Постанова № 21568513, 06.02.2012, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2012 р. Справа № 2а/0270/132/12

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Томчука Андрія Валерійовича,

за участю секретаря судового засідання: Медяної Наталії Анатоліївни,

та представників сторін:

позивача : ОСОБА_1 - представник за довіреністю;

відповідача : ОСОБА_2 - представник за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до: Державної податкової інспекції у м.Вінниці

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся субєкт підприємницької діяльності фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі СПД ОСОБА_3, позивач) до Державної податкової інспекції у м.Вінниці (далі ДПІ у м.Вінниці) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0011301750 від 12 грудня 2011 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами позапланової виїзної перевірки СПД ОСОБА_3 з питань правильності обчислення сум податку на додану вартість за серпень 2011 року відповідачем складено акт перевірки №4631/17 від 28 листопада 2011 року, в якому зафіксовані порушення здійсненні підприємцем, а саме вимог п.187.1 ст.187 та п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI.

На підставі акту перевірки ДПІ у м.Вінниці прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0011301750 від 12 грудня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в загальній сумі 62575,50 грн.

Позивач не погоджується з висновками податкового органу, викладеними у акті перевірки, а відповідно, і з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, вважає його протиправним та просить скасувати.

В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги в повному обсязі, та просила їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Серед іншого зазначила, що жодних підстав у відповідача для формування висновків щодо завищення податкового кредиту на суму 51852,00 грн. за серпень 2011 року не було, адже до перевірки надано первинні документи, які підтверджують факт поставки та отримання товару, а також факт оплати товару на виконання усного договору між позивачем та ТОВ «Гран Карро». Відсутність самого договору в письмовій формі не може бути підставою для визнання його нікчемним, оскільки за умовами ЦК України письмова форма такого договору не є обовязковою. Також, серед іншого зазначила, що перевірячим зроблено висновок про те, що позивачем не включено до складу податкових зобовязань податок на додану вартість за серпень 2011 року у сумі 5330,00 грн. по операціях з постачання товарів у звязку з тим, що по даних СПД ОСОБА_3 дебіторська і кредиторська заборгованість з покупцем ТОВ «Вінницябуд» станом на 01.08.2011 та 31.08.2011 року відсутня. Однак, податковим органом зроблено хибний висновок, оскільки СПД ОСОБА_3 до складу податкових зобовязань в декларацію з податку на додану вартість за липень 2011 року дана сума була включена. Щодо суми податкових зобовязань з податку на додану вартість у розмірі 10000,00 грн. (покупець ФОП ОСОБА_4) позивачем визнано, що така сума помилково не включена у декларацію з податку на додану вартість.

Представник відповідача позов не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях (а.с.45-47).

Додатково наголосив, що позивачем не доведено згідно яких документів відбувався рух товару від продавця до перевізника і до покупця. Отже, операції мали не товарний характер та товар не перевозився. Крім того, ТОВ «Гран Карро» не можливо встановити за місцезнаходженням для проведення зустрічної перевірки.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд встановив наступне.

ДПІ у м. Вінниці проведена документальна позапланова виїзна перевірка фізичної особи підприємця ОСОБА_3 з питань правильності обчислення сум податку на додану вартість за серпень 2011 року, за результатами якої складено акт за №4631/17 від 28.11.2011 року.

Відповідно до висновків акту перевірки встановлено:

На порушення пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_3 занижено суму податкового зобовязання за серпень 2011 року на суму ПДВ 15333,00 грн.;

На порушення пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України завищено податковий кредит за серпень 2011 року на суму ПДВ 51852,00 грн.;

На порушення пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України завищено відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання і сумою податкового кредиту на суму 17124,00 грн., заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду на суму 50058,00 грн.

