Постанова № 21579829, 22.12.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2011 року 2а-4265/11/1070

СКиївський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання: Петренка В.А.,

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1

від відповідача не зявились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного науково-виробничого підприємства «Водооблік»

доДержавної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області

провизнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне науково-виробниче підприємство «Водооблік»з позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.09.2011 № 0001052300.

Спірне податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі Акта перевірки, в якому встановлено заниження позивачем податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених ним у попередніх податкових періодах у складі ціни придбаних послуг у ТОВ «ВВ-Інформ-груп». За твердженням посадових осіб відповідача податковим органом порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва, що виявилось у створенні фіктивного субєкта господарської діяльності - ТОВ «ВВ-Інформ-груп». Крім того, у контрагента позивача відсутні адміністративно-господарські можливості для здійснення господарської діяльності щодо виконання укладеного між сторонами договору. У звязку з цим податковий орган вважає, що правочин, укладений між позивачем та даним підприємством не має реального характеру, а отже є нікчемним.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність порушення ним вимог податкового законодавства, а саме підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4, а також підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»та вважає спірне податкове повідомлення-рішення податкового органу незаконним, оскільки на думку позивача, висновки податкового органу про нікчемність укладеного між позивачем та ТОВ «ВВ-Інформ-груп»договору є безпідставними, так як укладений договір мав реальний характер контрагентом поставлено товар, який сплачений позивачем, а тому, податковий кредит сформовано підприємством вірно та у відповідності до вимог чинного податкового законодавства. У звязку з цим, позивач просив суд оскаржуване податкове повідомлення-рішення визнати протиправним і скасувати.

У ході судового розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у його задоволені відмовити. В обґрунтування заперечень зазначив, що фінансово-господарські взаємовідносини між позивачем та контрагентом ТОВ «ВВ-Інформ-груп»вчинені без мети створення правових наслідків, які обумовлені правочинами, а господарські операції є безтоварними, оскільки, досудовим слідством встановлено, що контрагент позивача ТОВ «ВВ-Інформ-груп»є фіктивним підприємством, яке створено з метою формування податкового кредиту іншим підприємствам-платникам податку на додану вартість, що заподіяло шкоду державі у вигляді не надходження до державного бюджету податку на додану вартість. Крім того, позивач під час перевірки не надав посадовим особам податкового органу документів, що підтверджують факт транспортування товару, сертифікати якості, технічні паспорти, гарантійні талони, а також документи відносно подальшого використання придбаного позивачем обладнання. У звязку з цим, відповідач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято ним з урахуванням вимог чинного податкового законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, Приватне науково-виробниче підприємство «Водооблік»є юридичною особою, що зареєстрована 10.03.1999 Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області.

Згідно з даними Довідки № 1569/2002 про включення до ЄДРПОУ основними видами діяльності позивача за ЗКГНГ є: конструкторські та проектні організації самостійні, виробництво приладів контролю і регулювання технологічних процесів, монтажні роботи, оптова торгівля недержавних організацій, крім споживчої кооперації, роздрібна торгівля недержавних організацій, крім споживчої кооперації, зовнішня торгівля недержавних організацій.

Крім того, відповідно до вказаної довідки, основними видами діяльності позивача за КВЕД є: дослідження та розробка в галузі природничих та технічних наук, виробництво контрольно-вимірювальної апаратури, оптова торгівля іншим промисловим обладнанням, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту, інші види оптової торгівлі.

У період з червня по грудень 2010 року на виконання укладеного між позивачем та ТОВ «ВВ-Інформ-груп»усного договору купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей, ПНВП «Водооблік»придбало обладнання на суму 406389,00 грн., а саме ультразвукові перетворювачі сигналів, попередні підсилювачі сигналів, блоки RS 232 та дисплеї.

