Постанова № 21582346, 05.02.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/7872/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2012 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Іванова Е.А.

секретар Чиженко А.О.

за участю представників: позивача ОСОБА_1 (за довіреністю)

відповідача                                        ОСОБА_2 (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Одесі адміністративну справу за позовом Малого підприємства «Спецлітмаш»ТОВ до ДПІ у Малиновському районі м.Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецлітмаш»звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси, в якому позивач просив суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 03.06.2011 року № 0002762301/0 та від 03.06.2011 року № 0002772301/0.

Свої позовні вимоги позивач мотивував тим, що ДПІ у Малиновському районі м. Одеси у відношенні ТОВ «Спецлітмаш»були винесені податкові повідомлення –рішення, якими позивачу визначені податкові зобов’язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток підприємств. Вказані податкові повідомлення-рішення були винесені на підставі акту перевірки позивача ДПІ у Малиновському районі м. Одеса, яким встановлено, що позивач відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ, визначені у податкових накладних, виданих підприємством, яке здійснювало фіктивну підприємницьку діяльність, а також позивач відніс до складу валових витрат кошти, сплачені на підставі договору позивача з ТОВ «Миракод», який має ознаки нікчемності. Проте позивач не згоден з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями та вважає хибними висновки податкового органу щодо нікчемності договору, укладеного з ТОВ «Миракод»та в обґрунтування своїх вимог зазначає, що вказаний договір був укладений в письмовій формі, на виконання цього договору були складені видаткові, прибуткові та податкові накладні, а також здійснена оплата товару, поставленого за договором. Позивач також зазначає, що вказаний договір не визнавався судом не дійсним. На підставі викладеного, позивач просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення, як такі, що прийняті безпідставно.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, та просив його задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити в його задоволенні та надала суду заперечення у письмовому вигляді, які мотивовані тим, що 17.12.2010 року в межах порушеної кримінальної справи з приводу здійснення ТОВ «Миракод»фіктивної підприємницької діяльності була допитана ОСОБА_3, яка повідомила, що лише документально була засновником та займала посаду директора ТОВ «Миракод», проте фактично фінансово-господарську діяльність не вела. На підставі викладеного, відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, вивчивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Мале підприємство «Спецлітмаш»ТОВ зареєстровано 24.12.1993 року та видами діяльності вказаного підприємства за КВЕД є оптова торгівля іншими машинами та устаткуванням, монтаж інших машин та устаткування загального призначення, ремонт і технічне обслуговування інших машин та устаткування загального призначення, про що свідчить довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) (а.с.86).

Судом також встановлено, що Державною податковою інспекцією у Малиновському районі м. Одеси була проведена виїзна позапланова перевірка МП «Спецлітмаш»ТОВ з питань взаємовідносин з ТОВ «Миракод»за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року.

За результатами перевірки був складений акт від 23.05.2011 року № 146/23-213/20958366, згідно якого було встановлено порушення МП «Спецлітмаш»у вигляді ТОВ Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»із змінами і доповненнями, в наслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 177830 грн. у тому числі по періодам: 4 квартал 2009 року –129913 грн., 1 квартал 2010 року –47917 грн., а також порушення Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 142264 грн. в тому числі по періодам листопад 2009 року –103930 грн., березень 2010 року –38334 грн. (а.с.7-15).

Згідно акту перевірки заниження податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства відбулося в результаті того, що, як зазначає податковий орган, договір № 1 від 01.03.2010 року, укладений між позивачем та ТОВ «Миракод» має ознаки нікчемності та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю, оскільки ТОВ «Миракод» здійснювало фіктивне підприємництво.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси були прийняті податкові повідомлення-рішення від 03.06.2011 року № 0002762301/0 яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 222288 грн. та від 03.06.2011 року № 0002772301/0, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на суму 177830 грн. (а.с.16-17).

