Постанова № 21582870, 18.01.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/5170/2011

18 січня 2012 року 15год. 47хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А. за участю секретаря судового засідання Чередняка В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Віннічук М.М., Фаєвський О.М.

відповідача: представник Білик М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Державного підприємства "Радивилівський комбінат хлібопродуктів" Державного агенства резерву України

доДубенської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання податкових повідомлень-рішень нечинними

ВСТАНОВИВ:

Позивач Державне підприємство «Радивилівський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України (далі Радивилівський КХП) звернулося з позовом до Дубенської обєднаної державної податкової інспекції (далі - Дубенської ОДПІ) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 01.07.2011р. №0000112350 та від 01.07.2011 року №0000122350.

Позовні вимоги полягають у наступному.

За наслідками проведеної планової виїзної перевірки Радивилівського КХП з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року, іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року відповідачем було складено акт № 151/23/00955791 від 15.06.2011 року, яким зафіксовано порушення вимог п.5.1 ст.5, п.п.5.2.1, п.5.2, п.п.5.3.2, абз.4 п.п.5.3.9, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо завищення валових витрат на суму 8182819 грн., що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 2045705 грн. та п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 та п.п.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, внаслідок чого занижено податкові зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 1609553 грн. На підставі зазначеного акту прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000112350 від 01.07.2011 року, яким збільшено суму грошового зобовязання за податком на прибуток підприємств за основним платежем у сумі 2045705 грн. та застосована штрафна санкція на суму 507962,50 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0000122350 від 01.07.2011 року, яким збільшено суму грошового зобовязання за податком на додану вартість за основним платежем у сумі 1609553 грн. та застосована штрафна санкція на суму 402388,50 грн.

Вважає, що податковим органом безпідставно виключено із суми валових витрат кошти на загальну суму 8182820,00 грн., а також донараховано податок на прибуток на суму основного платежу 2045705,00 грн. та штрафної санкції 507962,50 грн. за наступними операціями:

- за придбання зерна у ТОВ «Дент К Груп» у сумі 7741916,67 грн. (без ПДВ) на виконання договору поставки № П-17/06-2/130 від 17 червня 2010 року (донарахований податок на прибуток на суму основного платежу - 1935479 грн., штрафна санкція - 483870 грн.) ;

- за придбання товарно-матеріальних цінностей у ПП «Бізнес Груп» в сумі 3905,00 грн. (основний платіж - 976 грн., штрафна санкція 244 грн.);

- завищено убуток балансової вартості на посів озимого ріпаку в частині матеріальних витрат на суму 301944 грн. (донарахований податок на прибуток на суму: основний платіж - 75486 грн., штрафна санкція 18871,50 грн.);

- за отримані від ДП «Центр земельного кадастру» платні послуги в сумі 15555 грн. (донарахований податок на прибуток на суму: основний платіж - 3889 грн., штрафна санкція 972 грн.);

- за операціями з контрагентами на суму 61303,34 грн., за якими минув строк позовної давності (донарахований податок на прибуток на суму: основний платіж 15326 грн., штрафна санкція 3831,50 грн.);

- завищено убуток балансової вартості по готовій продукції на суму 55134 грн. донарахований податок на прибуток на суму (донарахований податок на прибуток на суму: основний платіж - 13784 грн., штрафна санкція 1,00 грн.);

- витрати з придбання товарно-матеріальних цінностей у ВАТ « Укрпошта», а також оплати транспортних послуг нічного експресу на загальну суму 3061,00 грн. (донарахований податок на прибуток на суму: основний платіж 765,25 грн., штрафна санкція 172,50 грн.).

Крім того, відповідачем безпідставно збільшено суму грошового зобовязання за податком на додану вартість на 1609553,00 грн. за наступними операціями:

- за придбання зерна у ТОВ «Дент К Груп», основний платіж - 1548383,33 грн., штрафна санкція 387095,75 грн.;

- за придбання товарно-матеріальних цінностей у ПП «Бізнес Груп», основний платіж - 781 грн., штрафна санкція 195,25 грн.;

- вартість витрат на посів озимого ріпаку, основний платіж - 60389,00 грн., штрафна санкція 15097,25 грн.

На думку позивача витрати у сумі 7741916,67 грн., понесені позивачем за придбання зерна у ТОВ «Дент К Груп», та у сумі 3905, 00 грн. за придбання товарно-матеріальних цінностей у ПП «Бізнес-Груп» підтверджені необхідними документами первинного обліку, як і суми сплаченого ПДВ підтверджені податковими накладними, виписаними зазначеними суб'єктами господарювання, які на момент їх оформлення були зареєстрованими платниками ПДВ. Зерно, придбане у ТОВ «Дент К Груп», на момент укладання договору поставки перебувало на зберіганні у позивача, а отже його фактичного переміщення у просторі за наслідками придбання не відбулося. В подальшому зерно було використано у господарській діяльності позивача, а отримане борошно на момент перевірки реалізовано іншим контрагентам. Також у посадових осіб податкового органу не було підстав для визнання правочину щодо купівлі проводу НВЧ у ПП «Бізнес Груп» нікчемним, оскільки в акті перевірки відсутні прямі докази на підтвердження цього. Фактично придбані провід та термоперетворювач на момент перевірки був використаний у господарський діяльності позивача, а отже операція на суму 3905, 00 грн. правомірно включена до складу валових витрат.

Підприємством віднесено до складу валових витрат прострочену кредиторську заборгованість на суму на суму 61303 грн. Придбане на зазначену суму зерно використане у господарській діяльності, сплачено ПДВ від реалізованого борошна та податок з прибутку, а отже зняття цієї суми з валових витрат податковим органом є безпідставним.

