Постанова № 21580481, 30.01.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2012 р. № 2а-11271/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Шинкар Т.І.,

за участю секретаря Дасюк О.С.,

за участю представників позивача Шияна М.В., Борового І.М., представників відповідача Голода І.В., Палій М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Львові про скасування податкового повідомлення-рішення від 22.10.2010р. №0000391601/0/20246, -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Львівгаз»правонаступником якого згідно Статуту є Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Львівгаз»(далі-Товариство) звернулося з позовом у Львівський окружний адміністративний суд до Державної податкової інспекції у м.Львові (далі-ДПІ) та разом з поданими уточненнями просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.10.2010р. №0000391601/0/20246, яким донараховано Товариству податок на додану вартість (далі - ПДВ) в сумі 57730,00грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 23092,00грн. Позов обґрунтовує тим, що висновки контролюючого органу, викладені в акті документальної невиїзної перевірки податкової декларації з ПДВ про безтоварність та нікчемність фінансового-господарської операції щодо неможливості здійснення такої з підстав відсутності трудових ресурсів, відсутності основних засобів у ПП «ПолтаваУкргаз»є безпідставні та ґрунтуються на припущеннях, спростовується первинними документами щодо факту придбання товару та документами по факту реалізації придбаного товару контрагентам Товариства, в наслідок чого отримано прибуток. Окрім того зазначено, що Товариство не несе відповідальності щодо несплати сум податків до бюджету його контрагентом. За такі дії настає відповідальність та негативні наслідки саме для цього господарюючого субєкта.

В судовому засіданні в порядку ст.55 КАС України замінено відповідача Державну податкову інспекцію у м.Львові її правонаступником - Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м.Львові.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав зазначених у позові та додаткових поясненнях, просили позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали з підстав, викладених у запереченнях та зазначили, що взаємовідносини Товариства з його контрагентом ПП «ПолтаваУкргаз»мають ознаки нікчемності, оскільки відповідно до баз даних ДПА України, податкової звітності та інших джерел інформації, ПП «ПолтаваУкргаз» не подало податкову декларацію з ПДВ за червень 2010 року, що свідчить про те, що дане підприємство не виконує своїх податкових зобовязань, чим порушує законодавство України. Окрім того, перевіркою підприємства встановлено, що таке не володіє майном, матеріальними ресурсами, відсутні трудові ресурси, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, а відтак відсутня і фінансово-господарська діяльність. Дані операції були спрямовані на отримання податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту. Просили відмовити в задоволенні позовних вимог.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 30 січня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов в межах поданих уточнень підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» зареєстровано Виконавчим комітетом Львівської міської ради 27.10.1994р. Дата зміни свідоцтва про державну реєстрацію 18.11.2010р. з підстав зміни найменування юридичної особи Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Львівгаз». Взято на податковий облік в органах ДПІ. В період що перевірявся було платником ПДВ.

Судом встановлено, що ДПІ проведено документальну невиїзну перевірку податкової декларації з ПДВ Товариства поданої за червень 2010 року, за результатами якої ДПІ прийшла до висновку про порушення Товариством п.п.7.2.1.,7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1, 7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України ?Про податок на додану вартість? від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон №168) в результаті чого встановлено завищення дозволеного податкового кредиту в сумі 57730,00грн. в рядку 10.1 декларації з ПДВ за червень 2010 року, а відтак збільшується сума, що підлягає сплаті до бюджету за червень 2010 року, про що викладено в Акті перевірки від 01.10.2010р. №28/1S-2/03349039.

На підставі Акта перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення 22.10.2010р. №0000391601/0/20246, яким Товариству визначено податкове зобовязання з ПДВ за основним платежем в сумі 57730,00грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 23092,00грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням рішенням Товариство звернулося до суду за захистом своїх прав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

В акті перевірки зазначено, що Товариство здійснювало взаєморозрахунки з ПП «ПолтаваУкргаз» у червні 2010 року. Проте згідно до баз даних ДПА України, податкової звітності та інших джерел інформації, ПП «ПолтаваУкргаз» не подало податкову декларацію з ПДВ за червень 2010 року, що свідчить про те, що дане підприємство не виконує своїх податкових зобовязань, чим порушує законодавство України. Окрім того, перевіркою ПП «ПолтаваУкргаз» встановлено, що таке не володіє майном, матеріальними ресурсами, відсутні трудові ресурси, основні фонди, транспортні засоби, а відтак відсутня і фінансово-господарська діяльність. Окрім того, на запит ДПІ до Товариства щодо надання документів по взаємовідносинах з ПП «ПолтаваУкргаз» було надано лише витяг з реєстру отриманих накладних від ПП «ПолтаваУкргаз», що дало підстави податковому органу вважати про відсутність поставок товару від ПП «ПолтаваУкргаз» Товариству.

На підставі вищевикладеного ДПІ прийшла до висновку, що Товариство в порушення п.п.7.2.1.,7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1, 7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону №168 безпідставно віднесено до складу податкового кредиту ПДВ по податкових накладних, отриманих від ПП «ПолтаваУкргаз»на суму 57730,00грн.

