Постанова № 21569130, 18.01.2012, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2012 року <год:хв >Справа № 2а/0370/3667/11

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Дмитрука В.В.,

при секретарі судового засідання Сандовій Т.О.,

з участю представників позивача Мартинюка С.І.,

представника відповідача Гаврилюка В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Волиньхолдінг» до Луцької обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Волиньхолдінг» звернулося з позовом до Луцької обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.12.2011р. №0001182301, яким Луцька ОДПІ збільшила товариству суму грошового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 229242грн., в тому числі: за основним платежем 229241грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

- Луцькою ОДПІ протиправно прийнято наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з посиланням на п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, оскільки товариством надано повну та вичерпну відповідь на запит податкового органу, при цьому вже при проведенні перевірки жодних додаткових документальних підтверджень витребувано не було;

- зроблений податковим органом висновок про нікчемність правочину, укладеного між ПрАТ «Волиньхолдінг» (Покупець) та ТзОВ «ЛКТ» (Продавець) є безпідставним та не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки при проведенні перевірки жодних порушень законодавства не встановлено, а лише вказано на наявність ознак нікчемності товар за договором поставки від 20.12.2010р. №10/90 був реально отриманий Покупцем та використаний в господарській діяльності при виробництві власної продукції;

- при проведенні перевірки податковим органом не надано будь-яких доказів, які б вказували, що господарські операції між ПрАТ «Волиньхолдінг» та ТзОВ «ЛКТ» суперечать чинному законодавству, моральним засадам суспільства чи порушують публічний порядок;

- Волинським окружним адміністративним судом було задоволено позов товариства до Луцької ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, прийнятого за результатами перевірки з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТзОВ «ЛКТ», при цьому надано належну правову оцінку договірним відносинам між контрагентами.

Представники позивача в судових засіданнях повністю підтримали позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві, просять адміністративний позов задовольнити повністю.

Представник Луцької ОДПІ в поданому письмовому запереченні та в судових засіданнях просить в задоволенні позову відмовити повністю, мотивуючи тим, що згідно відповіді ДПІ в м.Червонограді ТзОВ «ЛКТ» за юридичною адресою не знаходиться, господарської діяльності не здійснює, згідно з даними довідки про результати документальної позапланової невиїзної перевірки, проведеної ДПІ у Жовківському районі встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів підприємницької діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів, відповідно вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які фактично не мають реального характеру. За таких обставин, укладений між позивачем та ТзОВ «ЛКТ» договір поставки містить всі ознаки нікчемного правочину, а отже у товариства були відсутні підстави для формування валових витрат в розмірі сплачених за договором коштів.

Розглянувши доводи викладені позивачем у позовній заяві, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню. При цьому судом враховано наступне:

08.11.2011р. ПрАТ «Волиньхолдінг» отримано запит Луцької ОДПІ від 01.11.2011р. №26145/10/23-2 «Про надання пояснень та їх документального підтвердження» щодо правовідносин з ТзОВ «ЛКТ» та 15.11.2011р. надано відповідь №521/01-12, якою повідомлено, що усі наявні в товариства документи були надані податковому органу у серпні-вересні 2011 року.

21.11.2011р. працівником Луцької ОДПІ проведено позапланову невиїзну перевірку приватного акціонерного товариства «Волиньхолдінг» з питань правомірності валових витрат по взаємовідносинах з ТзОВ «ЛКТ» за період з 01.01.2011р. по 31.03.2011р., про що складено акт перевірки від 25.11.2011р. №9490/2302/20134889.

Перевіркою встановлено ряд порушень, вчинених ПрАТ «Волиньхолдінг», в тому числі:

1) ч.1 ст.203, ст.ст. 215, 228, 662, 655, 628, 638, 664 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а тому правочин між ПрАТ «Волиньхолдінг» та ТзОВ «ЛКТ» має ознаки нікчемності та є нікчемним - в силу закону;

2) п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР (далі Закон України №334/94-ВР) в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 229242грн., в тому числі: за І кв. 2011р. в сумі 229242грн.;

За наслідками перевірки Луцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0001182301 від 12.12.2011р. про збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 229243грн., в тому числі: за основним платежем 229242грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1грн.

Висновок податкового органу про заниження позивачем податкових зобовязань з податку на прибуток ґрунтується на тому, що валові витрати позивача за наслідками операцій з ТзОВ «ЛКТ» на виконання договору поставки №10/90 від 20.12.2010р. сформовано неправомірно, оскільки ДПІ у Жовківському районі Львівської області встановлено, що ТзОВ «ЛКТ» за юридичною адресою не знаходиться, основні засоби відсутні, кількість працюючих на товаристві у 4 кварталі 2010 року складала 6 осіб, яка, враховуючи загальний обсяг задекларованих доходів від реалізації товарів (робіт, послуг) в сумі 3890,7 тис.грн., фізично не могла здійснювати такий обсяг роботи.

