Постанова № 21569168, 23.01.2012, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2012 року <год:хв >Справа № 2а/0370/3495/11

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Сороки Ю.Ю.,

при секретарі судового засідання Шепталовій А.П.,

за участю представника позивача Бачинського Я.Л.,

представника відповідача Гаврилюка В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Феміда-Інтер" до Луцької обєднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Феміда-Інтер» звернулось з адміністративним позовом до Луцької обєднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003602301 від 21.11.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі акту від 2 листопада 2011 року № 8842/23-2/20136463 складеного за результатами планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Феміда-Інтер» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.06.2011 року та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.06.2011 року, Луцькою обєднаною державною податковою інспекцією винесене податкове повідомлення-рішення № 0003602301 від 21.11.2011 року яким, за порушення п.198.2, п.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України товариству збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 3653000 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 1 грн.

Підставою для встановлення відповідачем порушення п.198.2, п.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України слугували висновки акту перевірки від 2 листопада 2011 року № 8842/23-2/20136463 в якому відповідачем зроблені висновки про нікчемність правочину між ТзОВ фірмою «Феміда-Інтер» та ТОВ «Денімекс-Україна».

Позивач вважає, що застосування Луцькою ОДПІ ч.1 ст.203, ч.1 ст.207, ст. 208, ст.215 та ст.216 ЦК України щодо нікчемності договору купівлі-продажу №7/04-11 від 07.04.2011 року є безпідставним, оскільки при аргументації такої позиції податковий орган керувався не підтвердженою інформацією, не повністю дослідив обставини справи, а також керувався власним внутрішнім переконанням, що в силу ч.2 ст.19 Конституції України є недопустимим.

Позивач зазначає, що норми Конституції України, Податкового кодексу України чи інші нормативні акти не відносять до компетенції податкового органу дії щодо визнання нікчемними правочинів вчинених суб'єктом господарювання, у звязку з чим відповідач, встановлюючи порушення ТзОВ фірмою «Феміда-Інтер» вимог ст. ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України, вийшов за межі власних (наданих законом) повноважень, через що висновки Луцької ОДПІ щодо нікчемності договору №7/04-11 від 07.04.2011 року є безпідставними, незаконними та такими, що не відповідають дійсності.

Позивач посилається також і на те, що умови договору №7/04-11 від 07.04.2011 року належним чином виконані його сторонами що підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами. Крім того, ТзОВ фірмою «Феміда-Інтер» для отримання податкового кредиту виконано усі передбачені Податковим кодексом України умови, що дають право на отримання податкового кредиту, а сума, яка була включена позивачем до складу податкового кредиту, підтверджена належним чином оформленими податковими накладними та первинними бухгалтерськими документами, що засвідчують факт придбання товарів та підтверджують правомірність формування такого податкового кредиту.

Також позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на рішення Господарського суду Волинської області від 05 грудня 2011 року у справі № 5004/2408/11 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Денімекс-Україна» до товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Феміда-Інтер» про стягнення заборгованості та зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Феміда-Інтер» до товариства з обмеженою відповідальністю «Денімекс-Україна» про визнання недійсним договору купівлі-продажу №7/04-11 від 07.04.2011 року, яким встановлено правомірність укладеного договору.

З урахуванням наведеного позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення Луцької обєднаної державної податкової інспекції № 0003602301 від 21.11.2011 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

На підставі наведеного, представник позивача в судовому засіданні просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, подав суду письмові заперечення в яких акцентував увагу на тому, що в результаті проведеної планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Феміда-Інтер» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.06.2011 року та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.06.2011 року, Луцькою обєднаною державною податковою інспекцією встановлено порушення ч.1 ст.203, ч.1 ст.207, ст. 208, ст.215 та ст.216 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків по договору №7/04-11 від 07.04.2011 року укладеного між ТзОВ фірма „Феміда-Інтер" та ТзОВ «Денімекс-Україна», у звязку з чим зазначений правочин є нікчемним - в силу закону.

Відповідач в письмових запереченнях наполягав на тому, що згідно пояснень попереднього директора ТзОВ «Денімекс-Україна» ОСОБА_3, наданих 27.09.2011 року працівникам податкової міліції Луцької ОДПІ, вбачається, що ТзОВ «Денімекс-Україна» було продано ТзОВ «Мульті Фарм» згідно договору купівлі-продажу від 07.06.2011 року частки в статутному капіталі .

Представником від ТзОВ «Мульті Фарм» виступав ОСОБА_4, якому ОСОБА_3 передав статутні документи та печатку ТзОВ «Денімекс-Україна» відразу після продажу товариства.

Поряд з тим, ОСОБА_3 в наданих поясненнях зазначив, що доручення на ОСОБА_4 від 4 квітня 2011 року не підписував, ТзОВ фірма «Феміда-Інтер» йому невідома, ніяких фінансово-господарських операцій з вказаним підприємством він не здійснював. На момент продажу ТзОВ «Денімекс-Україна» на підприємстві були відсутні основні засоби, залишки товарно-матеріальних цінностей та кошти. Останні фінансово-господарські операції на ТзОВ «Денімекс-Україна», зі слів ОСОБА_3 здійснювались в березні 2011 року.