Проте з такими висновками ДПІ суд не погоджується виходячи з наступного.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 Закону №168 визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними. Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999р. (далі-Закон №996), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно вимог пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. ДПІ не наведено суду підстав, з яких податкові накладні контрагента позивача не можна було б вважати такими, що підтверджують право позивача на податковий кредит.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

Представлені представниками позивача в судовому засіданні документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обовязків, а також про фактичне здійснення господарських операцій Товариством та його контрагентами, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх.

Як вбачається з дослідженого в судовому засіданні Договору від 14.01.2010р. №24/6-тр/БЯ, такий укладений між ТзОВ «Запорожгаз-2000»(Замовник) та ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз»(Виконавець), предметом якого є надання послуг по оформленню та відвантаженню нафтопродуктів та скрапленого газу залізничним транспортом по території України до станції призначення. В додатковій угоді №1 від 27.12.2010р. пролонговано дію основного договору, а в Додатковій угоді №2 від 18.03.2011р. викладено порядок приймання-передачі продукції та порядок повернення цистерн.

Окрім того, між ТзОВ «Запорожгаз-2000»(Комітент) та ПП «ПолтаваУкргаз»(Комісіонер) укладено договір комісії №12-04/09 від 12.04.2009р., відповідно до якого Комісіонер зобовязується за дорученням Комітента та в інтересах останнього від свого імені і за рахунок Комітента здійснювати пошук і укладення угод на поставку зрідженого газу.

На підставі договору комісії №12-04/09 від 12.04.2010р., ПП«ПолтаваУкргаз»(Постачальник) уклав з ВАТ «Львівгаз»(Покупець) Договір постачання нафтопродуктів (зрідженого газу пропан-бутан) №01/06/01-10 від 01.06.2010р., згідно пунктів 5.4. і 5.5. якого, поставка товару здійснюється Постачальником, а прийом-передача в пункті поставки.

В свою чергу ВАТ «Львівгаз»(Продавець) уклав з ВАТ «Вінницягаз»(Покупець) генеральний договір купівлі-продажу від 15.04.2010р. № 15/04-10. В Додатку №4 до Договору від 23.06.2010р. вказано обсяг поставки та її вартість.

Також ВАТ «Львівгаз»(Замовник) уклав з ДП «Газсервіс»ВАТ «Львівгаз»(Виконавець) договір про надання послуг від 02.02.2009р. №02/02/02, згідно якого Виконавець надає послуги по наповненню побутових балонів скрапленим газом. В Додатках №1 та №2 до Договору від 02.02.2009р. вказано вартість послуги та строк дії Договору.

Як пояснили в судовому засіданні представники позивача, з метою оптимізації витрат на транспортування зрідженого газу, враховуючи усі перелічені вище договори, Укрзалізниці було дано вказівку Дочірнім підприємством «Укргазвидобування»від імені ТзОВ «Запорожгаз-2000»про транспортування газу по Договору з контрагентом Товариства - ВАТ «Вінницягаз» у Вінницю, а згідно Договору з ДП «Газсервіс»ВАТ «Львівгаз»у м.Радехів на Радехівську ГНС ДП «Газсервіс»ВАТ «Львівгаз».

На підтвердження транспортування 31,2тонн фракції пропан-бутану залізничним транспортом від ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз»України для ТзОВ «Запоріжгаз-2000»одержувач Радехівська ГНС ДП «Газсервіс»ВАТ «Львівгаз»позивачем подана вантажна накладна Укрзалізниці №43539236 від 18.06.2010р. та накладна Укрзалізниці №43739261 від 23.06.2010р., про транспортування 31,8тонн фракції пропан-бутану залізничним транспортом від ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз»України для ТзОВ «Запоріжгаз-2000» одержувач ВАТ «Вінницягаз».

На підтвердження виконання господарських операцій між Товариством та ПП«ПолтаваУкргаз» останнім виписано податкові накладні №97 від 21.06.2010р. на суму 174532,80грн. з яких 29088,80грн. ПДВ та №98 від 23.06.2010р. на суму 171847,20грн., з яких 28641,20грн. ПДВ та видаткові накладні від 21.06.2010р. №РН-0000086 та від 23.06.2010р. №РН-0000087, згідно яких вбачається поставка товару - «газ зріджений».

Суми ПДВ в розмірі 57730,00 грн. Товариство включило до податкового кредиту червня 2010 року, що не заперечується ДПІ.

Окрім того, в підтвердження факту виконаних поставок між ВАТ «Львівгаз»(Продавець) та ВАТ «Вінницягаз»(Покупець), підписано обома сторонами акт приймання передачі 3,8тонн зрідженого газу пропан-бутан від 23.06.2010р. по договору купівлі-продажу від 15.04.2010р. № 15/04-10, та надано видаткову накладну №СГ-0000835 від 23 червня 210 року та податкову накладну №53 від 30.06.2010р., що підтверджується, в тому числі, листом від 21.06.2011 року ПАТ «Вінницягаз», щодо фактичного виконання умов договору Товариством.