Судом встановлено, що між ТзОВ «ЛКТ» (Постачальник) та ПрАТ «Волиньходінг» (Покупець) укладено договір поставки від 20.12.2010р. №10/90, згідно з умовами якого постачальник зобовязався систематично поставляти і передавати у власність покупцю натуральні ароматизатори виробництва «Givaudan Deutschland GmbH» (Німеччина) відповідно до замовлень.

На виконання умов Договору позивачем придбано згідно податкової накладної №26 від 25.01.2011р., видаткової накладної №26 від 25.01.2011р., рахунку на оплату №27 від 25.01.2011р. ароматизатор вершки - 10 400кг по ціні 88грн.17коп. (без ПДВ) на суму 1100361грн.60коп., в тому числі ПДВ 183393грн.60коп., товар оприбутковано згідно прибуткового ордеру №8029668257 від 27.01.2011р.

Додатками до вказаної партії товару були висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи, специфікації, сертифікат аналізу, протокол контролю сировини, що визнається сторонами.

Розрахунок за отриманий товар згідно з наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №535082 від 01.03.2011р. проведені повністю, факт поставки підтверджується товарно-транспортною накладною перевізника ФОП ОСОБА_3 №Р26 від 25.01.2011р.

Податковим органом в довідці від 28.07.2011р. зазначено, що ПрАТ «Волиньхолдінг» є виробником, придбаний ароматизатор використано при виготовленні майонезів, кетчупів, гірчиць, соусів та іншої продукції, яку виготовляє товариство, тобто визнається як факт реального виконання умов договору поставки №10/90 від 20.12.2010р., так і використання придбаного товару у господарській діяльності товариства.

Підпунктами 5.1, 5.2.1 п. 5.2 статті 5 Закону України №334/94-ВР передбачено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат у І кварталі 2011 році 916968грн., сплачених при придбанні товару у ТзОВ «ЛКТ».

Суд не приймає до уваги твердження представника відповідача про нікчемність договору поставки №10/90 від 20.12.2010р., укладеного між ПрАТ «Волиньхолдінг» та ТзОВ «ЛКТ», з тих підстав, що діяльність останнього свідчить про проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які фактично не мають реального характеру, з огляду на наступне.

Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. При цьому договір є обовязковим до виконання. Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу та повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Відповідно до пункту 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Пунктом 1 статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї з сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов, істотними є умови, визнані таким за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до частини 1, 2 статті 215 ЦКУ підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Пунктом 2 статті 203 ЦК України передбачено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Як зазначалось вище, судом встановлено та визнається Луцькою ОДПІ, що виконання договору поставки №10/90 від 20.12.2010р. та проведення розрахунку за отриманий товар були реальними і підтверджуються наявними в матеріалах справи і наданими для перевірки податковою, видатковою, товарно-транспортною накладними, платіжним дорученням, прибутковим ордером, висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи, специфікацією, сертифікатом аналізу, протоколом контролю сировини.

Факт використання позивачем придбаного товару стверджується власне податковим органом в довідці перевірки від 28.07.2011р. №6115/23-2/20134889.

Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що договір поставки, укладений між ПрАТ «Волиньхолдінг» та ТзОВ «ЛКТ», був направлений на реальне настання правових наслідків, не суперечить вимогам частини 1 статті 203 ЦК України і не містить ознак нікчемного правочину, що підтверджується доказами по справі.

Крім того, суд також зазначає, що висновки ДПІ у Жовківському районі, викладені у довідці від 31.03.2011р. №453/23-0/37030109 щодо відсутності у ТзОВ «ЛКТ» основних фондів, виробничих активів, які згодом продубльовані Луцькою ОДПІ в акті перевірки від 25.11.2011р. №9490/2302/20134889, є передчасними, оскільки позивачем надано копію договору оренди нежитлового приміщення від 01.08.2010р., укладеного між ФОП ОСОБА_4 (Орендодавцем) та ТзОВ «ЛКТ» (Орендарем), з якого вбачається, що в 4 кварталі 2010 року ТзОВ «ЛКТ» користувалось приміщенням площею 838,8 кв.м. для зберігання та продажу товару.

Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що встановлені під час розгляду справи обставини, які підтверджені належними доказами, спростовують висновки Луцької ОДПІ, констатовані в акті перевірки від 25.11.2011р. №9490/2302/20134889, а тому податкове повідомлення-рішення, винесене на підставі зазначеного акту перевірки, підлягає скасуванню як протиправне.

Разом з тим, суд зазначає, що податковим органом правомірно проведено документальну позапланову невиїзну перевірку у відповідності до наказу №3105 від 18.11.2011р. на підставі пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, оскільки позивачем не виконано вимоги запиту від 01.11.2011р. №26145/10/23-2. Зазначення у відповіді на запит того факту, що документи надавались раніше не може слугувати доказом про належне виконання вимог Луцької ОДПІ.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 2, 69-71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької обєднаної державної податкової інспекції від 12.12.2011р. №0001182301.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства «Волиньхолдінг» 28грн.23коп. витрат по сплаті судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається сторонами протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 23 січня 2011 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В.Дмитрук