Постанова № 21577223, 30.09.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2011 року Справа № 2а-0870/7272/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сіпаки А.В.

при секретарі Глінському А.А.

за участю:

представника позивача Демченко І.В.

представника відповідача Радової С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі адміністративну справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Гофрапак»

до: Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя

про: скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду з позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Гофрапак» (далі Позивач або ТОВ «Гофрапак») до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя (далі Відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000682302 від 28.03.2011.

Обґрунтовує Позивач позовні вимоги тим, що на підставі Акту «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Гофрапак» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2010, валютного законодавства та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2010» № 573/23-35147531 від 14.03.2011 відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення № 0000682302, яким визначені податкові зобовязання з податку на прибуток в сумі 80594 грн. за основним платежем та 20148,50 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення таким, що винесене з порушенням податкового законодавства і підлягає скасуванню, оскільки на перевірку були надані всі первинні документи, в тому числі договори і товарно-транспорті накладні. Надання товарно-транспортних накладних підтверджується актом перевірки, в якому зазначено про те, що вони були надані в ході перевірки.

Як вважає позивач під ненаданням товарно-транспортних накладних відповідач розуміє не виготовлення та не передання податковому органу копій товарно-транспортних накладних.

Зазначає, що підставою для нарахування податку може бути тільки порушення норм законодавства про оподаткування, які призвели до заниження цього податку, однак жодна норма податкового законодавства не передбачає неможливість включення до валових витрат вартості послуг, отриманих від контрагентів з тієї причини, що завірені копії документів, що підтверджують ці послуги, не передані податковому органу.

Просить позов задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав повністю із підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечив, суду пояснив наступне.

В ході проведення перевірки підприємством не надано договорів на перевезення та товарно-транспортних накладних, оформлених належним чином, які підтверджують здійснення перевезень ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_5, та підтверджують обґрунтованість віднесення до складу валових витрат підприємства послуг автоперевезення.

Також не надано первинних документів, які б підтверджували зв'язок витрат, понесених від отриманих послуг перевезення ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_5, з господарською діяльністю ТОВ «Гофрапак», відсутні первинні бухгалтерські документи, які підтверджують направленість цих витрат на отримання доходу, відповідно такі витрати не можуть бути визнані витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені та відповідно віднесені до складу валових витрат підприємства.

Неможливо дослідити реальність цих перевезень у терміни, визначені в актах виконаних робіт одним автомобілем, без причепу. В графі водій вказані ініціали та підписи перевізників. Згідно наданих до перевірки актів робіт, неможливо встановити з якою метою здійснювалися перевезення, які саме товари та в якій кількості транспортувалися та яким чином такі перевезення повязані з отриманням доходу підприємством в періоді, що перевіряється.

Вважає, що позивачем завищено валові витрати на загальну суму 80594 грн. у звязку з неправомірним віднесенням сум сплачених перевізникам до складу цих витрат, які не підтверджені відповідними документами та не доведено їх витрати з отриманням доходу та просить в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши думку представника позивача, представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, із наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок субєктів господарювання проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю “Гофрапак” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2010, валютного законодавства та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2010. За результатами перевірки складено акт від 14.03.2011 № 573/23-35147531.

Згідно із підпунктом 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, на підставі акту перевірки від 14.03.2011 № 573/23-35147531, яким встановлено порушення п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.03.2011 №0000682302, яким визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 100742 грн. 50 коп., з них: 80594 грн. за основним платежем, 20148 грн. 50 коп. штрафні санкції.

Дослідивши матеріали справи щодо підстав винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, судом встановлено.

Щодо встановлення податковим органом порушення позивачем вимог п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємства” за період з 01.01.2008 по 31.12.2010, у звязку з чим безпідставно завищені валові витрати на суму 80594 грн., з яких за 1 півріччя 2009 року на 4195 грн., за 3 квартали 2009 року на 8653 грн., за 1 квартал 2010 року на 1759 грн., за 1 півріччя 2010 року на 18528 грн., за 3 квартали 2010 року на 69014 грн., судом встановлено наступне.