З урахуванням наведеного представник відповідача вважає, що оскільки довіреність на ОСОБА_4 від 4 квітня 2011 року на оформлення всіх без виключення документів, одержання товару та підписання від імені ТзОВ «Денімекс-Україна» без виключення всіх документів фактично не видавалась, у звязку з чим договір №7/04-11 від 07.04.2011 року та всі первинні документи по взаємовідносинах з ТзОВ фірмою «Феміда-Інтер» виписані неповноважною особою, а відтак договір №7/04-11 від 07.04.2011 року в силу ч.1 ст.203, ч.1 ст.207, ст. 208, ст.215 та ст.216 ЦК України є нікчемним.

В судовому засіданні представник відповідача на підставі поданих заперечень просив суд відмовити в позові в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши обставини справи та дослідивши письмові докази, суд дійшов наступних висновків.

Луцькою обєднаною державною податковою інспекцією проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Феміда-Інтер» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.06.2011 року та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.06.2011 року за результатами якої складений акт від 2 листопада 2011 року № 8842/23-2/20136463.

Матеріалами планової перевірки встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю фірмою «Феміда-Інтер» сформований податковий кредит, що виник за наслідками господарської діяльності з ТзОВ «Денімекс-Україна». Зокрема, на аркушах 35-36 акту перевірки, перевіряючими зафіксовано, що старшим лейтенантом податкової міліції ВПМ Луцької ОДПІ 27.09.2011 року відібрано пояснення у колишнього директора ТзОВ «Денімекс-Україна» ОСОБА_3, який пояснив, що ТзОВ «Денімекс-Україна» було продано ТзОВ «Мульті Фарм» згідно договору купівлі-продажу від 07.06.2011 року частку в статутному капіталі. Представником при купівлі продажу частки в статутному капіталі ТзОВ «Денімекс-Україна» від ТзОВ «Мульті Фарм» виступав ОСОБА_4, якому ОСОБА_3 передав статутні документи та печатку ТзОВ «Денімекс-Україна» після його продажу.

ОСОБА_3 в наданих поясненнях зазначив, що доручення на ОСОБА_4 від 4 квітня 2011 року не підписував, ТзОВ фірма «Феміда-Інтер» йому невідома, ніяких фінансово-господарських операцій з вказаним підприємством він не здійснював. На момент продажу ТзОВ «Денімекс-Україна» на підприємстві були відсутні основні засоби, залишки товарно-матеріальних цінностей та кошти. Останні фінансово-господарські операції на ТзОВ «Денімекс-Україна», зі слів ОСОБА_3 здійснювались в березні 2011 року.

Також в акті перевірки зафіксовано, що в листі директора Волинської філії ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України Вашкевича О.М. від 03.10.2011 року № 03-18/803 наявні витяги з Єдиного державного реєстру довіреностей виданих ОСОБА_3 згідно яких вбачається, що ОСОБА_3 не надавав довіреностей ОСОБА_4

Враховуючи наведені обставини та з урахуванням ч.1 ст.203, ч.2 ст.215, ст.216, п.1 та п.3 ст.237, п.1 та п.3 ст.243, ст.244 Цивільного кодексу України, ст.20 та ст.208 Господарського кодексу України, відповідачем в акті перевірки зроблений висновок про нікчемність правочину №7/04-11 від 07.04.2011 року.

На підставі акту планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Феміда-Інтер» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.06.2011 року та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.06.2011 року від 2 листопада 2011 року № 8842/23-2/20136463 Луцькою обєднаною державною податковою інспекцією винесене податкове повідомлення-рішення № 0003602301 від 21.11.2011 року яким, за порушення п.198.2, п.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України товариству збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 3653000 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 1 грн.

Разом з тим, суд не погоджується з висновками Луцької обєднаної податкової інспекції щодо порушення товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Феміда-Інтер» п.198.2, п.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України та вважає винесене податкове повідомлення-рішення № 0003602301 від 21.11.2011 року протиправним з огляду на наступне.

Згідно ч.1 та ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як передбачено статтею 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Судом встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Денімекс-Україна» та товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Феміда-Інтер» був укладений договір купівлі-продажу №7/04-11 від 07.04.2011 року за умовами якого, ТзОВ «Денімекс-Україна» (продавець) зобовязується передавати у власність ТзОВ фірмі «Феміда-Інтер» (покупець) будівельні матеріали та товари в асортименті.

Даний договір підписаний від товариства з обмеженою відповідальністю «Денімекс-Україна» - представником ОСОБА_4, що діяв на підставі довіреності від 04.04.2011 року, а від ТзОВ фірми «Феміда-Інтер» генеральним директором Кравченком О.А..

17 травня 2011 року сторонами договору було укладено додаткову угоду № 1 до договору купівлі-продажу №7/04-11 від 07.04.2011 року, за якою змінено ціну договору, а також ТзОВ фірма «Феміда-Інтер» повідомила, а ТзОВ «Денімекс-Україна» прийняла повідомлення про зміну генерального директора ТзОВ фірми «Феміда-Інтер».

