Постанова № 21578518, 16.09.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2011 року (16 год. 40 хв.) Справа № 2а-0870/6818/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Киселя Р.В.,

при секретарі судового засідання Лавринці І.П.,

за участі представника:

позивача Логвиненко Є.Л. директор товариства,

ОСОБА_2, довіреність від 01.09.2011 б/н,

відповідача ОСОБА_3 довіреність від 30.11.2010 №19690/10/10,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова Компанія БудАльянс»

до: Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя

про: скасування податкового повідомлення рішення.

18.08.2011 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова Компанія БудАльянс» (далі позивач) до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя (далі відповідач), в якому позивач просить скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача №00001602302 від 09.08.2011 в частині визначення податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 145551,25 грн., де 119641 грн. зобовязання за основним платежем, 25910,25 грн. штрафні (фінансові) санкції (штраф), стягнути з Державного бюджету України судові витрати в розмірі 3,40 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі акту виїзної позапланової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 20.10.2009 по 31.03.2011 від 26.07.2011 №3236/23/36802976 (далі Акт перевірки) відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення рішення №00001602302 від 09.08.2011. Позивач погоджується із встановленим відповідачем порушенням вимог податкового законодавства, якого припустився позивач, щодо заниження приросту балансової вартості запасів на суму 42764 грн. у І кварталі 2011 року, внаслідок чого позивачу було нараховане податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 10691 грн. за основним платежем та 1 грн. штрафних санкцій. Разом з тим, позивач вважає висновки Акту перевірки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, внаслідок якого позивачу нараховане податкове зобовязання з податку на прибуток в розмірі 145551,25 грн., де 119641 грн. зобовязання за основним платежем, 25910,25 грн. штрафні (фінансові) санкції (штраф), необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності. Зазначене позивач обґрунтовує тим, що відповідач дійшов висновку про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «Соліт-Буд», проте зазначений правочин не є нікчемним, а є оспорюваним. Разом з тим, у встановленому законодавством порядку цей правочин не визнаний недійсним. Відтак, позивач просить задовольнити його вимоги.

Ухвалою суду від 19.08.2011 провадження у справі було відкрите, судове засідання призначене на 06.09.2011.

У судовому засіданні оголошувались перерви до 08.09.2011, 15.09.2011 та 16.09.2011.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві, крім того, зазначивши, що реальність вчиненого між позивачем та ТОВ «Соліт-Буд» правочину підтверджується документами первинного бухгалтерського обліку, наявними у позивача. Просили позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив у повному обсязі, з підстав викладених у запереченнях, зокрема зазначивши, що на час проведення перевірки позивачем не були надані первинні бухгалтерські документи, якими підтверджується реальність здійснення правочину між позивачем та ТОВ «Соліт-Буд», тобто позивачем не підтверджена правомірність формування валових витрат по цьому правочину. Відтак, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У судовому засіданні 16.09.2011 проголошено вступну та резолютивні частини постанови.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали і зясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

01.07.2010 між позивачем та ТОВ «Соліт-Буд» (далі - підрядник) був укладений договір підряду №В2Ч10-5, за умовами якого підрядник прийняв на себе зобовязання виконати будівельно-монтажні роботи.

Протягом дії зазначеного договору в 3-4 кварталах 2010 року позивачем підряднику було сплачено 574277 грн. з ПДВ. Зазначена сума без ПДВ становить 478564,18 грн., які було відображено в бухгалтерському та податковому обліку позивача як валові витрати за 3-4 квартали 2010 року.

Постановою господарського суду Запорізької області від 04.05.2011 у справі №29/5009/2131/11 підрядника було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

23.06.2011 відповідачем був складений акт №46/23-36911521 про неможливість розпочати перевірку підрядника з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 04.02.2010 по 23.06.2011, оскільки ліквідатор підрядника за вказаною адресою не знаходився.

