Постанова № 21574741, 27.10.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2011 року 11:15 Справа № 2а-0870/7595/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Калашник Ю.В.,

при секретарі судового засідання Корольові О.О.

за участю представників:

позивача ОСОБА_1 (довіреність від 11.02.2011 №3);

відповідача ОСОБА_2 (довіреність від 06.09.2011 №23939)

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою Відкритого акціонерного товариства «Мелітопольський мясокомбінат»

до Мелітопольської обєднаної державної податкової інспекції у Запорізькій області

про скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2011 року Відкрите акціонерне товариство «Мелітопольський мясокомбінат» (далі ВАТ «Мелітопольський мясокомбінат», позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Мелітопольської обєднаної державної податкової інспекції у Запорізькій області (далі Мелітопольська ОДПІ, відповідач), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Мелітопольської обєднаної державної податкової інспекції у Запорізькій області від 15.04.2011 №0001552308.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві. Вказує, що висновок податкового органу про фіктивні правочини є необґрунтованим та спростовується належно оформленими первинними документами.

Представник відповідача проти позову заперечив та зазначив, що позивач не довів реальність поставки товару у випадку взаємовідносин із контрагентом ТОВ «Олс-Вест». Також вказує, що угоди, укладені із ТОВ «БІТімпекс» є протиправними, оскільки договір та акти приймання-передачі підписані різними особами. Просить позов задовольнити.

У судовому засіданні 20.10.2011 за клопотанням представника позивача у якості свідка був допитаний ОСОБА_3, який пояснив, що працює водієм ВАТ «Мелавтотанс» та зазначив, що у грудні 2010 здійснював перевезення вантажу, а саме, мяса, зі складів у м.Києві на адресу позивача.

У судовому засіданні 27.10.2011 за клопотанням представника позивача у якості свідка була допитана ОСОБА_4, яка працює юристом ВАТ «Мелітопольський мясокомбінат». Свідок пояснила, що у грудні 2010 року на адресу ВАТ «Мелітопольський мясокомбінат» від ТОВ «Олс-Вест» надійшов проект договору купівлі-продажу. Указаний договір був проаналізований юридичним відділом, підписаний керівництвом та надісланий ТОВ «Олс-Вест» для підписання у двох примірниках. У січні 2011 року ВАТ «Мелітопольський мясокомбінат» отримало від ТОВ «Олс-Вест» підписаний примірник такого договору.

На підставі ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), судом у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Розглянувши подані документи, заслухавши пояснення сторін, судом установлені наступні обставини.

Щодо господарських відносин позивача та ТОВ «Олс-Вест»:

Між ВАТ «Мелітопольський мясокомбінат» (покупець) та ТОВ «Олс-Вест» (продавець) укладений договір купівлі-продажу від 13.12.2010 №1277 товару (свина лопатка у кількості 4981,6кг.) Вартість товару склала 146961,00грн., у тому числі ПВД 24493,50грн. ТОВ «Олс-Вест» оформило податкову накладну від 13.12.2010 №596, у якій вказаний товар лопатка без кісті свина, кількість 4981,26кг, загальна сума 146961,00грн., ПДВ 24493,50грн. Сума за договором сплачена позивачем у повному обсязі 13.12.2010, про що свідчить платіжне доручення №142969.

Перевезення товару здійснювалось водієм ВАТ «Мелавтотранс» ОСОБА_3 на підставі договору від 01.06.2009 №360 на перевезення вантажів автомобільним транспортом. Перевезення товару підтверджується подорожнім листом вантажного автомобіля від 11.12.2010 та товарно-транспортною накладною від 11.12.2010 у якій зазначена вага та вид товару.

Оплачена позивачем сума ПДВ відображена ТОВ «Олс-Вест» у податковій декларації з ПДВ за грудень 2010 року (розділ І рядок 18 додатку 5 до декларації Розшифровка податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів).