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями МП «Спецлітмаш»у вигляді ТОВ оскаржило їх до ДПА в Одеській області, яка за результатами розгляду скарги прийняла рішення від 29.06.2011 року № 22572/10/25-0007, яким залишила скаргу директора МП «Спецлітмаш»у вигляді ТОВ без задоволення, а податкові повідомлення-рішення –без змін (а.с.18-20).

Позивач не погодився з рішенням ДПА в Одеській області та оскаржив податкові повідомлення-рішення до ДПА України, яка своїм рішенням від 08.09.2011 року № 16417/6/25-0115 також залишила оскаржувані податкові повідомлення-рішення без змін, а скаргу позивача без задоволення (а.с.21-24).

Судом встановлено, що одним із контрагентів позивача у перевіряємий період був ТОВ «Миракод», з питань взаємовідносин з яким ДПІ у Малиновському районі м. Одеси була здійснена позапланова перевірка.

Як встановлено судом між МП «Спецлітмаш»у вигляді ТОВ та ТОВ «Миракод»був укладений договір постачання обладнання № 1 від 01.03.2010 року, згідно умов якого постачальник (ТОВ «Миракод») приймає на себе зобов’язання здійснити постачання обладнання (надалі продукція), а покупець зобов’язується прийняти та сплатити поставлену продукцію (а.с.25-27).

На підтвердження виконання вказаного договору, надана прибуткова накладна від 10.05.2010 року, з якого вбачається, що постачальником товару є ТОВ «Миракод», а одержувачем МП «Спецлітмаш»у вигляді ТОВ та товар постачався на підставі договору № 1 від 01.03.2010 року. Вартість поставлених матеріалів складає 42811,61 грн., в тому числі ПДВ 7135,27 грн. (а.с.35).

Згідно реєстру отриманих та виданих податкових накладних ТОВ «Миракод»була видана податкова накладна від 24.03.2010 року № 240303 на суму 230000 грн. в тому числі ПДВ на суму 38333,33 грн. (а.с.36).

Крім того, як встановлено судом позивач МП «Спецлітмаш»у вигляді ТОВ отримував продукцію від ТОВ «Миракод»також і на підставі усної домовленості.

Про даний факт свідчать видаткові накладні від 01.11.2009 року № 011111 (а.с.39), від 02.11.2009 року № 021124 (а.с.31), від 17.11.2009 року № 171103 (а.с.29), а також податкові накладні від 01.11.2009 року № 011111, видана ТОВ «Миракод»на суму 175729,19 грн. в тому числі ПДВ –29288,20 грн. (а.с.32), від 02.11.2009 року № 021124, видана ТОВ «Миракод»на суму296520,54 грн. в тому числі ПДВ –49420,09 грн. (а.с.30) та від 17.11.2009 року № 171103, видана ТОВ «Миракод»на суму 151332,16 грн. в тому числі ПДВ –25222,03 грн. (а.с.28).

Судом встановлено, що придбаний товар був оплачений позивачем, про що свідчать виписки банку (а.с.46-49).

Судом встановлено, що вартість придбаного товару, зазначена у податкових накладних включена до складу валових витрат підприємства у 4 кварталі 2009 року та у першому кварталі 2010 року, а також суми ПДВ, згідно вказаних податкових накладних включені до складу податкового кредиту у листопаді 2009 року та березні 2010 року.

В судовому засіданні та в наданих на адресу суду письмових запереченнях представник відповідача посилався на той факт, що угоди на постачання обладнання, укладені позивачем з ТОВ «Миракод»у 4 кварталі 2009 року та першому кварталі 2010 року є недійсними на підставі того, що вони не були спрямовані на настання правових наслідків.

Суд погоджується з вказаним твердженням представника відповідача з огляду на наступне.

Статтею 3 Господарського кодексу України визначено поняття господарської діяльності, відповідно до якої під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Згідно ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Стаття 215 ЦК України встановлює підстави недійсності правочину. Так, згідно ч. 2 даної статті недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правові наслідки недійсності правочину передбачені ст. 216 ЦК України. Зокрема, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як зазначено в ч. 2 ст.215 цього Кодексу, визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.