Вважає, що хибним є висновок Дубенської ОДПІ про завищення убутку балансової вартості в сумі 301944 грн., що повязана з списанням вартості посіву озимого ріпаку. Під час проведення перевірки відповідачу був наданий акт списання б/н від 26 березня 2010 року внаслідок загибелі ріпаку з причини неналежних погодних умов, а не внаслідок безгосподарності підприємства.

Крім того зазначає, що включення до складу валових витрат суми витрат у розмірі 15555,00 грн. за придбання у Рівненської регіональної філії Центру державного земельного кадастру послуг з виготовлення кадастрових планів, послуг з виготовлення актів встановлення меж земельних ділянок було здійснено правомірно, адже це не є поліпшенням основних фондів чи придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації.

Позивач також не погоджується з висновком відповідача про завищення убутку балансової вартості по готовій с/г продукції на суму 55134 грн.. Так, залишок по рахунку 270 в акті перевірки відображено 0 грн., а по балансу станом на 1 квітня 2011 року залишок становить кредит 194088,63 грн., який утворився за рахунок товарного кредиту і перекриває залишок по рахунку 260 суму 55134,078 грн. Донарахування податку на прибуток від убутку балансової вартості є неправомірним.

Також вважає неправомірним виключення зі складу валових витрат витрати Радивилівського КХП з придбання поштових конвертів, марок, а також оплати транспортних послуг нічного експресу в загальній сумі 3061,00 грн., оскільки це підтверджується товарно-транспортними накладними та накладними форми № 16 ВАТ «Укрпошта».

За порушення касових операцій за оплату поштових марок і послуг нічного експресу Дубенська ОДПІ податковим повідомленням-рішенням № 0000182352 нарахувала штрафних санкцій в сумі 5 436,36 грн., яку ДП “Радивилівський КХП” сплатив до державного бюджету.

Представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав, зазначених у адміністративному позові. У судовому засіданні пояснили, що податковий орган у оскаржуваних податкових повідомленнях рішеннях безпідставно покликається на порушення позивачем п.5.1 ст.5, п.п.5.2.1, п.5.2, п.п.5.3.2, абз.4 п.п.5.3.9, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо завищення валових витрат на суму 8182819 грн., що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 2045705 грн. та п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 та п.п.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, внаслідок чого занижено податкові зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 1609553 грн. Просили позов повністю задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні позов не визнали, подали письмові заперечення у справі та пояснили суду наступне.

Проведеною перевіркою встановлено, що між ТОВ «Дент К Груп» та позивачем 17 червня 2010 року укладено договір поставки зерна № П-17/06-2/130 року. Згідно з наданими позивачем для перевірки видаткової накладної № 6 від 15.07.2010 року та податковою накладною № 4 від 15.07.2010 року Радивилівським КХП було отримано від продавця зерно пшениці 2 та 3 класу загальною вартістю 7741916,67 грн. (без ПДВ). Ця сума у повному обсязі була віднесена позивачем до складу валових витрат. Податок на додану вартість на підставі зазначеної податкової накладної в загальній сумі 1548383,33 грн. у повному обсязі віднесений позивачем до складу податкового кредиту.

Жодних фінансово-господарських документів, крім податкової та видаткової накладної, банківських документів, реєстрів отриманих податкових накладних позивачем для перевірки представлено не було.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363, оформлення перевезень товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Пунктом 11 зазначених Правил передбачено порядок формування та використання товарно-транспортних накладних.

Проте позивачем жодної товарно-транспортної накладної на перевезення більше 7 тис. тон зерна надано не було.

Крім того, згідно системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено розбіжність по сумах ПДВ за липень 2010 року ДП «Радивилівський КХП» та ТОВ «Дент К Груп» на 1548383,33 грн.

Таким чином, порушуючи вимоги п.5.1 ст.5, п.п.5.2.1, п.5.2, п.п.5.3.2, абз.4 п.п.5.3.9, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивач безпідставно включив до складу валових витрат суму у розмірі 7741916,67 грн. та порушуючи вимоги п.п.7.4.1. 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону “Про податок на додану вартість” - до податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 1548383,33 грн. Донарахований податок на прибуток у сумі: основний платіж - 1935479 грн., штрафна санкція - 483870 грн., ПДВ - основний платіж - 1548383,33 грн., штрафна санкція 387095,75 грн.

Також не мала реального товарного характеру операція з придбання проводу НВЧ та термоперетворювача опору у ПП «Бізнес Груп» на суму 3905,00 грн., за якою включено до складу податкового кредиту ПДВ на суму 781 грн. Згідно листа ДПІ у Франківському районі м. Львова зазначений контрагент не має власних виробничих приміщень, земельних ділянок, транспортних засобів, кількість працюючих складає 0 осіб. Отже укладений договір відповідно до вимог п.п.1,2 ст.215, п.п.1,5 ст.203 ЦК України є нікчемним. Донарахований податок на прибуток у сумі: основний платіж - 976 грн., штрафна санкція 244 грн., ПДВ основний платіж - 781 грн., штрафна санкція 195,25 грн.

Списання вартості посіву озимого ріпаку, яке було проведено підприємством по меморіальному ордеру № 24 згідно акта № б/н від 26.03.2010 року на суму 322419,25 грн., в тому числі матеріальні витрати на суму 301944 грн., не відповідає вимогам чинного законодавства. Оскільки зазначені витрати понесені без отримання економічної вигоди (прибутку) і не повязані з веденням виробництва або продажем продукції, сума у розмірі 301944 грн. повинна відноситись у розрахунку приросту (убутку) балансової вартості згідно додатку К1/1 до декларації про прибуток в графі 04 «Запаси, використані не в господарській діяльності», а отже не підлягала включенню до складу валових витрат. Донараховано податок на прибуток у сумі: основний платіж - 75486 грн., штрафна санкція 18871,50 грн., ПДВ - основний платіж 60389 грн. та штрафна санкція 15097,25 грн.