За результатами виконання поставок обладнання, ТОВ «ВВ-Інформ-груп»виписано податкові накладні від 15.06.2010 № 948, від 30.06.2010 № 785, від 14.07.2010 № 1073, від 21.07.2010 № 1074, від 30.07.2010 № 1075, від 18.08.2010 № 1251, від 31.08.2010 № 1258, від 15.09.2010 № 1366, від 30.09.2010 № 1367, від 28.10.2010 № 1454, від 10.11.2010 № 1501, від 19.11.2010 № 1502 та від 30.12.2010 № 1617 (а.с. 41-53) на загальну суму 406389,00 грн., в тому числі ПДВ 67731,50 грн.

Згідно наданих суду представником позивача копій платіжних доручень, від 15.06.2010 № 197, від 30.06.2010 № 199, від ь14.07.2010 № 203, від 21.07.2010 № 206, від 30.07.2010 № 208, від 18.08.2010 № 215, від 31.08.2010 № 216, від 15.09.2010 № 232, від 30.09.2010 № 233, від 28.10.2010 № 243, від 10.11.0201 № 245, від 19.11.2010 № 247 і від 30.12.2010 № 272, вказана сума коштів перерахована позивачем на користь ТОВ «ВВ-Інформ-груп».

У серпні 2011 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області проведено документальну виїзну позапланову перевірку Приватного науково-виробничого підприємства «Водооблік» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здісненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «ВВ-Інформ-Груп»за період з 01.04.2008 по 01.05.2011, про що складено Акт від 26.08.2011 № 1852/23-2/30267529 (далі Акт перевірки).

За результатами перевірки встановлено порушення позивачем приписів, зокрема:

- підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.4, 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 67731,50 грн., в тому числі за червень 2010 року 6819,00 грн., за липень 2010 року 14350,00 грн., за серпень 2010 року 8019,50 грн., за вересень 2010 року 12565,00 грн., за жовтень 2010 року 7880,00 грн., за листопад 2010 року 12228,00 грн., за грудень 2010 року 5870,00 грн.

Як вбачається з Акта перевірки, вказані порушення повязуються податковим органом з віднесенням ПНВП «Водооблік»до складу податкового кредиту відповідних періодів суму податку на додану вартість, сплачену при придбанні товарів у контрагента ТОВ «ВВ-Інформ-груп».

Так, під час аналізу господарських операцій між позивачем та ТОВ «ВВ-Інформ-груп»відповідачем встановлено, що в провадженні СВ ПМ ДПА у Житомирській області знаходиться кримінальна справа № 11-079021, порушена за обвинуваченням директора ТОВ «Укртекстиль»ОСОБА_3, у вчинені злочину, передбаченого частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 28, частиною другою статті 205, частиною пятою статті 27 та частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України, а також ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого частиною пятою статті 27 та частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України.

Згідно Акта перевірки, у ході досудового слідства встановлено, що ОСОБА_6 усвідомлюючи протиправний характер своїх злочинних дій, з метою прикриття незаконної діяльності, без наміру здійснювати діяльність підприємства, повязану з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг в 2009 році зареєстрував фіктивний субєкт підприємницької діяльності ТОВ «ВВ-Інформ-груп», на якому був призначений директором та головним бухгалтером.

В подальшому, продовжуючи свої злочинні дії, в період 2009-2010 років ОСОБА_6, діючи відповідно до злочинної змови із ОСОБА_4 та ОСОБА_5 здійснював діяльність від імені ТОВ «ВВ-Інформ-груп»направлену на формування податкового кредиту по податку на додану вартість шляхом придбання товарно-матеріальних цінностей через ланцюг «транзитних»та «фіктивних»підприємств, які фактично фінансово-господарською діяльністю не займались.

Крім того, перевіркою встановлено, що згідно інформаційних баз даних у декларації підприємства з податку на прибуток за 2010 рік власні основні фонди відсутні, рядок декларації з податку на прибуток «Витрати на оплату праці»не заповнений, розрахунок комунального податку не подавався. У звязку з цим податковий орган дійшов висновку, що директор ТОВ «ВВ-Інформ-груп»- ОСОБА_6 не міг фактично здійснювати господарські операції, що свідчать про відсутність мети створення правових наслідків, тому, позивач неправомірно відніс до податкового кредиту у період з червня по грудень 2010 року суму податку на додану вартість у розмірі 67731,50 грн.