При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника або фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Наявність мети, зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями КК України. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

В даному випадку вироком Іллічівського міського суду Одеської області від 07.12.2011 року, встановлено, що особа, яка була директором ТОВ «Миракод», а саме ОСОБА_3 насправді фінансово-господарською діяльністю не займалася, ніяких бухгалтерських документів даного підприємства, в тому числі договорів, накладних, податкових накладних та інших документів вона не складала та не підписувала, а ТОВ «Миракод»зареєструвала на своє ім’я на прохання невідомої їй особи за грошову винагороду. Згідно вказаному вироку, ОСОБА_3 своїми навмисними діями, що виразилися у створенні фіктивного суб’єкта підприємницької діяльності з метою покриття незаконної діяльності, скоїла злочин, передбачений ст.. 205 ч. 2 КК України.

Тобто в даному випадку метою створення ТОВ «Миракод»було не здійснення підприємницької діяльності з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а покриття незаконної діяльності, що суперечить ст.. 3 Господарського кодексу України, що визначає поняття господарської діяльності.

В ч. 4 ст. 72 КАС України зазначено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п. 1.32 вищезазначеного Закону господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

ПП. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 даного Закону встановлює, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Датою виникнення валових витрат відповідно до пп.. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що діяв у перевіряємий період, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.2.1. п. 7.2. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п. 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 7.2.4. п. 7.2. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Підпунктом 7.2.6. п. 7.2. ст.. 7 Закону зазначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст.. 7 Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст.. 7 Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Як вже було зазначено вище, вироком Іллічівського міського суду Одеської області встановлені ознаки фіктивного підприємства ТОВ «Миракод», тому податкові накладні, видані вказаним підприємством та на підставі яких, як зазначає позивач в нього виникли валові витрати та податковий кредит не можуть бути прийняті судом до уваги в якості достовірних доказів обґрунтувань позивача.

Згідно до п.п. 2.4. п. 2 Наказу міністерства фінансів України «Про затвердження положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати серед інших такі обов'язкові реквізити: посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 18 Наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

Таким чином, враховуючи вищезазначене у позивача відсутні підстави до включення до складу валових витрат вартість придбаного обладнання за угодами з ТОВ «Миракод», а також включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, зазначених у податкових накладних, виданих ТОВ «Миракод» оскільки первинні документи на підставі усного договору поставки та договору № 1 від 01.03.2010 року складені з порушенням вимог чинного законодавства, враховуючи його нікчемнісь.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, на підставі вищевикладених обставин, доказів, що їх підтверджують та нормативно-правових актів, що регулюють дані відносини, суд робить висновок про те, що первинні документи, які нібито-підтверджують придбання обладнання МП «Спецлітмаш»ТОВ у ТОВ «Миракод»не підтверджують законності укладеної угоди.

Отже порушення, вказані в акті перевірки є такими, що дійсно мали місце, а податкові повідомлення-рішення про визначення суми податкового зобов’язання та накладення штрафних санкцій –правомірними, рішення, прийняті суб’єктом владних повноважень ґрунтуються на законі та фактах, встановлених в ході перевірки, а тому не вбачається підстав для скасування оскаржуваних рішень.

Враховуючи встановлені обставини, докази, що їх підтверджують та нормативно-правові акти, що регулюють дані відносини, суд робить висновок про те, що позовні вимоги МП «Спецлітмаш»ТОВ необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Керуючись, ст. ст. 2, 71, 158, 160, 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Малого підприємства «Спецлітмаш»ТОВ до ДПІ у Малиновському районі м.Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень №0002762301/0 та №0002772301/0 відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст..254КАС України.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів після отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст постанови виготовлений 05 лютого 2012 року.

Суддя                     Е.А.Іванов

05 лютого 2012 року.