Крім того, позивач надав суду Договір оренди холодильної камери від 23.11.2010 №194/11/к, укладений між ТОВ «Олс-Вест» (орендар) та ВАТ «Холодокомбінат №3» (орендодавець), відповідно до умов якого орендар приймає у строкове платне користування 20,0кв.м. для розміщення продовольчих товарів в холодильній камері №51. Строк дії договору до 31.12.2010. Саме у цих камерах зберігався товар, із яких було здійснено його відвантаження. Доказів протилежного представник відповідача суду не надав, твердження представника позивача з цього приводу не спростував.

На час здійснення господарської операції ТОВ «Олс-Вест» було зареєстроване як юридична особа та було платником податку на додану вартість, що представником відповідача не заперечується.

Щодо господарських відносин позивача та ТОВ «БІТімпекс-2009»:

08.01.2010 між позивачем (замовник) та ВАТ «Мелітопольгаз» укладений договір на транспортування природного газу в 2010 році.

Між позивачем (покупець) та ТОВ «БІТімпекс-2009» (постачальник) укладений договір постачання природного газу від 08.06.2010 №0806/10/724, предметом якого є постачання протягом 2010 року природного газу. Протягом 2010 року між сторонами укладались та підписувались додаткові угоди до Договору. Із матеріалів справи вбачається, що і Договір, і додаткові угоди підписувались директором ТОВ «БІТімпекс-2009» ОСОБА_5. Виконання указаного договору оформлювалось податковими накладними, які виписувались ТОВ «БІТімпекс-2009» протягом 2010 і містяться у матеріалах справи.

31.12.2010 між позивачем, ВАТ «Мелітопольгаз» та ТОВ «БІТімпекс-2009» оформлено та підписано акт приймання-передачі природного газу за договором від 08.06.2010, який з боку ТОВ «БІТімпекс-2009» підписаний ОСОБА_6

У судовому засіданні представник відповідача пояснив, що оскільки договір та акти приймання-передачі підписані різними особами, таких правочин укладений всупереч приписам чинного законодавства. Інших зауважень щодо цих правовідносин представник відповідача не висловлював.

Проте, представник позивача надав суду копію довіреності від 05.01.2010, зі змісту якої вбачається, що директор ТОВ «БІТімпекс-2009» ОСОБА_5 уповноважив ОСОБА_6 бути представником ТОВ «БІТімпекс-2009» та надав ОСОБА_6 право, зокрема, підписувати від імені ТОВ «БІТімпекс-2009» договори, акти тощо. Строк дії довіреності до 31.12.2011.

На час здійснення господарської операції ТОВ «БІТімпекс-2009» було зареєстроване як юридична особа та було платником податку на додану вартість, що представником відповідача не заперечується.

Посадовими особами Мелітопольської ОДПІ проведена позапланова невиїзна перевірка ВАТ «Мелітопольський мясокомбінат» з питань достовірності визначення та нарахування податку на додану вартість за грудень 2010 року, за результатами якої складений акт від 30.03.2011 №471/23/00443513 (далі - Акт).

Проведеною перевіркою встановлені та у Акті зафіксовані порушення, зокрема, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі Закон №168/97), в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість, що підлягав сплаті до бюджету за грудень 2010 року у сумі 14550,00грн.

За результатами проведеної перевірки та на підставі виявлених порушень відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 15.04.2011 №0001552308 та збільшено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 58131,50грн., у тому числі 14550,00грн. за основним платежем та 43581,50грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись із указаним рішенням позивач здійснив його адміністративне оскарження, проте рішенням Державної податкової адміністрації в Запорізькій області від 23.06.2011 №2825/10/25-020 та рішенням Державної податкової адміністрації України від 31.08.2011 №15755/6/25-0515 скарги позивача залишені без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення протиправними позивач звернувся до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно п.1.7 ст.1 Закону №168/97-ВР, податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими податковими накладними та іншими документами, передбаченими вищезазначеним підпунктом, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену відповідними документами.

Згідно пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками певні реквізити, у т. ч. ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні.