З огляду на наведене, податковий орган дійшов висновку, що вказаний правочин має ознаки нікчемності.

Таким чином, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.4 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»ґрунтуються на твердженнях про нікчемність укладеного між ПНВП «Водооблік»та ТОВ «ВВ-Інформ-груп»правочину.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.09.2011 № 0001052300, згідно з яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 101597,25 грн., з них: 67731,50 грн. основного платежу та 33865,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а згідно із статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу статті 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.

Сторонами договору (правочину) можуть бути відповідні учасники цивільних відносин - фізичні особи та юридичні особи (стаття 2 Цивільного кодексу України).

У разі, якщо учасником правочину є юридична особа, в силу статті 92 Цивільного кодексу України, вона набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону, або шляхом представництва.

Згідно з частиною третьою статті 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 Цивільного Кодексу України).

Згідно з частиною третьою статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як вже зазначалось, висновки податкового органу про нікчемність правочину, укладеного між позивачем і ТОВ «ВВ-Інформ-груﻴрунтуються на підставі наявності обставин порушення 22.06.2011 кримінальної справи № 11-079021 за обвинуваченням директора ТОВ «Укртекстиль»ОСОБА_3, у вчинені злочину, передбаченого частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 28, частиною другою статті 205, частиною пятою статті 27 та частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України, директора підприємства ОСОБА_6 у реєстрації фіктивного субєкта підприємницької діяльності, а також на тому, що діяльність ТОВ «ВВ-Інформ-груп»не підтверджується стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничих приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарської діяльності.

У судовому засіданні представником податкового органу було надано суду іншу копію постанови від 14.04.2011 старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Житомирській області ОСОБА_8 про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження щодо засновника, директора та головного бухгалтера ТОВ «ВВ-Інформ-груп»ОСОБА_6, по факту пособництва в умисному ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах.

Зі змісту даної постанови вбачається, що в ході проведення досудового слідства по кримінальній справі порушеній 10.01.2011 проти засновника ТОВ «Промопторг»ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 встановлено, що ОСОБА_6 усвідомлюючи протиправний характер своїх дій без наміру здійснення господарської діяльності у 2009 році зареєстрував фіктивний субєкт господарської діяльності ТОВ «ВВ-Інформ-груп». У подальшому, продовжуючи свої злочинні дії, в період з 2009-2010 рік, ОСОБА_6 діючи відповідно до злочинної змови з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 здійснював діяльність від імені ТОВ «ВВ-Інформ-груп».

У свою чергу, під час судового розгляду представник позивача надав суду копію постанови Богунського районного суду м. Житомира від 25.10.2011 у справі № 4-1668/2011, згідно з якою скаргу на постанову слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА в Житомирській області ОСОБА_8 про порушення кримінальної справи № 079001711 (№ 079021/11) відносно ОСОБА_4 за фактом фіктивного підприємництва, що завдало велику шкоду державі, вчиненого за попередньою змовою групою осіб та по факту пособництва в умисному ухиленні від сплати податків в особливо-великих розмірах службовими особами ТОВ «Укртекстиль»та ТОВ «Промопторг»за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 28, частиною другою статті 205, частиною пятою статті 27, частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України задоволено та скасовано вказану постанову.

Відповідно до відмітки наявної на копії постанови Богунського районного суду м. Житомира, вона набрала законної сили 02.11.2011.

У зазначеній постанові міститься висновок про передчасність порушення кримінальної справи, а також, що при вирішенні скарги судом також враховується, що 10.01.2011 слідчим вже приймалась постанова про порушення проти ОСОБА_4 кримінальної справи № 079001/11, яка постановою суду від 24.05.2011 була скасована.