Крім того, Радивилівським КХП завищено убуток балансової вартості запасів на суму 55134 грн., позаяк станом на 30.04.2010 року не враховано залишки товарів, що обліковуються на рахунку бухгалтерського обліку 260 «готова продукція». Балансова вартість залишків товарів у позивача на кінець звітного періоду перевищувала балансову вартість на початок звітного періоду, а отже відповідно до вимог п.5.9. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» їх різниця підлягала включенню до складу валових доходів, а не валових витрат. Донарахований податок з прибутку у сумі - 13784 грн. основного платежу та штрафна санкція - 1,00 грн.

Також Радивилівським КХП безпідставно віднесено до складу валових витрат прострочену кредиторську заборгованість на суму 61303 грн. Оскільки підприємство не понесло витрат на придбання зерна на зазначену суму, вартість придбаного товару не відповідає визначенню валових витрат, наведеному у п.5.1 ст.5 Закону. Донарахований податок на прибутку у сумі: 15326 грн. основного платежу та 3831,50 грн. штрафної санкції.

Витрати Радивилівського КХП з придбання поштових конвертів, марок, а також оплати транспортних послуг нічного експресу в загальній сумі 3061,00 грн. не підтверджуються первинними документами, у звязку з чим ця сума була обґрунтовано знята з валових витрат. Донараховано податок на прибуток у сумі: 765 грн. основного платежу та 172,50 грн. штрафної санкції.

Позивачем витрачено на придбання у Рівненської регіональної філії Центру державного земельного кадастру послуг з виготовлення кадастрових планів, послуг з виготовлення актів встановлення меж земельних ділянок на суму 15555 грн. Згідно п.п.5.3.2, п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ці витрати відносяться до нематеріальних активів, які підлягають амортизації, а не до складу валових витрат. Донараховано податок на прибуток у сумі: 3889 грн. основного платежу та 972 грн. штрафної санкції.

Просили у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково.

Суд виходив з наступного.

Судом встановлено, що з 11.05.2011 року по 07.06.2011 року Дубенською обєднаною державною податковою інспекцією було проведено планову виїзну перевірку Радивилівського КХП з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011, іншого законодавства за період з 01.04.2010 року. За наслідками перевірки відповідачем було складено акт № 151/23/00955791 від 15.06.2011 року, яким зафіксовано порушення вимог п.5.1 ст.5, п.п.5.2.1, п.5.2, п.п.5.3.2, абз.4 п.п.5.3.9, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94 ВР (далі Закон №334/94-ВР) щодо завищення валових витрат на суму 8182819 грн., що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 2045705 грн. та п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 та п.п.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР (далі Закон №168/97-ВР), внаслідок чого занижено податкові зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 1609553 грн. (а.с.145-163).

На підставі зазначеного акту прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000112350 від 01.07.2011 року, яким збільшено суму грошового зобовязання за податком на прибуток підприємств за основним платежем у сумі 2045705 грн. та застосована штрафна санкція на суму 507962,50 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000122350 від 01.07.2011 року, яким збільшено суму грошового зобовязання за податком на додану вартість за основним платежем у сумі 1609553 грн. та застосована штрафна санкція на суму 402388,50 грн. (а.с.11-12)

Податковим органом виключено із суми валових витрат кошти на загальну суму 8182820,00 грн., а також донараховано податок на прибуток на суму основного платежу 2045705,00 грн. та штрафних санкцій на суму 507962,50 грн. за наступними операціями:

- за придбання зерна у ТОВ «Дент К Груп» у сумі 7741916,67 грн. на виконання договору поставки № П-17/06-2/130 від 17 червня 2010 року (донарахований податок на прибуток на суму основного платежу - 1935479 грн., штрафна санкція - 483870 грн.) ;

- за придбання товарно-матеріальних цінностей у ПП «Бізнес Груп» в сумі 3905,00 грн. (основний платіж - 976 грн., штрафна санкція 244 грн.);

- завищено убуток балансової вартості на посів озимого ріпаку в частині матеріальних витрат на суму 301944 грн. (донарахований податок на прибуток на суму: основний платіж - 75486 грн., штрафна санкція 18871,50 грн.);

- за отримані від ДП «Центр земельного кадастру» платні послуги в сумі 15555 грн. (донарахований податок на прибуток на суму: основний платіж - 3889 грн., штрафна санкція 972 грн.);

- за операціями з контрагентами на суму 61303,34 грн., за якими минув строк позовної давності (донарахований податок на прибуток на суму: основний платіж 15326 грн., штрафна санкція 3831,50 грн.);

- завищено убуток балансової вартості по готовій продукції на суму 55134 грн. донарахований податок на прибуток на суму (донарахований податок на прибуток на суму: основний платіж - 13784 грн., штрафна санкція 1,00 грн.);

- витрати з придбання товарно-матеріальних цінностей у ВАТ « Укрпошта», а також оплати транспортних послуг нічного експресу на загальну суму 3061,00 грн. (донарахований податок на прибуток на суму: основний платіж 765,25 грн., штрафна санкція 172,50 грн.).

