Постанова № 21581740, 07.02.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2012 р. № 2а-329/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання Іваськевича С.В.,

представника позивача Пашковського Я.В., представника відповідача Карпина Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТТ Пласт»до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТТ Пласт»звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова № 0001072304 від 15.12.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте із порушенням вимог законодавства, оскільки право позивача на включення до податкового кредиту за січень 2011 року податку на додану вартість, підтверджується усіма необхідними первинним документами, в тому числі податковими накладними, виписаними і оформленими із дотриманням вимог чинного законодавства. Висновок відповідача про нікчемність правочинів, укладених позивачем із зазначеними контрагентами, є безпідставний.

Ухвалою суду від 13.01.2012 року відкрито провадження у справі. Хід розгляду справи відображений в ухвалах суду. В судовому засіданні 07.02.2012 року відповідно до вимог ч.3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених у позові, просив суд адміністративний позов задовольнити в повному обсязі. Пояснив, що висновки акту перевірки відповідача, на підставі яких було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, суперечать вимогам податкового законодавства.

Представник відповідача проти позову заперечив, зазначив, що податковим органом встановлено та підтверджено документально неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій позивача із ТзОВ «Альфа-Мед 2006»та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України. Під час перевірки відповідачем використано Акт ДПІ у Московському районі м.Харкова від 08.06.2011 року № 1767/23/34631561 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Альфа-Мед 2006»в частині правомірності нарахування податкових зобовязань та податкового кредиту за період з 01.01.2011 року 31.03.2011 року»та бази даних ДПІ. У звязку з наведеним, відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши представлені позивачем документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та висновки податкового органу, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ТТ Пласт»з питань документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТзОВ «Альфа-Мед 2006», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2011 року по 31.06.2011 року (січень 2011 року), результати якої відображені в Акті № 4082/23-4/35968963 від 02.12.2011 року.

Податковим органом встановлено, що ТзОВ «ТТ Пласт» не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із платником податків ТзОВ «Альфа-Мед 2006», їх виду, обсягу, якість та розрахунки за період з 01.01.2011 року по 31.06.2011 року(січень 2011 року), чим порушено п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 200 Податкового Кодексу України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», завищено суму податкового кредиту в декларації з ПДВ за січень 2011 року (рядок 17) в сумі 68829,60 грн., що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку відємного значення попереднього звітного періоду (рядок 25 Декларації з ПДВ за січень 2011 року) в сумі 68829,60 грн.

Відповідачем зроблено висновок про нікчемність таких господарських операцій з урахуванням висновків Акту ДПІ у Московському районі м. Харкова № 1767/23/34631561 від 08.06.2011 року «Про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Альфа Мед 2006»з питань правильності нарахування податкових зобовязань та податкового кредиту за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року», відповідно до яких встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди покупцям підприємства та далі по ланцюгу постачання, з метою штучного формування податкового кредиту, з використанням контрагентів, які не виконують своїх податкових зобовязань.

З урахуванням висновків зазначеного Акту перевірку відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001072304 від 15.12.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість на суму 68 831 грн., з них 68830 грн. - за основним платежем, 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач не погодився із зазначеним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Приймаючи рішення суд виходив з наступного.

Як вбачається з позовних матеріалів у січні 2011 року ТзОВ «ТТ Пласт» проводило взаєморозрахунки з ТзОВ «Альфа-Мед 2006». Згідно Договору купівлі-продажу № 7 від 17.01.2011 року ТзОВ «Альфа-Мед 2006»здійснило продаж товару - труби газової в сумі 344148,00 грн., у тому числі ПДВ - 68829,60 грн. Дані суми ТзОВ «ТТ Пласт» відповідно до податкових накладних включено до податкового кредиту декларації по ПДВ у січні 2011 року та відображено у реєстрах отриманих податкових накладних.

Судом встановлено та підтверджено податковим органом в Акті перевірки, що оплата поставленого товару здійснювалась згідно платіжних доручень №18 від 21.02.2011 року в сумі 50000,00 грн., в тому числі ПДВ 8333,33 грн., №24 від 02.03.2011 року в сумі 50000,00 грн., в тому числі ПДВ 8333,33 грн., №25 від 09.03.2011 року в сумі 104000,00 грн., в тому числі ПДВ 17333,33 грн. та №35 від 11.03.2011 року в сумі 130000,00 грн., в тому числі ПДВ 21666,67 грн.

Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість регулюється Розділом V Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 року (далі ПК України).

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Як вбачається з п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 ПК України, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу.

Суд зазначає, що відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а по зазначених операціях придбання результатів робіт (послуг) повинні бути в наявності.