Крім того, суд звертає увагу, що у вказаній постанові Богунський районний суд м. Житомира зазначив, що при порушенні кримінальної справи № 079021/11, а саме, на цю кримінальну справу відповідач посилається в Акті перевірки, у слідчого не було достатніх підстав для прийняття зазначеної постанови, та, зокрема, для зазначення в ній про те, що ТОВ «Істолін-Інвест», ТОВ «Фіндакс», ТОВ «Маркет-техбюро», ТОВ «Гелаксі трейд сервіс», ТОВ «Буд-вест-монтаж», ТОВ «ВВ-інформ-груп», ТОВ «Технопостач-2002», ТОВ «ТПК «Форфейт»є фіктивними чи транзитними.

Таким чином, суд не приймає до уваги висновки податкового органу про те, що контрагент позивача, а саме - ТОВ «ВВ-інформ-груп»створено як фіктивне підприємство і його діяльність не має на меті створення реальних правових наслідків.

Крім того, будь-яких судових рішень, які набрали законної сили, щодо притягнення до відповідальності за фактом створення фіктивного підприємства ТОВ «ВВ-Інформ-груп», відповідачем суду не надано.

Як встановлено під час судового розгляду, зобовязання за усним договором були виконані сторонами, а позивач оплатив поставлений товар і контрагент прийняв кошти в оплату за нього.

Це свідчить про наявність у сторін правочину ПНВП «Водооблік» та ТОВ «ВВ-Інформ-груп»волі на укладення такого правочину, що підтверджується даними наявних у матеріалах справи: копіями податкових накладних та платіжних доручень.

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що придбані у ТОВ «ВВ-Інформ-груп»комплектуючі і матеріали використовувались ПНВП «Водооблік»для ремонту власної вимірювальної техніки і поповнення складських запасів.

Представник позивача також пояснив, що підприємство надає послуги із забезпечення субєктів господарської діяльності засобами вимірювання кількості та витрат води.

Так, позивачем здійснюється реалізація ультразвукових лічильників води типу «АКРОН-01 та «ЄХО-Р», гарантійне та післягарантійне обслуговування вказаних лічильників, періодичною повіркою засобів вимірювання витрати води, абонентське обслуговування клієнтів, проведення експертиз водопровідних мереж, надання абонентам в тимчасове користування засобів водообліку з власного парку вимірювальної техніки, а саме, ультразвукові лічильники типу «АКРОН-02»та «ЄХО-Р», «ДРК-С», про що також зазначено в Акті перевірки (аркуш Акта перевірки -5).

Представник позивача надав суду належним чином засвідчені копії податкових накладних від 15.06.2010 № 948, від 30.06.2010 № 785, від 14.07.2010 № 1073, від 21.07.2010 № 1074, від 30.07.2010 № 1075, від 18.08.2010 № 1251, від 31.08.2010 № 1258, від 15.09.2010 № 1366, від 30.09.2010 № 1367, від 28.10.2010 № 1454, від 10.11.2010 № 1501, від 19.11.2010 № 1502 та від 30.12.2010 № 1617, що підтверджують здійснення підприємством витрат на придбання товару.

Крім того, представник позивача надав суду фінансові документи по взаємовідносинах ПНВП «Водооблік»з ДП «Укрметртестстандарт» про державну повірку засобів вимірювання, а також Свідоцтво Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики Серії Д № 000985 від 05.04.2004 про затвердження типу засобів вимірювальної техніки і Свідоцтво Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики Серії Д № 000987 від 05.04.2004 про визнання, затвердження типу засобів вимірювальної техніки, податкові накладні, рахунки на повірки засобів вимірювальної техніки згідно з гарантійними листами та Акти здачі-приймання робіт згідно з гарантійними листами, які виконані ДП «Всеукраїнський Державний Науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів (УКРМЕТРТЕСТСТАНДРАТ), а також рахунки-фактури, податкові накладні та Акти приймання виконаних робіт, накладну та договір поставки витратоміра ультразвукового з накладними випромінювачами «Акрон-01»від 19.04.2010 № 22-КІ.