Відповідно до акту перевірки, підставою для таких висновків податкового інспектора слугувало те, що до перевірки договір купівлі-продажу між ТОВ «Гран Карро» та ФОП ОСОБА_3 не надано, а також в ході перевірки не виявлено документів по яких відбувався рух товару від продавця до перевізника і до покупця. Крім того платником не включено до складу податкових зобовязань за серпень 2011 року податок на додану вартість у сумі 15330,00 грн. по операціях з постачання товарів/послуг, в звязку з тим, що по даних СПД ОСОБА_3 дебіторська та кредиторська заборгованість з покупцями ТОВ «Вінницябуд» та ФОП ОСОБА_4 станом на 01.08.2011 року, а також станом на 31.08.2011 року відсутня.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у м.Вінниці прийнято оскаржуване податкове повідомлення рішення №0011301750 від 12 грудня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в загальній сумі 62572,50 грн., у т.ч. 50058,00 гривень за основним платежем, 12514,50 гривень - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходив з наступного.

Як випливає із матеріалів справи та пояснень сторін, у серпні 2011 року між СПД ОСОБА_3 та ТОВ «Гран Карро» було досягнуто усних домовленостей щодо поставки будівельних матеріалів.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Так, на виконання умов усного договору СПД ОСОБА_3 закупив у ТОВ «Гран Карро» будівельні матеріали, що підтверджується рахунком на оплату №110000626 від 01.08.2011 року (а.с.69) на загальну суму 259258,26 грн. в тому числі сума податку на додану вартість 51851,65 грн. Факт придбання даних видів товару підтверджується видатковими накладними №110000550 від 01.08.2011 року (а.с.21), №110000553 від 02.08.2011 року (а.с.22), №110000554 від 03.08.2011 року (а.с.23) та податковими накладними №91 від 01.08.2011 року (а.с.25), №92 від 02.08.2011 року (а.с.26-27), №93 від 03.08.2011 року (а.с.28-29). Посилання на дослідження цих документів містяться також і у акті перевірки (а.с.16). Також ревізором, що проводив перевірку, підтверджено, що розрахунки з даним постачальником проводилися у безготівковій формі та ФОП ОСОБА_3 здійснено оплату за будівельні матеріали з банківського рахунку 31.08.2011 року (а.с.16).

В той же час податковий орган вважає, що даний товар не перевозився та операції мали безтоварний характер оскільки в ході проведення перевірки не виявлено документів по яких відбувався рух товару.

Представником відповідача до суду надано пояснення СПД ОСОБА_3 (а.с.58) згідно якого видно, що товарно-транспортні накладі у позивача на момент перевірки відсутні.

Однак, позивачем до суду надано товарно-транспортні накладні (а.с.30-34).

Представником позивача надано пояснення суду, що дійсно на момент перевірки такі товарно-транспортні накладні у позивача були відсутні. Враховуючи лише єдине твердження на яке посилається податковий орган щодо зменшення податкового кредиту, а саме у звязку із відсутністю товарно-транспортних накладних, позивачем були вжиті заходи щодо відновлення таких товарно-транспортних накладних, які були долучені до позовної заяви для доведення своєї правової позиції.

Враховуючи дані обставини суд звертає увагу відповідача на те, що відсутність товарно-транспортної накладної або її неповне заповнення лише свідчить про відсутність права віднесення на валові витрати, вартість витрат які повязані з доставкою товару.

Крім того, відсутність документів або неповне їх заповнення, що засвідчують транспортування товару від контрагента до позивача дає підстави лише вважати про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а не податкового законодавства.

Так, згідно з наказом Міністерства транспорту України «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» №363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна накладна - це необхідний юридичний документ для всіх учасників транспортного процесу, а учасники транспортного процесу - це вантажовідправники, вантажоодержувачі, перевізники та особи, що здійснюють вантажні і (або) складські операції з вантажем.

Вказаний нормативно-правовий акт лише визначає, як вантажовідправника - фізичну або юридичну особу, що подає перевізнику вантаж для перевезення, а як вантажоодержувача - фізичну або юридичну особа, що здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку.

Окремо судом в ході судового розгляду досліджувалися податкові накладні (а.с.25-29), які відповідають нормам Закону України «Про бухгалтерський облік», на підставі яких СПД ОСОБА_3 сформовано податковий кредит.

Таким чином, наведені вище обставини свідчать про необґрунтованість висновків податкового інспектора, що здійснював перевірку, в той же час, обовязковою умовою щодо формування податкового кредиту, згідно Податкового кодексу України, є податкова накладна, однак в жодному разі таким документом не може слугувати товарно-транспортна накладна.

Не може слугувати й підставою для зменшення податкового кредиту укладення договору в усній формі, виходячи з наступного.