На підставі договору № 3 від 02.06.2010 на надання транспортних послуг укладених з ФОП ОСОБА_5 про наступне:

п. 1. Виконавець зобовязується перевозити вантажі “Замовника” по території України і надавати експедиційні послуги.

п. 2. Замовник сплачує послуги Виконавцю після надання рахунку та Акту виконаних робіт.

На виконання умов договору ФОП ОСОБА_5 оформлювалися акти виконаних робіт.

Транспортні послуги ОСОБА_4 надавались по оформленим рахункам.

На виконання цих послуг між позивачем та ФОП ОСОБА_4 укладалися Акти надання послуг.

Перевіркою встановлено, що на порушення п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємства” підприємством включено до складу валових витрат транспорті витрати, транспортні витрати не підтверджені належним чином оформленими товарно-транспортними накладними на загальну суму 80594 грн.

ТОВ "Гофрапак" у 2009 та 2010 роках здійснювало перевезення вантажів згідно укладених договорів та оформлених рахунків по перевезенню вантажів з ФОП ОСОБА_4 ОСОБА_5.

Підприємством не підтверджено правомірності віднесення до складу валових витрат, витрат понесених з перевезення вантажів, у звязку з не наданням товарно-транспортних накладних.

ТТН єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Із зазначеним висновком податкового органу суд не погоджується виходячи з наступного.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зокрема до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону).

Згідно з п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п. п. 5.3.9 п. 5.9 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наведених положень Закону випливає, що обов'язковою умовою віднесення витрат підприємства на оплату послуг, товарів, робіт до складу валових витрат є наявність господарських операцій з придбання цих послуг та зв'язок цих витрат з господарською діяльністю платника.

Статтею 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” передбачено, що бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.2 ст. 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особі, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Також слід враховувати, що пунктом 2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) також передбачено, що у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів.

Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, зареєстровані в Міністерстві юстиції Україні 20.02.1998 за № 128/2568, встановлено, що комплектом юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, є транспортна документація, а єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, призначеним для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку шляхом їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, є товарно-транспортна накладна, яка відноситься до первинних документів, на основі яких ведеться бухгалтерський облік.

Відповідно до розділу 11 “Правила оформлення документів на перевезення” зазначених правил встановлено, що товарно-транспортна виписується у кількості не менше чотирьох екземплярів, другий екземпляр якої в обовязковому порядку передається вантажоодержувачу.

Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно-транспортної накладної, затверджені спільним наказом Мінтранспорту України, Міністату України від 29.12.1995 № 488/346 “Про затвердження форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля”.

Нормами Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N 363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568, товарно-транспортна накладна визначена як єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Також згідно з пунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та подорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно з п. 2.7 “Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку”, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995р. №88: “Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами та відомствами України”.

Факт отримання товару підлягає встановленню в судовому процесі, як юридичний факт, з яким закон повязує виникнення права платника податку на включення вартості придбаного товару до складу валових витрат.

Ч. 4 ст. 70 КАС України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Так ч. 2 ст. 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” №996 від 16.07.1999 (далі Закон №996), зокрема, зазначено, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що товарно-транспортна накладна не належить до документів бухгалтерського або податкового обліку, проте є обовязковим документом на супроводження вантажу.

У судовому засіданні представником позивача надано належним чином оформлені товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт та акти надання послуг, виписки банку.

При цьому, актом перевірки підтверджується факт надання товарно-транспортних накладних позивачем під час проведення перевірки.

На їх наявність під час проведення перевірки та розгляду скарг свідчить неодноразове їх згадування у листах позивача до відповідача.

Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст.11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню, оскільки відповідачем під час проведення перевірки не у повному обсязі досліджено наявні первинні бухгалтерські документи позивача, в результаті чого винесено оскаржуване податкове повідомлення рішення, що підлягає скасуванню.

На підставі Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», керуючись ст.ст. 158-163, 186 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гофрапак» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя про скасування податкового повідомлення-рішення від 28.03.2011 № 0000682302 задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя від 28.03.2011 № 0000682302.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова виготовлена в повному обсязі 07.11.2011

Суддя/підпис/А.В. Сіпака