Також між ТзОВ «Денімекс-Україна» та ТзОВ фірмою «Феміда-Інтер» було укладено додаткову угоду № 2 від 8 червня 2011 року до договору купівлі-продажу №7/04-11 від 07.04.2011 року, за якою сторони узгодили зміну з 08.06.2011 року уповноваженої особи на підписання документів повязаних з договором, з представника ОСОБА_4 на директора ТзОВ «Денімекс-Україна» ОСОБА_4.

Додатковою угодою № 3 від 28.06.2011 року до договору купівлі-продажу №7/04-11 від 07.04.2011 року сторони дійшли згоди провести розрахунок за отриманий товар шляхом передачі простого векселя.

Згідно п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Як встановлено судом, на виконання вимог договору №7/04-11 від 07.04.2011 року ТзОВ «Денімекс-Україна» виписані ТзОВ фірмі «Феміда-Інтер» податкові накладні: від 4.05.2011 року № 1 на загальну суму 1680000 грн., в тому числі податок на додану вартість 280000 грн.; від 5.05.2011 року № 2 на загальну суму 1800000 грн., в тому числі податок на додану вартість 300000 грн.; від 10.05.2011 року № 3 на загальну суму 2160000, в тому числі податок на додану вартість 360000 грн.; від 12.05.2011 року № 4 на загальну суму 1920000 грн., в тому числі податок на додану вартість 320000 грн.; від 17.05.2011 року № 5 на загальну суму 1260000 грн., в тому числі податок на додану вартість 210000 грн.; від 1.06.2011 року № 1 на загальну суму 972000 грн., в тому числі податок на додану вартість 162000 грн.; від 01.06.2011 року № 2 на загальну суму 1704000 грн., в тому числі податок на додану вартість 284000 грн.; від 02.06.2011 року № 3 на загальну суму 1008000 грн., в тому числі податок на додану вартість 168000 грн.; від 02.06.2011 року № 4 на загальну суму 510000 грн., в тому числі податок на додану вартість 85000 грн.; від 3.06.2011 року № 6 на загальну суму 1230000 грн., в тому числі податок на додану вартість 205000 грн.; від 03.06.2011 року № 5 на загальну суму 804000 грн., в тому числі податок на додану вартість 134000 грн.; від 3.06.2011 року № 6 на загальну суму 1230000 грн., в тому числі податок на додану вартість 205000 грн.; від 6.06.2011 року № 7 на загальну суму 1080000 грн., в тому числі податок на додану вартість 180 000 грн.; від 6.06.2011 року № 8 на загальну суму 2460000 грн., в тому числі податок на додану вартість 365000 грн.; від 6.06.2011 року № 9 на загальну суму 2190000 грн., в тому числі податок на додану вартість 410000 грн.; від 7.06.2011 року № 10 на загальну суму 1140000 грн., в тому числі податок на додану вартість 190000 грн..

ТзОВ фірмою «Феміда-Інтер» на підставі зазначених податкових накладних, включено в податкових деклараціях з податку на додану вартість за травень 2011 року та за червень 2011 року до податкового кредиту 3653000 грн.

Також судом встановлено, що ТзОВ фірмою «Феміда-Інтер» передано, а ТзОВ «Денімекс-Україна» прийнято, в рахунок оплати за товар, простий вексель серії АА № 0012607 на суму 13098000 грн. та простий вексель серії АА № 0012605 на суму 8820000 грн., що підтверджується актами приймання - передачі векселів від 29 червня 2011 року.

Відповідно до пп. 14.1.181. ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як передбачено пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу зазначених норм Податкового кодексу України вбачається, що ТзОВ фірмою «Феміда-Інтер» сформовано податковий кредит із сум податку на додану вартість які підтверджені податковими накладними. Крім того, на підтвердження реальності господарських операцій за договором №7/04-11 від 07.04.2011 року позивачем надані податкові накладні, видаткові накладні та акти приймання-передачі виконаних товарно-матеріальних цінностей .

В розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України належними та допустимими доказами вчинення платником податків нікчемного правочину можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

В ході розгляду справи відповідачем не надано суду доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Суду також не були надані належні та допустимі докази відсутності повноважень ОСОБА_4 від імені ТзОВ «Денімекс-Україна» на підписання спірного договору.

Крім того, як встановлено судом, рішення Господарського суду Волинської області від 05 грудня 2011 року у справі № 5004/2408/11 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Денімекс-Україна» до товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Феміда-Інтер» про стягнення заборгованості та зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Феміда-Інтер» до товариства з обмеженою відповідальністю «Денімекс-Україна» про визнання недійсним договору купівлі-продажу №7/04-11 від 07.04.2011 року, в задоволенні зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Феміда-Інтер» до товариства з обмеженою відповідальністю «Денімекс-Україна» про визнання недійсним договору купівлі-продажу №7/04-11 від 07.04.2011 року відмовлено.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи відповідачем не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірним правочином, та не доведений факт порушення п.198.2, п.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, у звязку з чим податкове повідомлення-рішення № 0003602301 від 21.11.2011 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької обєднаної державної податкової інспекції № 0003602301 від 21.11.2011 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 27 січня 2012 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ю. Ю. Сорока