Крім того, відповідачем збільшено суму грошового зобовязання за податком на додану вартість на 1609553,00 грн. за наступними операціями:

- за придбання зерна у ТОВ «Дент К Груп», основний платіж - 1548383,33 грн., штрафна санкція 387095,75 грн.;

- за придбання товарно-матеріальних цінностей у ПП «Бізнес Груп», основний платіж - 781 грн., штрафна санкція 195,25 грн.;

- вартість витрат на посів озимого ріпаку, основний платіж - 60389,00 грн., штрафна санкція 15097,25 грн.

Радивилівський КХП не погодився з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх в адміністративному порядку. За наслідками розгляду скарг рішенням ДПА у Рівненській області від 02.09.2011 року №17935/25-16/325 та ДПС України від 10.11.2011 року №5738/7/10-2115 вказані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення (а.с.171-176).

Як вбачається з матеріалів справи, ДП «Радивилівський КХП» Державного комітету України з державного матеріального резерву є державним підприємством, заснованим на загальнодержавній власності, являється організаційною структурою системи державного матеріального резерву. Статут позивача зареєстровано розпорядженням голови Радивилівської РДА № 93 від 19.03.2002 року. Види діяльності підприємства за КВЕД: 15.61.0 - виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості, 01.11.0 вирощування зернових та технічних культур, 01.21.0 розведення великої рогатої худоби, 01.23.0 розведення свиней, 15.71.0 виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах, 41.00.0 - збирання, очищення та розподілення води (а.с.115).

Підприємство взяте на облік в органах державної податкової служби 03.01.1992 року в Радивилівському відділення Дубенської ОДПІ під № 3. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 11.06.03 року серії НБ№ 0804585, виданого Радивилівським відділенням Дубенської ОДПІ, було зареєстроване платником податку на додану вартість за індивідуальним податковим номером 319945417165.

Як вбачається з матеріалів справи Радивилівський КХП відповідно до укладеного договору №П 17/06 2/130 від 17.06.2010 року було придбав у ТзОВ «Дент К Груп» пшеницю 2 класу у кількості 4163 тони та пшеницю 3 класу у кількості 3232 грн. загальною сумою 7741916,67 грн. (без ПДВ). Факт придбання вказаного товару підтверджується зазначеним договором, видатковою накладною від 15.07.2010 року № 6, податковою накладною від 15.07.2010 року № 4 на суму ПДВ 1548383 грн., актом приймання-передачи від 22.07.2010 року, від платіжними дорученнями від 22.07.2010 року № 727, від 23.07.2010 року № 735, від 26.07.2010 року № 743, від 28.07.2010 року № 750, від 28.07.2010 року № 751, від 29.07.2010 року № 755, від 30.07.2010 року № 757, від 02.08.2010 року № 758, від 02.08.2010 року № 760, від 03.08.2010 року № 763, від 04.08.2010 року № 765 (а.с.13-17, 223-233).

За цим правочином позивачем було сформовано валові витрати на суму 7741916,67 грн. та податковий кредит з ПДВ на суму 1548383 грн.

На підставі виписаної ТзОВ «Дент К Груп» податкової накладної від 15.07.2010 року № 4 податок на додану вартість у сумі 1548383грн. у повному обсязі віднесений до складу податкового кредиту.

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю, відповідно до п.1.32 ст.1 Закону №334/94-ВР слід розуміти будь-яку діяльність особи, яка направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що придбання пшениці ДП «Радивилівський КХП» у ТзОВ “Дент К Груп» здійснено в рамках господарської діяльності з метою отримання економічного ефекту прибутку, оскільки отримана пшениця була перероблена на борошно та реалізована.

Операції з реалізації борошна задекларовано у декларації з податку на прибуток підприємства (валовий дохід), та в декларації з податку на додану вартість (податкові зобовязання), та в наступному сплачено суми вказаних податків до Державного бюджету України, а саме:

за липень 2010 року 657092 грн., за серпень 2010 року 611672 грн., за вересень 2010 року 415868 грн., за жовтень 2010 року 404802 грн.

Зазначені операції підтверджуються дослідженими документами про реалізацію виготовленої продукції за липень жовтень 2010 року із зазначенням виду продукції, її кількості та осіб, які її придбавали (а.с.121-142).

Відповідно до положень пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР не включаються до складу валових витрат: витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час); суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам; будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з приписами пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

За змістом акта перевірки, на підставі якого прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, не встановлено ні факту продажу товарів (робіт, послуг) за заниженими цінами, ні того факту, що позивача та контрагент є пов'язаними особами.

Відповідач у акті перевірки та представники відповідача зазначають, що підставами для зняття суми витрат за операцією купівлі зерна у контрагента ТзОВ «Дент К Груп» у розмірі 7741916,67 грн. з валових витрат та суми ПДВ у розмірі 1548383 грн. з податковий кредиту стала відсутність первинної транспортної документації, що підтверджує отримання автомобільним транспортом придбаного зерна товарно-транспортних накладних, порядок формування та використання яких передбачена Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363. Товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Проте, вказана позиція відповідача не відповідає обставинам справи та є помилковою.

Так, відповідно до досліджених у судовому засіданні Сертифікатів відповідності послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки від 09.04.2010 року № 3362 та від 14.06.2011 року № 4316, виданих Державною інспекцією з контролю якості с/г продукції та моніторингу ринку Міністерства аграрної політики України, позивач має сертифіковану ємкість зерносховищ на 99700 тон., а отже підприємство є зерновим складом в розумінні закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» (а.с.183-184).

Згідно із статтею 25 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» зерновий склад є складом загального користування і зобов'язаний приймати на зберігання зерно від будь-якої особи. Тобто, при переході права власності на зерно, підприємство Позивача зобовязано зберігати товар (зерно) до дати відвантаження покупцю.