26.07.2011, за наслідками виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 20.10.2009 по 31.03.2011, відповідачем був складений акт №3236/23/36802976, за висновками якого, крім іншого, встановлено порушення позивачем вимог п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 130332 грн., у тому числі за 3 квартали 2010 року на 115208 грн., за 2010 рік 119641 грн. за 1 квартал 2011 року 10691 грн.

На підставі зазначеного акту 09.08.2011 відповідачем було прийняте податкове повідомлення рішення №0001602302, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на прибуток на суму 160243,25 грн., з яких за основним платежем 130332 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 29911,25 грн.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню відповідача суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки підставою прийняття оскаржуваного податкового повідомлення рішення стали висновки акту перевірки, то для вирішення позовних вимог необхідним є дослідження обґрунтованості цих висновків.

Позивач погоджується із встановленим відповідачем порушенням вимог податкового законодавства, якого припустився позивач, щодо заниження приросту балансової вартості запасів на суму 42764 грн. у І кварталі 2011 року, внаслідок чого позивачу було нараховане податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 10691 грн. за основним платежем та 1 грн. штрафних санкцій. Разом з тим, позивач вважає висновки Акту перевірки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, внаслідок якого позивачу нараховане податкове зобовязання з податку на прибуток в розмірі 145551,25 грн., де 119641 грн. зобовязання за основним платежем, 25910,25 грн. штрафні (фінансові) санкції (штраф), необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності.

В обґрунтування своїх висновків відповідач зокрема послався на те, що реальність правочину вчиненого між позивачем та підрядником не підтверджена належними первинними бухгалтерськими документами, а саме актами приймання виконаних підрядних робіт. Про відсутність інших документів у Акті перевірки не йдеться.

Проте, в судовому засіданні представниками позивача суду були надані акти приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2010 року на суму з ПДВ 290486,20 грн. та грудень 2010 року на суму 283790,81 грн. (загалом на суму 574277,01 грн.), підписані обома сторонами та засвідчені їх печатками.

Відтак, доводи відповідача про відсутність актів приймання виконаних підрядних робіт спростовані наявними в матеріалах справи доказами.

В ході судового розгляду даної справи відповідачем не доведена суду невідповідність вищезазначених актів приймання виконаних підрядних робіт вимогам чинного законодавства.

Оскільки в акті перевірки відповідач не посилався на відсутність у позивача будь-яких інших документів бухгалтерського та податкового обліку, на підтвердження реальності вчиненого між позивачем та підрядником правочину, то суд не досліджував питання про достатність наявних у позивача документів для підтвердження реальності цього правочину.

Крім того, в акті перевірки відповідач послався на норму ст. 228 ЦК України як на підставу нікчемності правочину, укладеного між позивачем та підрядником.

За приписами ст. 228 ЦК України, в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

З наведеного вбачається, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин.

Відповідачем не доведено суду наявність вищезазначеної умови для встановлення факту нікчемності правочину, укладеного між позивачем та підрядником.

Крім того, наявною в матеріалах справи копією ліцензії від 06.04.2010, виданої інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області, підтверджується, що підрядник мав право вчиняти 01.07.2010 правочин із позивачем, оскільки мав належну правосубєктність.

Частиною 1 статті 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Через наведене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно із ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Квитанцією від 17.08.2011 № 2407.35.3 підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 3,40 грн.

Оскільки суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем немайнових вимог, то з Державного бюджету України на користь позивача мають бути стягнуті понесені ним судові витрати у розмірі 3,40 грн.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 94, 98, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова Компанія БудАльянс» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя про скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0001602302 від 09.08.2011 Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя в частині визначення податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 145551,25 гривень, де 119641,00 гривня зобовязання за основним платежем, 25910,25 гривень штрафні (фінансові) санкції (штраф).

Судові витрати в розмірі 3,40 гривні (три гривні 40 коп.) присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова Компанія БудАльянс» (код ЄДРПОУ 36802976, вул. Леонова, буд. 13, кв. 14, м. Запоріжжя, 69096) з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

СуддяР.В. Кисіль

Постанова виготовлена у повному обсязі 21.09.2011.