Статтею 208 ЦК України визначено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. При цьому, правові наслідки недодержання вимог письмової форми правочину передбачені статтею 218 ЦК України, згідно із якою недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Разом з тим, положеннями про особливості договірних відносин з приводу купівлі-продажу (в тому числі поставки) законодавцем не визначено обовязковість додержання письмової форми при укладанні договорів купівлі-продажу (поставки), крім випадків, наведених у статті 657 ЦК України. Таким чином, в звязку з тим, що письмова форма договору купівлі-продажу (поставки) товару (продукції) не визначена як істотна умова наведених правочинів, тому суд приходить до висновку, що СПД ОСОБА_3 та ТОВ «Гран Карро» могли дійти усних домовленостей з приводу істотних умов господарської операції.

Також представником відповідача зазначено, що 14.12.2011 року отримано від ДПІ у Деснянському районі м.Києва акт №535/23/33739184 від 07.12.2011 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Гран Карро» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків СПД ОСОБА_3 за період серпень 2011 року. В акті зазначено, що зустрічну звірку неможливо провести у звязку із тим, що ТОВ «Гран Карро» має стан платника «10» - запит на встановлення місцезнаходження.

Судом не може взято до уваги даний доказ, як належний, оскільки оскаржуване податкове повідомлення рішення винесене податковим органом 12.12.2011 року, а такий акт надійшов до податкового органу лише 14.12.2011 року, тобто при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення рішення податковим органом не було взято даний акт до уваги. Крім того, із системного дослідження Податкового кодексу України слідує, що для формування податкового кредиту з податку на додану вартість не передбачено обовязкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету. У разі невиконання контрагентом платника податків зобовязань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на формування податкового кредиту у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого і має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

В даному випадку позивачем дотримано вимоги Податкового кодексу України необхідних для формування податкового кредиту за серпень 2011 року і зменшення останньому такого кредиту у звязку з неможливістю підтвердження фактичного місцезнаходження контрагента є нормативно необґрунтованим.

Щодо тверджень відповідача про заниження суми податкового зобовязання за серпень 2011 року на суму податку на додану вартість у розмірі 5330,00 грн. по операціях з постачання товарів у звязку з тим, що по даних СПД ОСОБА_3 дебіторська і кредиторська заборгованість з покупцем ТОВ «Вінницябуд» станом на 01.08.2011 та 31.08.2011 року відсутня, суд вважає зазначити наступне.

Згідно п.187.1 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Як встановлено в судовому засіданні, СПД ОСОБА_3 до складу податкових зобовязань в декларацію з податку на додану вартість за липень 2011 року вищевказана сума була включена, що підтверджується податковою накладною №21 від 29.07.2011 року (а.с.24) та додатком №5 до податкової декларації з податку на додану вартість (а.с.76).

Щодо визнання позивачем про помилкове не включення суми податкових зобовязань з податку на додану вартість у розмірі 10000,00 грн. (покупець ФОП ОСОБА_4) у декларацію з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Враховуючи вищезазначену обставину суд не може частково скасувати податкове повідомлення-рішення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання не чинним рішення чи окремих його положень.

Наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (відокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Рішення, в якому недійсну частину не можна відокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому.

Отже, в даному випадку податкове повідомлення рішення не може бути скасовано частково, оскільки в такому разі воно втрачає свою цілісність.

На підставі викладеного суд вважає, що податкове повідомлення рішення №0011301750 від 12.12.2011 року підлягає скасуванню в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

В той же час, згідно із частиною 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході судового розгляду відповідач не довів правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, більше того, обставини, що були підставою для їх прийняття спростовані матеріалами справи. З огляду на викладене, адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Окрім того, з урахуванням положень частини 1 статті 94 КАС України на користь позивача підлягає поверненню судовий збір сплачений за подання адміністративного позову до суду.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Вінниці №0011301750 від 12.12.2011р.

Стягнути з Державного бюджету на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 32,20 грн. (тридцять дві грн. 20 грн.), сплачений згідно платіжного доручення №2 від 10.01.2012р., яке знаходиться в матеріалах адміністративної справи №2а/0270/132/12

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

СуддяТомчук Андрій Валерійович

06.02.2012