В судовому засіданні було встановлено, що придбане у ТзОВ «Дент К Груп» зерно: пшениця 2 класу у кількості 4163 тони та пшениця 3 класу у кількості 3232 тон, власником якого до липня 2010 року був Аграрний фонд України, з 2009 року зберігалося на ДП «Радивилівський КХП». Усі належні первинні документи, що підтверджують фактичну доставку зерна у 2009 році на початку 2010 року (товарно-транспортні накладні, акти на сушіння та очищення зерна, журнал реєстрації зважування автотранспорту, журнал обліку товарно-матеріальних цінностей, які ввозились на територію ДП «Радивилівський КХП» та ін. ) були надіслані відповідачу листом від 07.06.2010 року № 358 зареєстрований в у Відповідача за № 1390/10 8 червня 2011 року (а.с.22-23). Це також вказано у акті перевірки (стор. 16 акту).

Крім того, у судовому засіданні зазначені обставини були підтверджені складськими квитанціями на зерно від 03.09.2009 року № 97, від 03.09.2009 року № 98, від 03.09.2009 року № 99, від 22.01.2010 року № 175, від 22.01.2010 року № 176, від 03.06.2010 року № 200, від 15.07.2010 року № 24, розпорядженнями Аграрного фонду України від 02.07.2010 року за №№ 41-10/4773 та 41-10/4774 та ін. (а.с.185-197).

За наведених обставин відсутня підстава виписування товарно-транспортної накладної, адже зерно пшениці не переміщувалося у просторі, оскільки на момент укладання договору № П-17/06-2/130 року перебувало на зерновому складі - Радивилівському КХП, на відповідній правовій підставі на зберіганні.

Як вже зазначалось вище, факт здійснення господарської операції з ТзОВ «Дент К ГРУП» підтверджується як загальними первинними документами: податковими накладними, видатковими накладними, так і спеціальними документами, що передбачені законом України «Про зерно та ринок зерна в Україні» актом прийому передачі (а.с.15).

Таким чином, висновок відповідача про необхідність (обовязковість) виписування товарно-транспортної накладної при виконанні договору поставки № П-17/06-2/130 від 17 червня 2010 року, за відсутності якої зазначені витрати підлягають виключенню з валових витрат позивача з застосуванням відповідних санкцій, є безпідставним.

За наведених обставин суд вважає нечинним податкове повідомлення рішення № 0000112350 від 01.07.2011 року в частині збільшення суми грошового зобовязання за податком на прибуток підприємств за основним платежем у сумі 1935479 грн. та застосуванням штрафної санкції у сумі 483870 грн.

Суд також вважає протиправним податкове повідомлення-рішення № 0000122350 від 01.07.2011 року в частині збільшення суми грошового зобовязання за податком на додану вартість за основним платежем у сумі 1548383,33 грн. та застосування штрафної санкції на суму 387095,75 грн. за цією ж господарської операцією з ТзОВ «Дент К Груп».

Так, відповідно до п.1.7 ст.1, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

За змістом наведених правових норм необхідною умовою для включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту є, зокрема, фактичне здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг). При цьому, правові наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто дії або події, які викликають зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Згідно з пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону N168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Під господарською діяльністю, відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, слід розуміти будь-яку діяльність особи, яка направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Як вбачається з пояснень представника позивача та підтверджено дослідженими в судовому засіданні доказами, зазначеними вище, придбана у ТзОВ «Дент К Груп» була використана у власній господарській діяльності, а саме: перероблена на борошно та реалізована.

Суд не враховує покликання представників відповідача на Детальну інформацію по платнику ПДВ Радивилівський КХП щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України, якою встановлено розбіжність по сумах ПДВ за липень 2010 року Радивилівський КХП та ТзОВ «Дент К Груп» на 1548383,33 грн., з огляду на те, що згідно Детальної інформації станом на 05.12.2011 року розбіжність по сумах ПДВ між Радивилівським КХП та ТзОВ «Дент К Груп» відсутня, тобто контрагентом заборгованість перед бюджетом погашена (а.с.113).

Відносно того факту, що згідно облікових даних АРМ «Облік платників» ТзОВ «Дент К Груп» присвоєно стан «10» - запит на встановлення місцезнаходження, суд зазначає наступне.

На думку суду, визначення податковим органом суми податкових зобовязань за допомогою інформації, одержаної з джерел інших, ніж первинні документи, прямо суперечить Закону №996-XIV та Закону “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-III, наказу Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005р. №327 “Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства”.

Відповідно до ст.ст.9, 10 Закону України “Про систему оподаткування” №1251-ХІІ від 25.06.1991р., норм Закону №334/94-ВР та Закону №168/97-ВР для платника податків не передбачено обовязку й не надано права вимагати від іншого платника податків будь-яких відомостей, у тому числі щодо його зміни місцезнаходження, кількості працівників та виробничих потужностей.

Згідно з ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. У ст.203 Цивільного кодексу України викладені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Такі вимоги, згідно з частинами 1-5 цієї статті полягають, зокрема, у наступному:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

З урахуванням вимог процесуального закону про допустимість доказів ці обставини можуть бути підтверджені, зокрема, вироком про визнання осіб, які видали видаткові накладні, податкові накладні тощо, винними в скоєнні відповідних злочинів. В той же час, належних і допустимих доказів відповідачем суду не надано. На момент складання акта перевірки будь-яких оперативно-розшукових чи кримінальних справ щодо посадових осіб ТзОВ «Дент К Груп» порушено не було.

Відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Крім того, згідно з ч.1 ст.18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” від 15.05.2003р. №755-IV (далі Закон №755-IV) якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до ч.2 ст.18 Закону №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

На момент вчинення господарських операцій та на даний час ТзОВ «Дент К Груп» було зареєстроване платником податку на додану вартість, відомості про нього містилися в Єдиному державному реєстрі, та як наслідок можуть бути використанні позивачем в даному спорі як достовірні і такі, що не підлягають сумніву (а.с.179-180).

Відтак, позивач не може нести відповідальності за діяння контрагента та третіх осіб, у тому числі державного реєстратора та посадових осіб державної податкової служби, що видали ТзОВ «Дент К Груп» свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Крім того, Закон №168/97-ВР не повязує право покупця - платника податку, на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість із фактичним внесенням його до бюджету продавцем товару, не зобовязує покупця контролювати сплату цього податку до бюджету вказаною особою.

Згідно з п.7.1. ст.7 Закону №168/97-ВР покупець сплачує суму податку на додану вартість у ціні товару безпосередньо продавцю, тому не може в подальшому у будь-якому вигляді впливати на надходження чи на ненадходження цих сум податку на додану вартість до Державного бюджету.

Для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту в Законі №168/97-ВР не передбачається умова про сплату цих сум до бюджету. Якщо контрагент продавець видає податкові накладні і при цьому не виконує зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення покупця платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, тим більше, що останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого від шкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З фактичних обставин справи та наявних матеріалів суд не вбачає підстав для визнання правочинів, вчинених Радивилівським КХП з ТзОВ «Дент К Груп» нікчемними, а отже вважає висновки Дубенської ОДПІ про нікчемність договору необґрунтованими.

З аналогічних підстав суд вважає надуманими висновки відповідача щодо нікчемності правочину між Радивилівським КХП та ПП «Бізнесгруп».

У акті перевірки, запереченнях з покликанням на довідку про результати проведення невиїзної документальної перевірки від 21.09.2010 року № 4326/23-4/36828601 зазначено, що не мала реального товарного характеру операція з придбання проводу НВЧ у ПП «Бізнес Груп» на суму 3905,00 грн., за якою включено до складу податкового кредиту ПДВ на суму 781 грн. Згідно листа ДПІ у Франківському районі м. Львова зазначений контрагент не має власних виробничих приміщень, земельних ділянок, транспортних засобів, кількість працюючих складає 0 осіб. Отже укладений договір відповідно до вимог п.п.1,2 ст.215, п.п.1,5 ст.203 ЦК України є нікчемним (а.с.64-76, стор.9 акту).

Проте, у судовому засіданні встановлено, що правомірність господарської операції з ПП «Бізнесгруп» підтверджується належним чином оформленими первинним документами, а саме: видатковою накладною від 09.07.2010 року № РН 7 09004 на провід НВЧ 0,5 та термоперетворювач опору на загальну суму 3905 грн. без ПДВ, виписаною контрагентом податковою накладною від 09.07.2010 року № 7090000004 на суму ПДВ 781 грн., та ін.. (а.с.13-14).

Як вже зазначалось вище, відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь - яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну). Таким чином у відповідача відсутні будь які правові підстави для зняття зі складу валових витрат, витрат на придбання проводу НВЧ 0,5 та термоперетворювача опору у ПП «Бізнесгруп» в сумі 3905 грн., які у подальшому були використані у господарській діяльності позивача.

Оскільки зазначена господарська операція цілком відноситься до складу валових витрат, висновок Відповідача про неправомірне віднесення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми ПДВ в розмірі 781,00 грн., що сплачена у складі вартості зазначених товарно-матеріальних цінностей не відповідає вимогам закону, оскільки відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку, протягом, такого звітного періоду, у тому числі у зв'язку з придбанням послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

На момент здійснення господарської операції ПП «Бізнесгруп» було зареєстроване платником податку на додану вартість, відомості про нього містилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (а.с.181-182).

За наведених обставин суд вважає нечинним податкове повідомлення рішення № 0000112350 від 01.07.2011 року в частині збільшення суми грошового зобовязання за господарською операцією з ПП «Бізнесгруп» за податком на прибуток підприємств за основним платежем у сумі 976 грн. та застосуванням штрафної санкції у сумі 244 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000122350 від 01.07.2011 року в частині збільшення суми грошового зобовязання за податком на додану вартість за основним платежем у сумі 781грн. та застосування штрафної санкції на суму 195,25 грн.

Не відповідає вимогам чинного законодавства висновок відповідача про завищення убутку балансової вартості в сумі 301944 грн., що повязана із списанням вартості посіву озимого ріпаку.

Так, згідно акту перевірки позивачем у грудні 2010 року проведено списання вартості посіву озимого ріпаку внаслідок його загибелі по меморіальному ордеру № 24 згідно акту № б/н від 26.03.2010 року на суму 322419,25 грн., в тому числі матеріальні витрати 301944 грн. (стор. 18 акту,а.с.16)

Відповідач робить висновок, що під час проведення перевірки не надано будь яких документів, які підтверджують факт форс-мажору. Проте, суд не погоджується з цим, оскільки загибель ріпаку внаслідок неналежних погодних умов підтверджено актом № б/н від 26.03.2010 року, на який посилається відповідач у акті перевірки, підписаний комісією у складі посадових осіб позивача, а також головного агронома управління сільського господарства, начальника інспекції захисту рослин та ін., довідкою метеостанції Броди, Львівської області (знаходиться найближче до м. Радивилів, Рівненської області) щодо незначної кількості опадів у серпні та вересні 2009 року, Державним статистичним спостереженням - Підсумками збору врожаю с/г культур, плодів, ягід та винограду станом на 01.12.2010 року, довідкою управління агропромислового розвитку Радивилівської РДА від 24.06.2011 року № 01/1-153 (а.с.15, 20-33).