В звіті ДП «Газсервіс»ВАТ «Львівгаз» за червень 2010 року про виконання робіт по заповненню балонів скрапленим газом для реалізації промисловим споживачам згідно договору про надання послуг від 02.02.2009р. №02/02/02, включено 31,2тонн зрідженого газу пропан-бутан.

Відповідно до підпункту 7.5.1 Закону №168 датою виникнення права на податковий кредит є дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Суд вважає, що з дати отримання податкової накладної у позивача виникло право на податковий кредит.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі-ЦКУ), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦКУ, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦКУ недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім повязаних з його недійсністю.

Актом перевірки підтверджено, що на момент здійснення господарських ПП «ПолтаваУкргаз»знаходилось в Єдиному державному реєстрі, а також мало Свідоцтво про реєстрацію платниками податку на додану вартість.

Товар, який був предметом купівлі-продажу, не обмежений та не вилучений з цивільного обороту України. Таким чином, господарські операції, що є предметом даного спору, здійснювалися правоздатними юридичними особами і по своїй суті не суперечать інтересам держави.

Позивачем на підтвердження обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за перевірений період надано податкові накладні які не мала недоліків та, порядок заповнення яких, відповідає встановленому чинним на момент їх виписки законодавством. Зазначені обставини давали право позивачу включити ПДВ в сумі 57730,00грн. до складу податкового кредиту червня 2010 року

Суд не погоджується з висновком податкового органу щодо нікчемності вищезгаданих правочинів з підстав відсутності штату працівників, основних засобів, оскільки господарська діяльність може здійснюватись шляхом залучення трудових ресурсів та транспорту в спосіб, зокрема, укладення цивільно-правових угод та господарських договорів.

Встановлений ДПІ факт відсутності штатних працівників за результатом аналізу податкової звітності щодо утриманих і сплачених сум податку з доходів останніх не може слугувати належним доказом не використання праці найманих осіб загалом та не є підтвердженням вчинення безтоварних операцій.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

В підтвердження обставин реальності господарських операцій судом взято до уваги діяльність позивача: Товариство, як господарюючий субєкт веде діяльність з 1994 року, послуги, які визначені у досліджених судом Договорах, узгоджуються з предметом діяльності Товариства згідно нової редакції Статуту, згідно п.2.2.1.2. предметом діяльності Товариства є, в тому числі, придбання, реалізація та постачання споживачам скрапленого газу.

Суд зауважує, що перелік правочинів, які є нікчемними з огляду вимоги ст.228 ЦК України чітко визначені як такі, що порушує публічний порядок, якщо були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження обєктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу обєктів цивільного права тощо.

Під час перевірки господарської діяльності Товариства, як це зазначено в акті перевірки щодо контрагента Товариства - ПП «ПолтаваУкргаз», були використані лише розшифровка податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів за цей період, база даних «Система автоматизованого співставлення»та не досліджувались ДПІ жодних первинних документів цих контрагентів по факту придбання та реалізації сировини (продукції), робіт (послуг).

Стаття 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», яка діяла на момент проведення невиїзної перевірки, передбачала єдиний наслідок для платника податку при ненаданні документального підтвердження даних які містяться в податковій декларації на обовязковий письмовий запит органу державної податкової служби - проведення органами податкової служби позапланової виїзної перевірки.

Суд вважає, що ненадання всіх первинних документів в підтвердження правомірності відображення в податковій декларації податкового кредиту на письмовий запит органу державної податкової служби, було підставою для проведення органом податкової служби позапланової виїзної перевірки, а не викладення в акті перевірки необґрунтованих висновків про нереальність господарських операцій.

ДПІ не надано доказів для встановлення мети вищезгаданих підприємств, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, при проведенні зазначених господарських договорів. Товариство не несе відповідальності за своїх контрагентів, які не виконали свого обовязку щодо сплати податків до бюджету, відповідальність за такі негативні наслідки несе саме ця особа-контрагент, зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту (позиція ВАСУ, викладена в Інформаційному листі від 20.07.2010р. № 1112/11/13-10.)

Податковим органом не подано жодних доказів на підтвердження висновків, викладених в акті перевірки. При цьому слід зазначити, що одним з основних принципі оцінки податкових спорів є принцип презумпції добросовісності платника, у звязку з яким, дії платника податків, який має на меті одержання податкової вигоди, економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними.

Дослідивши письмові докази суд приходить до висновку, що операції з придбання Товариством у ПП «ПолтаваУкргаз»газу мали реальний характер.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідач як субєкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення. Оскільки судом не встановлено порушень позивачем податкового законодавства, то відсутні підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі п.п. 17.1.3 Закону ?Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами? №2181-ІІІ від 21.12.2000р.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що вимоги позивача ґрунтуються на законі, підтверджені матеріалами справи та підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до ст.94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства 3,40 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.10.2010р. №0000391601/0/20246.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Львівгаз” 3,40грн. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст Постанови виготовлено 04.02.2012 року.

Суддя Шинкар Т.І.

З оригіналом згідно

Суддя Шинкар Т.І.