп.5.3.9. п.5.3 ст.5 Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»; пп.17.1.3. п.17.1. ст.17 Закону України від 21.12.2000р. №2181.

Вимогами норми п. «б» підпункту 4.2.2. пункту 4.2. ст.4 Закону України від 21.12.2000р. №2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Зазначеним податковим повідомленням-рішенням визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на прибуток підприємств в сумі 9030грн. та штрафну санкцію в сумі 2709грн.

Позивачем сума податкового зобовязання сплачена 28 квітня 2009 року згідно платіжного доручення № 305.

Як зазначено вище по тексту, відповідачем нарахована штрафна санкція на суму податкового зобовязання, а тому винесення податкового повідомлення-рішення №0001941550 про нарахування ще однієї штрафної санкції на підставі ст.126 ПКУ, суд вважає неправомірним, оскільки на думку суду в даному випадку слід було б застосувати нарахування пені у відповідності до пункту 129.1.1 ст.129 Податкового кодексу України, яким встановлено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення від 15.11.2011 № 0001931550 та № 0001941550 є протиправними, а позовні вимоги позивача про їх скасування належать до задоволення.

Відповідно до ст. 94 КАС України понесені витрати позивачем у вигляді сплати судового збору присуджуються позивачу із Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Податкове повідомлення-рішення Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції (Рокитнівського відділення) №0001931550 від 15 листопада 2011 року визнати протиправним та скасувати в повному обсязі з моменту його прийняття.

Податкове повідомлення-рішення Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції (Рокитнівського відділення) №0001941550 від 15 листопада 2011 року визнати протиправним та скасувати в повному обсязі з моменту його прийняття.

Присудити на користь позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лісопереробна компанія" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 28,23 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Комшелюк Т.О.