Суд зазначає, що для цілей ведення податкового обліку у випадках виникнення ситуації з загибелі посівів певних сільськогосподарських культур законодавством не передбачено обовязку складання спеціальних документів для платника податків.

Відповідач не заперечує, що позивачем було витрачено на посів озимого ріпаку літом 2009 року матеріальні активи на суму 301944 грн., проте, на його думку, зазначені витрати були понесені без дотримання економічної вигоди, а отже ця сума повинна відноситись у розрахунку приросту (убутку) балансової вартості згідно додатку К1/1 до декларації про прибуток у графі 04 «Запаси, використані не в господарській діяльності».

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону №334/94-ВР під господарською діяльністю слід розуміти будь-яку діяльність особи, яка направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до ст..42 ГК України, на порушення якої покликається відповідач, підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється субєктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що витрати матеріальних активів на суму 301944 грн. були понесені позивачем з метою одержання доходу. Загибель посіву ріпаку відбулася не з причини неналежної господарської діяльності, а внаслідок складних погодних умов, а отже зазначені витрати обґрунтовано включені позивачем до складу валових витрат.

Таким чином, суд приходить до переконання про нечинність податкового повідомлення рішення № 0000112350 від 01.07.2011 року в частині збільшення суми грошового зобовязання за податком на прибуток підприємств за основним платежем у сумі 75496 грн. та застосуванням штрафної санкції у сумі 18871,50 грн. та податкового повідомлення-рішення № 0000122350 від 01.07.2011 року в частині збільшення суми грошового зобовязання за податком на додану вартість за основним платежем у сумі 60389 грн. та застосування штрафної санкції на суму 15097,25 грн.

Відносно податкового повідомлення-рішення № 0000112350 від 01.07.2011 року в частині збільшення суми грошового зобовязання Радивилівського КХП за податком на прибуток 15326 грн. основного платежу та 3831,50 грн. штрафної санкції за операціями з податкового обліку кредиторської заборгованості, по якій минув термін позовної давності, то воно мотивоване фактом порушення позивачем вимог п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року.

Пункт 5.1 ст.5 Закону №334/94-ВР, що був чинним на час існування відповідних правовідносин, визначав валові витрати виробництва та обігу як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В свою чергу, порядок податкового обліку валових витрат був чітко встановлений пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 вказаного Закону, за нормою якого, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважалася дата, яка припадала на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а у разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Отже, валові витрати збільшувалися по першій законодавчо визначеній події, і такою першою подією могло бути не тільки списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а і оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - фактичне отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно обліку позивача кредиторська заборгованість перед ПП Мороженок, ФГ «Україна» та іншими 16 підприємствами та фізичними особами підприємцями виникла до жовтня 2007 року свідчить про те, що валові витрати по операціям з вказаними контрагентами були визначені за першою подією - оприбуткування товарів (робіт, послуг), що повністю відповідало вимогам пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону.

У грудні 2010 року ДП «Радивилівський КХП» провело по обліку списання простроченої кредиторської заборгованості у звязку з тим, що сплинув термін позовної давності стягнення вартості отриманих позивачем товарів (робіт, послуг) (а.с.116-118).

Відповідно до пп.1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону 334/94-ВР сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності є безповоротною фінансовою допомогою.

Згідно з пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 цього Закону така сума заборгованості повинна включатися до валового доходу.

Позивачем стверджено, а відповідачем і в акті перевірки, і в ході судового розгляду підтверджено, що ДП «Радивилівський КХП» суму кредиторської заборгованості перед вищеназваними субєктами господарювання, що залишилася нестягнутою після закінчення терміну позовної давності, на підставі пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону включило до складу своїх валових доходів.

Порядок врегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості регламентувався п.12.1 ст.12 Закону №334/94-ВР. При цьому, ні даною статтею, ні жодною іншою нормою зазначеного Закону не було встановлено обовязку платника податків, що проводить списання простроченої кредиторської заборгованості у звязку з тим, що сплинув термін позовної давності, проводити коригування раніше цілком правомірно за першою подією сформованих валових витрат.

У звязку з цим, суд вважає, що у податкового органу не було підстав для висновку про завищення позивачем валових витрат на суму 73564,25 грн.

При цьому покликання відповідача на лист Державної податкової адміністрації України "Про відображення у податковому обліку заборгованості по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності" №10751/7/15-0317 від 07.06.2006 року (стор.8 акту), за змістом якого платник податку, який має кредиторську заборгованість перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення терміну позовної давності, не лише включає суму такої заборгованості до складу валових доходів, а й одночасно зменшує валові витрати на суму оприбуткованого товару, оскільки ним фактично не понесені витрати, суд не може прийняти, з огляду на те, що вказаний лист не має сили правового акту, і в той же час, містить розяснення, які покладають на платника податків обовязки, не передбачені нормами законів про оподаткування. Крім того, запропонований податковим органом порядок обліку операцій по списанню кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, фактично покладає на платника податків подвійний тягар, позаяк, як збільшення валових доходів, так і зменшення валових витрат, веде до збільшення обєкта оподаткування, а оскільки це здійснюється за однією і тією ж операцією, то це приводить до її подвійного оподаткування.

Таким чином, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0000112350 від 01.07.2011 року в частині збільшення суми грошового зобовязання ДП «Радивилівський КХП» за податком на прибуток 15326 грн. основного платежу та 3831,50 грн. за операціями з податкового обліку кредиторської заборгованості, по якій минув термін позовної давності, не ґрунтується на нормахчинного законодавства та підлягає визнанню нечинним.