Відповідно до пп.7.2.3 п.7.2. ст.7 Закону №168/97-ВР податкова накладна є звітним і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

У відповідності пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97-ВР, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до норм чинного законодавства податкова накладна повинна відповідати наступним вимогам. Так, реквізити, які має містити податкова накладна, встановлені пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР, а саме: платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Крім того, вимоги до первинних документів викладені у ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, а саме: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також вимоги до оформлення первинних документів встановлені п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, а саме: для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні мати обовязкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документу, код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Із матеріалів справи вбачається та представником відповідача не заперечується, що податкові накладні, які виписані позивачу його контрагентами, відповідають вимогам чинного законодавства. Сумнівів щодо правильності їх оформлення та достовірності ні під час перевірки, ні під час судового засідання представник податкового органу не висловлював.

Згідно пп. 7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Реєстрація особи платником податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, передбачених п. 9.8 Закону №168/97-ВР.

Відповідно до п.1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» від 15.05.2003 №755, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Із матеріалів справи вбачається, що контрагенти позивача ТОВ «Олс-Вест» та ТОВ «БІТімпекс-2009» на час здійснення відповідних господарських операцій були зареєстровані як платники ПДВ. Указаний факт представником відповідача не заперечується.

Згідно п.1.3 ст.1 Закону №168/97-ВР, платник податку це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у томі числі у разі ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування, не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. В разі невиконання контрагентами покупця своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Оскільки контрагенти позивача на момент укладання угод та складання податкових накладних мали свідоцтво платника ПДВ, податкові накладні оплачені позивачем (що не спростовується в акті перевірки), а тому висновки податкового органу є необґрунтованими.

Щодо фіктивності правочину позивача із ТОВ «Олс-Вест», то суд вважає за необхідне зазначити наступне. У акті перевірки відповідачем зроблений висновок про нікчемність правочину, укладеного з ТОВ «Олс-Вест» (стор.7 акту). Суд не погоджується із такою позицією податкового органу.

Приписами Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом не дійсним (ст. 204).

Так, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ст.215); нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ст.236); недійний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю (ст.216).

Частиною 1 ст.215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 228 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Жодних належних доказів нікчемності правочину у відповідності до приписів ЦК України, укладеного позивачем із ТОВ «Олс-Вест», відповідач суду не надав.

Крім того, під час проведення перевірки та під час судового розгляду справи позивач надавав перевіряючим відповідні первинні документи, які підтверджують здійснення поставки товару від ТОВ «Олс-Вест» на адресу ТОВ «БІТімпекс-2009», у тому числі і товарно-транспортні накладні. Указані документи були надані позивачем у судовому засіданні. Крім того, свідок ОСОБА_3 підтвердив поставу товару.

Також суд не погоджується із позицією податкового органу щодо правовідносин ВАТ «Мелітопольський мясокомбінат» із ТОВ «БІТімпекс-2009». Дійсно, договір та акти приймання підписані різними особами від імені ТОВ «БІТімпекс-2009», проте представник позивача надав суду копію довіреності від 05.01.2010, зі змісту якої вбачається, що директор ТОВ «БІТімпекс-2009» ОСОБА_5 уповноважив ОСОБА_6 бути представником ТОВ «БІТімпекс-2009» та йому підписувати від імені ТОВ «БІТімпекс-2009» договори, акти тощо. Жодних зауважень щодо наданої довіреності представник відповідача не висловлював.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Ураховуючи вище викладене, суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у звязку із чим позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Скасувати податкове повідомлення-рішення Мелітопольської обєднаної державної податкової інспекції у Запорізькій області від 15.04.2011 №0001552308.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Мелітопольський мясокомбінат» (код ЄДРПОУ 00443513) судовий збір у розмірі 3,40грн. (три грн. 40 коп.) Видати виконавчий лист.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі оформлена і підписана 07.11.2011.

Суддя (підпис)Ю.В.Калашник