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Суд керується листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, згідно якого для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Для зясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

У звязку з наведеним, а також враховуючи принцип офіційного зясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та пятою ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд запропонував позивачу представити документи, які спростовують доводи податкового органу щодо наявності порушень та підтверджують реальність господарських операцій, проведених з ТзОВ «Альфа-Мед 2006».

Позивачем долучено до матеріалів справи первинні бухгалтерські документи, зокрема:

-Договір купівлі-продажу №7 від 17.01.2011 року, укладений між ТзОВ «Альфа-Мед 2006» та ТзОВ «ТТ Пласт»;

-Податкова накладна ТзОВ «Альфа-Мед 2006»№ 44 від 26.01.2011 року;

-накладна №44 від 26.01.2011 року про передачу та отримання товару труби газової, укладеної між ТзОВ «Альфа-Мед 2006»та ТзОВ «ТТ Пласт».

Також, позивачем представлено документи, якими підтверджується подальше використання придбаного у ТзОВ «Альфа-Мед 2006»товару, зокрема: договір №1 від 03.01.2011 року, укладений між ТзОВ «ТТ Пласт»та ТзОВ НВО «Облсількомунгосп», податкова накладна №3 від 25.01.2011 року, накладна № 5 від 27.01.2011 року, витяг із журналу реєстрації видачі довіреностей за 20.01.2011 року.

Таким чином факт придбання, поставки та використання у господарській діяльності позивача придбаних товарів підтверджується належними первинними документами. Зазначені поставки відображені в бухгалтерському обліку позивача за січень 2011 року, що також підтверджується відповідачем (стр. 6-7 Акту перевірки).

Вищевказані первинні документи оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», доказів протилежного відповідачем не представлено та судом не встановлено.

ТзОВ «ТТ Пласт»у ТзОВ «Альфа-Мед 2006»придбавались товарно-матеріальні цінності з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності.

Зважаючи на те, що відомості, зазначені у згаданих вище первинних документах у повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись між позивачем та його контрагентом, суд вважає, що позивач, формуючи податковий кредит, діяв в межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.

Крім того, як вбачається з положень Податкового Кодексу України документом, який підтверджує включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів, є податкова накладна. Позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевіряємий період була надана суду податкова накладна, яка не має недоліків та порядок заповнення якої відповідає встановленому чинним законодавством. А відтак, позивач мав право включити суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Субєктом владних повноважень не представлено суду доказів відсутності повноважень у посадових осіб позивача та його контрагентів на здійснення господарських операцій, притягнення їх до кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків та зборів тощо. Позивачем доведено товарність господарських операцій та подальше використання придбаних у зазначеного контрагента ТМЦ.

З приводу тверджень відповідача про те, що правочин, укладений між позивачем та ТзОВ «Альфа-Мед 2006», не спричиняє реального настання правових наслідків та суперечить інтересам держави та суспільства, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов'язання) недійсним розгляду у судовому порядку не підлягають, оскільки визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження обєктами права власності українського народу-землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу обєктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших обєктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Дана позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальних характер. Виходячи з цього конституційного принципу, позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів, зокрема несплату податків чи недостовірність його відомостей.

Крім того, «фіктивність»діяльності постачальників позивача, яка не є доведеною податковим органом, не може бути підставою для висновку про нікчемність правочинів укладених з контрагентами.

Суд зазначає, що господарські операції позивача з вищевказаними контрагентами не суперечать актам цивільного законодавства, не встановлено фактів, які свідчили б про те, що проведення таких не відповідає дійсним намірам сторін і, що спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами. Субєктом владних повноважень не представлено суду доказів відсутності повноважень у посадових осіб позивача та його контрагента на здійснення господарських операцій, притягнення їх до кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків та зборів тощо.

Оскільки, фінансово-господарські операції ТзОВ «ТТ Пласт»документально підтверджені відповідними первинними документами, то суд вважає помилковими висновки органу державної податкової служби про нікчемність таких операцій.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обовязок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобовязання.

Проте, податковим органом, конкретних доказів, на підставі яких можна дійти до висновку про порушення платником податків норм податкового законодавства суду надано не було.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналізуючи діюче на момент виникнення спірних правовідносин законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що твердження органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому, у суду відсутні правові підстави вважати податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість, правомірним.

Таким чином, сукупність вищенаведених, підтверджених документально та встановлених обставин дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 КАС України -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова № 0001072304 від 15.12.2011 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТТ Пласт»(ЄДРПОУ 35968963) 689 (шістсот вісімдесят девять) гривень судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 12 лютого 2012 року.

Суддя Сакалош В.М.