Постанова № 21580342, 27.01.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2012 р.                                         м. Львів                                        № 2а-161/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., за участю секретаря судового засідання Панчишин Н.Я., розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом управління Пенсійного фонду України у м. Трускавці Львівської області до відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання дій неправомірними та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява управління Пенсійного фонду України у м. Трускавці Львівської області до відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання неправомірними дій відповідача щодо винесення постанови ВП № 30173127 від 15.12.2011 року про накладення штрафу в розмірі 1360 грн. та скасування цієї постанови. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постанова Трускавецького міського суду, на виконання якої відкрито виконавче провадження, прийнята у порядку скороченого провадження, тому підлягає негайному виконанню лише в частині стягнення за один місяць. Згадану постанову позивач оскаржив в апеляційному порядку, провів перерахунок пенсії за один місяць та звернувся про виплату нарахованих коштів до вищестоящого органу. За таких обставин, накладення штрафу за невиконання постанови у повному обсязі вважає неправомірним.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, надіслав клопотання про розгляд справи без його участі. До клопотання долучив також додаткові докази на підтвердження зазначених у позові обставин. Відповідач не забезпечив участі свого представника у судовому засідання, про причини неявки суд не повідомив, заперечень проти позову чи клопотань процесуального характеру суду не надсилав. Про час та дату судового розгляду справи відповідач повідомлений належним чином у передбаченому ст. 181 КАС України порядку. Зважаючи на зазначені вище обставини суд на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження.

Розглянув матеріали адміністративної справи, повно, всебічно та об’єктивно дослідив наявні у справі докази, оцінив їх в сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:

Трускавецький міський суд постановою від 05.09.2011 року у справі № 2а-1324-739/11 частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 та зобов’язав управління ПФУ у м. Трускавці здійснити йому перерахунок та виплату підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як «дитині війни»відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за період з 09.02.2011 року по 22.07.2011 року включно з урахуванням проведених виплат. У тій же постанові від 05.09.2011 року суд допустив її до негайного виконання.

Не погодившись з рішенням, суду управління ПФУ у м. Трускавці оскаржило його в апеляційному порядку.

На підставі виконавчого листа Трускавецького міського суду від 05.09.2011 року № 2а-1324-739/11 державний виконавець виніс постанову № 30173127 від 02.12.2011 року про відкриття виконавчого провадження про зобов’язання управління ПФУ у м. Трускавці провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсії. Водночас боржнику надано строк до 08.12.2011 року для добровільного виконання рішення суду від 05.09.2011 року.

На виконання постанови суду та вимог державного виконавця управління ПФУ у м. Трускавці розпорядженням № 110300 від 07.12.2011 року здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_2 (стягувача у виконавчо провадженні) з 09.02.2011 року по 08.03.2011 року, тобто в межах одного місяця. Цей перерахунок разом з пенсійною справою боржник скерував Головному управлінню ПФУ у Львівській області для проведення доплати.

Листом від 08.12.2011 року позивач повідомив державного виконавця про часткове виконання рішення Трускавецького міського суду від 05.09.2011 року, зазначивши також, що перераховану суму пенсії ОСОБА_2 за один місяць включено у виплатну відомість за січень 2012 року.

09 грудня 2011 року державний виконавець виніс постанову про накладення на боржника штрафу в сумі 680 грн. з тих мотивів, що на адресу ППВР ВДВС ГУЮ у Львівській області не надійшло підтвердження про повне виконання рішення суду. Боржнику знову надано строк до 14.12.2011 року для добровільного виконання рішення суду.

15 грудня 2011 року державний виконавець виніс постанову про накладення на управління ПФУ у м. Трускавці штрафу в подвійному розмірі в сумі 1360 грн. з мотивів повторного невиконання виконавчого документа.

Позивач вважає постанову державного виконавця від 15.12.2011 року протиправною, у зв’язку з чим звернувся з даним позовом до суду.

За змістом ч. 1 ст. 181 КАС України учасник виконавчого провадження має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця порушено його права, свободи чи інтереси. Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної виконавчої влади.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підстави та процедура відкриття виконавчого провадження регламентуються Законом України «Про виконавче провадження»(далі - Закон № 606). Статтею 17 згаданого Закону встановлено, що примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, серед яких передбачено виконавчі листи, що видаються судами (п. 1 ч. 2 ст. 17 цього Закону № 606). Відповідно до ст. 19 Закону № 606 державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа у т.ч. за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення суду буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягнення з боржника виконавчого збору і витрат, пов’язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим законом (ч. 2 ст. 25 Закону № 606).

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Відповідно до вимог статті 89 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Оцінюючи спірну постанову про накладення штрафу за невиконання постанови Трускавецького міського суду від 05.09.2011 року суд взяв до уваги наступне.

Порядок розгляду справ у порядку скороченого провадження визначено у ст. 183-2 КАС України. Відповідно до вимог цієї статті постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку. Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови. Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною. У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарженню не підлягає.

Постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження, відповідно до вимог ст. 256 КАС України, виконуються негайно. У пункті першому частини першої тієї ж статті передбачено, що негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць. Поряд з тим, у ч. 2 ст. 256 КАС України зазначено, що суд, який прийняв постанову, може звернути до негайного виконання постанову –у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті (п. 1 ч. 1 ст. 256 КАС України).

В даному випадку, постанова Трускавецького міського суду від 31.08.2011 року прийнята у скороченому провадженні і в резолютивній її частині зазначено, що вона підлягає негайному виконанню щодо всієї суми заборгованості, а не в межах стягнення за один місяць. Зважаючи на наведені вище норми закону така постанова зобов’язує боржника виконати її у повному обсязі, а не лише в межах стягнення за один місяць і факт її апеляційного оскарження, відповідно до вимог закону, не звільняє орган ПФУ від виконання такого обов’язку.

Закріплений у ст. 8 КАС України принцип верховенства права суд застосовує з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»є джерелом права в Україні. Неможливість особою домогтися виконання судового рішення, винесеного на її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основних свобод. У рішенні Європейського суду з прав людини від 29 червня 2004 року (справа «Жовнер проти України») Суд відзначив, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, також захищає і виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін. Державний орган не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням (п. 38). У справі «Кечко проти України»(рішення від 08.11.2005р.) вказано, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як причину невиконання своїх зобов'язань судами не повинні братися до уваги; відсутність ресурсів для оплати заборгованості, присудженої рішенням суду не може бути підставою для зволікання із його виконанням (справа «Михайленки та інші проти України» від 03.11.2004р.). Таким чином, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх обов’язків.

З урахуванням викладеного, суд прийшов до висновку, що постанова ВП № 30173127 від 15.12.2011 року про накладення штрафу в розмірі 1360,00 грн. на боржника у виконавчому провадженні відповідає критеріям правомірного рішення, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки прийнята з урахування усіх обставин, що мають значення для її прийняття. Натомість, позиція управління ПФУ у м. Трускавці ґрунтується на помилковому розумінні вимог закону, тому за наведених обставин суд не має достатніх підстав для задоволення позову.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України судові витрати з сторін у даній справі не підлягають до стягнення.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя                                                             Москаль Р.М.

З оригіналом згідно

Суддя                                                             Москаль Р.М.