У решті позовних вимог суд відмовляє у задоволенні з огляду на наступне.

Так, у судовому засіданні було встановлено, що згідно даних головної книги, бухгалтерських записів та оборотно-сальдових відомостей по рахунках бухгалтерського обліку станом на 01.04.2011 року балансова вартість запасів, витрати на придбання яких були віднесені до складу валових витрат, склала 747836 грн.(а.с.170-177, стор 17 акту):

-201 р-к «Сировина та матеріали» - 99048 грн.,

- 203 р-к «Паливо» - 21696 грн.,

- 204 р-к «Тара» - 81479 грн.,

- 205 р-к «Будівельні матеріали» - 48474 грн.,

- 207 р-к «Запасні частини» - 55732 грн.,

- 208 р-к «Матеріали с/г продукції 24541 грн.,

- 209 р-к «Інші матеріали» - 98375 грн.,

- 221 р-к «Малоцінні та швидкозношувальні предмети» - 13432 грн.,

- 260 р-к «Готова продукція» - 55134 грн.,

- 270 р-к «Продукція с/г виробництва» - 0 гн.,

- 281 р-к «товари на складі» - 134346 грн.,

- 239/17 «Рослинництво» - 115579 грн.

Згідно додатку К1/1 декларації про прибуток у рядку 04.2 Декларації «убуток балансової вартості запасів» станом на 30 квітня 2011 року Радивилівським КХП не враховано залишки товарів, що обліковуються на рахунку бухгалтерського обліку 260 «готова продукція», а отже завищено убуток балансової вартості запасів на суму 55134 грн.(а.с.106-107).

Оскільки балансова вартість залишків товарів у позивача на кінець звітного періоду перевищувала балансову вартість на початок звітного періоду, а отже відповідно до вимог п.5.9. Закону №334/94-ВР їх різниця підлягала включенню до складу валових доходів, а не валових витрат. За наведених обставин донараховання податку на прибуток у сумі - 13784 грн. основного платежу та штрафної санкція - 1,00 грн. суд вважає правомірним.

Також суд погоджується з твердженням відповідача, що витрати Радивилівського КХП з придбання поштових конвертів, марок, а також оплати транспортних послуг нічного експресу в загальній сумі 3061,00 грн. не підтверджуються первинними документами (касовими та товарними чеками, розрахунковими квитанціями, іншими розрахунковими документами), а отже згідно пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР не підлягають включенню до валових витрат. Актом перевірки було встановлено, що на підтвердження зазначених господарських операцій позивачем було надано лише авансові звіти, накладні ф16 ВАТ «Укрпошта», накладну на вантаж ( стор.9 акту).

На вимогу суду представники позивача не змогли надати належні первинні документів, що підтверджують валові витрати на зазначену суму. Отже суд погоджується з рішеннями податкового органу в частині донарахування податку на прибуток у сумі: 765 грн. основного платежу та 172,50 грн. штрафної санкції.

Також на думку суду витрати позивача на придбання у Рівненської регіональної філії Центру державного земельного кадастру послуг з виготовлення кадастрових планів, послуг з виготовлення актів встановлення меж земельних ділянок на суму 15555 грн. відносяться до нематеріальних активів, які підлягають амортизації, а не до складу валових витрат. Так, п.п.5.3.2, п. 5.3 статті 5 Закону №334/94-ВР встановлено, що не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів, витрати, повязані з …. придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації. . . Згідно п.1.2 ст.1 цього ж закону нематеріальний актив - обєкти інтелектуальної власності, в т.ч. промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавством, обєктом права власності платника податку.

Надані Рівненською регіональною філією Центру державного земельного кадастру послуги стосуються земельної ділянки, яка є обєктом права власності позивача, а отже підпадають під визначення нематеріальних активів, у звязку з чим не включаються до валових витрат.

Таким чином, рішення відповідача в частині донарахування податку на прибуток у сумі 3889 грн. основного платежу та 972 грн. штрафної санкції є правомірним.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням наведеного вище, Дубенською ОДПІ не доведено правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень № 0000122350 від 01.07.2011 року повністю, а № 0000112350 від 01.07.2011 року в частині збільшено суму грошового зобовязання за податком на прибуток підприємств за основним платежем у сумі 2027267 грн. та штрафної санкції у сумі 506817,00 грн.

За наведених обставин суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Дубенської ОДПІ № 0000122350 від 01.07.2011 року повністю, а № 0000112350 від 01.07.2011 року в частині збільшення суми грошового зобовязання за податком на прибуток підприємств за основним платежем у сумі 2027267 грн. та штрафної санкції у сумі 506817,00 грн.

Відповідно до вимог ч.3 ст.94 КАС України судові витрати стягуються на користь позивача у розмірі 14 грн. 11 коп.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати нечинним податкове повідомлення - рішення Дубенської ОДПІ від 01.07.2011 року № 0000122350 щодо збільшення ДП "Радивилівський комбінат хлібопродуктів" Державного агенства резерву України суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість повністю.

Визнати нечинним податкове повідомлення - рішення Дубенської ОДПІ від 01.07.2011 року № 0000112350 в частині збільшення ДП "Радивилівський комбінат хлібопродуктів" Державного агенства резерву України суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 2534084,00 грн., в тому числі 2027267 грн. - за основним платежем та 506817,00 грн. - за штрафними санкціями.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь позивача Державне підприємство "Радивилівський комбінат хлібопродуктів" Державного агенства резерву України із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 14 (чотирнадцять) грн. 11 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Борискін С.А.