Постанова № 21581305, 06.02.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2012 р. № 2а-11843/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання Іваськевича С.В.,

представника позивача Мокрія Р.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного відкритого акціонерного товариства «Шахта «Надія» до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення -

в с т а н о в и в:

Державне відкрите акціонерне товариство «Шахта «Надія»(далі- ДВАТ «Шахта «Надія») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області № 0006471501/0 від 27.06.2007 року.

Позовні вимоги мотивовані неправомірним нарахуванням контролюючим органом штрафної санкції, оскільки позивачем сплачено суму узгодженого податкового зобовязання, визначеного податковою декларацією, що підтверджується платіжними дорученнями, а тому, вважає податкове повідомлення-рішення, винесене ДПІ у Сокальському районі Львівської області протиправними.

Ухвалою суду від 28.10.2011 року адміністративну справу прийнято до провадження Львівським окружним адміністративним судом. В судовому засіданні 06.02.2012 року на підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві та додаткових поясненнях.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового розгляду. Окрім того, на адресу суду надійшло клопотання відповідача про відкладення судового розгляду. Дане клопотання судом не задоволене, а тому справа розглядається без участі згаданого представника.

Позиція відповідача викладена у запереченні позовних вимог від 21.12.2007 року за № 19791/10-010 та додаткових обґрунтуваннях заперечень проти адміністративного позову. Зокрема, зазначено, що відповідачем під час проведення перевірки своєчасності розрахунків з бюджетом виявлено, що позивачем було несвоєчасно сплачено самостійно задекларований податок на додану вартість. У звязку з цим, позивачу були визначені штрафні санкції, про що винесене податкове повідомлення-рішення.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити, з наступних підстав.

ДВАТ «Шахта «Надія»зареєстроване як юридична особа Сокальською районною державною адміністрацією Львівської області16.03.2001 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи № 546104.

ДПІ у Сокальському районі Львівської області було проведено перевірку дотримання ДВАТ «Шахта «Надія»вимог п.п. 5.3.1. п.5.3. ст.5 Закону України «Про порядок погашення податкових зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за період з 31.10.2002 року по 18.06.2007 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 5.3.1. п.5.3. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення податкових зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», а саме: підприємством несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобовязання за платежем - податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) та податок на прибуток із затримкою, що є більшою 90 календарних днів в сумі 186019,50 грн.

За наслідками перевірки складено Акт № 507/150/00178175 від 22.06.2007 року, на підставі висновків якого відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення №0006471501/0 від 27.06.2007 року, яким на позивача за затримку 1681 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 372039,00грн. накладено штрафу у розмірі 186019,50 грн. (50 % суми податкового зобовязання).

Здійснюючи розрахунок штрафних санкцій (додаток до акта перевірки), відповідач визначив кількість прострочених днів сплати самостійно визначених позивачем сум податкового зобов'язання у податкових деклараціях за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах).

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується відповідачем, позивач сплатив до бюджету наступні платежі:

-платіжне доручення за № 811 від 10.05.2007 року сплата до бюджету ПДВ в розмірі 100000,00 грн. з призначенням платежу: «ПДВ за травень 2007 року»;

-платіжне доручення за № 957 від 07.06.2007 року сплата до бюджету ПДВ в розмірі 200000,00 грн. з призначенням платежу: «ПДВ за травень 2007 року»;

-платіжне доручення за № 1044 від 18.06.2007 року сплата до бюджету ПДВ в розмірі 500000,00 грн. з призначенням платежу: «ПДВ за травень 2007 року».

Представник відповідача у попередніх судових засіданнях ствердив, що відповідачем було розподілено сплачені суми, шляхом направлення сум, сплачених платіжними дорученнями на погашення існуючого податкового боргу (картки особового рахунку платника ДВАТ Шахта «Надія», яка вимагалась судом, відповідачем не представлено).

Суд вирішуючи спір по суті виходив з наступного.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ (діючого на момент виникнення спірних правовідносин), податкове зобовязання самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Згідно із п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», платники податків і зборів (обовязкових платежів) зобовязані сплачувати належні суми податків і зборів (обовязкових платежів) у встановлені законами терміни.

Пунктом 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами) - у рівних пропорціях.

Зазначена вище норма Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначає правило, але не містить обовязку або механізму його реалізації, субєктного складу, а саме переліку осіб, щодо яких вона застосовується та переліку осіб, яким надано право його виконання.

У відповідності до вимог п. п. 7.1.1 п. 7.1 зазначеної статті, джерелами самостійної сплати податкових зобовязань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Таким чином, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобовязань і погашення податкового боргу.