При цьому, представник позивача пояснив, що витратомір ультразвуковий багатоканальний, який використовується підприємством у власній господарській діяльності має обовязково пройти перевірку відповідних органів.

Крім того, згідно даних наявного в матеріалах справи Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 22.12.2011, ТОВ «ВВ-Інформ-груп»зареєстроване юридичною особою, статус відомостей про юридичну особу підтверджено.

Відповідно до статті 18 Закону України від 15.05.2003 № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідачем не надано суду доказів, що підтверджують наявність в Єдиному державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про припинення реєстрації юридичної особи ТОВ «ВВ-Інформ-груп», а також анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій та виконання укладеного між позивачем та даним підприємством правочину.

Відносно твердження податкового органу про те, що до перевірки позивачем не було надано документи, що повязані з фінансово-господарськими відносинами з ТОВ «ВВ-Інформ-груп», слід зазначити, що представник позивача надав суд лист ПНВП «Водооблік»від 09.08.2011 № 44/09 «Щодо надання пояснень», згідно з яким позивач надав податковому органу на його вимогу пояснення та бухгалтерські документи, що повязані з господарськими правовідносинами з ТОВ «ВВ-Інформ-груп»на 61 аркуші. Вказаний лист одержаний ДПІ у Вишгородському районі Київської області 10.08.2011, тобто, саме у період проведення перевірки (з 12.08.11 по 18.08.11), про що свідчить штамп податкового органу на його копії.

Таким чином, висновку про нікчемність укладеного між позивачем та контрагентом правочину є безпідставними.

Спростував представник позивача і доводи податкового органу, щодо подальшого використання обладнання у господарській діяльності ПНВП «Водооблік», надавши суду відповідні копії угод, актів виконаних робіт, податкових накладних, рахунків-фактур по взаємовідносинах з підприємствами, яким позивач надавав послуги по ремонту, налагоджуванню та діагностиці.

Як було зазначено судом, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення були дані Акта перевірки про завищення позивачем податкового кредиту у звязку з віднесенням до його складу сум валових витрат та сплаченого податку на додану вартість у складі придбаного у ТОВ «ВВ-Інформ-груп»товару. З цього приводу суд зазначає наступне.

Поняття платників податку на додану вартість, об'єкта, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету до 01.01.2011 визначалось Законом України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі Закон України від 03.04.1997 №168/97-ВР) передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, податкове зобов'язання це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункти 1.7, 1.8 статті 1 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР поставка товарів (робіт, послуг) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР).

Згідно з вимогами Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР, єдиною підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку покупця товару належним чином оформленої податкової накладної.

Тобто, можливість включення відповідної суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту повязується з моментом отримання платником від контрагента належно оформленої податкової накладної.

Виходячи із системного аналізу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 у взаємозвязку з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР суд дійшов висновку, що право на податковий кредит може виникати як і з дати фактичного списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), так і з дати отримання податкової накладної. Проте, скористатися цим правом можливо лише при наявності податкової накладної, оформленої у відповідності до Закону. Відсутність податкових накладних зумовлює неможливість включення позивачем до податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними податковими накладними у періоді фізичного здійснення господарської операції.

До складу податкового кредиту позивач включив суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни придбання товарів, які підтверджені податковими накладними, придбаний товар оплачений позивачем та використаний підприємством у господарській діяльності.

Жодних доказів щодо неправомірності формування ПНВП «Водооблік» податкового кредиту за перевіряємий період відповідачем суду не надано.

Таким чином, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.4 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР, що призвело до заниження податку на додану вартість, є безпідставними.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно із статтею 97 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Вимог про відшкодування судових витрат позивач суду не заявляв. Таким чином, судові витрати стягненню з державного бюджету на користь позивача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області від 12.09.2011 № 0001052300.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 27 грудня 2011 р.