Згідно п. 6 ст. 7 Закону України «Про Національний банк України»від 20.05.1999 року за № 679-ХІV, з наступними змінами та доповненнями, Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, з наступними змінами та доповненнями, передбачено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

Згідно з п. 3.8 вказаної вище Інструкції, реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Крім того, п. 8.6.2 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено, що платник податків має право вільно здійснювати операції з коштами без узгодження з податковим органом.

При цьому, наявність податкового боргу за інші податкові періоди не позбавляє права платника податків виконати свої поточні податкові зобовязання.

Таким чином, право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику, а тому суми податкових зобовязань або податкового боргу з урахуванням п.п. 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобовязань або податкового боргу, визначених платником податків.

Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і встановлює порядок погашення зобовязань юридичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків. Не передбачено таких повноважень і згідно вимог Закону України «Про державну податкову службу»від 04.12.1990 року за № 509-ХІІ, з наступними змінами та доповненнями.

Отже, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань, передбачено п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий орган не наділений правом чи обовязком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Органи державної податкової служби України здійснюють діяльність відповідно до Закону України «Про державну податкову службу в Україні», який визначає статус державної податкової служби в Україні, її основні завдання, функції та правові основи діяльності. Цим Законом на органи державної податкової служби покладено функції та визначено порядок здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обовязкових платежів), а також доходів, установлених законодавством.

Що стосується застосування податковими органами заходів відповідальності за порушення платником податків п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», то слід враховувати те, що із аналізу норм цього Закону, які встановлюють відповідальність за порушення податкового законодавства, вбачається, що перелік таких порушень є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. В свою чергу, серед розглядуваних порушень відсутні порушення, повязані з недотриманням порядку погашення податкового боргу та податкових зобовязань, встановленого п. 7.7 ст. 7 вказаного вище Закону.

Отже, чинним законодавством України не передбачено застосування заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань у порядку календарної черговості їх виникнення.

Згідно з п. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», обовязок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів) припиняється зі сплатою податку, збору (обовязкового платежу). Тому, при сплаті податкових зобовязань за конкретні періоди, обовязок платника податків щодо сплати податку припиняється зі сплатою податку за вказані періоди.

Із системного аналізу Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»вбачається відсутність законодавчо визначеного порядку та механізму погашення податкового боргу за рахунок сплачених платником податків поточних податкових зобовязань. Крім того, в жодному разі, органи державної податкової служби не наділені повноваженнями здійснювати будь-які дії стосовно черговості сплати податкових зобовязань чи погашення податкового боргу, зміни призначення платежу, вказаного платником податків та розпоряджання його коштами.

З огляду на викладене, всебічно і повно зясувавши і перевіривши фактичні обставини справи, обєктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для правильного вирішення спору по суті, застосувавши вказані вище норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що відповідач в порушення п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», самостійно, без узгодження з позивачем, змінив призначення платежу та погасив існуючий податковий борг, і як наслідок протиправно застосував до позивача штрафні санкції, передбачені п. п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Таким чином, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобовязань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Зі змісту акту № 507/150/00178175 від 22.06.2007 року вбачається, що за наслідками проведеної перевірки податковим органом було встановлено порушення позивачем граничних строків сплати податкового зобовязання з податку на додану вартість задекларованого (узгодженого) позивачем у деклараціях з податку на додану вартість за 2002 рік.

Згідно з підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 1.2 статті 1 названого Закону податкове зобов'язання визначено як зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з пунктом 1.3 цієї ж норми Закону податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

За визначенням пункту 1.5 названої статті штрафна санкція (штраф) - це плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Пунктом 17.3 статті 17 вказаного Закону встановлено, що сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку про те, що сума штрафних санкцій за змістом Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є складовою податкового зобов'язання. А відтак на штрафні санкції поширюється строк давності, встановлений підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону.

Таким чином, прийняття податковим органом оскаржуваного повідомлення-рішення за № 0006471501/0 від 27.06.2007 року було здійснено в порушення п.п.15.1.1 п.15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачають, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевказане, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податку донараховані податкові зобовязання чи зменшені податкові вигоди, зокрема нараховані штрафні (фінансові санкції) санкції, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, на користь позивача належить присудити документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору з Державного бюджету.

Керуючись наведеним вище, та ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області № 0006471501/0 від 27.06.2007 року.

3.Стягнути з Державного бюджету України в користь Державного відкритого акціонерного товариства «Шахта «Надія» судовий збір в розмірі 3 (три) грн. 40 (сорок) копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 10 лютого 2012 року.

Суддя Сакалош В.М.